© Андрій Парамонов (Харків)

Звичайний двоповерховий будинок по сучасній вулиці Шота Руставелі під № 10 з 1882 року прийняв бездомних дітей і став іменуватись Олександрівський притулок, або «Общество Призрения безприютных малолетних сирот». Будинок для притулку пожертвував А. П. Матушинський, він же надав притулку 8000 рублів з процентів на ці гроші, а також благодійного товариства, від зборів зі спектаклів та концертів.

Спочатку в притулку проживали 16 хлопчиків, але завдяки губернатору Олександру Івановичу Петрову кількість збільшилась до 30. Головою піклування стала дружина губернатора Олександра Михайлівна Петрова, її товаришем була обрана дружина дійсного статського радника Марія Василівна Севастьянович, членами ради: Олександра Гаврилівна Харіна, Дарія Діївна Оболенська, Варвара Іванівна Ярош, полковник Ніканор Іванович Анадрусський, лійсний статський радник Василь Дмитрович Хлєбніков. При притулку постійно проживала наглядачка Анфіса Василівна Богданова та письмоводитель Іларія Павлівна Прокопович.

Всі хлопчики одягались у темно-сірі сорочки під шкіряні пояси, темні брюки, чоботи. Розклад їх життя в притулку був таким: о 6.00 вони вставали і після молитви вони пили чай, і дві години займались загальними предметами, а потім музикою. О 12.00 був обід, потім був відпочинок, прогулянки. Після відпочинку була робота в майстернях з перервою на вечірній чай і вечерю. Ще годину хлопчики займались уроками і о 21.00 лягали спати. На свята діти гуляли, у коли були родичі відвідували їх.  

Навчання відбувалось за курсом початкових міських училищ на протязі чотирьох років. Закон Божий викладав священник Іоанн Крушедольський. Музику став викладати з 1 листопада 1889 року Юрій Андрійович Юріан, який організував з хлопчиків оркестр, вони грали на флейтах, альтах, волторнах, корнетах, тромбоні, трубах, кларнетах… З кожним Юріан займався індивідуально близько 30 хвилин, на протязі двох годин музикою займались щодня 4-5 учнів. Влітку викладач продовжував заняття музикою за своїм бажанням, і вже у 1890 році вони грали п’єси Шуберта, Вагнера, Ліста, Глинки. Самі діти з гордістю дивились на свої музикальні заняття, а їх викладач говорив, що більшість з дітей мають здібності і можуть стати у майбутньому солістами.

Окрім музики хлопчики навчались виготовленню чобіт, столярному та палітурному ремеслу. Як тільки хлопчикам виконується 17 років вони покидають притулок і живуть самостійно, значна кількість працювала на типографіях і палітурних майстернях.

У 1890 році за проєктом М. І. Загоскіна було розпочато будівництво нового будинку для притулку на території Харківського благодійного товариства по Садово-Куликівській вулиці, в якому планувалось розмістити 100 дітей. Однак будинок так і не було завершено. Однак було побудовано сільськогосподарську школу біля села Борки Зміїівського повіту при хуторі Липковатівка, де управляючим служив Сергій Ілліч Юркевич.

У 1910 році Олександрівський притулок ще розміщувався по Михайлівський вулиці № 10, надалі він повністю перейшов на сільськогосподарську ланку в хуторі Липковатівка.