Будинок професора Германа Лагермарка

На вулиці Багалія під № 8 зберігся донині будинок, який збудував у 1883 році дійсний статський радник, професор хімії Герман Іванович Лагермарк. Він народився у Великому князівстві Фінляндському 22 червня (за старим стилем 1843 року у дворянській сім'ї, закінчив Імператорський Олександрівський університет у Гельсінфорсі (нинішній Гельсінкі) зі ступенем кандидата філософії, потім отримав ступінь магістра і доктора філософії. 30 червня 1871 року Лагермарка було допущено до читання лекцій в Імператорському Харківському університеті.
Дружиною Лагермарка у 1874 стала потомствена дворянка Катеринославської губернії Катерина Іллівна Слоновська, яка народила йому чотирьох дітей.
Лагермарк був одним із видатних громадських діячів Харкова, чотири рази обирався гласним у міську думу. Він був членом хімічного товариства у Берліні, членом російського хімічного Товариства, а також деякий час ректором Імператорського Харківського університету, після виходу у відставку у 1902 році очолив Нікітський ботанічний сад, оскільки йому був потрібний кримський клімат. Людина незалежного способу мислення, він завжди залишався вірним своїм поглядам і переконанням. Він помер 2 листопада (за старим стилем) 1907 року після тяжкої хвороби (розвиненої астми) і похований 5 листопада на лютеранському цвинтарі міста Харкова.
У 1882 році Герман Іванович Лагермарк купує у харківського купця Йосипа Бісерова земельну ділянку, одна сторона якої виходила на засновану у 1876 році вулицю Бісерівську, сьогодні вона носить ім'я академіка Багалія.
Спочатку на цій ділянці стояла одна-єдина споруда — дерев'яний сарай, критий залізом. У 1883 році за проєктом Євстафія Михайловського Лагермарк побудував кам'яний одноповерховий будинок. Фасад його виглядав трохи дивно, з фальш-вікнами ліворуч як на першому поверсі, так і підвалі, до того ж,  у лівому крилі зовсім підвалу не було, але фальш-вікна стояли. Якби автор проєкту так прагнув симетрії, його можна було б зрозуміти, але вхід до будинку з вулиці розташовувався абсолютно несиметрично.
Внутрішнє планування будинку було цілком стандартним для одноповерхових невеликих будинків, але проектувальник знову здивував. При вході до будинку ліворуч знаходився передпокій, за ним їдальня і буфетна, остання навіть опалювалася, і це була тупикова частина будинку. Через передпокій можна було потрапити до парадної зали — її можна було б такою назвати, якби у ній не було п'яти дверей і трьох печей, що не давало можливості розставити меблі. Із зали був окремий вихід у сад і кутову кімнату з кабінетом господаря. Праворуч від входу йшла вітальня, за нею вузький коридор, дві маленькі кімнати й далі через один коридор прохід у підвал і вихід у двір. З цього ж коридору був вхід до ванної кімнати і клозету. У підвальному поверсі розташовувалися кухня з варильною піччю, пральня, льодовик і льох для продовольства.
Наприкінці XIX століття Герман Іванович продав частину свого великого домоволодіння під забудову інженер-технологу Чириковському і архітектору Шторху, ще одну ділянку продала дружина Лагермарка вже після його смерті. Будинком сім'я володіла до 1920 року, доки його націоналізували. Сьогодні будинок Лагремарків на вулиці Багалія, 8 дещо перебудований, хоча і зберіг у собі риси початкового проєкту.