© Андрій Парамонов (Харків)

У середині XIX століття землі сучасної вулиці Багалія, яка в минулому іменувалася Бісеровською, Технологічною і Фрунзе, належали купецькому роду Бісерових. А коли їх земельна дача увійшла в межі міста, спадкоємці купця Осипа Бісерова стали продавати ділянки під забудову. Частину земель в 1892 році поділили між собою санкт-петербурзький міщанин Олександр Олександрович Семенов, харківська міщанка Олена Іванівна Федотова, валківський міщанин Йосип Гаврилович Бісеров, дружина колезького реєстратора Олександра Гаврилівна Кореницька, уроджена Бісерова, дружина лікаря Мотрона Гаврилівна Слатіна, також уроджена Бісерова, і харківська міщанка Наталія Василівна Бісерова. Остання 23 жовтня 1910 року продала своє дворове місце на вулиці Технологічній № 16 за 11000 рублів харківському купцю 1-ї гільдії Ісидору (Ізраїлю) Янкелевичу Берковичу, він же Крінський.

Ісидор Крінський до Харкова приїхав з Гродно в 1906 році, де також перебував у 1-й купецькій гільдії. Разом з ним до Харкова переїхали його дружина Феня-Фейга Мовшевна і дочка Олена, вже в Харкові народилися їхні діти Ніна і Яків. Заснована купцем фірма "Крінський і Босін" торгувала мануфактурою в Суздальському гостинному дворі. Володів Крінський декількома дворовими місцями в Харкові і земельною ділянкою з дачею і виноградниками в Алушті Таврійської губернії.

Купивши на Технологічній вулиці земельну ділянку, яка виходила наскрізь на Каплунівський провулок, Ісидор Крінський відразу приступив до будівництва триповерхового кам'яного з підвальним поверхом будинку за проєктом Юлія Семеновича Цауне. Будівля вийшла чудовою, з по-багатому оздобленим фасадом, що виходять на Технологічну вулицю.

Кожен поверх нового будинку по суті був окремою квартирою на вісім зручних, об'ємних кімнат кожна, зі стелями в 4 метри, паркетними підлогами, розкішним оздобленням, багатою ліпниною, стінами, обклеєними шпалерами. У кожній квартирі була ванна кімната з центральним опаленням, регуляторними кранами і плитковою підлогою, ватерклозет, окремі кімнати для прислуги. У будинку влаштовано центральне водопостачання і водяне опалення. Були побудовані і залізобетонні балкони.

Підвальний поверх будувався з цегляними склепіннями по залізних балках з асфальтованою підлогою. У ньому розміщувалися льох, система опалення та пральня. Перекриття сходів було бетонним, самі сходи мозаїчні із залізними поручнями. Загальна вартість будівлі оцінювалася в кінці 1911 року в 76300 рублів.

Квартири власник здавав в оренду — на першому і третьому поверхах за 2800 рублів, а квартиру на другому поверсі — за 2900 рублів в рік. Тобто, річний дохід будівлі оцінювався в 8500 рублів при витратах на утримання в 2050 рублів і міському податку в 700 рублів.

Остаточно добудували будівлю в кінці 1911, але ще до завершення будівництва, Крінський змушений був закласти її до Харківського земельного банку за 38000 рублів.

Накопичивши кошти, власник продовжив будівництво і збудував чотириповерховий флігель на підвальному напівповерсі. У ньому на кожному поверсі знаходилися по дві квартири в 4, 5 або 6 кімнат кожна із загальним доходом в 9550 рублів в рік. Нова будівля була значно скромніша попередньої, і в основному вона була бетонною. Сьогодні ця будівля під № 18 виходить фасадом на Каплунівський провулок.

Витрати на будівництво та оздоблення ще одного будинку знову перевищили фінансові можливості Крінскі, і він знову змушений в 1916 році взяти позику, тепер уже в 27000 рублів. У 1920 році обидва будинки Крінскі були націоналізовані, і сьогодні будинок на Технологічної вулиці 16 займає навчально-курсовий комбінат Харківжитлобуд, а будівля по КАПЛУНОВСЬКА провулку № 18 - житловий будинок.