© Андрій Парамонов (Харків)

У 1863 році батько дружини Івана Франка – титулярний радник Федір Васильович Хоружинський подає прохання у Харківське губернське правління про відпустку на 28 днів. Серед іншого в ньому він вказує, що живе у 1-й частині Харкова в будинку своїх батьків. Отримавши такий документ я розпочав пошуки батьківського дому Хоружинських, тим більше що до цього вважалось що його батьки живуть у слободі Мерефа Харківського повіту.

На той час відомо що Хоружинські у 1-й частині міста Харкова мали декілька дворових місць, зокрема по Москалівській вулиці №№ 7 та 42, та по Маріїнській вулиці на розі зі Столярним провулком. Слід сказати, що ці землі на 1863 рік тільки планувались до включення у склад міської смуги, це було передмістя Москалівка. Ще у 1820-ті роки ці території були мало заселені, здебільшого власник земель сенатор, тайний радник і рідний брат Григорія Квітки-Основ’яненка – Андрій Федорович Квітка здавав їх в оренду під баштани. Повернувшись у Харків у 1831 році, Квітка розпочав продавати ці землі під забудову вздовж дороги з Харкова на Основу, це і була майбутня Москалівська вулиця. Вже на плані міста Харкова 1846 року ми бачимо доволі щільну забудову, здебільшого дерев’яними будинками.

Церкви у передмісті Москалівка своєї не було і її жителі відносились до Воскресенської церкви Харкова. Серед інших жителів цього передмістя ми і бачимо у 1847 році родину губернського секретаря Василя Лаврентійовича Хоружинського (приблизно 1794 року народження). Окрім дружини Євдокії Гнатівни (приблизно 1801 року народження) ми бачимо і дітей: Петра 26 років, Федора 25, Василя 12 та Єлизавету 13. З інших джерел ми знаємо точну дату народження старшого сина Петра, який народився 5 жовтня 1820 року. Також сповідний розпис 1847 року не дає нам інформації про інших доньок Василя Хоружинського, які вже були за чоловіками і носили інші прізвища: Параскева та Ганна.

Своя церква на Москалівці буде побудована у 1866-1869 роках за гроші купця Павла Івановича Рижова на землі купця Федора Сергійовича Карпова. І як з’ясувалось через перегляд списків домовласників, батьківський маєток Федора Хоружинського був поруч із Преображенською церквою на Москалівці. Сьогодні це № 36 по Москалівській вулиці, де стоїть чотирьох поверховий прибутковий будинок, побудований на початку XX століття тогочасною власницею дворового місця міщанкою Єпистимією Єгорівною Шаповаловой. Вона придбала це дворове місце у 1885 році від харківського купця Михайла Васильовича Булгакова, якому воно дісталось у 1879 році від рідного брата купця Миколи Булгакова. Забігаючи наперед, саме цей купець отримав у власність будинки родини Хоружинських на Москалівці після смерті Василя та Євдокії Хоружинських. Скоріш за все нащадки продали їх.

Дивлячись на величезний прибутковий будинок з вулиці Москалівської можна було б подумати, що від часів Хоружинських в цій міський садибі нічого не залишилось. На щастя саме тут доживає свій вік чи то флігель чи то і сам дерев’яний будинок Василя Хоружинського. Пізніші володарі обклади його цеглою, він суттєво перебудований і сьогодні вцілів саме тому, що його активно використовують. Нажаль під час війни з росією підійти і роздивлятись його ближче буде необачно, оскільки сучасні мешканці будинку і власники автівок не зрозуміють дослідницьких намірів. Сподіваюсь, що після Перемоги я обов’язково приділю йому більше уваги.

Ще один будинок по Москалівський вулиці, який належав родині Василя Хоружинського зберігся під №7А. Тільки це не двоповерховий будинок який виходить фасадом на вулицю (його побудовано у 1886 році купцем Миколою Булгаковим), а той що стоїть у середині двору ближче до протоку Нетеча. На цій садибі проживали титулярні радники Петро та Василь Васильовичі Хоружинські, цей останній молодший брат і володів цією садибою після смерті Петра. У 1871 році він закладає його в Харківський купецький банк, оскільки розпочинає будівництво нового кам’яного будинку на Конторській вулиці. На той час воно оцінювалось у 4000 карбованців. Частина колишньої садиби втрачена і з цього місця ми можемо бачити старий будинок Хоружинських. Тут також сподіваюсь у мирний час знайти спільну мову з володарями, щоб роздивитись його ближче.

Доволі цікава історія ще одного будинку, який було побудовано старшим сином Василя Хоружинського – титулярним радником Петром Васильовичем Хоружинським у 1862 році. Його дворове місце було на розі вулиці Маріїнської та Столярного провулку, нажаль у 1910-ті роки новий власник тут побудував п’яти поверховий прибутковий будинок. Проєкт 1862 року показує нам що це був дерев’яний двоповерховий будинок, перший поверх його був кам’яний, а другий дерев’яним. В тому ж році Петро Хоружинський замовив і деякі меблі для свого будинку. В листопаді того ж 1862 року він помирає і будинок залишив по духовному заповіту своїй молодшій сестрі Параскеві Василівні, яка на той час була вже вдовою поручика Фесенка.

Параскева Фесенко мала декількох дітей (Наталія, Олімпіада та Марія) і саме це стало причиною заповіту їй нового будинку від брата. На кінець 1862 року у будинку йшли оздоблювальні роботи, замовлені для нього одинадцять берестових стільців були доставлені у березні 1863 року. І тут ми бачимо доволі цікаву поведінку її братів Федора і Василя Хоружинських, які були незадоволені тим що будинок брата відійшов їх сестрі, навіть подавали скаргу про це, але проти братова заповіту нічого зробити було неможливо. Також вони вважали, якщо інші меблі Петро Хоружинський заповів своїм іншими сестрам, то і ці одинадцять стільців теж повинні належати їм, а не Параскеві. Спочатку Василь Васильович Хоружинський написав скаргу в поліцію, а 27 березня 1863 року прийшов у будинок Параскеви Фесенко, яка побачивши стільки чоловіків вибігла з будинку до свої сусідів. Василь же Хоружинський з понятими виніс меблі і деякі речі, в тому числі дитячі. Присутній при цьому квартальний надзиратель побив ще і двірника. Справу цю розглядав Харківський повітовий суд і його рішення на сьогоднішній день не знайдено, хоча треба сказати, що не всі документи які мною було зібрано, опрацьовано.  

Так поступово я наближаюсь до того, щоб зробити невеличку книжечку про родину Хоружинських з поколінним розписом роду та відомостями про перебування їх на території колишньої Харківської губернії.