Церква Покрови[1] 1767 р. Обмір 1932 р. Фото 1916-го і 1932 рр.

На передмісті Новгорода-Сіверського – Сухомлинці – стоїть висока струнка церква. Вона – двоповерхова. Нижня (тепла) Трьохсвятська – мурована. На ній, ніби на підмурку, підноситься дерев’яна Покровська церква – з закритим опасанням. Такий надійний «підмурок» і закрите з рубленими зовнішніми стінами опасання забезпечили чудове збереження пам’ятки. Репарації, розуміється, були, змінювалася обшивка зрубів. Можливо, дахи на вівтарі і бабинці та заломи центральної дільниці спочатку були вкриті драницями й ґонтою. Ремонтувалися стіни зрубу опасання: вгорі зрубу дерево місцями замінено на нове. Пізніше добудовано другий присінок з заходу.

Церква на передмісті Новгорода-Сіверського існує здавна. Збереглась цинова закладна дошка, на якій занотовано, що 1721 р. Покровська церква «обновыся». Друга, пізніша закладна дошка (дерев’яна) свідчить, що Трьохсвятська церква була закладена 23 травня 1766 р. і освячена 29 липня 1767 р. Рідкий випадок, коли муровану церкву (бодай і невисоку) збудували протягом одного року. Далі на тій же дошці записано, що Покровська церква «во обновление основася 17 липня 1767 р., а свершися 30 жовтня 1768 р.» – теж протягом 15 місяців[2]. Будова споруджена «тщанієм и иждивением Івана Зимаковського, бурмистра магістрата Новгородського» і руками – додам від себе – одного з визначних народних майстрів.

Будову було запроектовано зразу такою, якою вона дійшла до нас. Розміри і конфігурація плану мурованої церкви відповідають розмірам і формі плану Покровської церкви. Трьохсвятська церква зложена з цегли розміром 31 × 14 × 5 см. Три її дільниці перекриті склепіннями: бабинець і центр коробом в напрямку схід–захід, а вівтар в напрямку південь–північ. Вікон в бабинці двоє, в центральній дільниці – четверо, у вівтарі троє. Інтер’єр Трьохсвятської церкви справляє враження інтимної будови. Всередині і зовні вона отинькована. Зовні кути граней позначено рустованими пілястрами. Цоколь і фриз відділено архівольтом; таким же архівольтом окантовано віконні просвіти і ніші.

Покровська церква заложена з соснових брусів. Незашитий зруб стін церкви з боку опасання дає деякі вказівки на техніку будування і конструктивні засоби. Замок зрубу, там де його можна було розглянути, такий же, як і в будовах м. Лебедина Сумської обл. В зрубі залишилися гнізда (круглі й квадратові) від циналів, на які настилали риштування під час будови. Залишилися гнізда від сволочків, які сполучали зруб опасання і зруб церкви. До зрубу сволочки пришивалися дубовими тиблями. Гнізда для них вивірчувалися свердлом. Мітки-зарубки (насічки сокирою й долотом з округлим лезом) стверджують, що зруб заготовляли й складали спочатку частинами на землі; потім бруси й вінці мітили зарубками, розбирали і, нарешті, на місці знову складали.

За типом плану Покровська церква належить до поширеної групи пам’яток, що складалися з шестигранного вівтаря, восьмигранного центру й квадратового бабинця[3]. Але наша пам’ятка має й свої властивості – закрите рублене опасання і ряд інших притаманних їй рис[4].

Церква Покрови – одноверха. Високий верх центральної дільниці домінує в композиції будови. З будь-якої точки церква зовні підкреслює поривання мас догори. Форми її стрункі, але без надмірного напруження. Зокрема, у восьмерика і ліхтаря ширина більша висоти. Дахи над заломами помірної висоти. А висоту зрубу стін зм’якшує опасання. Зруби вівтаря й бабинця покрито стіжковим дахом з «димничками» на торцях. Присінки з півдня й півночі центральної дільниці та похилий дах опасання створюють враження підпор, надають композиції стабільності, хоч разом з тим роблять низ церкви трохи заважким. Підсилює стрункість будови вертикальна обшивка, що вкриває зруб від опасання до ліхтаря включно.

Значну увагу майстер Покровської церкви приділив вікнам. Вони різних розмірів і різної форми: то невеликі, майже квадратові (в опасанні), то одинарні з 6 рядів по 2 шибки в кожному ряді (в зрубах вівтаря й бабинця), то здвоєні і більшого за попередні розміру (в зрубі центральної дільниці), то потрійне, з вищим за бокові середнім полотнищем (в західній грані зрубу бабинця), то дуже вузькі і високі (в ліхтарі); нарешті над здвоєним вікном центральної дільниці майстер містить маленьке кругле віконечко – «волове вічко». Майстер охоче й уміло використовує вікна як один з важливих елементів ритмового збагачення й чіткості побудови композиції.

Головний вхід до церкви – з заходу. Шестигранні одвірки цих дверей дубові, різьблені (скраю – дві смуги «ложок», а всередині полотнища – «ови»). Південні й північні одвірки також дубові, але прямокутні й без різьби.

Зруб стін бабинця посередині здається «кубічним», нижчим, ніж в дійсності. Це залежить від того, що при західній стіні над дверима розташовано хори з ажурним парапетом; від того, що світ від трьох вікон «перерізує» навпіл висоту зрубу, залишаючи верхню частину бабинця в сутінках. Чотиригранний зруб стін бабинця за допомогою 4 клинів переходить у низенький восьмигранний залом, перекритий плоскою стелею. Уся ця форма верху бабинця сприймається нечітко[5]. З центром бабинець сполучається нешироким (західна грань центральної дільниці має довгі заплечики) просвітом, що на висоті низа вікна закінчується вирізом з контуром у формі «завіси». Над цим просвітом прорізано другий – «голосник», такий же широкий, як і нижній, але нижчий, з заокругленням вгорі. Отже, ці просвіти такою ж мірою сполучають простір бабинця й центру, як і розмежовують їх.

Зруб стін центральної дільниці, навпаки, виглядає дуже високим, значно вищим дійсної десятиметрової висоти. Цьому сприяють гранчастість зрубу, великий, чітко виявлений нахил стін всередину і, нарешті, те, що верхня половина стін яскраво освітлена здвоєними великими вікнами. Центральна дільниця в плані підкреслено видовжена з півдня на північ, ніби зтиснута з заходу й сходу. Вгорі зрубу східні й західні грані зв’язані з північною й південною чотирма різьбленими (вервечка з розетою в центрі) ригелями.

Особливістю Новгородської Покровської церкви є її перший залом. Він і в дійсності високий, а ілюзорно здається ще вищим. У нього західна грань заломлена під кутом 80°, а східна навіть під 84°, тоді як північна й південна грані заломлені під кутами в 46° і 52°. Це викликано намаганням звести простір зрубу стін з відношенням ширини до довжини 3 : 2 до восьмерика, у якого, навпаки, довжина трохи більша за ширину. Восьмерик на око виглядає широким і помірної висоти. Він яскраво освітлений 4 вікнами. Над лутками вікон південної й північної граней заложено сволок, до якого закріплено ланцюг з панікадилом. Верх зрубу восьмерика ригелів, як то звичайно буває, не має, і грані восьмерика переходять у другий залом м’яко, без різкої межі, яку бачимо в першому заломі. Без підкресленої різкості переходить також другий залом в зруб ліхтаря, який виглядає глибшим, ніж він зафіксований обмірами. В цілому ж ілюзійна внутрішня висота центральної дільниці Новгородської Покрови здається величезною, хоч в дійсності вона трохи більша за 18 м. Форми компонентів верха дільниці легкі, граціозні.

Оформлення внутрішнього простору вівтаря подібне до оформлення бабинця, певна річ, з урахуванням того, що вівтар в плані шестигранник, а не квадрат. З центром вівтар сполучається простим вирізом такої ж висоти, як і просвіт бабинця, але ширшим, бо заплечики зрубу центральної дільниці тут коротші, ніж на межі з бабинцем. Над нижнім просвітом прорізано другий – «голосник», в формі рівнораменного хреста.

В опасання вхід з західного присінка. В церкву з опасання ведуть троє дверей: одні – в бабинець, другі і треті (в південній і в північній гранях) – в центральну дільницю. Два проходи ведуть до опасання з вівтаря, що відіграють в цій частині роль паламарки й ризниці; ця частина опасання відгорожена від останньої. Два проходи з опасання ведуть також в південний і північний присінки. Західна частина опасання має стелю, решта – не приставлена.

Аналіз обмірних креслеників Покровської церкви

Новгорода-Сіверського.

Мурована тепла Трьохсвятська церква була заложена з передбаченням розмірів дерев’яної Покровської. Внутрішня довжина обох церков однакова; ширина вівтаря й бабинця обох поверхів теж однакова. Внутрішня ширина центральної дільниці мурованої церкви також дорівнює ширині центральної дільниці дерев’яної (точніше: дерев’яна ширша за муровану на товщину бруса). Внутрішня довжина вівтаря, центру й бабинця мурованої церкви менша довжини кожної відповідної дільниці дерев’яної на стільки, на скільки товща мурованої стіни переважає товщину бруса дерев’яного зрубу.

В основі побудови плану дерев’яної Покровської церкви лежить схема з трьох чотирикутників: видовжений по осі південь–північ – центральна дільниця, квадрат – бабинець і рівновеликий бабинцю квадрат-вівтар. Вихідний розмір в побудові плану – довжина центральної дільниці; ширина центру дорівнює 3/2 довжини. Ширина, повна довжина бабинця й вівтаря дорівнюють половині діагоналі центрального чотирикутника, в який вписується восьмигранний зруб центральної дільниці. У вівтаря відсічено зовнішні кути; південна й північна грані шестигранного вівтаря дорівнюють половині діагоналі бабинця, а східна грань = половині ширини вівтаря. Бабинець – квадрат. Центр – чотирикутник з обсіченими кутами; західна й східна грані центру дорівнюють 3/4 ширини дільниці, а південна й північна – половині західної грані тої ж дільниці. Ширина опасання = 1/3 ширини бабинця.

Висота зрубу стін вівтаря дорівнює половині довжини плану будови, а висота зрубу стін бабинця на товщину 2 брусів менша. Внутрішня висота бабинця й вівтаря більша висоти зрубу стін лише на товщину двох брусів. Коротенькі заломи вівтаря й бабинця перекриті в інтер’єрі восьмигранними плафонами; їх розміри наближаються до половини ширини плану центру.

Висота зрубу стін центральної дільниці дорівнює сумі довжини плану центру і вівтаря[6].

Довжина основи першого залому центра дорівнює довжині плану бабинця, ширина його = половині довжини плану будови, а висота = половині довжини плану бабинця. При заготівлі зрубу першого залому на землі майстер користався 2 шаблонами-трапеціями. Для складання східної й західної граней трапеція мала в основі – довжину зрубу стін дільниці (вгорі), верхню грань (повна довжина) = 1/2 ширини плану дільниці і висоту = 1/2 довжини плану вівтаря. Притому східна і західна грані заломлені, як уже вище сказано, під різними кутами. Для складання південної і північної граней першого залому використано іншу трапецію-шаблон: основа її – ширина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань (повна довжина) = 1/2 ширини зрубу стін (вгорі), верхня грань (повна довжина) = 1/2 ширини зрубу стін (вгорі), і висота така ж, як і у попереднього шаблона.

Північна грань першого залому засклеплена під іншим кутом, ніж південна.

У восьмерика повна довжина дорівнює 1/2 ширини плану дільниці, а ширина – на товщину 2 брусів менша за довжину. Висота восьмерика = 1/2 діагоналі чотирикутника, що становить південну половину плану бабинця, а висота восьмерика і першого залому разом дорівнює 1/2 висоти зрубу стін дільниці; висота ж дільниці до початку другого залому = довжині плану будови.

Другий залом в поперечному розрізі дає трапецію – низ рівностороннього трикутника. Для складання південної і північної граней і було використано трапецію, у якій основа – ширина восьмерика (вгорі), верхня грань - 1/2 основи і висота = 1/2 висоти восьмерика. Для складання західної і східної граней другого залому трапеція мала основу на товщину 2 брусів довшу попередньої; верхня грань і висота такі ж, як і у попереднього шаблона. Висота другого залому і восьмерика разом = довжині восьмерика. Довжина і повна ширина ліхтаря дорівнюють 1/2 довжини восьмерика, а висота = повній довжині ліхтаря. Висоту цілого верху визначає ширина тої ж дільниці плюс товщина бруса, або віддаленню в плані між серединою східної грані вівтаря і серединою південної (чи північної) грані центру. Внутрішня висота центральної дільниці дорівнює 5/4 довжини плану будови. Ширина опасання становить 1/3 довжини плану бабинця; висота зрубу стін його - половині довжини плану бабинця, а внутрішня висота до гребня даху = 1/3 висоти зрубу стін центральної дільниці.

Південне вікно в зрубі стін бабинця заложено на висоті = 1/4 довжини плану будови. Південне (подвійне) вікно в зрубі стін центру заложено на висоті = половині суми довжини плану центру й бабинця. Вікно в восьмерику заложено над верхнім вінцем зрубу стін центру на висоті = 1/2 довжини плану центру. Вікно в ліхтарі над верхнім вінцем зрубу восьмерика заложено на висоті = 1/2 довжини цього зрубу (вгорі). Кругле віконце в зрубі стін центру заложено на висоті = ширині плану центру, а верх ромбовидних луток цього вікна позначає половину внутрішньої висоти центральної дільниці.

Новгород-Сіверський, Покровська церква Закладна дошка

(свинцова) 27 × 23 см

«Благоволением единаго вѣтре лицах Славимаго Бга Вче Пречтня Бгомтре Прие (Дѣви Марии в памят ея четнаго Покрова Приблагополучной Дежавѣ) Самодержца Всеросійскаго Пресвѣтлейшаго Гдря Нашего Царя и Великаго князя Петра Перваго в начале Правительства Стешаго Росийскаго Синоду; Предварившим Благослвеніемъ Преосвященаго (Антонія Стаховскаго архіерея Чернѣговскаго, между архіепископством, …………»

Новгород-Сіверський, Покровська церква Закладна дошка

(дерев’яна) 33 × 64 см

«Во славу стия единосущныя Животворящия Инераздѣлѣныя Тцы Оца и Сна и стаго духа, Задержавы Благочестивейшія Великія Гдрки Нашая Імератрицы Екатерины Алексіевны Самодержицы всеросійскія при наслідник Ея Благоверном Гдрѣ Цесаревичѣ и Великом князе Павль Петровичѣ Благословеніемъ Стѣйшаго Правительствующаго Сінода и Преосвященейшаго Киріла Епископа черниговскаго и Новгородка Сѣверскаго основася сія каменная церков воимя трехстителей Василія великого, Григорія богослова и Іоанна златоустаго, 1766 год мая 28. остыласяже всщенодѣйствіе 1767 года іюля 29, сіяже деревяная церков воимя Покрова престыя, Бцы, во обновленіе основася, тогожѣ 767 года іюля 17 дня асо вершися и остыся 2768 года октобрія Л дня / присщенствѣ настоятелей тоя церкви Василія Пригари и синов его Андрея Итимофея. Тщаніемъ же и иждивеніем собственнымъ бголбового и христолюбивого ктитора иприхожанина сеяжѣ церкви Іоанна Іоанновича Зимаковскаго Бурмистра магистрата говгородского Бгу единому дабудет честь и слава вовѣеки Аминь».