Церква Миколи.[1] Обмір плану і фото 1916 р.

Точної дати побудови церкви ми не знаємо. Під одним з намісних образів іконостасу читаємо напис: «Сооружен коштом пана сотника Стефана Судієнка в 1764 р.» Отже, збудовано церкву не пізніш початку 60-х рр. XVIII ст. Нічого не знаємо ми і про репарації пам’ятки, хоч обидва бокові вівтарики і присінки з ганками і портиками з’явилися згодом, можливо, в 1820 р., коли в церкві переводили ремонт[2].

Церква Миколи стоїть на краєчку високого плато, що мисом вдається і крутими схилами спускається в придеснянську долину. Повз церкву проходить дорога, що спускається до пристані на Десні. З цвинтаря відкриваються простори деснянської пойми, луки, по яких примхливою стрічкою в’ється Десна. Майстер оцінив красу місцевості і збудував церкву, що справді оздобила природний краєвид, органічно «вписалася» в нього. Вона вабить своїм виглядом кожного, хто підіймається крутими схилами від Десни до міста. М’яка лагідна стрункість її, вишуканість лінії силуету, простота і ясність пропорцій, злагоджена логічність компонентів будови – такі характерні риси її зовнішнього вигляду. Вони особливо вражають, коли розглядаєш церкву з заходу від Десни.

Церква одноверха, хрещата в плані, без виділення центрального зрубу[3]. Центральна дільниця нашої пам’ятки має в інтер’єрі особливість, якої в інших пам’ятках нам спостерігати не доводилося: чотиригранний зруб стін дільниці спочатку переходить у шестигранник в західній частині на висоті, на якій завершуються зруби стін бабинця (на висоті = 1/2 довжини плану дільниці). В південно-західній грані зрубу стін прорізано по одному вікну. В східній же частині шестигранний зруб стін центру переходить у восьмигранник значно вище, трохи не на межі з заломом. Східні кути зрубу стін центру лише верхніми 4 брусами переходять у восьмигранник. Цей перехід позначають 2 короткі різьблені ригелі: перший являє собою початок південно-східної (чи північно-східної) грані; другий ригель заложено перед цією короткою гранню на межі зрубу стін і першого залому.

Перший залом, на вигляд стрімкий, переводить об’єм зрубу стін центральної дільниці в інтер’єрі в розлогий, яскраво освітлений 4 вікнами помірної висоти восьмерик. Внизу і вгорі восьмерика заложено по одному сволоку (нижній помережаний різьбою) в напрямку схід–захід. Енергійно засклеплений другий восьмерик різко звужує об’єм верху і переходить в зовсім невеликий за об’ємом, високий (на вигляд), тягнутих пропорцій, стрункий і яскраво освітлений ліхтар, перекритий плоским плафоном.

Вікна в зрубах стін усіх дільниць заложено на висоті = 1/4 довжини плану бабинця. Вікна в південно-західній та північно-західній гранях зрубу стін центральної дільниці заложено на висоті = довжині плану дільниці. Вікна в восьмерику заложено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = 1/2 довжини восьмерика, або 1/4 ширини плану дільниці. На такій же висоті над верхнім вінцем восьмерика заложено вікна в ліхтарі.

Четверики зрубів стін бабинця і вівтаря перекрито в інтер’єрі плоскою стелею, насланою по двох навхрест положених, помережаних різьбою сволоках. Четверики зрубів стін південного і північного рукавів завершуються стрімкими стіжкової форми восьмигранними заломами. Зверху заломи перекриває плоска стеля-плафон у вигляді витягнутого по лінії південь–північ восьмигранника.

Зовні бабинець, вівтар, південний і північний рукави перекриті двоспадистими дахами з маленькими «димничками» на торцях. Над бабинцем дах дещо нижчий і менш крутий.

Об’єм зрубу стін центральної дільниці зовні м’якохвилястим дахом першого залома переходить у восьмерик спокійних пропорцій (висота його помітно менша довжини). Дах над другим заломом також м’якохвилястого контуру – переходить в «кубічний» за пропорціями світловий ліхтар. Завершують дільницю грушоподібна з відливом глава, маленький глухий ліхтарик і кулька з хрестом.

Вихідний розмір для побудови плану – ширина центральної дільниці. Центральна дільниця – чотирикутник; довжина його – апофема рівностороннього трикутника з стороною = повній ширині. Бабинець – квадрат, сторона його = ширині центру. Вівтар – чотиригранник; ширина його = ширині центру, а довжина – апофема рівностороннього трикутника з стороною = повній ширині центру. Південний і північний рукави – чотирикутники; їх довжина дорівнює довжині центру, а ширина – апофема  трикутника з стороною = довжині центру.

Зруби стін вівтаря, бабинця і південного та північного рукавів – невисокі, їх висота менша довжини плану і дорівнює половині діагоналі плану бабинця. Зруб стін центральної дільниці – високий, стрункий; він вдвоє вищий за зруби стін вівтаря й бабинця. Висота зрубу стін центру дорівнює діагоналі плану дільниці. При складанні на землі східної і західної граней залому використовувався шаблон, у якого основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = 1/2 ширини плану дільниці, а висота = 1/4 повної довжини плану дільниці; висота першого залому і зрубу стін разом дорівнюють діагоналі плану бабинця.

Довжина восьмерика = 1/2 ширини плану дільниці, а висота восьмерика і першого залому разом = 1/4 діагоналі плану центру. Висота центральної дільниці до початку другого залому = повній довжині плану центру і вівтаря, взятих разом.

Грані другого залому засклеплені під кутом в 65° (тобто для складання зрубу другого залому майстер використав як шаблон нижню частину трикутника, у якого висота = основі). Заготоволяючи на землі зруб другого залому (східну і західну грані), майстер використав шаблон-трапецію, у якої основа – довжина восьмерика (вгорі), верхня грань = 1/2 основи, висота також = 1/2 основи і дорівнює висоті першого залому. У ліхтаря довжина і висота = 1/2 довжини восьмерика. Внутрішня висота центральної дільниці дорівнює сумі: діагональ плюс повна ширина плану дільниці.