© Андрій Парамонов

Михайло Іванович Коваленський народився 16 (27) лютого 1745 року в Олексіївській фортеці Української лінії в родині священника Миколаївської церкви. Помер 6 (18) червня 1807 року.

Український та російський педагог, письменник, генерал-майор, тайний радник. Учень, найближчий друг та перший біограф Григорія Сковороди. У 1753-1766 роках навчався у Харківському колегіумі, з 1766 по 1769 рік був викладачем Колегіуму. У 1770-1775 роках виховував дітей останнього гетьмана Кирила Розумовського в ці ж роки закінчив навчання у Страсбурзькому університеті. 

У радянські часи українською прізвище Михайла Коваленського почали писати невірно, чи то «Ковалинський» чи то «Ковалінський». Це помилкове написання зберіглось до наших часів, хоча ще у 1972 році це питався виправити доктор історичних наук Леонід Махновець[1].

Батько Іоанн Антонович Коваленський походив від князя Святополка правителя Перемишля, його нащадок Ліс служив воєводою при королі Польщі Казимире I відзначившись в битві отримав від нього герб стрілу з хрестом. Від нього пішли декілька родів, один з яких Коваленські (Квіленські), які походив Коваленський підкоморій Краківський – заснував містечко Ковалов Бетского повіту, а пізніше містечко Михалово (Михайлово). На 1577 рік з цього роду Стефан Коваленський служив підстаростою Барським, а його брат Віктор Коваленський служив підсудком Львівським. Онук Віктора – Станіслав служив стольником Львівським, він обрав дружину Софію Липську і прийняв їх герб (в червоному полі біла підкова, золотий хрест справа стріла, зліва важіль мисливський. З його роду походить Станіслав Коваленський ловчій Київський, який у 1670 році був на Сеймі для укладення договору з Московією. Онук його Антон Михайлович Коваленський на службі в слобідських полках, а його діти Петро та Іоанн Коваленські отримали духовну освіту і служили священниками[2].   

Іоанн Антонович Коваленський служив полковим священником у Миколаївській церкві Олексіївської фортеці (сучасна територія Первомайської громади Лозівського району Харківської області) ландміліцького Єфремівського полку і саме там народились і були хрещені його діти від дружини Акилини Григорівни (1725 р. н.). Старший Михайло народився 16 лютого 1745 року; Григорій – близько 1749 року, Василь у 1750 році, Єлизавета у 1758 році, Надія у 1762 році, Іван у 1766 році, Петро у 1767 році, Марія у 1769 році[3]. Після того як ландміліцькі полки були скасовані, на їхній основі заснували Дніпровський пікінерний полк, і протоієрей Іоанн Коваленський з 1774 по 1776 роки служив у форштадті Олександрівському Дніпровської лінії у Покровській церкві, будучи і намісником над всіма храмами Дніпровської лінії[4]. До речі, він змінив на цьому посту Єфимія Тимофійовича Савурського, учня Сковороди у Харківському колегіумі.

Після повернення до Олексіївської фортеці протоієрей Іоанн Коваленський будує в слободі Олексіївці поруч із фортецею дерев’яний будинок. Якраз з’являється можливість отримати земельні наділи вздовж Української лінії, де він і його діти засновують села Отрада (нинішня назва – Одрада), Красиве, Грушине, Нову Данилівку, хутір Коваленський.

Михайло Іванович Коваленський познайомився зі Сковородою навесні 1762 року коли був студентом класу богослів’я Харківського колегіуму. Їхня дружба тривала понад три десятиліття. Збереглося 79 листів Сковороди до Коваленського та 6 листів Коваленського до Сковороди. Саме листування Михайла Коваленського зі Сковородою основою для вивчення біографії Григорія Савича. Коваленському Сковорода присвятив низку своїх трактатів та діалогів: «Асхань» (початок 1770-х рр.); «Разглагол о древнем мире» (1772 р.); «Жена Лотова» (1780 р.); «Брань архистратига Михаила со Сатаною» (1783 р.); «Потоп змиин» (1791 р.).

Хоча Михайло Коваленський «був близький до Потьомкіна, обертався в колі вихованців «Енциклопедії» Дідро, ба навіть їздив у Ферней до Вольтера, його погляди перебували цілком під впливом Сковороди…»[5]. Найвідомішим твором Коваленського є «Жизнь Григория Сковороды» – біографія Сковороди, написана в 1794–1795 рр. на підставі власного досвіду спілкування з філософом.

Скоріш за все Григорій Савич Сковорода у 1781 році під час подорожі до Таганрогу (йшов до своїх учнів Григорія Коваленського та Олексія Базилевича) відвідав маєтки Коваленських і батька його учнів – священника Іоанна Антоновича Коваленського[6].