ЧЕРВОНИЙ ОСКІЛ Харківської області[1]

Церква Миколи 1799 р.

Обміряна 1927 р. Фото 1914 і 1927 рр.

Церква Миколи у с. Червоному Осколі (кол. Цареборисові) – будова лиманської школи. Зовнішнім виглядом вона найбільше нагадує Михайлівську церкву Верхнього Бишкина. Дуже близька у обох цих пам’яток також структура корпусу зрубів стін і верхів центральної дільниці та рукавів. Різняться ж ці пам’ятки тим, що у Верхньому Бишкина внутрішній об’єм закінчується вгорі пірамідальним заломом, якому зовні відповідає глухий ліхтар, а у Червоному Осколі на місці пірамідального залому – призматичний восьмигранний світловий восьмеричок. Отже, церква Миколи у Червоному Осколі має чотири світлові восьмерики.

Чотири восьмерики має ще центральний верх Михайлівської церкви у сл. Осиновій, але тут верхній восьмерик глухий. На Правобережжі чотири восьмерики має центральний верх Михайлівської церкви с. Чемерисів Волоських, але з них світлові тільки два, а два верхні – глухі[2]. В бойківських церквах XVIII ст. восьмериків теж не більше чотирьох (в будовах XIX–XX ст. число восьмериків іноді досягає п’яти, наприклад, в с. Розлуч[3] 1876 р.) але вони всі глухі, як у с. Кривці[4], або ж лише в одному восьмерику прорізано два малесеньких віконечка, як у сс. Росохач, Висоцько-Нижнє[5]. До того ж восьмерики бойківських церков дуже низькі: близько 1 метра; навіть найвищі з них мають висоту не більш як півтора метри. До того ж всередині верхи захаращені безліччю сволоків. Тому участь верхів у розгортанні внутрішнього об’єму будови цих пам’яток дуже обмежена. Вони скоріше відіграють допоміжну конструктивну роль каркаса, на який одягають зовнішнє оформлення верху церкви.

Отже, багатоярусність слобожанських і бойківських церков – і конструктивно, і за архітектурно-художньою функцією – явища різного порядку, тому в зв’язок їх між собою ставити не доводиться. Багатоярусність таких церков, як Миколи у Червоному Осколі – продукт місцевої – слобожанської творчості, що виникла і виросла на ґрунті місцевих традицій і тенденцій, складає характерну рису слобожанського типу. Мабуть, не без причини цей тип розвинувся саме на півдні, в степових районах.

Церква Миколая у Червоному Осколі збудована в 1799 р.[6] з пиляних дубових брусів товщиною 15 см і шириною коло 30 см, дуже добре пригнаних один до другого драчкою. Зруб стоїть на цегляному підмурку.

Архів церковний не зберігся, тому відомостей про ремонти та переробки ми не маємо. Безперечно, пізніше в бабинці вирізано у зрубі західну грань і сполучено його з притвором. Пізніше добудовано також присінки до вхідних дверей, які закрили собою лутки, прикрашені різьбленою виноградною лозою з гронами та листям. Як і інші тогочасні пам’ятки, церква, певне, спочатку вкрита була ґонтом, який пізніше замінено залізом. Мінялася і обшивка зрубу. Звертає на себе увагу те, що зовнішній вигляд церкви Миколая в Червоному Осколі дуже відмінний від внутрішнього. Він позбавлений тої, можна сказати, філігранної обробки, якою визначаються всередині зруби стін, заломів, восьмериків.

Характерною рисою зовнішнього вигляду нашої пам’ятки є те, що у трьох нижніх восьмериків ширина значно (мало не на половину) переважає їх висоту. Навіть ширина кожної основної грані цих восьмериків більша за висоту. Дахи на заломах зрубу стін, перших двох восьмериків невисокі, складаються з коротких плоских граней; такі ж прості прямі дахи і рукавів. Дахи третього і четвертого восьмериків також короткі, але вони мають легкохвилястий профіль. Верх же будови – високий, але складається він з низьких заломів та широких восьмериків. В спокійному розміреному ритмі маси восьмериків зменшуються в процесі розгортання об’єму будівлі знизу догори. Цей спокійний ритм підтримує і система розташування вікон. Будівля збуджує почуття величавого спокою.

Всередині зруб стін бабинця виглядає струнким, а верх його порівняно з висотою стін здається занизьким. Конструкція і архітектурна форма верху бабинця такі ж, як і у інших церков лиманської школи, з невеликою відміною: верхівку двоспадистого намету «зрізано», і тут утворилася вузенька стеля. Конструкція верхів бокових рукавів і вівтаря така ж, як і у бабинці, лише у вівтарі стеля ширша, ніж у інших рукавах.

Вінці зрубів стін бабинця і центра сполучаються замком без остатку, отже, зруб стін бабинця відкривається до центру на повну свою ширину і аж під саму стелю, тобто і на повну свою висоту. З бабинця відкривається вигляд на центральну дільницю і частково на обидва бокові рукави, бо вони відкриваються до центру такими ж просвітами, як і бабинець

Простора центральна дільниця тісно ув’язана з обома рукавами і виглядає, як розгорнута в напрямку південь–північ зала – широка і значної висоти в стінах.

Вівтар, на відміну від бабинця, до центру відкривається невисоким, на половину висоти зрубу, просвітом.

Найбільше уваги майстер приділив центральній дільниці. В плані вона має форму чотирикутника з відрізаними кутами. Таке ж співвідношення граней зберігають перший і другий восьмерики, третій – наближається до рівностороннього в плані восьмигранника, а четвертий – уже дійсно рівносторонній восьмигранник. В стінах центральний зруб – доволі високий, спокійно струнких пропорцій, тенденцій напруженої тягнутості догори не виявляє. Окрасу інтер’єра становлять три просвіти до рукавів, оздоблені з боків волютами, а внизу – виступами зрубу (боками стасидій), оформленими у вигляді «коника», сполученого з волютою. Спочатку просвіти двічі стягувалися брусами: на середині висоти та на ²/₃ висоти його, де просвіт ставав вужчим і набирав форми профільованого півкола, закінченого внизу з боків волютами. Темні силуети цих півкіл ефектно вимальовуються на тлі верхів рукавів. Пізніш бруси на середині висоти просвітів були випиляні.

Зруб центральної дільниці від підлоги аж до самого верху виконано бездоганно, зразково, «самим чистим, рівним і кріпким майстерством» – за висловом старовинних контрактів.

Компоненти об’єму дуже високого верху розгортаються плавно, в спокійному, дійсно величавому ритмі. Важлива роль просторових акцентів належить ригелям, що позначають межу зрубів стін і першого залому, кордон між першим восьмериком і другим заломом та фіксують лінію переходу другого восьмерика у третій залом. Лицева сторона ригелів профільована (поличка, піввалок, поличка) і прикрашена різьбою («сухарики» та «вервечка»). Ригелі лежать на відстані 30–35 см від стіни, і сполучаються вони з зрубом замками, зрубаними в кутках, та тиблями в інтервалах між замками; ошатності, якої надавали інтер’єрові ригелі, здалося майстрові замало, і він заложив в основу кожної грані першого і другого восьмериків бруси, профільовані і помережані «сухариками». Додамо, що такими ж «сухариками» оздоблено і зовнішні карнизи.

У зовнішньому вигляді верха церкви, як ми вказували, перевагу над заломами мають маси восьмериків, а у восьмериках переважають поземні розміри над висотними. Всередині, навпаки, домінуюча роль належить граням заломів. Чітко виявлені у ракурсах грані восьмериків разом з трапіцєвидними по формі гранями заломів створюють могутній потік ліній, що, ламаючись, зближуються між собою і примушують глядача переводити погляд з одної грані до другої, вищої аж до зеніта будови. Наростання висоти йде одночасно зі звуженням об’ємів. Чіткі просторові орієнтири у вигляді мережаних брусів та ригелів складають ритмічний кістяк просторової композиції внутрішнього об’єму.

Якщо в церкві Черкаського Бишкина традиційні народні форми набули легкого забарвлення в характері рококо, то в церкві Миколая в Червоному Осколі такі її риси, як верхні частини просвітів в центральної дільниці до рукавів у формі півкола, як перевага у восьмериках ширини над висотою, як стримано величавий ритм у розгортанні об’єму будови, показують, що майстер нашої пам’ятки не залишився осторонь пануючих в ті часи в архітектурі ідей класицизму. Майстер Червонооскільської Миколаївської церкви повною мірою зберіг своє обличчя і з великим тактом збагатив арсенал творчих засобів провідними ідеями класицистичного монументального будівництва Західної Європи і Росії.

Закінчимо наш нарис аналізом обмірних креслеників.

Вихідний розмір в побудові плану – довжина центральної дільниці. План центральної дільниці – восьмигранник (квадрат з обсіченими кутами).

Бабинець, вівтар, південний і північний рукави в плані – шестигранники (квадрати з обсіченими зовнішніми кутами). Довжина меншого квадрату визначається тим, що разом з половиною довжини чи ширини центральної дільниці дорівнює діагоналі чотирикутника, що становить ½ квадрату, в який вписується план центральної дільниці.

Грані центральної дільниці, орієнтовані по сторонах світу, = ¾ довжини чи ширини плану дільниці. Південна й північна грані вівтаря, бабинця та відповідні грані південного й північного рукавів = ½ ширини центру, а східна грань вівтаря і відповідні грані останніх рукавів = ½ віддалення між східним кінцем північної грані і західним кінцем південної грані плану вівтаря.

Отже, план будови вписується в квадрат.

Розміри зрубів стін, восьмериків і заломів визначаються розмірами плану.

Висота зрубу стін центральної дільниці менша за довжину плану дільниці, вона на товщину 2 брусів коротша довжини плану дільниці і дорівнює висоті трикутника з основою = довжині західної грані плану центру і боками = повній довжині плану тої ж дільниці.

Перший залом центрального верху в розрізі має форму трапеції. При заготівлі на землі зрубу цього залому майстер використав шаблон-трапецію, у якої основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ½ діагоналі квадрату, в який вписується план центру; висота першого залому разом з висотою зрубу стін = подвоєній довжині плану бабинця.

Довжина і ширина першого восьмерика дорівнює ½ діагоналі квадрату, в який вписується план центру, а його висота разом з висотою першого залому дорівнюють довжині плану бабинця.

Другий залом дає в розрізі трапецію. Для попереднього складання зрубу цього залому на землі вжито шаблон-трапецію, у якої основа – довжина першого восьмерика (вгорі), верхня грань = ½ довжини зрубу стін (вгорі). Висота другого залому, першого восьмерика і першого залому разом = повній довжині першого восьмерика.

Довжина й ширина другого восьмерика = ½ довжини плану центру, а висота його = ½ довжини плану вівтаря, або півсумі висоти першого залому і першого восьмерика. Висота центральної дільниці до початку третього залому = подвоєній довжині плану центру.

Третій залом дає в розрізі трапецію; для попередньої заготівлі зрубу цього залому використано шаблон, у якого основа = довжина другого восьмерика (вгорі), верхня грань = висоті другого восьмерика. Висота верха починаючи з першого восьмерика і кінчаючи третім заломом = висоті зрубу стін центральної дільниці.

Довжина і ширина третього восьмерика дорівнює висоті другого восьмерика, а висота його разом з третім заломом = довжині третього восьмерика.

Четвертий залом у розрізі має форму трапеції; верхня грань її дорівнює ½ нижньої, а висота = ½ висоти третього восьмерика; висота четвертого залому і третього восьмерика разом = довжині третього восьмерика.

І, нарешті, довжина й ширина четвертого восьмерика = ½ довжини й ширини третього восьмерика; висота четвертого восьмерика = висоті третього залому.

Висота верху центральної дільниці = сумі довжини плану центра і бабинця. Внутрішня висота тої ж дільниці = подвоєній довжині плану центра плюс довжина плану бабинця.

Висота зрубу стін вівтаря, бабинця, південного й північного рукава = ½ діагоналі квадрату, в який вписується восьмигранник центру; внутрішня висота цих дільниць разом з верхом їх = полуторній ширині плану вівтаря.

Грані всіх заломів центрального верха в Червоному Осколі похилені під одним кутом – 55^о, але довжина граней^[7] різна, тоді як у Верхньому Бишкині грані всіх заломів мають однакову довжину, але заломлені вони під різними кутами.

Вікна в зрубі стін вівтаря заложено на висоті = діагоналі південної половини вівтаря. Вікна в західних гранях південного й північного рукавів і в південній грані бабинця заложено на висоті = ½ довжини південної грані плану дільниці. Вікна в першому восьмерику заложено на висоті подвоєної довжини плану вівтаря, над підлогою і на висоті ¼ довжини зрубу дільниці (вгорі) над верхнім вінцем зрубу стін дільниці. В другому восьмерику вікна заложено над верхнім вінцем першого восьмерика на висоті = ½ висоти першого восьмерика. Вікна в третьому восьмерику над верхнім вінцем другого восьмерика заложено на висоті = ½ довжини третього восьмерика. Вікна в четвертому восьмерику заложено над верхнім вінцем третьего восьмерика на висоті = довжині грані четвертого залому (взятій від верхнього вінця третього восьмерика до нижнього вінця четвертого восьмерика).

Верх вікна у другому восьмерику лежить на вершині рівностороннього трикутника з стороною = довжині плану будови, а центр вікна третього восьмерика – на висоті = довжині плану будови.