Верхній Бішкін, Михайлівська церква (С. Таранушенко)
Михайлівська церква, 1772 р.[1]. Обмір і фото 1927 р.
В XVII ст. там, де тепер розкинулося село, місцевість була вкрита густими лісами. Навколишнє населення займалося в лісах полюванням та пасічництвом. Татари часто навідувалися в ці райони, хапали людей у полон, грабували майно. Хати Верхнього Бишкина ховалися здебільшого по ярах, і лише церква стояла за селом на схилі горба, відкрита з усіх боків, видна здалеку. В давнину в тому була практична потреба: біля церкви стояла дзвіниця, яка в ті неспокійні части правила за дозорний пункт.
Першу церкву (триверху) збудували у Верхньому Бишкині в 1732 р. Сучасна – одноверха – побудована в 1772 р.[2] Архів при церкві не зберігся, тому про ремонти ми нічого не знаємо. Дослідження зрубів стін, заломів і восьмериків показало, що вони цілком зберегли первісну форму. Безперечно, пізніш побудовано рундуки і зроблено всередині хори.
Церква в Верхньому Бишкині належить до пам’яток, що складають ядро лиманської школи, і становить одну з вершин творчості майстрів цієї школи.
Збудовано церкву з дубових брусів товщиной в 15 см. Підлога всередині вимощена каменем-плитняком. Будова має ухил головної осі (схід–захід) на 2' за ходом стрілок годинника. План будови – хрещатий, з восьмигранником в центрі та чотирма шестигранними рукавами по сторонах світу. Зовні вигляд усіх рукавів однаковий, хоч в плані південний і північний рукави вужчі за вівтар і бабинець. Це ми спостерігали в Покровській церкві в Олешні і зустрінемо при розгляді церкви в Воронівці. На церкву у Верхньому Бишкині схожі обидві лиманські, церква в Замості, Воронівці та ін., але верх у Верхньому Бишкині пропорційно найвищий і має не два, а три восьмерики; характер форм восьмериків та заломів, їх пропорції також мають свої особливості; це стосується в першу чергу верху центральної дільниці.
Знайомство з Верхнєбишкинською пам’яткою ми почнемо з розгляду внутрішнього вигляду центральної дільниці. Зруб стін її має невеликий малопомітний в натурі нахил до середини; висота зрубу стін менша за довжину і ширину плану дільниці. Завдяки широким просвітам об’єм зрубу стін центру всередині, в нижній частині, тісно ув’язано з південним і північним рукавами; центр і обидва рукави утворюють разом широку витягнуту з півдня на північ залу, відкриту глядачам від полудневої грані південного рукава до північної грані північного[3]. Просвіти відкривають простір рукавів до центру повністю від східної до західної граней, бо заплечиків зруби рукавів не мають. На половині висоти просвітів рукавів майстер для зміцнення зрубів заложив по одному брусу-стяжці. Над широким нижнім просвітом рукавів прорізано другий, менший – у вигляді півкола; від нижнього просвіту його відділяє теж один брус. Хоч східний рукав (вівтар) від центру відділяє наглухо іконостас, будівник і в бік вівтаря вирізав точнісінько такий же (лише з невеликими заплечиками) просвіт, як і до південного та північного рукавів. Отже, він мислив просторовий об’єм будови, включаючи до нього і простір вівтаря. Так само тісно ув’язував майстер з центром і бабинець. Уже згодом в східній частині бабинця зявилися хори, що своїми кінцями лежать на двох комірчинах, прибудованих при південній та північній стінах бабинця на межі з центром[4]. Тепер хори з комірками обмежують зв’язок простору бабинця з центром.
Оформлено завершення й боки просвітів у Верхньому Бишкині стримано, скромно. В основі оформлення контурів просвітів усіх церков лиманського типу лежить одна і та ж схема, але в пізніших пам’ятках вона пишніше оздоблена, ніж у Верхньому Бишкині. Тут в просвітах немає ні «тюльпанів», ні раковин, які бачимо в церквах Лимана. Середина завершення широкого просвіту в Верхньому Бишкині профільована і трохи приспущена, а краї закінчуються волютами. Менший просвіт до бабинця має форму не просто півкола, як в бокових рукавах; його внизу закінчено ледве наміченими в контурі зародками волют.
Невисокий і до того ж понижених (супроти ширини й довжини плану) пропорцій зруб стін центральної дільниці допомагає виявити – за контрастом – могутні величаві форми дуже високого верху. Висота верху більш ніж вдвічі переважає висоту зрубу стін, а ілюзійно вона здається значно більшою. Наростання висоти верху, а разом з тим звуження внутрішнього об’єму проведено в спокійному темпі, рівно, без несподіваних скоків. Пірамідальний контур верха нагадує абрисом крону тополі. Користуючись музичними термінами – а вони тут доречні, – можна сказати, що архітектурну пісню тут виконано широким диханням; дикція у майстра ясна й чітка, голос рівний у всіх регістрах, густий, соковитого тембру.
В інтер’єрі перший залом освітлюється рефлексами, що пригасають в напрямку донизу; вгорі він легко переходить у просторий перший восьмерик. Грані залому сприймаються значно вищими, ніж вони є в дійсності. Першому восьмерику в композиції внутрішнього об’єму верха майстер надає особливого значення, йому він приділяє особливу увагу. Кожна грань його прорізана вікном. Вщерть заповнений світлом, восьмерик виглядає особливо урочисто парадним. А те, що виростає він з залому непомітно (перехід від залому притушовано, межа між ними не впадає різко у вічі), надає восьмерику особливої легкості, ніби позбавляючи його ваги, приховує напружену його роботу, хоч фактично він несе велике навантаження. Сліпучий ореол восьми вікон першого восьмерика робить його композиційним осередком, що поділяє об’єм центральної дільниці на дві частини: більш інертну нижню і більш рухливу і витончену у формах – верхню.
Ритмове відношення площі плану першого восьмерика до площі плану зрубу стін є тим розміреним кроком, якого майстер додержує і в наступних вище ділянках верху[5]. Чим вище здіймається вгору верх, тим активніше вступають в оформлення його заломи, їх переливчасто освітлені грані. В той же час роль восьмериків, що повинні на певних етапах переривати висхідний рух похилих елементів (заломів), зменшується. Другий і особливо третій восьмерики сприймаються щоразу під все гострішим кутом, все в більшому ракурсі, і їх форма на вигляд все більше наближається до форми заломів. Об’єми восьмериків виділяються вікнами, інтенсивним, порівняно з заломами, освітленням. Темп розгортання об’єму верху в напрямку догори визначається особливим ритмом в чергуванні заломів і восьмериків, світловою «ліпкою» компонентів об’єму і, нарешті, розмежуванням, поділом простору трьома вінцями ригелів. Нижній ряд ригелів відділяє зруб стін від першого залому; другий ряд ригелів заложено при переході першого восьмерика у другий залом; третій ряд ригелів позначає межу між другим восьмериком і третім заломом. Ригелі відіграють роль орієнтирів для ока глядача при переводі погляду від початку першого залому до найвищої точки верху.
Централізована композиція об’єму нашої пам’ятки в інтер’єрі – кришталево прозора, ясна. В ній виявилися характерні риси таланту майстра. Його творчість характеризується виявленням яскравих емоцій, але емоцій, що спираються на точні і тонкі розрахунки; емоцій, що базуються на досконалій обізнаності майстра з законами архітектоніки, на використанні досвіду і здобутків монументальної творчості своїх попередників.
Ще яскравіше виявлено централізованість композиції мас у зовнішньому вигляді пам’ятки. Звідки б ми не оглядали церкву, вона виглядає досконалою, завершеною. Немає сумніву, що при заміні ґонта залізом церква втратила багато привабливості. Форми дахів зрубів стін і заломів огрубіли. Безперечно, змінено і форму ліхтаря, що покриває два верхні заломи; дуже вже він не в’яжеться навіть з сучасними формами верху.
Відносно невисокі зруби стін вівтаря і бабинця та південного і північного рукавів щільно ув’язані із зрубом стін центральної дільниці і утворюють монолітну масу, над якою в центрі велично підноситься верх будови. І хоч загальна висота церкви, беручи навіть лише внутрішню висоту, значно переважає поземні розміри плану будови, вона не втрачає стабільності.
Якщо в інтер’єрі в організації об’єму верха більш активну роль відігравали заломи, то у зовнішньому вигляді домінуючого значення набувають восьмерики. Саме вони визначають ритм композиції верху. Зовнішній вигляд будови, як і внутрішній, характеризується такими ж мужніми, величавими, спокійними ритмами розгортання мас у просторі.
Одвірки церкви Верхнього Бишкина з лицевого боку різьблені. На лутках внизу вирізьблено зображення «миски», з якої виростає виноградна лоза з гронами й листям; в центрі віршня вміщено різьблену «коронку».
На південь від церкви, по осі північ–південь стоїть дерев’яна рублена восьмигранна в плані дзвіниця. Вона має три ступнево зменшені яруси. Дзвони завершені на верхньому ярусі. Поверх даху над третім ярусом насаджено низенький восьмеричок зі шпилем. Форма дзвіниці перекликається з формами церкви.
Аналіз обмірних кресленників Михайлівської церкви Верхнього Бишкина показав, що схема плану під час розбивки в натурі трохи деформована; зокрема випнувся південно-східний кут плану центра.
Вихідний розмір в побудові плану – довжина центральної дільниці.
Центр будови задумано як квадрат з відсіченими зовнішніми кутами. Довжина вівтаря визначається тим, що разом з половиною довжини центру дорівнює діагоналі східної половини квадрату, в який вписується восьмигранник центру. Бабинець більший за вівтар; його довжина і ширина = ½ діагоналі квадрату, в який вписується план центральної дільниці. Південний і північний рукави в плані – чотиригранники з відсіченими зовнішніми кутами. Їх ширина = ширині вівтаря, а довжина = ½ ширини центру.
Західна грань центральної дільниці дорівнює півсумі довжини центру й бабинця; східна грань центру = півсумі довжини центра і вівтаря; південна й північна грані центру = ½ діагоналі квадрату, в який вписується план центру (або дорівнює довжині плану бабинця). Західна грань бабинця = ½ довжини західної грані плану центру. Південна грань бабинця, південна й північна грані вівтаря дорівнюють довжині південного рукава, цебто половині ширини центру. Північна грань бабинця деформована, вона довша за південну. Східна грань вівтаря дорівнює ½ діагоналі південної половини плану вівтаря. Слід відзначити також, що ширина бабинця більша в точках примикання до центральної дільниці, ніж в глибині бабинця. Західна і східна грані південного й північного рукавів дорівнюють довжині плану тих же рукавів; північна грань північного рукава і південна південного рукава = ½ північної грані плану центру.
Розміри зрубів стін, восьмериків і заломів визначаються розмірами плану.
Висота зрубу стін центральної дільниці дорівнює півсумі довжини плану бабинця і центру (або = апофемі рівностороннього трикутника з стороною = довжині центру).
Верх же центральної дільниці вдвічі вищий за зруб стін і дорівнює довжині плану центру й бабинця, разом взятих.
Перший залом – низ усіченої восьмигранної піраміди, у якої ширина основи помітно переважає довжину. В розрізі вона дає дві трапеції; зруб залому на землі заготовлявся за допомогою двох шаблонів-трапецій. Для складання граней поперечного розрізу використана трапеція з основою = ширині зрубу стін (вгорі), верхньою гранню (повна довжина) = східній грані плану дільниці. Для складання західної і східної граней вжито було трапецію-шаблон з основою = довжині зрубу стін (вгорі), верхньою гранню = довжині плану вівтаря. Висота першого залому й зрубу стін разом дорівнює ширині плану центру (вгорі), або висота першого залому = 1/5 довжини зрубу стін (вгорі).
Перший восьмерик має довжину = довжині плану вівтаря, ширину = висоті зрубу стін, висота його = 1/3 довжини зрубу стін (вгорі), а разом з висотою першого залому висота восьмерика дорівнює ½ довжини плану центру.
Другий залом – низ усіченої восьмигранної піраміди, що у розрізі дає дві трапеції. Для складання південної й північної граней цього залому вжито трапецію, у якої основа – ширина першого восьмерика, верхня грань - довжині південної грані плану бабинця; для складання східної і західної граней залому використано трапецію, основа її – довжина першого восьмерика, верхня грань - довжині плану південного рукава. Висота другого залому = висоті першого залому, а висота другого залому, першого восьмерика і першого залому = довжині плану бабинця.
Довжина другого восьмерика дорівнює ½ ширини плану дільниці, ширина – довжині південної грані плану бабинця, а висота = ½ довжини першого восьмерика (або висота другого восьмерика, другого залома і першого восьмерика разом = висоті зрубу стін центру, або ж = довжині західної грані плану центру). Висота ж верху дільниці до початку третього залому = ширині плану центру.
Третій залом заготовлявся за допомогою двох шаблонів-трапецій. Для складання східної і західної граней шаблон мав основу – довжину другого восьмерика, верхню грань = ½ ширини плану південного рукава. Для складання південної і північної граней основою служила ширина другого восьмерика. Верхня грань = ½ довжини плану бабинця. Боки залому = бокам другого і першого залому. Висота третього залому = висоті другого й першого заломів, а висота третього залому і другого восьмерика разом дорівнює довжині другого восьмерика. Висота верха до початку третього восьмерика дорівнює подвоєній ширині плану південного рукава.
У третього восьмерика довжина = висоті другого восьмерика, а ширина = повній довжині, або південній грані плану південного рукава. Висота третього восьмерика = висоті третього залому. Висота верху до початку четвертого залому = подвоєній довжині плану бабинця.
Четвертий залом у розрізі дає рівнобічний трикутник, у якого висота = ½ довжини третього восьмерика (вгорі). Висота четвертого залому, третього восьмерика, третього залому, другого восьмерика та другого залому разом дорівнює довжині плану дільниці.
П’ятий залом заготовлявся на землі за допомогою трапеції, у якої боки = бокам третього, другого чи першого заломів. Верхня грань п’ятого залому = ½ нижньої. Висота останнього залому визначається тим, що дорівнює повній довжині того ж залому. Внутрішня висота верха центральної дільниці = сумі довжини плану центра й бабинця.
Внутрішня висота центральної дільниці на 1,5 метри переважає довжину плану будови.
Можна відзначити ще такі взаємозв’язки й співвідношення компонентів будови: довжині плану центру дорівнює висота верху з другого восьмерика починаючи, а ширині плану центру дорівнюють: 1) частина верху починаючи з першого залому і кінчаючи другим восьмериком, 2) частина верху з першого залому почавши і третім заломом кінчивши, 3) висота зрубу стін і першого залому, разом взяті. Половині довжини плану будови дорівнює висота верху починаючи з другого залому; довжині плану центру й бабинця = висота цілого верху.
Взявши за основу трикутника ширину плану центральної дільниці з боками ½ ширини плану будови, побачимо, що вершина цього рівнобічного трикутника ляже на низ вікна першого восьмерика. При тій же основі трикутник з боками = ширині плану центру і одного бокового рукава вершина ляже на низ вікон другого восьмерика. У трикутника, що за основу має ширину плану будови, а боки довжину плану будови, вершина падає на низ вікна третього восьмерика. Яку ж високо розвинуту уяву і гостре просторове чуття требо було мати майстрові церкви Верхнього Бишкина, щоб без допомоги доскональних інструментів, без викресленого на папері проекту, створити таку будову?!
Висота зрубів стін вівтаря, бабинця, південного й північного рукавів дорівнює ¼ довжини плану будови, а внутрішня їх висота (з верхом) = діагоналі південної половини плану бабинця.
Вікна в зрубах стін і восьмериків розміщено так: нижній ряд вікон в зрубах стін заложено на висоті = ½ довжини південної грані плану бабинця. Вікна в першому восьмерику заложено на висоті ¼ довжини зрубу стін центру (вгорі) над верхнім вінцем зрубу стін. На такій же висоті заложено вікна в другому восьмерику над верхнім вінцем зрубу першого восьмерика і вікна в третьому восьмерику над верхнім вінцем другого восьмерика.
В Михайлівській церкві Верхнього Бишкина лиманський тип досягнув високого ступеню розвитку: план має 32 грані, внутрішня висота 24 м, верх складається з 5 заломів і 3 восьмериків.
[1] Фото зовнішнього вигляду опубліковано у виданні: Таранушенко С. Пам’ятки Слобожанщини. Таб. XXV; і в «Нарисах».
[2] Ф. Гумилевский. «Харьков». Вып. IV. С. 255–256.
[3] Бажаючи підкреслити ширину простору в інтер’єрі, майстер південну і північну грані центрального зрубу стін звів без нахилу їх всередину, тоді як східна і західна грані дають нахил. Ще більше, ніж зруб стін, витягнуто в ширину форму верху, зокрема восьмериків, особливо першого. Ширину, що дорівнює довжині, верх набуває лише в верхньому четвертому та п’ятому заломах.
[4] На креслениках коміри і хори не позначені.
[5] Як показали обміри, боки першого, другого, третього і п’ятого заломів – одного розміру, але ми бачимо їх на різній висоті і під різними кутами зору, тому на вигляд вони здаються різними.