Верьовкіно, Николаевская церковь (С. Таранушенко)

Церква Миколи.[1]

Схематичний обмір плану і фото 1914 р.

Одноверха. Рік побудови невідомий. Зовнішній вигляд церкви, принципи композиції мас верху, а також така характерна деталь, як оформлення просвіту з центра до бабинця, як ми вже вище говорили[2], дуже нагадують церкву Катерини в Протопопівці, збудовану 1796 р. Верьовкине лежить від Протопопівці на віддаленні 6–7 км. Отже, безперечно, одна з них, як то тоді часто бувало, збудована була «на зразок» другої. Яка з них (чи, може, ще якась третя) була зразком, невідомо.

Аналіз обмірного кресленика плану церкви Миколи показав, що центр її – восьмигранник (чотиригранник з відсіченими кутами); ширина плану центра – апофема рівностороннього трикутника з стороною = довжині тої дільниці. Отже, вихідний розмір для побудови плану – довжина центральної дільниці. Розміри вівтаря і бабинця визначалися тим, що довжина кожної цієї дільниці плюс ½ довжини центра дорівнювала діагоналі південної половини чотиригранника, в який вписано восьмигранник центра. Бабинець в плані – квадрат. Вівтар – шестигранник; його ширина дорівнювала довжині. Таким чином, плани церков в Верьовкиному і Протопопівці мають відміни: в церкві Катерини центр чотиригранник, в церкві Миколи – восьмигранник; крім того, в церкві Катерини довжина будови – 20 м, а в церкві Миколи – 16,6 м.

Зруби стін вівтаря і бабинця церкви в Верьовкиному – невисокі, «кубічних» пропорцій. Покриті вони зовні двоспадистими дахами.

Головну увагу майстер приділив центрові. Він невисокий, а разом з тим маса його вагома. Висота зрубу стін центральної дільниці церкви Миколи менша його довжини, але гранчастість створює враження, що він теж «кубічних» пропорцій. Невисоким першим заломом об’єм центра переходить в світловий перший восьмерик. Площа основи восьмерика незначно менша площі плану дільниці, але значно більша площі плану вівтаря чи бабинця; висота же восьмерика досягає лише половини його довжини. Отже, виглядає восьмерик важким, приземкуватим. Грані другого залому вже енергійно зменшують об’єм і переводять його у другий світловий восьмерик, значно менший і дещо стрункіший за перший. Різко зменшено, порівняно з восьмериком, обсяг глухого ліхтаря.

Характер структури компонентів церков Протопопівки і Верьовкиного виявляють руку одного майстра. В інших пам’ятках сусідніх сіл цієї характерної структури і пропорцій компонентів будови ми не знайдемо.


[1] Фото зовнішнього вигляду опубліковано у виданні: С. Таранушенко Пам’ятки Слобожанщини. Таб. XXXV, рис. 4.

[2] Просвіт вгорі з боків має контур, що нагадує профіль консоля. В Протопопівці він складніший, в Верьовкиному – простіший. Над мережаним сволоком просвіта в обох пам’ятках прорізано невеликий отвір з заокругленим завершенням («голосничок»).