© Андрій Парамонов (Харків)

Здебільшого йшлося про конфекти (старе написання слова цукерки), фрукти та пряники. Що стосується іграшок, то вони поза всяким сумнівом були, та ще які, тільки дозволити їх собі могли не всі.

Однією з перших згадок про дитячі іграшки заводського виготовлення слід вважати 1772 рік, коли в описі майна, доставленого до Харкова на Успенський ярмарок, значилися англійські дерев'яні кубики з латинськими літерами. Григорій Романович Шидловський, вочевидь, надто балував свого сина Федора, якому на п'ять років замовили гусарський костюм і дерев'яну шаблю, водночас доставили й маленького коня. Потім, вже у 1820-х роках, купець Василь Миколайович Клеменов привозив на продаж калейдоскопи; продавалися вони погано, але у лавці завжди було людно, дорослі жінки раз у раз розглядали дивину і, як пише невдоволений купець, "замусолили аглицкую вещь". Привозили, звичайно, й інші дитячі іграшки: фарфорових та дерев'яних ляльок, дерев'яних конячок, солдатиків з дерева, каменю та олова, дерев'яні кораблики і шаблі, дитячі книжки. Але все це було настільки у невеликих кількостях і малому асортименті, що говорити про масовий продукт не доводиться, здебільшого  найчастіше привозили їх до Покровського ярмарку, на замовлення.

Заможна публіка привозила іграшки зі столичних міст, інші ж замовляли в універсальних магазинах. І ось у 1878 році напередодні Різдва купець Микола Казьмін відкрив у Шляпному провулку перший іграшковий базар. Більшість товару була прикрасами до ялинки: свічки і свічники до них, бенгальські вогні, нитки для запалювання, спеціальні гачки для картонажів (картонних прикрас). На другому місці стояли всілякі плетені вироби: ширми, скриньки, кошики, жардиньєрки тощо. Серед усього цього були іграшки. Надзвичайною прикрасою базару була заводна залізниця, привезена з Німеччини, але, на жаль, так і не продана того року. У січні 1879 магазин був закритий до наступного Різдва.

Але незабаром усе змінив один чарівник — Василь Єфімов, який у 1882 році відкрив у своєму модно-галантерейному магазині найбільший у Харкові відділ дитячих іграшок. Невеликий магазин спочатку розміщувався у Гостинному дворі з боку Горяїнівського провулка (нинішня вулиця Квітки-Основ'яненка), пізніше переїхав до будинку навпроти, що належав ректору Імператорського харківського університету А. Пітрі, а до 1890 він відкрив величезний магазин у Гостинному дворі.

Спочатку і Єфімов продавав іграшки до Різдва та Великодніх свят, але до 1890 року його асортимент був розширений настільки, що звідси відвозили повні екіпажі різноманітних іграшок та ігор для дачі: велосипеди, коляски, крокети, ходулі, м'ячі, повітряні змії, та гойдалки, літаючі птахи та садові ліхтарі, приладдя для дитячої кінної їзди та рибного лову, феєрверки та інше. Юна князівна Вірочка Голіцина, побувавши у Петербурзі, не змогла купити потрібного одягу для своєї улюбленої ляльки, але знайшла її у магазині Єфімова у Харкові, про що записала у своєму альбомі.

Спочатку у Єфімова були конкуренти: москвич Вольберг, який також торгує модно-галантерейними товарами, відкрив магазин дитячих іграшок у готелі "Північний". Руденко відкрив цілих три магазини у Шляпному та Горяїнівському провулках.Чебанов відкрив магазин іграшок у Монастирському провулку (нині Спартаківський) поряд з Астраханським готелем, поєднуючи особливу торгівлю напередодні Великодніх свят. Аптекар Нечипоренко продавав перед Різдвом іграшки у двох своїх аптеках на Миколаївській площі та Катеринославській вулиці. Чебанов відкрив дитячий магазин у готелі "Астрахань". Але все вирішилося на користь Єфімова, який у 1888 році скористався нагодою і скупив усі іграшки у магазині парової іграшкової фабрики у Москві "Шварцкопф Арнольд і Кº" зі знижкою у 50%. Несподівано високий асортимент і низька ціна з того часу і до 1910 року віддали першість Єфімову. З такою ж знижкою у 50% він викупив іграшки у Вольберга, а продавав іграшки у Харкові зі знижками від 20 до 40%. Майже всі конкуренти могли вести більш менш успішну торгівлю тільки напередодні Різдва.

Промислове виробництво на початку XX століття дозволило збільшити асортименти настільки, що Єфімов вже не міг насичувати свої магазини великою кількістю новинок. Так, у 1910 році перші аероплани, планери, конструкції дирижаблів для дітей продавала у Харкові фірма Анатолія Вернера на Московській вулиці. Найдосконаліші моделі дитячих велосипедів — фірма Ветлицького і Головкова. Той же аптекар Нечипоренко продавав до Різдва зовсім нечувані речі навіть для сьогодення: чарівні зірки, літаючі метелики, стрибаючі жаби, діамантові фонтани, бомби з конфетті, вогні без запаху, електричні нитки для миттєвого запалювання свічок, рідкі лаки і фарби для горіхів та ялинкових прикрас. Єдине, у чому ніколи Єфімов не поступався, це механічні та заводні іграшки, які він купував великими партіями у Варшаві та містах Німеччини.

Залишається додати, що найкращі іграшкові магазини Харкова у дореволюційний час залишалися у межах центральної частини міста.