Ольга Хоружинська відома в Україні і світі як дружина Івана Яковича Франка. Вважається, що вона народилась в селі Бірки Харківської губернії в родині дрібного поміщика і чиновника у 1864 році. Родовід Хоружинських давно мене цікавив. Колись я мріяв видати книжку про Ольгу Хоружинську та її родину, представити її на Львівському форумі, та якось не склалося. За декілька років досліджень вдалось встановити багато цікавих фактів про Хоружинських, знайти будинки, які їм належали у Харкові, маєтки, які були у Харківській та Полтавській губерніях, відомості про службу Хоружинських у Харківській губернії та й взагалі їх появу на теренах Слобідської України. А сьогодні мова піде про батька Ольги Хоружинської, про якого у дослідженнях відомостей обмаль.

Федір Васильович Хоружинський народився у Харкові у 1827 році в родині обер-офіцера і був середнім сином. Хоружинські належали до дрібної дворянської родини і мали міську садибу у Харкові з дерев’яними будинками на Москалівці. Федір навчався у харківській губернській гімназії, але повний курс не закінчив: чи то у батьків не вистачило грошей на його утримання, чи то хлопець не дуже давав собі раду з навчанням. Після 4-го класу гімназії, з 8 листопада 1840 року, Федір Хоружинський працював у Харківському повітовому суді канцеляристом, потім служив у Харківському земському суді і Харківській казенній палаті, де 1844 року отримав чин колезького регістратора. А 1848-го – губернського секретаря.

Новим кроком в кар’єрі Федора Хоружинського став перехід у 1850 році до канцелярії харківського губернатора. У листопаді 1852-го він отримує чин колезького секретаря, а у лютому 1853 року йде на службу становим приставом 1-го стану у Лебединський повіт. Можливо, перехід у провінцію був свого роду покаранням, бо на Федора були весь час скарги. Хоч би як там було, але цей переїзд давав йому 228 карбованців 57 копійок платні, та 57 карбованців 14 ½ копійок на роз’їзди.

Відтак, перебуваючи на цій посаді, Федір познайомився з родиною поміщика Охтирського та Сумського повітів майора Івана Пилиповича Томанова, донька якого Марія невдовзі стала його дружиною. Приданим за дружиною стають два невеличких маєтки в цих повітах загальною площею 280 десятин землі та 18 чоловічих душ кріпаків. Оскільки станова квартира приставу 1-го стану знаходилася у селі Бішкін Лебединського повіту, то,  найімовірніше, перші діти подружжя Хоружинських, Микола, Олексій та Іван, були охрещені у Дмитрівському храмі цього населеного пункту.

У 1857 році Федір Хоружинський посварився із родичем дружини – чиновником Петром Лєбєдєвим, який дошкуляв родині. У 1860 році Федір Хоружинський переводиться становим приставом 2-го стану у Богодухівський повіт і отримує чин титулярного радника. Станова квартира знаходилася у заштатному місті Краснокутськ. Щоправда, невідомо, чи жила там родина Хоружинських разом. Бо вже влітку 1863 року Федір Васильович просив для себе відпустку у Зінківський повіт Полтавської губернії, де в маєтку мешкала його дружина і діти.

Під час цієї літньої 28-денної відпустки 1863-го Федір Хоружинський активно шукав собі нове місце служби саме у Зінківському повіті. Спочатку начебто відкрилась вакансія приставу 2-го стану, а згодом і бажаного 3-го стану. Одначе обставини склалися так, що Федір Хоружинський не зміг вчасно повернувся з відпустки, бо захворів. Місцевий лікар у Зінькові діагностував у нього хронічне захворювання легень. Щоб владнати свій перехід у Полтавську губернію, Хоружинському довелося переїхати до Харкова, де він деякий час замешкав у батьківському будинку. Тоді-таки він ступив у суперечку за маєток свого померлого брата Петра. Нове місце служби становим приставом 3-го стану Зінківського повіту Полтавської губернії розпочалося для нього з листопада 1863 року.

І ось тут, у козацькому містечку Бірки Зіньківського повіту Полтавської губернії, де знаходилась станова квартира, народилась і була охрещена майбутня дружина Івана Франка – Ольга Федорівна Хоружинська. Ніякі інші Бірки, тим більше Зміївського повіту Харківської губернії, не мають до неї взагалі ніякого відношення.

Батько Ольги Хоружинської помер близько 1868 року, але не пізніше 1869-го. Подальша доля його дітей була пов’язана з родиною дядька – Василя Васильовича Хоружинського, який мешкав у Харкові на Конторській вулиці, про який я вже писав. Саме Василь Хоружинський опікувався маєтком брата на Москалівці.

У майбутньому мені б хотілось описати маєтки Хоружинських у Харкові на вулицях Маріїнській та Москалівській. Деякі з них ще збереглися до сьогодні. Тож географія перебування Ольги Хоружинської на мапі Харкова накреслює широку перспективу майбутніх пошуків та досліджень.