Воскресенська церква, 1750 р.

Обмір 1927 року. Мартинович і Горленко зазначають рік побудови 1750 р., Шафонський – 1774 р., а в церковному «Описі» записано 1750–1789 рр. Безперечно одне: церква не раз і ґрунтовно перероблялася. У вівтарі зруб стін старий, в інтер’єрі збереглися старі ригелі при південно-східній і північно-східній гранях. В кутках при західній грані збереглися початки вузьких граней восьмигранного зрубу залому, але на четвертому брусі вони обриваються, і замість верху з заломами і восьмериком вівтар перекрито п’ятигранним стіжковим наметом. В центральній дільниці верх, починаючи з восьмерика, з нового дерева. В 60-х рр. XIX ст. збудували дзвіницю і сполучили її з бабинцем. При тому бабинець перебудували. На початку XX ст. під час ремонту розтесали вікна. Після всіх цих переробок важко сказати, який первинний вигляд мала церква.

В 1927 р. церква була нами зафотографована і схематично заміряно її план. Схема плану виглядає так: центр – квадрат (довжина = ширині). Довжина чотиригранного бабинця і половина довжини центра, взяті разом, дорівнюють діагоналі плану центру; ширина бабинця – апофема трикутника з стороною = довжині бабинця. У шестигранного вівтаря довжина дорівнює повній його ширині, довжина вівтаря = ширині бабинця. Довжина східної грані вівтаря дорівнює половині ширини плану центру, а довжина північної грані – половині діагоналі плану бабинця. Зруб стін значно вищий за зруб стін вівтаря.

Цим закінчуємо огляд відомих нам пам’яток, побудованих в основному в першій половині XVIII в.

1751 р. датована церква в Черкаському Бішкіні, що відкриває собою рід церков, створених майстрами одної школи – умовно ми назвали її «лимарською», – яка будувала на протязі більш як півстоліття. До розгляду творчості цієї школи ми і переходимо.