Михайлівська церква 1778 р.

Обмір 1927 р., фото 1914 р.

Церква збудована в 1772 р. В 1841 р. ї вкрили залізом[1] і одночасно «возобновили»[2]. Що саме возобновили, невідомо. Без сумніву, пізніше прибудовано західний, південний та північний притвори та паламарку. Зовсім недавно південну та північну стіни бабинця взято «у лисиці».

Велике село Левківка широко розкинулося по глибоких байраках та високих горбах. Церква стоїть на вершечку найвищого бугра, здалеку видна, панує над усіма будовами села. Відкрита з усіх боків, вона чітко вимальовується на тлі неба. Компактну масу струнких зрубів корпуса стін завершують три верхи; пірамідоподібним силуетом вони легко підносяться над корпусом зрубів стін.

За планом – восьмигранник в центрі і два шестигранники – один на схід, другий на захід – Левківська церква належить до групи чи не найбільш поширених тризрубних будов XVIII ст. на Лівобережжі[3].

Вхідним дверям майстер надав форму шестигранника. Одвірки зовні оздоблено скромним різьбленим гуртиком у вигляді «разка намиста». Всередині зруби бабинця, центра і вівтаря – всі три одної висоти – майстер трактує значною мірою ізольовано один від одного. Високий, мало не вдвоє вищий довжини, зруб стін бабинця відкривається до центра просвітом лише на 1/3 своєї висоти і тільки на половину своєї ширини, а внизу, де виступають заплечики, ширина просвіта і того менша. Просвіт оформлено у вигляді півкола, що спирається кінцями на виступи заплечиків. Борт півкола оздоблено вибраним уступчиком і висіченими дрібними зубчиками, а зеніт півкола прикрашає кругла «гирька». Над нижнім просвітом прорізано другий менший – «голосник», що повторює форму більшого.

Таким же засобом сполучається з центром і вівтар, лише заплечики центрального зрубу тут значно коротші, ніж у бабинці. Просвіти бабинця розраховано так, що від західних дверей глядач через нижній просвіт бачить нижню половину іконостасу, а через верхній просвіт ловить оком верх зрубу стін центральної дільниці.

Характерною рисою Левківської церви є те, що зруби стін її не мають нахилу всередину. Майстер вважав, що для зрубу в 5 м довжини 9 м висоти вистачить, щоб створити враження величної будови. Вертикальні стіни будови разом з іншими характерними рисами властиві для попередньої фази, доби класичного стилю XVI–XVII в. В XVII–XVIII ст. панував уже другий – ілюзійний стиль з властивими йому характерними рисами, зокрема з засобами ілюзійного підвищення внутрішньої висоти будов; між ними нахил стін зрубів всередину посідав важливе місце.

Зруб стін бабинця в інтер’єрі переходить у восьмигранний крутий (45°–52°) і трохи опуклуватий назовні залом. Завершується бабинець струнким ліхтариком. Таким чином, світлового восьмерика у бабинці немає, ліхтарик вікон також не має. Отже, верхня частина зрубу, залом і ліхтарик освітлені лише рефлексами світла, що потрапляє сюди з вікон, прорізаних на середині висоти зрубу стін. Південна і північна грані зрубу стін бабинця вгорі зв’язані з західною гранню ригелями.

Вівтар цілком повторює форми і структуру бабинця. Зруб стін центру здається, у порівнянні з зрубами вівтаря та бабинця, пропорційно нижчим. Дуже коротким і крутим (50°) заломом він переходить у помірної висоти просторий світловий (четверо вікон) восьмерик. Довжина восьмерика ритмічно ув’язана з планом: вона повторює довжину плану бабинця, а ширина восьмерика = півсумі повної довжини плану центра і вівтаря. Висота його дорівнює половині ширини. Восьмерик переходить у крутий (45°–52°) з довгими гранями другий залом. Звершується центральна дільниця струнким глухим ліхтарем. Верх зрубу стін центру на межі з першим заломом навколо обходить пояс ригелів. У восьмерику ригелі розміщено вгорі при вузьких гранях.

Левківська церква належить до групи триверхих будов з розвинутим лише центральним верхом і недорозвинутими верхами бабинця та вівтаря.

Зовні корпус стін будови не виявляє тої ізольованості зрубів, яку спостерігаємо всередині; навпаки, він сприймається як монолітна маса злютованих гранчастих, призматичної форми зрубів одної висоти. Верхи утворюють пірамідальну композицію, симетричну, з чітко підкресленим центром і урівноваженими крилами. В цілому будова, особливо коли розглядати її з півдня чи півночі, вражає простотою і ясністю композиції, граціозною елегантністю архітектурних форм, вишуканою пропорційністю частин.

Багато уваги майстер приділив вікнам як композиційним елементам. Композиція верхів і розташування вікон центрального зрубу ритмічно ув’язані. Крім вікон, ніщо більше не порушує гладь стін, лише карнизам майстер приділив увагу. Вони прості і в той же час соковиті, надають будові ошатності. Вони складаються з двох чвертьвалків, які поділяють два мережані рядки зубчиків; один – з дрібних, другий – з більшеньких.

Характерні риси нашої пам’ятки переконують нас, що майстер, шануючи певні приписи «класичної» доби народної монументальної архітектури, все ж був сином свого віку і в своїй будові дав перевагу засобам ілюзійного стилю. Зруби стін зведеної ним будови – високі, стрункі, виразно тягнуті догори. Гранчастість в побудові плану проведена чітко, послідовно. Форма одвірків теж розвиває ідею багатогранності, замилування нею. Центральний верх має уже розвинуту форму – з світловим восьмериком. Усі ці риси – характерні для майстра доби панування в архітектурі України ілюзійного стилю. Поруч з тим наш майстер глибоко розумів і високо цінив здобутки своїх попередників – будівників класичного стилю. Саме тому він відмовляється від нахилу стін всередину. Тому ж бокові верхи у нього мають недорозвинену форму: без світлових восьмериків. Тому ж в пропорціях він іноді вдається до засобів, улюблених в добу панування класичного стилю. Розріз будови, наприклад, точно вписується в квадрат (внутрішній її контур). Дух спокійної гармонії, довершеність архітектурної композиції, ясність, прозорість думки – все це здобутки класичного стилю, спадково сприйняті і збережені нашим майстром. Таку двоїстість ми зустрінемо в творчості і світогляді не лише майстра Левківської церкви.

Аналіз обмірних креслеників Михайлівської церкви с. Левківки.

Вихідний розмір в побудові плану – ширина центральної дільниці, довжина центра становить ¾ повної ширини дільниці. План центральної дільниці – восьмигранник, вписаний в прямокутник. Західна і східна грані центру = довжині його, а довжина південної й північної грані = ½ діагоналі квадрату з стороною = довжині центру. Бабинець – шестигранник; його ширина = довжині. Довжину бабинця визначає половина діагоналі чотирикутника, в який вписується восьмигранник центру. Південна й північна грані бабинця (і вівтаря також) дорівнюють ½ повної ширини центральної дільниці. Західна грань бабинця (розмір зовні) = ½ західної грані центру.

Вівтар – також шестигранник, вписаний в квадрат. Його довжина і ширина = довжині й ширині бабинця, а східна грань вівтаря на товщину бруса коротша західної грані бабинця.

Розміри зрубів стін, заломів, восьмерика й ліхтарів визначаються розмірами плану і пропорційні їм.

Висота зрубу стін усіх дільниць однакова, вона дорівнює сумі довжини центру і ½ довжини бабинця, або = віддаленню між західним кінцем південної грані і східним кінцем північної грані плану центра. Висота зрубів стін вівтаря й бабинця до початку переходу шестигранників у восьмигранник дорівнює ширині плану центра.

Перший залом центрального верху в подовжньому розрізі дає трапецію. При заготівлі на землі зрубу цього залому майстер користався двома шаблонами-трапеціями. Основа трапеції, за допомогою якої заготовлялись східна і західна грані залому, – довжина зрубу стін дільниці, верхня грань (її довжина) = довжині плану вівтаря, а висота залому і зрубу стін разом дорівнює подвоєній довжині плану вівтаря. При заготівлі південної і північної граней першого залому центрального верху у шаблона основа – ширина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = півсумі повної довжини плану центру і вівтаря; висота така ж, як і в попередньому шаблоні. Перший залом скомпоновано з розрахунком, щоб довжина восьмерика перекликалася з довжиною плану вівтаря. Отже, довжина восьмерика = довжині плану вівтаря, ширини восьмерика = півсумі довжини плану центра і бабинця[4], а висота = ½ ширина восьмерика. Висота восьмерика і першого залому разом становить ½ висоти цілого верха центральної дільниці. Висота восьмерика першого залому і зрубу стін, разом взяті, дорівнюють подвоєній довжині плану центра.

Другий залом заломлено під тим же кутом, що і перший (50°). При заготівлі зрубу другого залому використано два шаблони-трапеції. Для складання східної і західної граней другого залому центрального верху шаблон-трапеція мала основу – довжину восьмерика (вгорі), верхню грань = 1/6 ширини восьмерика, висота другого залому і восьмерика разом = повній довжині плану вівтаря. Шаблон для заготівлі південної і північної граней другого залому центрального верху мав основу – ширину восьмерика (вгорі), верхню грань і висоту – такі ж, як і у попереднього шаблона. Висота другого залому і восьмерика разом дорівнює також апофемі рівностороннього трикутника з стороною = ширині восьмерика.

Ширина ліхтаря = висоті першого залому, довжина – менша на товщину бруса, а висота з другим заломом разом дорівнює висоті восьмерика разом з першим заломом (1/2 ширини плану центра). Висота верха центральної дільниці дорівнює ширині плану дільниці. Внутрішня висота центральної дільниці = довжині плану будови.

Для заготівлі зрубу залому бабинця[5] використано шаблон-трапецію, у якої основа – довжина зрубу стін бабинця (вгорі), верхня грань = 1/6 основи і висота = ½ довжини південної грані плану центра. У ліхтаря довжина = 1/6 довжини зрубу стін дільниці (вгорі). Висота ліхтаря і залому разом = ½ діагоналі квадрату, в який вписується план бабинця. Внутрішня висота бабинця = подвоєній довжині плану центра. Залом вівтаря повторює залом бабинця. У вівтарного ліхтаря довжина на один брус коротша, а висота ліхтаря й залому, разом взята, на один вінець більша, ніж у бабинця, і дорівнює вона висоті восьмерика і першого залому центрального верху.

Нижні вікна в зрубі стін центру заложено на висоті = довжині плану центру і бабинця, взятих разом і поділених на чотири. Вікна в бабинці і вівтарі заложено на висоті = довжині південної грані плану бабинця. Верхнє вікно в зрубі стін центру заложено на висоті = довжині плану бабинця. Вікна в восьмерику центра заложено на висоті = подвоєній повній довжині плану бабинця. Верх вікна восьмерика лежить на висоті = сумі довжини плану центра і бабинця.

Центр верхнього вікна зрубу стін центральної дільниці – вершина рівностороннього трикутника з стороною = довжині плану центра. Зовнішні  нижні кути нижніх вікон і середина низу верхнього вікна центрального зрубу стін дають рівносторонній трикутник з стороною = ½ довжини плану бабинця. Віддалення нижніх вікон зрубу стін центральної дільниці від західної і східної її граней = віддаленню між центрами цих вікон, а також = відстані центру вікна вівтаря від східної грані зрубу центральної дільниці і віддаленню центра вікна бабинця від західної грані зрубу стін центральної дільниці.