Церква Катерини 1796 р.[1]

Обмір 1927 р. Фото 1914-го і 1927 рр.

Одноверха, збудована з дубових, дуже добре припасованих в вінцях брусів. Всередині центрального зрубу помітні сліди зрізаних циналів (круглих). Головна вісь (схід–захід) будови повернута по компасу на 1' проти руху стрілок годинника.

Побудовано церкву в 1796 році, а в 1822 році її «возобновили»[2]. В чому полягало «возобновление», невідомо. В церкві зберігся кресленик 1864 року, з якого видно, що тоді прибудували з півдня і півночі приділи з чотириколонними портиками і фронтонами. Для сполучення центра з рукавами в південній і північній гранях зрубу стін вирізали широкі і високі просвіти, і тоді ж довелося поруч з просвітами зруби взяти в «лисиці».  До бабинця добудовано (коли – даних не маємо) двохстінок – притвор, що сполучив бабинець з дзвіницею, яка стоїть на захід від церкви, але зруб бабинця притому не порушено, лише в західній стіні зашито вікно, що має форму рівнокінечного хреста з заокругленими рукавами, в який вписано квадрат. Збереглися і одвірки західних дверей з різьбленою виноградною лозою, «короною» та зірками; в цоколі одвірків з обох боків вміщено по два гачки з «букетами». Характер різьби одвірків у Протопопівці нагадує різьбу на одвірках Михайлівської церкви у Лимані[3]. В тому ж 1864 р. перероблено дах вівтаря. В зрубах стін, восьмериків і заломів церква в інтер’єрі зберегла первісний вигляд.

За планом церква в Протопопівці належить до поширеної на Лівобережжі групи пам’яток, що складаються з чотиригранного бабинця, чотирикутного центра та шестигранного вівтаря[4]. Первісний план у Протопопівській церкві зберігся цілком.

Невисокий зруб бабинця зв’язано в інтер’єрі з зрубом центра в угол без остатку (стовпчики в просвіті між бабинцем і центром поставлено пізніше). Перекрито бабинець в інтер’єрі двоспадистим наметом. Стелини намету підшито до кроков. До центрального зрубу бабинець відкривається просвітом на всю ширину бабинця, а висотою – до початку переходу квадрата зрубу центра у восьмигранник. Верхня частина просвіту з боків оздоблена вирубаними в брусах «фестонами», а нижня сторона сволока, що завершує просвіт, помережана різьбленою «вервечкою» та зубчиками. Над мережаним сволоком в зрубі прорізано невеличкий круглий просвіт – голосник. Скільки і які вікна були у бабинці, зараз сказати не можна. Сучасні вікна здаються надто великими. Чи не розтісано їх у 1842 р., коли прибудували бокові рукави? Зараз вікна в рукавах, вівтарі і бабинці одного розміру. Про старе хрещате, зараз зашите вікно над вихідними дверима ми вже згадували.

Вівтар у плані – шестигранник. Конструктивно він не відрізняється від бабинця. З центром зруб вівтаря теж пов’язано в угол без остатку, але просвіт нижчий, ніж у бабинці; він досягає лише половини висоти зрубу стін вівтаря. Перекрито вівтар п’ятиспадистим наметом. На межі переходу зрубу стін у перекриття перед південно-східною і північно-східною гранями впритул до стіни врубано ригелі. Лицева сторона ригеля вгорі помережана косими карбами, нижче – вибрано поличку, а нижню грань бруска оброблено у вигляді півкруглих фестонів. Таке ж оздоблення мають ригелі і центральної дільниці. Різьба на ригелях – суха, монотонна.

Зруб центральної дільниці у стінах – зовсім невисокий (коло 7 м), його висота менша довжини плану дільниці і дорівнює півсумі повної довжини плану центра і вівтаря, зате верх високий, він дорівнює діагоналі плану зрубу (12 м)[5]. Перший залом в інтер’єрі – дуже стрімкий (70°) і короткий – переходить у широкий перший восьмерик. Висота восьмерика в інтер’єрі вдвоє менша довжини, але в ракурсі він здається значно нижчим. Надмірно розтягнута у всі боки форма восьмерика мало сприяє посиленню ілюзійної висоти будови.

Другий залом – високий, він стрімко підноситься вгору. Усі його грані мають підкреслено виявлену опуклість, але в натурі кривизна опуклості виглядає значно м’якшою, ніж на обмірних креслениках. Другий залом активно допомагає розгортанню вгору внутрішнього простору.

«Банястість» другого залому Протопопівської церкви – своєрідна «дань моді». Вона навіяна банями мурованих церков «класицистичного» стилю, що в значній кількості будувалися в ті часи в околишніх панських селах та в містах, і є інтерпретацією тих «бань» народним майстром в дереві.

Якщо перший залом дуже мало зменшив ширину й довжину зрубу стін, то другий залом, навпаки, різко звужує внутрішній простір будови.

Другий восьмерик – світлий, прорізаний, як і перший, чотирма вікнами. Його висота близька до ширини; в натурі ж ілюзійно він здається вищим, помірно струнким. Третій залом завершує центральну дільницю, знизу з підлоги він здається майже плоским. Останній, дуже низенький восьмеричок-ліхтар виглядає знизу як плафон, що перекриває третій залом. У другому восьмерику над східною і західною гранями заложено сволочок, до якого закріплено ланцюг для панікадила.

Ригелі розміщено в центральній дільниці при переході зрубу стін у перший залом і на межі першого восьмерика та другого залому. При гранях, орієнтованих по сторонах світу, ригелі заложено впритул до стін, а перед вузькими простінками – трохи відступивши від стіни. Ригелі виконують функції цезур, що поділяють ритмічно внутрішній об’єм на частини; різьба на ригелях – низької художньої якості: вона складається з безкінечного повторення дрібних, монотонних, «скучних» елементів.

У зовнішньому вигляді ще виразніше, ніж всередині, виявляється надмірна вага мас першого восьмерика та другого залому. Під їх вагою зруб стін ніби вгрузає в землю. Заважкі за пропорціями також другий восьмерик і ліхтар; вони в свою чергу ще посилюють відчуття надмірної ваги маси верха центральної дільниці.

Початок переходу квадратового в плані центрального зрубу стін у восьмигранник у зовнішньому вигляді не збігається з початком його в інтер’єрі. Зовні зруб (певніш його обшивка) зберігає форму квадратового в плані мало не до початку першого залому. В інтер’єрі ж клин, яким квадратовий зруб стін центра переходить в восьмигранник, починається на висоті = висоті зрубу стін вівтаря чи бабинця.

Спроба майстра Протопопівської церкви включити в традиційну народну схему характерні форми мурованих церков «класицистичного» стилю не принесла йому успіху. В церквах «класицистичного» стилю світловий барабан, перекритий сферичною банею, впливає на глядача простотою, могутністю і величавим розмахом архітектурних форм. У майстра Протопопівської церкви перший восьмерик разом з другим заломом не надає будові отої простоти і величавості. Формою і пропорціями восьмерик неспроможний виконувати функцію підбанного барабана, бо він виростає з першого залому, а не спирається безпосередньо на стіни. Другий залом також не набув суворої чистоти сферичної бані, а водночас він значною мірою втратив традиційні риси залому. Перший восьмерик набув нічим не виправдану вагомість, яка «гнітить» зруб стін. Другий восьмерик з третім заломом, з погляду вимог «класицистичного» стилю архітектури, зайві. Це свідчить про те, що силі традиційних звичок і непереможному потягові до високого, розчленованого на восьмерики і заломи верха, як до вищого вияву краси архітектурної форми, майстер не мав сили противитися. Модні ж архітектурні новинки він неспроможний був творчо переробити, не зумів їх органічно злютувати з традиційною народною схемою.

Ця двоїстість мистецької позиції майстра позначилась і на пропорціях, виявлених в обмірних креслениках.

Аналіз обмірних креслеників церкви Катерини с. Протопопівки. Вихідний розмір в побудові плану – довжина центральної дільниці. Центр в плані – квадрат. Бабинець в плані теж квадрат; його сторона визначається тим, що сума довжини бабинця і ½ довжини центра дорівнюють діагоналі прямокутника, що становить половину центрального квадрата. Вівтар – шестигранник; його довжина = довжині бабинця і ширина = ширині бабинця. Південна і північна грані вівтаря дорівнюють ½ сторони центральної дільниці, а східна = ¼ суми довжини плану центра й вівтаря.

Розміри зрубів стін, заломів і восьмериків визначаються розмірами плану. Висота зрубу стін центральної дільниці дорівнює півсумі довжини плану центра і бабинця, або = апофемі рівностороннього трикутника з стороною = довжині плану центра. Висота зрубу стін до початку переходу їх у восьмигранник = висоті зрубу стін бабинця.

Для заготівлі на землі зрубу першого залому майстер використав шаблон-трапецію, у якої основа – довжина зрубу стін центральної дільниці, верхня грань = півсумі довжини плану центра і бабинця; висота першого залому і зрубу стін разом = повній довжині плану центра.

Перший восьмерик ніяких тенденцій зближення з розмірами вівтаря не виявляє. Довжина восьмерика = півсумі довжини плану центра і вівтаря; довжині восьмерика дорівнює його ширина; висота восьмерика = ½ його довжини. Висота восьмерика, першого залому і зрубу стін разом дорівнює діагоналі плану центра.

Для заготівлі на землі зрубу другого залому[6] використали трапецію-шаблон, у якого основа – довжина восьмерика (вгорі), верхня грань = ½ повної ширини плану вівтаря і висота = висоті восьмерика. Висота другого залому, восьмерика, першого залому і зрубу стін дорівнює віддаленню між південним кутом західної грані плану бабинця і північним кутом східної грані плану центра.

У другого восьмерика довжина і ширина = ½ повної ширини плану вівтаря; висота – апофема рівностороннього трикутника з стороною = довжині цього ж другого восьмерика, або = півсумі висоти першого восьмерика і першого залому. Висота другого восьмерика, другого залому і першого восьмерика разом дорівнює діагоналі західної половини плану центра.

При складанні третього залому трапеція-шаблон мала основу – довжину восьмеричка-ліхтаря, верхня грань = ½ основи, а висота третього залому і восьмеричка-ліхтаря разом = повній довжині ліхтаря. У глухого ліхтаря довжина = ½ довжини другого восьмерика, а висота – один вінець.

Висота центрального верху = діагоналі плану центра. Внутрішня висота центральної дільниці – менша довжини плану будови і дорівнює висоті рівнобічного трикутника з основою = довжині плану будови і боками = діагоналям прямокутника, в який вписується план будови.

Висота зрубів стін вівтаря і бабинця = ½ діагоналі прямокутника, що становить ½ плану центра; висота ж їх разом з перекриттям = півсумі довжини плану бабинця і центра.

Центр вікна другого восьмерика визначається вершиною рівностороннього трикутника з стороною = довжині плану будови; над верхнім вінцем першого восьмерика вікно другого восьмерика заложено на висоті = ½ довжини плану центра. Центр вікна першого восьмерика міститься на висоті = ½ довжини плану будови.

Майстер Протопопівської церкви, можливо, збудував також ще церкву Миколи в сусідньому селі Верьовкиному. Вона майже цілком повторює форми і пропорції Протопопівської церкви; лише в плані центральний зруб в Верьовкиному восьмигранник, а не квадрат. Просвіти між центром і бабинцем в Верьовкиному теж дуже близькі – і характером, і елементами різьбленого оздоблення – до оформлення Протопопівської церкви.