ГОРОДИЩЕ Чернігівської області.

Церква Миколи 1763 р.

Обмір 1931 р., фото 1930-го і 1931 рр.

Церква соснова. Збудована в 1763 р.[1], а в 1888 р. капітально відремонтована. Можна гадати, що прибудовано південний і північний рукави і надано їй сучасний зовнішній вигляд саме в 1888 році. В ці роки капітально ремонтуються кілька сусідніх церков: в 1886 році добудовано південний і північний рукави, наприклад, в церкві Великого Устя. Докладніших відомостей про ремонти церковний архів в Городищі не зберіг.

За типом плану церква в Городищі – тризрубна пам’ятка, що складається з чотирикутного бабинця, восьмигранної центральної дільниці та шестигранного вівтаря і належить до поширеної на Лівобережжі групи пам’яток (Преображенська в Межирічі, Покровська в Синявці, Покровська в Новгороді-Сіверському, церкви в Хмелові, Груні та ін.). Вона триверха. Сучасне зовнішнє оформлення її верхів (заломів, бань, ліхтарів) відбиває смаки єпархіальних архітекторів другої половини XIX віку і значно відбігає від первісного вигляду пам’ятки. Проте основи композиції мас (гранчастість зрубів вівтаря і центральної дільниці, триверхість з домінуючим центральним верхом, восьмерики, у яких висота переважає ширину, характер розміщення віконних просвітів) все ж збереглися. Як і в інших пам’ятках Лівобережжя, в інтер’єрі первісний вигляд церкви зберігся значно краще, ніж зовні, в основних частинах доніс форми 60-х років XVIII ст. непорушно.

Бабинець всередині зберіг план і основні форми зрубу стін і верху, але в 80-х рр. XIX ст. до бабинця з заходу добудували приділ, в західній грані бабинця вирізали великий просвіт, а разом з тим зникли старі вхідні двері, зашито старе потрійне західне вікно, подібне до збереженого в східній грані вівтаря. Подвійні вікна в південній і північній гранях бабинця збереглися.  В зруб стін бабинця на висоті середини просвіту вікон вздовж південної, північної й західної граней заложено мережані бурси (подібні до ригелів). Зате вгорі зрубу стін ригелів немає. Зруб стін бабинця спокійних пропорцій, верх виглядає стрункішим. Коротким, круто заломленими гранями першого залому зруб стін переходить у доволі широкий і стрункий (його висота дорівнює довжині) восьмерик, прорізаний чотирма вікнами, а вгорі при вузьких гранях зтягнутий чотирма мережаними ригелями. Другий залом зверху перекритий плоским плафоном. В первісному вигляді верх закінчувався, можливо, (як і зараз верх центральної дільниці) ліхтарем. На схід бабинець відкривається широким і високим, пишно оздобленим різьбою просвітом. Око глядача з бабинця охоплює цілий іконостас, східну грань першого залому і низ восьмерика центральної дільниці.

Центр церкви, завдяки гран частості зрубу стін, виглядає стрункішим за бабинець, доволі просторим. В південній і північній гранях зрубу стін троєчасні вікна зараз зашито, а під ними прорізано просвіти до прибудованих рукавів. Все ж останнє тут збереглося в первісному вигляді.

Звертає на себе увагу конструкція першого залому центрального верху і восьмерика, відмінна від загальновживаної, «класичної»[2]. З підлоги виглядає вона так: східна і західна грані першого залому центральної дільниці заломлено під дуже стрімким кутом (70°) з розрахунком, щоб довжина восьмерика дорівнювала довжині плану бабинця. Південна ж і північна грані заломлено круто (51°), знову ж таки з розрахунком, щоб і ширина восьмерика дорівнювала його довжині. Але головна особливість конструкції першого залому і восьмерика полягає в тому, що південна і північна грані восьмерика не закінчуються, як останні, на рівні переходу залому і восьмерик, а продовжують спускатися вниз аж до межі переходу першого залому у зруб стін[3]. Південна і північна грані з кожним вінцем в напрямку донизу стають довшою і кінцем вінців її врубуються в східну і західну грані залому. За цими трапецієподібними висячими стінками утворюються глухі пазухи (частково освітлені прорізаними в цих стінках просвітами п’ятигранної форми). Ці додаткові стінки значно зміцнюють, роблять більш «жорсткою» конструкцію першого залому, але разом з тим і порушують прозоро ясну «класичну» форму відкритого залому. Завядки цій конструкції вага верхів вівтаря і бабинця припадає не лише на східну і західну грані, а розподіляється також і на південну та північну грані зрубу стін центру[4]. Перед вузькими гранями зрубу стін центру вгорі заложено різьблені ригелі. Такою ж різьбою, як і ригелі, прикрашено знизу згадані вище продовжені вниз південну і північну грані восьмерика. Сам восьмерик центрального верху – просторий, щедро освітлений, помірно стрункий на вигляд (його фактична висота незначно більша довжини). Верх зрубу восьмерика зміцнюють чотири навхрест заложені різьблені (мережані) сволоки: два між кутами південної і північної граней та два між кутами східної і західної граней. Вони також збільшують «жорсткість» конструкції верху.

Енергійно зведені грані другого залому переводять внутрішній об’єм центральної дільниці в стрункий (на вигляд) світловий ліхтар. В цілому центральна дільниця в інтер’єрі сприймається стримано стрункою. Найбільш напружено тягнутим виглядає восьмерик з його підкреслено подовженими південною і північною гранями.

Вівтар, його внутрішній простір завдяки гранчастості зрубу стін здаються стрункішими за бабинець, хоч відміни їх розміру незначні. Верх вівтаря за формою і розмірами сприймається як близький до верху бабинця.

Слід підкреслити, що бажання створити нову, більш «жорстку» конструкцію центрального верху (першого залому і восьмерика), яке ми спостерігаємо в церкві Миколи в Городищі, не викликало загального визнання і поширення, а залишилося локальною спробою.

Конструктивні засоби майстра сусідньої Березинської Вознесенської церкви, збудованої кількома роками раніше, і конструктивні засоби майстра Городищенської[5] церкви репрезентують дві відокремлені школи, що не знайшли послідовників.

Аналіз обмірних креслеників церкви Миколи в Городищі показав, що в основі побудови плану лежить ширина центральної дільниці. Схема плану складається з трьох чотирикутників: в центрі – більший чотирикутник з обсіченими кутами; його довжина і ширина дають відношення 3 : 4. Вівтар – квадрат, у якого відсічені зовнішні кути; його сторона = ¾ довжини центру. Бабинець – чотирикутник; його ширина дорівнює ширині вівтаря, а довжина = ½ ширини центру.

Західна і східна грані центральної дільниці (з незначними розходженнями) дорівнюють довжині тої ж дільниці, а південна і північна грані = ⅓ суми повної довжини плану центру і бабинця, або = половині діагоналі квадрату, в який вписується план вівтаря.

У вівтаря південна і північна грані = ½ ширини плану центру, а східна грань = ½ довжини плану центру[6].

Висота зрубів стін усіх трьох дільниць – однакова; вона дорівнює все тій же вихідній величині: ширині плану центральної дільниці.

При побудові верху центральної дільниці найскладніше справа стояла з складанням зрубів першого залому і восьмерика. Аналізуючи обмірні кресленики, бачимо, що східна і західна грані першого залому центрального верху заломлені під кутом в 70°, а південна і північна під кутом в 51°. Такі кути були продиктовані настановою звести об’єм дільниці до розміру, який мав би довжину і ширину = довжині плану бабинця. При заготівлі на землі зрубу першого залому центрального верху майстер користався 2 шаблонами-трапеціями. Перший шаблон для складання східної і західної граней; основа його – довжина зрубу стін центру (вгорі), верхня грань = повній довжині плану бабинця, висота = ½ довжини плану південної грані дільниці. У другого шаблона для складання південної і північної граней основа – ширина зрубу стін центру (вгорі), верхня грань і висота такі ж, як і у попереднього шаблона. У восьмерика довжина і ширина = повній довжині плану бабинця. Висота східної і західної граней восьмерика, а значить і висота, восьмерика і першого залому разом дорівнюють повній довжині зрубу стін центру (вгорі). При заготівлі другого залому майстер користався шаблоном-трапецією, у якої основа – довжина восьмерика, верхня грань = ⅓ основи, висота другого залому і восьмерика разом = довжині плану центру. Висота верху без ліхтаря = висоті зрубу стін. Ліхтар – майже правильна восьмигранна призма. Довжина його = ⅓ довжини восьмерика, висота = повній довжині чи ширині його. Внутрішня висота центральної дільниці більша довжини плану будови і = довжині плану будови плюс ½ довжини плану бабинця.

Перший залом бабинця нижчий залому вівтаря і центральної дільниці. Заготовляючи зруб першого залому бабинця, майстер для складання східної і західної граней використав шаблон-трапецію, у якої основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ½ повної ширини плану вівтаря і висота = ¼ довжини зрубу стін (вгорі). Східна грань засклеплена крутіше (45°), західна стрімкіше (54°) і залом в західній частині вищий, а в східній нижчий[7]. У восьмерика довжина = ½ повної ширини плану вівтаря; ширина = довжині його плюс товщина бруса, висота = довжині восьмерика. Другий залом бабинця складався за допомогою шаблона-трапеції, у якої основа – довжина восьмерика (вгорі), верхня грань = ¼ довжини зрубу стін дільниці (вгорі), висота = ⅓ висоти восьмерика. Висота другого залому бабинця дорівнює висоті (середній) першого залому тої ж дільниці. У плафона довжина і ширина = ¼ довжини зрубу стін бабинця (вгорі). Висота верху бабинця = довжині західної грані плану бабинця.

Перший залом вівтаря вищий, ніж у бабинці, і нижчий, ніж у центрального верху. У подовжньому розрізі східна грань має нахил в 60° і 47° – західної. При складанні зрубу першого залому вівтаря майстер використав шаблон-трапецію; основа її – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ½ повної довжини зрубу стін центру (вгорі), і висота = ¼ повної довжини зрубу стін дільниці. Довжина і ширина восьмерика = ½ повної довжини зрубу стін центру (вгорі); висота восьмерика вівтаря така ж, як і у восьмерика бабинця. При заготівлі зрубу другого залому вівтаря використано шаблон-трапецію, у якої основа – довжина восьмерика, верхня грань = висоті першого залому дільниці і висота = ¼ ширини восьмерика. Східна грань другого залому засклеплена під кутом 55°, західна – під кутом 47°. Висота верха вівтаря = довжині (чи ширині) плану дільниці.

Вікна в зрубах стін заложено на висоті = ширині плану бабинця, а верх їх припадає на висоту = довжині плану центру. Вікно у восьмерику центрального верха заложено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = ½ ширини зрубу стін дільниці (вгорі). Вікно в ліхтарі над верхнім вінцем восьмерика заложено на висоті = ½ повної ширини вівтаря. Вікна в восьмериках вівтаря і бабинця заложено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = ½ довжини зрубу стін дільниці (вгорі). Бруси-стяжки в зрубах стін розміщені на висоті, що дорівнює півсумі довжини плану центру і вівтаря.