Церква Миколи 1732 р.^[1]

Обмір 1956-го і 1957 рр. В XVII–XVIII ст. Ропськ – сотенне містечко Стародубівського полку, і хоч сотня звалася ропською, проте уряд її і сотенна канцелярія містилися не в Ропську, а в с. Велика Вісь; Ропськ же здавна було надано на ранг гетьманської булаві.

За часів гетьмана Данила Апостола в Ропську були столярні майстерні, які, між іншим, постачали меблі до гетьманського дому в Глухові. Чи не в цих майстернях зроблено було старовинний столик, який зберігався в новоропській Борисоглібській церкві? Подібні столики нам доводилося часом бачити в козачих хатах на Полтавщині; зустрічалися вони по церквах на території колишньої Чернігівської губернії, а також і на Правобережжі та в західних областях України. Прототипи цих столиків – древнєримські столи з мармуровими бочками, які були прикрашені рельєфними зображеннями грифонів. Через кілька століть зроблені уже з дерева подібного типу столи втрачають рельєфні виображення, але профіль бокових щитків, його контур продовжують зберігати. В такому вигляді нащадки отих древнєримських мармурових столів набули певного поширення і на Україні.

В 70-х рр. XVIII ст. в Ропську містилася економічна контора Ропської волості, що належала тоді Разумовському.

В XVIII ст. в Ропську було дві церкви: Миколи та Борисоглібська.

Різьблений напис на лутках західних дверей (в бабинці) церкви Миколи читається так: «За державу благостивейшой и великодержавнейшой великой государине императорици анні іоановни и самодержици всеросійской и прочая и прочая и прочая и… при щасливом  владеніи Регіменту ясновельможного пна Даніила Апостола єя імператорского величества войск запорожских обоих сторон Днепра гетмана и кавалера создася храм сей воимя сти хр..а Николая коштом его к ясовельможности в местечку Ропску року 1732 мца октобрия 20 дня».

Церква Миколая, збудована визначним майстром свого часу, на сьогодні є не тільки однією з найстаріших^[2] дерев’яних будов на Лівобережжі, але за деякими ознаками унікальною пам’яткою народного монументального будівництва. Церкву збудовано з соснових брусів товщиною в 13 і шириною 30–26 сантиметрів; товщина бруса всюди, від підлоги до вікон ліхтаря, однакова.

За планом Новоропська церква Миколи належить до типу крижових з виділеним центральним четвериком та чотирма вужчими за центр шестигранними рукавами. Південний і північний рукави тут розміщено не симетрично до головної поперечної осі центрального квадрату, як звичайно у церквах крижового плану, а їх здвинуто на схід настільки, що східні стіни рукавів і центру лягли на одну пряму, створивши таким чином суцільну, на всю ширину будови, стіну, що вгорі сягає заломів. В інших п’ятиверхих крижових церквах на Лівобережжі такого рішення плану ми не зустрічали^[3]. Об’єм вівтаря та бабинця будівник оформив певною мірою ізольовано від центру. В той же час, вийнявши на ⅔ висоти просвітами південну і північну стіни центру, він три об’єми центра і бокових рукавів трактує як єдину простору і високу залу, розгорнуту по осі південь–північ. Тим самим квадратову форму центрального зрубу в інтер’єрі значною мірою затушовано.

В 1739 р. було встановлено в будівлі іконостас. В церкві крім головного вівтаря маємо ще два бокові. Приміщення цих бокових вівтарів різко відмінні від головного: вони непоказні, низькі, зовсім темні (освітлені кожний єдиним маленьким круглим віконцем, прорізаним під самою стелею-дахом). Оскільки іконостас поставлено вже після смерті Д. Апостола, можливо, спочатку церкву планували з одним вівтарем і паламаркою та ризницею при ньому. Згодом вирішили перетворити паламарку і ризницю на бокові вівтарі^[4].

Входять до церкви трьома дверима, орієнтованими на захід: одні – головні – в бабинці, двоє – допоміжні – в західних гранях бокових рукавів. Цим трьом дверям відповідають троє дверей в опасанні. До бокових вівтарів маємо ще двоє дверей і відповідні їм в опасанні.

Опасання оточує будову навколо. Воно – рублене, з таких, як і церква, брусів. Майже кожна грань опасання має якщо не двері (п’ятеро), то вікно (одинадцятеро). Всередині опасання має поміст, зверху зараз воно не пристелене. Можна гадати, що раніш стеля тут теж була, як і в Новгород-Сіверській Покрові. Ощепини зрубу опасання зв’язано із зрубом церкви сволоками. Поверх ощепин покладено похило крокви, а на них зверху нашито лати. Подібне глухе рублене опасання на Лівобережжі ми зустріли також в Покровській церкві Новгорода-Сіверського^[5]. Опасання не тільки надійно захищало низ будови від руйнуючих чинників, в першу чергу від вологи, не тільки допомагало підтримувати рівнішу температуру, але й додавало значну площу, де, наприклад, під час громадських обідів у негоду могло розміститись майже стільки людей, скільки їх вміщала сама церква. Опасання має ширину, що дорівнювала половині ширини південного чи північного рукава, а перед вхідними дверима було воно ще ширше.

Певну роль відігравало опасання і в створенні художнього враження. Глядач знадвору спочатку потрапляє у відносно слабо і дуже нерівномірно освітлене опасання. Від західних вхідних дверей об’єм цього низького приміщення розгортається вглиб на схід, розтікаючись по обидва боки. На глядача в опасанні в першу чергу справляє враження динаміка неспокійно зламаних і заставлених під різними кутами площин як зовнішніх стін зрубу церкви, так і внутрішніх граней зрубу самого опасання; частина граней яскраво освітлена, інші – глухі, темні. Все це викликає відчуття неспокою.

З опасання глядач входить в бабинець. Тут за принципом контрасту все  виглядає по-іншому, ніж в опасанні. Нижня половина бабинця залита світлом. Майстер розмістив на середині висоти зрубу стін віночком по сторонах світу троє подвійних великих вікон та ще в проміжних гранях додав по одному невеличкому круглому віконцю. Об’єм бабинця, а також і головного вівтаря характеризується як приміщення, до певної міри відокремлене від центра, в якому висота (в протилежність до опасання) значно перевищує поземні розміри. Об’єм бабинця зв’язаний з центральною дільницею відносно невисоким просвітом, завершеним «аркою», і відділяється заплечиками. Верхня половина зрубу стін бабинця разом з заломом освітлена слабіше нижньої. Грані зрубу стін та залому переходять тут одна в другу м’якше і відділяються одна від одної не так чітко, як внизу. Це допомагає ілюзійному підвищенню стін і особливо залому. Круто похилені грані залому різко зменшують внутрішній простір верхньої частини бабинця і переходять в ліхтар тягнутих пропорцій, яскраво освітлений 4 вікнами. Бабинець, особливо його нижня половина, збуджує відчуття спокою, лагідної інтимності. Зовсім інше враження справляє центральна дільниця.

Низ центральної дільниці, як уже було сказано, майстер трактує разом з об’ємами південного і північного рукавів як єдиний високий і просторий «трансепт». Розмах простору трансепта вшир свідчить, що це солідне приміщення призначене обслуговувати велику громаду в серйозних справах. Виразно мажорна ритміка граней зрубів стін та верхів південного і північного рукавів, складність візерунку сполучень та пересічень площин і ліній граней компонентів центрального верху, могутній порив об’єму того ж верху догори^[6], нарешті, світло, що заливає трансепт і грає на гранях зрубів мінливими відтінками, покликані створити урочисто-піднесений настрій.

В зрубі стін центральної дільниці – тільки двоє вікон, прорізані вони в західних кутках південної та північної граней. Ці вікна відмінної від інших форми. Їх головна функція – освітлювати книги чи ноти співаків та читців, що стояли на хорах.

Хори розташовані вподовж західної грані зрубу стін центральної дільниці на висоті 4 метрів над підлогою. Вузенькі сходи на хори знаходяться в кутку при північній грані зрубу стін дільниці; від крилоса сходи відділяє рублена стінка.

Південний боковий рукав має подвійне вікно на південь, одинарне на захід і кругле в південно-західній грані. Відповідно розміщені вікна і в північному боковому рукаві. Отже, стіни центру і його перший залом освітлені рефлекторним м’яким верхнім та боковим світлом, а весь «трансепт» – сполученням верхнього і бокового світла.

Наша пам’ятка належить до групи церков, в яких зруб стін центральної дільниці вищий за зруби стін вівтаря, бабинця, рукавів. І якщо форму планового квадрату центральної дільниці внизу архітектор затушовує, то вгорі вона виявлена уже чітко. Починаючи з залому об’єм центра виразно домінує над об’ємами рукавів. В усіх рукавах на заломи зразу, безпосередньо поставлено світлові ліхтарі. В центрі ж між ліхтарем і стінами маємо: перший залом, восьмерик, другий залом і, нарешті, вже ліхтар. Стіни центральної дільниці переходять у залом – стрімкий і настільки високий, що восьмерик центрального верху починається значно вище ліхтарів бабинця, вівтаря, рукавів. Перший залом центрального верху в інтер’єрі справляє найбільше враження. Йому майстер приділив найбільше уваги. Це – кульмінація в композиції будови. Вінці зрубу залому «працюють» з величезною енергією, напружено (але без найменшої ознаки надсади). Перемагаючи опір матеріалу, залом в стрімкому русі набирає висоту і на своїх плечах тримає світлосяйну корону – восьмерик. Важко назвати другу пам’ятку народної архітектури, де б форма залому досягла такої величавої виразності.

Якщо в стінах і заломах (центра і рукавів) панують вертикаль і напружене устремління об’ємів вгору, то у восьмерику центра ця динаміка значною мірою уповільнюється. Об’єм восьмерика сприймається як широка, розлога призма, прорізана у всіх своїх гранях великими вікнами. Ці вікна з одного боку яскравим світловим ореолом перетинають головну вертикаль будови, з другого – формують (притому кожної години відмінним освітленням) грані компонентів об’єму центра, надаючи їм світлотінню безкінечно мінливої гри: то контрастовим зіставленням яскраво освітлених ділянок з темними, то створюючи площини з мінливо вібруючим освітленням, то, нарешті, примішуючи деякі окремі площини потопати в повільно затухаючому освітленні.

Енергійно зведений другий залом центра, різко зменшивши об’єм верху, переходить у ліхтар, заввишки такий же, як і ліхтарі рукавів, але значно ширший за них; цим також підкреслено домінуюче становище центрального верху. Гра світла на гранях другого залому уже не має того багатства відтінків, як на гранях першого залому і верху стін. Так само і ліхтар значно скупіший за восьмерик світляними ефектами.

Таку ж ефектну і складну гру світла, як у центральній дільниці, спостерігаємо і на гранях заломів бокових рукавів та вівтаря. Тільки тут вона ускладнилася ще лінійною грою. Боки трапецій деяких граней заломів рукавів не плоскі, як в заломах центральної дільниці, а одні прогнуті до середини, другі, навпаки, вигнуті назовні, чим значно посилюється динамічність форми заломів рукавів.

В зовнішньому вигляді церкви Миколи в Ново-Ропську устремління догори архітектурних об’ємів виявлено виразно і в той же час – стримано. Стрімку стрункість архітектурних мас зрубів стін, восьмериків, ліхтарів, обшитих дошками вертикально, значно пригашують горизонтально уложені вінці нічим не окожухованого опасання, що глухим кільцем оточує навколо низ будови.

Архітектурні форми верхів усіх чотирьох рукавів не можна назвати легкими. Центральна дільниця не лише домінує над усією будівлею, але й надає їй величавої стрункості. Майстер підкреслено виділив об’єм центральної дільниці. Як і в ряді інших пам’яток, в Ново-Ропську в Миколі в зовнішньому вигляді домінанта композиції зовнішнього вигляду – восьмерик центрального верху. В інтер’єрі головна прикмета кожної дільниці – стрункість, утягнутість догори. В зовнішньому ж вигляді всі дільниці набули вагомості. Майстер, не приховуючи стрункості, підкреслює її стриманість і виділяє солідну упевненість, масивність їх форм.

Якщо, розбиваючи план будови, майстер намагався в інтер’єрі затушувати гостроту форм квадрату центральної дільниці, то в зовнішньому вигляді, навпаки, він вживає усіх заходів, щоб виявити її, щоб підкреслити симетричність будови та надати домінуючої ролі чотиригранній призмі центрального зрубу. Для того він робить якомога менш помітними бокові вівтарі (чи паламарку та ризницю), і лише потреба якось освітити їх, хоч маленьким круглим віконцем, примусила майстра виділити їх об’єм, покривши ці приміщення односхилим низьким, слабо похилим дахом, який ледве примітно виступає над опасанням.

Проаналізувавши обмірні кресленики Миколаївської церкви Нового Ропська, ми переконалися, що пропорції будови складаються в просту, ясну і чітку систему; вона поступово і логічно розгортається. Розміри усіх частин укладаються в єдине гармонійне ціле; вони наростають, але підкреслено-бурхливої динаміки не виявляють. В пропорціях панує атмосфера стриманої зосередженості. Всі частини мають єдину базу: розміри квадрату плану центральної дільниці.

В натурі план будови розбивався так: спочатку розмічався квадрат – центральна дільниця. На схід від центрального квадрата відкладається довжина вівтаря, що дорівнює половині діагоналі того ж квадрата, а на захід відкладається довжина бабинця, що дорівнює теж половині діагоналі того ж квадрата. Таким чином, довжина будови дорівнює стороні плюс діагоналі квадрату. Ширина будови менша довжини, вона дорівнює ширині центра плюс діагоналі південної половини плану центру.

Південний і північний рукави – шестигранники в плані, їх довжина дорівнює половині діагоналі плану центру, а ширина – половині діагоналі чотирикутника, що становить половину квадрату центральної дільниці.

Бабинець – шестигранник, його ширина дорівнює повній довжині. Вівтар – також шестигранник, його ширина дорівнює півсумі ширини центральної дільниці і південного рукава. Малі бокові вівтарики – чотирикутники, їх довжина = половині сторони центральної дільниці, а ширина – половині ширини головного вівтаря. Ширина опасання = половині ширини бокових рукавів.

Довжина південної і північної граней бабинця = половині сторони центральної дільниці, а довжина західної грані = половині ширини вівтаря, довжина південної і північної граней вівтаря = ширині плану південного рукава, а східної половині діагоналі чотирикутника, в який вписується план південного рукава. Південна і західна грані південного рукава і відповідні їм грані північного рукава дорівнюють половині ширини вівтаря.

Висота зрубу стін вівтаря дорівнює діагоналі чотирикутника, що становить південну половину плану центру, або діагоналі чотирикутника, в який вписується план дільниці. Західні кути зрубу стін вівтаря починають переходити у восьмигранник на висоті = довжині плану центру.

Залом вівтаря в розрізі дає трапецію. При заготівлі на землі зрубу цього залому при складанні східної і західної граней майстер використав шаблон-трапецію; основа її = повній довжині зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ¼ основи, висота = ½ основи. Для складання південної і північної граней шаблон мав основу – ширину зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань і висота шаблона такі ж, які у попереднього шаблона. У ліхтаря вівтаря довжина = ¼ довжини зрубу стін (вгорі), а висота = діагоналі квадрата з стороною = довжині ліхтаря. Внутрішня висота вівтарного верха – апофема рівностороннього трикутника з стороною = довжині зрубу стін дільниці (вгорі). Внутрішня висота вівтаря = сумі довжини плану вівтаря і центру.

Верх бабинця побудовано аналогічно, як і у вівтаря, але з відмінами, які залежать від того, що довжина і ширина плану вівтаря більші, а у бабинця менші. Висота зрубу стін у бабинця така ж, як і у вівтаря. Залом в розрізах має форму трапеції. При складанні західної і східної граней зрубу залому бабинця на землі шаблон-трапеція мала основу – довжину зрубу стін дільниці (вгорі),  верхню грань – ⅓ довжини зрубу стін дільниці (вгорі), або ½ довжини західної грані плану дільниці і висоту = ⅓ висоти зрубу стін. У ліхтаря бабинця довжина = ½ довжини західної грані плану дільниці, а висота = повній довжині ліхтаря. Висота верха бабинця – апофема рівностороннього трикутника з стороною = довжині зрубу стін дільниці (вгорі). Внутрішня висота бабинця на товщину вінця більша, ніж у вівтарі.

Подовжений розріз південного рукава дуже близький до розрізу бабинця. Однакова у них висота зрубу стін. У шаблона-трапеції, за допомогою якої складався на землі зруб залому південного рукава, основа = довжині зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = верхній грані залому бабинця і висота = висоті залому бабинця. У ліхтаря південного рукава довжина, і ширина, і висота такі ж, як і у бабинця.

Висота зрубу стін центральної дільниці = сумі довжини плану дільниці і ½ довжини плану бабинця. Перший залом центрального верху в розрізі має вигляд трапеції. Шаблон-трапеція, за допомогою якої складався зруб цього залому, мав основу – довжину зрубу стін дільниці (вгорі), верхню грань = ½ основи і висоту = ½ діагоналі чотиригранника, що становить південну половину плану центру. Висота зрубу стін і першого залому разом = сумі довжини плану вівтаря, центру і половині бабинця. Довжина і ширина восьмерика = ½ довжини зрубу стін дільниці (вгорі), висота восьмерика = ½ висоти першого залому. Другий залом заготовлявся на землі за допомогою шаблона-трапеції, у якої основа – довжина восьмерика, верхня грань = довжині верхньої грані залому бабинця, а висота другого залому визначається тим, що разом з висотою восьмерика = довжині восьмерика.

Ліхтар центрального верха має висоту таку ж, як і у бабинця, але його довжина = ½ довжини восьмерика, а ширина дорівнює його висоті.

Внутрішня висота центральної дільниці без ліхтаря дорівнює довжині плану будови (без опасання); а внутрішня висота дільниці з ліхтарем більша довжини будови на висоту ліхтаря (або на ширину опасання).

Просвіти в зрубах стін з центру до південного та північного рукавів починаються на висоті = ширині плану вівтаря.

Вікна розміщено за такими приписами: нижній край луток паристих вікон бабинця заложено на середині висоти зрубу стін. Вікна в зрубі стін центральної дільниці прорізано з таким розрахунком, щоб віддалення між верхом вікна і заломом дільниці дорівнювало відстані підлокітників вікон від підлоги. Просвіт круглого вікна починається в стіні на висоті, що дорівнює довжині плану бабинця. Вікна в ліхтарі вівтаря прорізано над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = довжині східної грані того ж зрубу (вгорі). Паристі та круглі вікна в зрубах стін і вікна в ліхтарях прорізано в останніх трьох рукавах будови, так, як і у бабинці. Вікна в восьмерику центрального верху заложено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = довжині зрубу стін бабинця (вгорі), або на висоті = подвоєній довжині плану центра над підлогою. Вікна в ліхтарі центрального верху прорізано над верхнім вінцем зрубу восьмерика на висоті = висоті того ж восьмерика.