Схематичний обмір плану і фото 1916 р.

Борисоглібська церква відома в Новому Ропську з «Опису» 1734 р.[1] і з «Опису Новгород-Сіверського намісництва 1779–1781 рр.» [2]. Що сталося з старою церквою – невідомо. В 1806 р. ропчани купили в закритому Клюсівському монастирі дерев’яну соборну церкву і перевезли її в Ропськ, назвавши її, як і попередню, Борисоглібською[3]. Церква Клюсівського монастиря належала до поширеного тризрубного триверхого типу. Центральна дільниця мала в плані форму витягнутого по осі південь–північ восьмигранника, а вівтар і бабинець – форму шестигранника. При вівтарі зберігалися ще рештки опасання, яке раніш оточувало будівлю навколо. Його знято в 1867 р. На новому місці монастирську церкву згодом значно розбудували: з півдня в 1866 р. і з півночі в 1867 р. додано дві схожі до вівтаря та бабинця, але значно просторіші за них в плані нові, також шестигранні вежі. Притому в південній і північних гранях зрубу стін центральної дільниці вирізали великі просвіти, а разом з тим знищили вікна, які були в цих гранях. З заходу ж добудували низьку широку трапезну. Таким чином, будівля набула вигляд п’ятиверхої церкви з просторою трапезною з заходу.

В 1916 р. церква була нами оглянута і зафотографована; схематично заміряно її план. Пізніш церкву розібрали.

В інтер’єрі стара частина будови істотних змін не зазнала. Західні вхідні двері її зберегли первісну шестигранну форму; їх лутки оздоблено різьбленими (сухуватими) «зубчиками» та «косицями». Звертали на себе увагу просвіти між сусідніми зрубами стін церкви. Верхня частина просвіту між бабинцем і центральною дільницею має форму трапеції, бокові сторони її оброблено у вигляді «фестонів». А верх просвіту між вівтарем і центром (хоч він і закритий іконостасом) оформлено у вигляді трикутника, завершеного хрестом; верхні частини трикутника теж оброблені «фестонами». Така форма просвітів підсилювала динамічне розгортання композиції об’ємів в напрямку догори. Соковито оформлені різьбою ригелі розміщені лише на межі переходу вузьких (коротких в плані) зрубів стін у заломи – подвійні в центральній дільниці і одинарні в вівтарі й бабинці.

Освітлена будова в інтер’єрі дуже щедро. В бабинці над карнизом, що залишився (зовні) на згадку про опасання (верх його даху) в західній, південній і північній гранях зрубу стін, розміщено троє подвійних вікон, та ще восьмерик мав четверо вікон. Скільки і які вікна мали південна й північна грані зрубу стін центральної дільниці до репарації, невідомо, але у восьмерику прорізано 8 вікон, що заливають світлом дільницю і зараз. Ліхтарі у всіх трьох старих вежах глухі, зашиті над другим заломом плафонами. Раніш вони були, мабуть, в інтер’єрі відкриті.

Зовні верхи зрубів стін, восьмериків, ліхтарів старої частини будови оздоблено різьбленими карнизами (сполучення поясків з поличок, сухариків та вервечки). Карнизи добудованої частини мають інший, сухіший рисунок.

Як показав аналіз обмірного кресленика плану, стара частина будови побудована за таким приписом: вівтар і бабинець – шестигранники, вписані в квадрати; центр – восьмигранник, його ширина - подвоєній ширині бабинця, а довжина дорівнює діагоналі квадрату, в який вписується план бабинця. Північна грань центральної  дільниці - ширині бабинця, а західна - діагоналі квадрату, вписаного в план бабинця. Південна грань бабинця і вівтаря - 1/2 довжини центру, а західна грань бабинця та східна вівтаря - 1/2 повної довжини бабинця.

Церква збудована не пізніше 80-х рр. XVIII ст., а окремі прикмети дають підставу гадати, що побудували її в 60-х роках.