© Андрій Парамонов (Харків)

Художника Сергія Івановича Васильківського не треба представляти, це ім’я відоме не тільки в Україні, а і в багатьох країнах Світу. В численних статтях та книгах про нього і його праці, ми бачимо що його біографія вивчена досить вагомо, хоча є в ній і багато недоліків. Що ж стосується батька художника, то про нього відомостей дуже мало, біографи Васильківського пишуть, що він народився в Ізюмі в родині писаря, що дід був чумаком – звичайна історія майже всіх поважних і значущих людей в Україні – майже всі вони не мають історії своєї родини і свого походження. Сьогодні я спробую деталізувати відомості про батька художника, щоб заповнити цей пробіл знаних біографів великої людини.

Іван Федорович Васильківський народився у 1823 році в родині священника Різдво-Богородичної церкви слободи Цареборисів Ізюмского повіту Феодора Васильківського. Сьогодні це село має назву Оскіл, а в радянські часи і до 2016 року мав назву Червоний Оскіл. Як син священника навчався у Харківській Духовній семінарії, він не скінчив і нижнього відділення – був уволений. Причину можна згодом з’ясувати, скоріш за все він навчався коштом батька, який не мав можливостей його утримувати на навчанні, а можливо по думці семінарських вчителів не мав хисту до духовного служіння.

Після звільнення Іван Васильківський подався на цивільну службу, підшукуючи місто служіння, він опинився у повітовому місті Старобільську, де 11 квітня 1845 року поступив в повітове казначейство писарем 2-го розряду. Як тільки стала можливість, він перейшов писарем на службу до Ізюмської міської поліції , сталось це навесні 1846 року, в цьому ж році йому вдалось перейти до Ізюмського окружного управління державного майна (Изюмское окружное управление государственных имуществ), де він займав посаду виконуючого обов’язки «письмоводителя» та бухгалтера Ізюмської окружної лікарні, затверджений же він був на цих посадах тільки у 1850 році.

У 1849 році Івана Васильківського було призведено до чину колезького регістратора, а у 1853 році до чину губернського секретаря. Десь близько 1853 року він оженився, його дружину звали Параскева Уріїлівна, а от її походження мені невідоме. Майбутній художник Сергій Іванович Васильківський народився 6 жовтня 1854 року у місті Ізюмі, цікаво що в офіційних біографіях стоїть дата 7 жовтня.

Грошей у родини Васильківських не вистачало, тому Іван Васильківський перейшов 27 травня 1855 року на службу в Охтирську міську поліцію на посаду приватного пристава, де він отримував річне жалування 57 карбованців 14½ копійок сріблом. На цій посаді він у 1857 році отримав чин колезького секретаря. Вважається, що Іван Васильківський переїхав до Харкова у 1861 році, однак ні, ще у 1862 році колезький секретар Васильківський ще приватний пристав в Охтирці, а у 1863 році на цій же посаді він отримує чин титулярного радника. Переїзд до Харкова відбувся  після введення реформи поліції, яка відмінила приватних приставів в міських поліціях. Скоріш за все це сталось у 1864 році.

У Харкові родина Васильківських придбала міську садибу з дерев’яним будинком на Москалівці, у 1870-ті роки будинок було обкладено цеглою. Розташовувалась садиба поблизу Єдіновірського цвинтаря на розі вулиці Катеринінській та Карташевського (Єдиновірського) провулку. Нумерація по Карташевскьому провулку була під №1, а от по Катеринінській вулиці вона змінювалась: буда спочатку № 35, потім 41, далі 57 і на 1901 рік стала під № 71.  Батько Сергія Васильківського помер між 1880 та 1881 роками, міська садиба перейшла до володіння його дружині.

Постає питання, чи залишилось хоч щось від цього маєтку? Спочатку треба зрозуміти де стояв будинок Васильківських. Ми бачимо його позначеним на плані місцевості 1860-х років – його фасад виходив на Карташевський провулок. І якщо ми пройдемо на цей провулок сьогодні, ми побачимо залишки цього будинку, з фасаду якого зробили банальний паркан. Що ж, можливо і це варіант, бо могло статись і так, що він нього взагалі могло нічого не залишитись.

Меморіальне місце? Так! Хто має можливість – сходить, поклонитись, з цього будинку в останню дорогу відправився художник Сергій Іванович Васильківський.