СИНЯВКА Чернігівської області.

Церква Покрови[1] 1775 р.

Обмір 1931 р., фото 1930-го та 1931 рр.

Як свідчить різьблений напис на одвірках вхідних західних дверей, церква збудована була в 1775 р. «старанием и иждивением войскового товарища Петра Юницкого и прочих прихожан».

Триверха за типом плану церква Покрови в Синявці належить до групи поширених на Лівобережжі тризрубних пам’яток, що складаються з чотирикутного бабинця, восьмигранної центральної дільниці та шестигранного вівтаря. Первісний план пам’ятка зберегла без змін. Принципи композиції мас триверхої церкви у зовнішньому вигляді пам’ятка наша зберегла також добре. Зруби стін, безперечно, зберегли первісний вигляд. Можливо, що й оформлення верхів зовні в якійсь мірі зберегло первісні форми, хоч ремонти сильно огрубили їх. Пізніш ще добудовано лише південний і північний приділ та тамбур перед вхідними дверима бабинця. Цілком непорушно зберігся внутрішній вигляд пам’ятки.

Зовні форми зрубів стін Покровської церкви підкреслено «вагомі». Верх центральної дільниці починається високим, але й важким «підперезаним» дахом першого залому. Грані його, зведені енергійним рухом, переходять в низький і просторий світловий восьмерик. Його висота менша більш ніж вдвоє ширини (чи довжини). Круто заломлений дах другого залому переводить об’єм дільниці у світловий ліхтар, спокійних пропорцій. Завершує дільницю важка за формою і розмірами глава. Верхи вівтаря і бабинця зовні на третину нижчі центрального. Дахи їхніх заломів – масивні за формою – різко звужують об’єми дільниць і переводять їх в світлові ліхтарі, витримані в спокійних пропорціях; розмірами вони близькі до ліхтаря центрального верху. В цілому форми верхів всіх дільниць також «вагомі».

Зовсім інакше виглядають архітектурні форми всередині будови. Об’єми зрубів стін і верхів усіх трьох дільниць тут високі, стрункі, підкреслено виявляють устремління догори. Восьмерик центральної дільниці зовні сприймається як низенький і більш ніж спокійних пропорцій. В інтер’єрі ж він виглядає струнким і загонисто високо злітає вгору. Стрімко зведені грані заломів кожної дільниці посилюють енергійне розгортання об’ємів вгору по вертикалі.

Церква Покрови в Синявці – молодша сестра Городищенського Миколи. У обох – один тип плану, обидві тризрубні триверхі, обидві вживають особливу конструкцію першого залому та восьмерика центральної дільниці. В обох широко застосовано різьблені трямки та ригелі; тільки за пропорційними системами вони мають відміни.

В бабинці всередині збереглися зруб стін, вхідні західні двері з різьбленим написом. Але недавно на середині висоти зрубу наслано хори[2], а разом з тим зашито значну частину просвіту з бабинця до центральної дільниці. Низ бабинця став темним. Ці переробки знівечили інтер’єр бабинця. Вгорі зрубу стін по кутках заложено чотири різьблені ригелі. Енергійно заломлені грані залому переходять у стрункий, добре освітлений ліхтар, перекритий плоским плафоном.

Центральна дільниця, її зруб стін, незважаючи на гранчастість плану, справляють всередині враження просторого, спокійних пропорцій зала, підкреслено витягнутого по осі південь–північ. Напрямкові зрубу стін протистоїть вгорі восьмерик, що має також підкреслену на вигляд форму однакової ширини і довжини.

Західна і східна грані зрубу стін стрімко (76° і 74°) і м’яко-заокруглено переходять в грані першого залому; тоді як південна і північна грані першого залому в нижній половині спочатку підносяться стрімко (під кутами 73° і 67°), а потім в верхній половині залому зламуються круто (під кутами 21° і 23) і верхнім своїм краєм впираються в подовжені вниз південну й північну грані восьмерика. Вінці згаданих південної й північної граней восьмерика кінцями врубані в східну і західну грані першого залому. Таким чином, вони виділяють з об’єму першого залому чотиригранник. В верхній половині кожного кута цього чотирикутника заложено один над одним по два пишно помережані ригелі, що і переводять чотиригранник залому в восьмерик. Продовжені вниз південна і північна грані восьмерика утворюють по боках дві пазухи, освітлені вирізами в південній й північній гранях восьмерика. Знизу ребра цих граней закінчуються помережаними різьбою трямками.

Просторий восьмерик виглядає помірним за висотою, якщо не брати до уваги південної і північної граней. Він прорізаний чотирма великими хрещатої форми вікнами[3]. Восьмерик переходить у енергійно заломлені грані другого залому. З них одні мають середину, вигнуту догори, у сусідніх, навпаки, середина прогинається донизу. Межа між гранями завдяки цьому не сухо прямолінійна; боки одних трапецієподібних граней посередині випинаються, других, навпаки, западають, утворюючи живу лінійну і світло тіньову гру. Над другим заломом підносився світловий ліхтар; але зараз він всередині будови знизу зашитий.

При вузьких гранях зрубу стін центральної дільниці (вгорі) і навколо верха восьмерика заложено помережані різьбою ригелі.

Всередині вівтар – його зруб стін – високий, стрункий, тягнутий догори. Струнким виглядає і верх вівтаря. Стрімким заломом зруб стін переходить у високий стрункий світловий ліхтар. У вівтарі немає жодного ригеля. Слід відзначити, що на межі переходу зрубу стін у зруб залому в західній грані вівтаря і східній грані бабинця заложено міцні, товстіші звичайних вінців зрубу бруси, що ребром виступають за площу зрубу стін.

Трикутні клини, які переводять чотирикутники першого залому центральної дільниці у восьмерик, чотиригранник зрубу бабинця та шестигранний зруб вівтаря у заломи, в Покровській церкві Синявки не рублені, а дощаті. Вони закривають пазухи в кутах зрубів.

Пам’ятка дуже щедро освітлена. Разом з тим віконні просвіти, їх форма відіграють помітну роль у композиції зовнішнього вигляду церкви. Зруб стін бабинця прорізають три одинарних вікна. Зруб стін центральної дільниці має по одному подвійному вікну в південній і північній гранях та по одному одинарному в кожній вузькій грані. У зрубі стін вівтаря – три одинарних вікна. Восьмерик центральної дільниці прорізають чотири великих вікна хрещатої форми. Ліхтарі вівтаря і бабинця освітлюються високими вузькими вікнами, по чотири вікна в кожному. Крім хрещатих рівнораменних вікон всі останні мають тягнуті догори пропорції, підсилюючи цим стрункість граней.

Аналіз обмірних креслеників Покровської церкви в Синявці показав, що вихідним розміром при побудові плану є довжина центральної дільниці.

План церкви складається з чотирикутного бабинця, чотирикутної з обрізаними кутами центральної  дільниці та чотирикутника з обрізаними зовнішніми кутами вівтаря. Чотирикутник центральної дільниці побудовано за приписом:  .

Половина ширини плану центральної дільниці визначає довжину плану вівтаря; внутрішня ширина плану вівтаря переважає його довжину на товщину двох брусів. Внутрішня ширина плану бабинця дорівнює довжині плану вівтаря, а внутрішня довжина плану бабинця дорівнює ширині плану вівтаря.

Східна і західна грані центральної дільниці дорівнюють довжині плану дільниці, а південна й північна = третині суми довжини плану центру і бабинця. Південна й північна грані вівтаря дорівнюють половині діагоналі прямокутника плану вівтаря, а східна грань – половині діагоналі південної половини плану бабинця.

При розбивці в натурі плану церкви восьмигранник центральної дільниці деформовано. Крім того, план центру відносно плану бабинця зрушено на південь; план вівтаря також зрушено на південь відносно центру і ще більше відносно бабинця. Отже, єдиної подовжньої осі план будови не має. Це означає, що в натурі спочатку розбивався план одної дільниці центра, далі послідовно план другої і, нарешті, третьої.

Висота зрубів стін усіх дільниць однакова, вона дорівнює половині внутрішньої довжини плану цілої будови.

Побудову верху центральної дільниці проведено так: східну й західну грані першого залому зведено під кутами 74° і 76° з розрахунку, щоб довжина восьмерика в основі своїй дорівнювала повній довжині плану вівтаря. Південну й північну грані заломлено з розрахунку звести ширину зрубу першого залому до ширини основи восьмерика, цебто до довжини плану вівтаря. Східна й західна грані першого залому центрального верху складалися на землі за допомогою шаблона-трапеції, у якої основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = довжині плану вівтаря і висота = ½ довжини плану бабинця. Складніше зводилися південна і північна грані залому. Ширина четверика, таким чином, дорівнює ½ ширини зрубу стін (вгорі). Як вже вище зауважено, південна і північна грані першого залому спочатку зводились під кутами 73° і 67°, доки зруб не досягнув висоти = повній ширині плану центру (ця частина залому складалася за допомогою трапеції, у якої основа – ширина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ½ довжини будови на рівні верхніх вінців зрубів стін). Вище південна й північна грані, заломлені під кутами 21° і 23°, підносяться до висоти = віддаленню між східним кінцем північної грані і західним кінцем південної грані плану центру, де перший залом і завершувався.

Висота першого залому дорівнює половині довжини плану бабинця, а висота першого залому і зрубу стін разом – повній подвоєній довжині плану бабинця. Висота восьмерика разом з першим заломом (або ж висота південної й північної граней восьмерика) = довжині зрубу стін центральної дільниці (вгорі)[4]. Другий залом у подовжньому й поперечному розрізах дає трапецію; основа її довжина (чи ширина) восьмерика, верхня грань = ½ висоти восьмерика, висота залому теж = ½ висоти восьмерика. Висота другого залому визначається також і тим, що висота верху центральної дільниці без ліхтаря дорівнює ½ внутрішньої висоти центральної дільниці, або ½ довжини плану будови. Внутрішня висота центральної дільниці (без ліхтаря) дорівнює довжині плану будови. У ліхтаря довжина і ширина = висоті другого залому. Виміряти його ми не змогли, бо він знизу зашитий. Якщо припустити, що він мав висоту таку ж, як і ліхтарі вівтаря та бабинця (довжина і ширина ліхтарів усіх трьох дільниць однакова), то внутрішня висота центральної дільниці дорівнювала довжині плану будови плюс ½ довжини плану вівтаря[5].

Залом вівтаря в розрізі дає трапецію – низ рівностороннього трикутника. За допомогою цього трикутника-шаблона заготовлявся зруб залому вівтаря. Висота залому вівтаря дорівнює висоті першого залому центральної дільниці, цебто = ½ довжини плану бабинця.

Ліхтар (його довжина і ширина) вівтаря = ⅓ повної довжині плану вівтаря, а висота = діагоналі квадрату з стороною = його довжині. Висота верху вівтаря = довжині плану бабинця.

Залом бабинця у розрізі дає трапецію; основа її – довжина зрубу стін бабинця (вгорі), верхня грань = довжини зрубу стін вівтаря (вгорі). Висота залому бабинця на товщину вінця менша висоти залому вівтаря. Ліхтарі бабинця і вівтаря однакові.

Вікна в зрубах стін заложено на висоті = довжині плану вівтаря, а верх їх – на висоті = довжині плану центральної дільниці. Низ вікон восьмерика центральної дільниці заложено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = довжині південної грані плану центру, а також на висоті, що дорівнює повній довжині плану бабинця і центру, разом взятих, а центр того ж вікна на висоті = подвійній довжині плану центральної дільниці. Низ вікна ліхтаря бабинця лежить над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = ½ довжини плану центру; низ вікна ліхтаря заложено на товщину бруса вище, ніж у бабинці, або на висоті = сумі повної довжини плану вівтаря й центру.