НОВІ МЛИНИ Чернігівської області.

Церква Миколи.

Обмір 1931 р. Фото 1930-го і 1931 рр.

Нові Млини – містечко на Сеймі. Околиці його багаті на будівельний ліс[1]. В 1654 році в Нових Млинах було дві церкви: Різдва Богородиці і Юрія. Ф. Гумилевський занотував звістку, що в 1753 році на місці погорілої в 1737 р. була збудована нова церква «искусным мастером» о 5 верхах, как прежняя[2]. На жаль, вона не заціліла.

Досліджена і обміряна нами церква Миколи в Нових Млинах збудована також «искусным мастером». Це дуже цікава і цінна з різних поглядів будова. Вона, як і ряд інших видатних пам’яток українського монументального дерев’яного будівництва XVIII ст., яскраво свідчить про живу активну творчість народних майстрів, про пошуки ними нових шляхів в галузі технічно-конструктивних засобів. Ці пам’ятки переконують нас в тому, що майстри безупинно створюють все нові типи будов, шукають і знаходять нові форми і засоби посилення виразності художньо-архітектурного образу будов.

Церква Миколи – одна з найбільш високих пам’яток на Лівобережжі: внутрішня висота центральної дільниці сягає за 25 метрів (25,70). Це одна з двох заміряних нами пам’яток з двома слупами перед бабинцем (друга – Вознесенська в Березні 1759 р.)[3], і, нарешті, це одна з трьох відомих нам церков з особливою конструкцією першого залому центральної дільниці, у яких південна і північна грані першого восьмерика перерізають перший залом і спускаються своїм нижнім краєм до рівня початку першого залому. У всіх цих трьох пам’яток (церкви Миколи в Городищі, Покрови в Синявці та Миколи в Нових Млинах)[4] інтер’єр дуже щедро оздоблений різьбленими трямками та ригелями.

За типом плану церква Миколи в Нових Млинах належить до поширеної на Лівобережжі групи церков, що складаються з шестигранного вівтаря, восьмигранної центральної дільниці та чотиригранного бабинця. Цей «ходовий» план в Нових Млинах ускладнений тим, що до західних кутів бабинця примикають кути двох квадратових в плані слупів (західної грані бабинець фактично не має). Слупи між собою сполучаються перед бабинцем і кожен слуп має чотирикутний вівтарик, що притулилися до південної та північної граней бабинця.

Порівнявши кресленики і фото Вознесенської церкви в Березні і церкви Миколи в Нових Млинах, побачимо, що слупи в композиції мас будови цих пам’яток вирішені по-різному. В Нових Млинах ніша між слупами низенька, сягає всього 4 м від землі, тоді як у Березні вона – на цілу висоту слупів. Середню за висотою частину зрубів обох слупів в Нових Млинах сполучає стінка з вікном в ній. Верхні ж частини зрубів стін слупів стоять відокремлено одна від одної і від бабинця – знову-таки цілком інакше, ніж у Березні. І, нарешті, маси слупів в Нових Млинах значно «вагоміші», ніж у Березні.

Прибудована (нова) з заходу по головній осі будови дерев’яна дзвіниця з тамбуром, що сполучає дзвіницю з перед бабинцем і слупами, закриває в Нових Млинах вигляд церкви і зафотографувати церкву з заходу неможливо. Обмірні ж кресленики дозволяють цілком реконструювати західний вигляд церкви.

Обидва слупи високі. Зовні призматичні зруби стін їх дають помітний нахил стін всередину. Верхівки слупів мають форму церковних верхів. Зруб стін слупу переходить в перший залом, перекритий зовні залізним «підперезаним» дахом. Залом переходить в помірно стрункий восьмерик. Другий залом і низенький глухий ліхтар зовні перекриті хвилястим в профілі дахом. Завершує слуп круглий циліндричний ліхтар з яблуком і хрестом, що мають характерну пізньоампірову форму і звучать дисонансом. Сучасне завершення слупи набули, очевидно, під час одного з пізніших ремонтів. Зруби стін, заломів, восьмерика і ліхтаря у слупів зберегли первісний вигляд. Маси зрубів стін слупів в Нових Млинах значно важчі, ніж у Березні, і крок між ними значно ширший. Двома горизонтальними поясами-карнизами[5] зруби стін слупів поділено на три нерівні яруси. Неглибока ніша між слупами (з вхідними дверима в передбабинець) – низенька, вона сягає першого пояска-карниза. Всередині (по висоті) дільниці західні стіни зрубів слупів і західна стіна перед бабинця утворюють єдину суцільну (від південного кута південного слупа до північного кута північного слупа) стіну з великим вікном в ній. Ці середні ділянки слупів і стіну між ними вгорі ув’язує другий карниз-пояс. Верхні ділянки слупів стоять відокремлено і від перед бабинця і одна від одної. Між ними, якщо дивиться з дзвіниці, на схід похило підіймається схил даху передбабинця, за ним видно верх бабинця, і замикає перспективу – верх центральної дільниці. Західні грані кожного слупу оздоблено віконними просвітами. В нижній ділянці – подвійне вікно. В середній – теж подвійне вікно, але більше, ніж в першому ярусі. В верхній ділянці – вікно хрещатої форми. В центрі середньої ділянці в стіні передбабинця – вікно з трьох полотнищ (середнє – вище бокових). Восьмерик верха кожного слупу прорізають четверо вікон по сторонах світу.

Церква в Нових Млинах – одноверха. З півдня (і півночі) церква зовні уже не має такого гармонійно викінченого вигляду, як з заходу. Тут композиція мас приймається як несиметрична і аритмічна. Якщо сама церква без слупів в масах ритмово-урівноважена, то примкнуті до бабинця слупи не створюють разом з корпусом церкві органічно ув’язаної єдності, а сприймаються, як механічно приставлені. Між високими стрункими зрубами стін вівтаря й бабинця, перекритими триспадистими стіжковими дахами, виступає солідний восьмигранний зруб стін центральної дільниці, над яким підноситься високий і стрункий верх. Неув’язаність корпуса церкви, з одного боку, і слупів, з другого, майстер сам підкреслив тим, що середній і верхній пояски-карнизи церкви і слупів лежать на не одній висоті. До того ж зруби стін слупів вищі за зруби стін церкви.

Композиційну єдність мас нижнього ярусу нашої пам’ятки значно порушують ритмово неув’язані з корпусом церкви вівтарики слупів, паламарка й ризниця, не кажучи вже про пізніш добудовані до центральної дільниці приділи.

Певна симетрія в розміщенні віконних просвітів[6] не спроможна ствердити ритмову єдність мас церкви і слупів.

Більш злагоджено ритмово виглядає будівля зі сходу, де на передньому плані підноситься домінуючий високий, дуже тягнутий догори зруб стін вівтаря, за ним виступають грані зрубу стін центральної дільниці, а в глибині фланги закріплюють слупи. Аритмово розміщено також верхи церкви і слупів, коли розглядати її з півдня чи півночі. Все це стверджує думку, що майстер намагався створити будову, в якій віддавав перевагу одному головному вигляду – західному, прагнув надати йому домінуючу роль значення «фасаду». Це була спроба застосувати в дерев’яному монументальному будівництві композиційні засоби мурованих церков, типу Київського Миколаївського собору, з двома слупами на західному фасаді. Одночасно це була спроба порушити традиційний закон безфасадності української народної дерев’яної монументальної архітектури. Спроба ця не набула в народному будівництві ні розвитку, ні поширення.

Дах першого залому верха центральної дільниці – з «пояском» («підперезаний»), він, як і триспадисті дахи вівтаря й бабинця, зберігає первісну форму «драних» чи ґонтових покрить.

В інтер’єрі[7] первісні форми будови збереглися цілком непорушними. Вхідні західні двері прорізані в західній стіні передбабинця, заглибленій між зрубами слупів, мають шестигранну форму. Одвірки їх зовні пишно оздоблені різьбою (косиці, «ови», п’ятипелюсткові розети, трипелюсткові фестони). Вони дуже високі (три метри). Через них знадвору потрапляємо в перед бабинець.

Невисокий, заглиблений між слупами тристінок передбабинця в інтер’єрі підтримує обнесені точеними балясинками хори. Їх з заходу освітлює троєчастне вікно. Поверх стовпчиків, розміщених по кутках хор, заложено трямки, які зв’язують західну стіну передбабинця з південною і північною гранями бабинця. На цих трямках наслано плоску стелю над хорами. На схід від хор лежить друга частина передбабинця. Плоска стеля її лежить на зрубі, що на шість вінців підноситься над рівнем стелі західної частини передбабинця. Нижче згаданих щойно трямків, на середині висоти вікна заложено другу пару трямків, що також з’єднують західну стіну передбабинця та південну і північну грані зрубу бабинця. Третя пара трямків зв’язує низ хор з південною та північною стінами зрубу бабинця. Ці трямки, як і усі трямки і ригелі, розміщені по всій будові (а їх дуже багато), щедро оздоблено різьбою. Трямки передбабинця знизу оброблено у вигляді різьбленої «вервечки», а бокові їх фаски прикрашає бордюр плоских трипелюсткових фестонів. Кінці цих трямків підтримують підкоси, що складаються з трьох нависаючих один над одним заокругленої форми зубців, які своєрідно, дуже узагальнено відтворюють схему капітелі коринфського ордеру. Ригелі й трямки центральної дільниці, вівтаря та слупів закінчуються знизу випиляною «лиштвою», а лицева сторона їх з двома фасками прикрашена або плоскими фестонами і сухариками, або вервечкою й сухариками. Такої кількості різьблених трямків та ригелів, як в Нових Млинах, нами в пам’ятках Лівобережжя зустрічати не доводилося.

Тепер розгляньмо інтер’єр бабинця. Західної грані бабинця, як ми вже вище зазначали, фактично немає. Південну й північну грані його зв’язують два бруси на висоті низу хор, а вгорі – рублена стінка з шести вінців. Бабинець – висока (його висота більш ніж вдвоє переважає довжину плану) чотиригранна призма, перекрита плоскою стелею. Стелини тут наслано в напрямку схід–захід, трямки ж покладено в напрямку південь–північ. В перед бабинці, навпаки, трямки лежать в напрямку схід-захід, а стелини з півдня на північ. Стеля в бабинці лежить на шість вінців вище, ніж стеля в суміжній східній частині передбабинця. Отже, в передбабинці і бабинці стелі утворюють ефектний каскад, що тричі нарощує висоту цієї частини будови. Освітлюють бабинець двоє подвійних вікон (в південній та північній гранях), прорізані високо, мало не під самою стелею. Зруби стін бабинця та центральної дільниці, як і зруби стін бабинця та передбабинця пов’язані між собою «в угол без остатку»[8]. Отже, заплечиків тут немає. Сполучається бабинець з центральною дільницею таким самим просвітом, яким передбабинець сполучається з бабинцем.

Вигляд на центральну дільницю відкривається зразу, як тільки переступиш поріг вхідних західних дверей, оскільки західну й східну грані зрубу стін бабинця цілком вийнято. Ще ширше розгортається перед глядачем простір центральної дільниці, коли він вступає в бабинець і, нарешті, в саму центральну дільницю. Разом з тим з центральної дільниці відкривається вигляд на передбабинець з його мережаними різьбою трямками, на хори і частково на слупи. Центральна дільниця всередині справляє враження урочисто пишної, струнких пропорцій зали, щедро освітленої. Напружену утягнутість догори зрубу стін пом’якшує, з одного боку, гранчастість плану, а з другого – три пояси різьблених ригелів, що ділять грані південної і північної половини зрубу на три частини: найбільшу нижню, меншу середню і найменшу верхню. Нижній ригель заложено на висоті середини потрійного вікна південної (чи північної) грані. Безпосередньо над ним заложено ригелі при південно-західній та південно-східній гранях зрубу. Аналогічно заложено другий ярус ригелів на рівні верхнього рукава хрещатого вікна, а третій – на межі зрубу стін і першого залому.

На 12-метровій висоті зруб стін центральної дільниці переходить в перший залом. Конструкція першого залому в Нових Млинах принципово відмінна від «класичної». Конструкція класичного залому полягає в тому, що кожний брус вищеположеного вінця залому коротший бруса вінця, що лежить під ним. Таким чином залом набував форми зрізаної піраміди. На певній висоті скорочення брусів припинялося, залом закінчувався і починався вертикальний зруб восьмерика в формі призми, зложений з однакового (чи близьких до однакового) розміру бурсів.

В Нових Млинах на межі, де починається перший залом центрального верху, майстер закладає основу окремої центральної частини залому, сполучаючи брусами східний і західний кути верхнього вінця зрубів вівтаря і бабинця. Таким чином, основа центральної частини залому набуває форму прямокутника, вписаного в восьмигранник верхнього вінця зрубу стін. Притому прямокутник підкреслено видовжений в напрямку схід–захід, тоді як зруб стін видовжений, навпаки, з півдня на північ. Далі нарощування зрубу центральної частини залому йде таким шляхом: бруси східної й західної граней (як і у заломах класичного типу), поступово скорочуються, а самі грані дають нахил всередину під кутом в 73°. В той же час південна й північна грані підносяться вертикально, а бруси їх кінцями врубуються в похилі східну та західну грані залому. У верхній половині центральної чотиригранної частини залому в кутки його врубуються клини, звернуті гострим кутом вниз, а основою трикутника догори. За допомогою цих клинів чотирикутник переводиться в восьмигранну основу першого восьмерика. Притому вертикальні південна й північна грані залому прямо безпосередньо переходять у грані восьмерика, останні ж грані залому з похилих переходять у вертикальні.

Південна й північна грані центральної частини першого залому знизу виглядають, як стінки, що «висять» в повітрі над зрубом стін центральної дільниці. За цими висячими стінками утворилися глухі темні пазухи[9], де похилі південна, південно-західна і південно-східна грані зрубу стін, з одного боку, та північна, північно-західна й північно-східна грані, з другого, переходять у відповідні грані залому. Притому південна й північна грані заломлено під крутішим (56°), ніж східна й західна грані, кутом. Нахил цих граней вибрано з таким розрахунком, щоб на їх верхні бруси лягла основа відповідних граней восьмерика.

Конструкція першого залому, застосована в Нових Млинах (а також в двох інших згаданих нами вище пам’ятках), зробила залом більш жорстким. Вона збільшила опір залому силам розпору, але заплатити за це довелося надто дорого. Залом набув асиметричного вигляду, втратив конструктивну ясність і чіткість ритму класичної конструкції. Нова конструкція «збагатила» будову естетично малопривабливими і конструктивно алогічними глухими пазухами.

Перший восьмерик, не беручи до уваги його подовжені південну і північну грані, виглядає просторим і не надто високим. Грані його орієнтовані по сторонах світу, прорізані вузькими й високими вікнами. На рівні середини висоти восьмерика перед вікнами заложено чотири різьблені ригелі. Між південним і північним ригелями перекинуто різьблений трямок, до якого підвішено ланцюг панікадила. Вгорі зрубу восьмерика врубано перед короткими гранями також чотири помережані різьбою ригелі.

Спокійно заломлені грані другого залому переходять у другий восьмерик, уже виразно тягнутих догори пропорцій. Його грані по сторонах світу прорізані вузькими високими вікнами, а верхи зрубу проміжних між вікнами граней зтягують чотири різьблені ригелі.

Третій залом спокійних, натягнутих пропорцій переходить у низенький темний ліхтарик. 14-метровий верх центральної дільниці – сам по собі дуже високий, а три заломи й три восьмерики значно збільшують ілюзійну висоту верху і цілої дільниці.

Зруб стін вівтаря (шестигранного в плані) більш ніж вдвоє вищий за довжину його плану. На рівні середини подвійних вікон при довших гранях заложено помережані різьбою три ригелі. Другий ярус таких же ригелів заложено вгорі зрубу стін. Перекрито вівтар плоскою стелею по сволочках, зложених в напрямку південь–північ[10]. Південна, східна і північна грані зрубу прорізані вікнами – великими подвійними на середині висоти зрубу. Вище їх, на тій же висоті, що і в передбабинці, розміщено маленькі віконця. Зовні їх оформлено як круглі. В середині ж просвіт їх має форму квадрату, до боків його додано чотири сегменти. З центром вівтар сполучає внизу невисокий (біля 3 м) просвіт. Притому зруби вівтаря й центральної дільниці сполучено в угол без остатку; отже, між вівтарем і центром заплечиків немає. Над нижнім просвітом з метровим інтервалом прорізано другий, такої ж висоти, як і перший, але вужчий – квадратової форми «голосник».

Слупи, як і бабинець, від передбабинця внизу не відмежовані, і нижні частини обох слупів разом з передбабинцем утворюють внизу єдине просторе приміщення. Лише на висоті 8,5 м з’являється південна грань північного слупу і північна – південного, а на висоті 10 м починаються східні грані слупів і слупи набувають форму чотиригранного зрубу.

Східний і західний кути південної грані північного слупу сполучені лише тими двома стяжками (на рівні низу хор та на середині висоти західного вікна передбабинця), про які ми згадували вище, розглядаючи конструкцію передбабинця. Третя верхня стяжка – трямок, на якому лежить стеля західної частини передбабинця та шість брусів південної грані східної частини того ж передбабинця. Верхній край південної грані зрубу стін північного слупу підіймається до рівня останніх трьох граней зрубу, утворюючи чотиригранну призму, що майже втроє більша (14 м висоти) довжини сторони квадрату плану. Вгорі зруб стін слупу коротким заломом переходить в стрункий, тягнутих догори пропорцій восьмерик, освітлений чотирма вікнами, орієнтованими по сторонах світу. Верх південно-східної і останніх аналогічних граней восьмерика стягнуто різьбленими ригелями. Другий залом переходить в низький глухий ліхтар.

Південний слуп – трохи нижчий північного і має незначні відміни у висоті відповідних заломів та восьмериків. В цілому внутрішня висота слупу сягає 20 м.

В особі будівника Новомлинської церкви ми маємо майстра дуже високої технічної кваліфікації і ентузіаста, гаряче закоханого в своє мистецтво. Високої оцінки заслуговує конструктивно сміливе і художньо виразне, ефектне оформлення простору передбабинця, органічно ув’язаного з простором як бабинця, так і обох слупів. Дуже ефектно вирішена перспектива з передбабинця на схід: на бабинець (з вийнятими західною і східною гранями) і далі на центральну дільницю. Майстер Новомлинської церкви був новатором, що умів бачити слабі місця традиційних конструкцій; був архітектором, що шукав нових шляхів і засобів у створенні як нових, більш надійних конструкцій, так і досконалішого художньо-архітектурного образу. Проте доводиться визнати, що його новаторські ідеї і в галузі конструкції першого залому центральної дільниці, і в галузі створення церкви з домінуючим (західним) фасадом творчою перемогою визнати не доводиться.

Лишається сказати, коли було збудовано церкву в Нових Млинах. Писаних вказівок ми не маємо. Церква Вознесення в Березні збудована між 1759–1761 роками. Ідею її  – з двома слупами, – хоч і в зміненому вигляді, використав майстер Новомлинської церкви. В Городищі і Синявці церкви з такою ж конструкцією першого залому, як і в Нових Млинах, збудовані: перша в 1763, а друга в 1775 рр. Тому можна гадати, що церква Миколая в Нових Млинах збудована або в другій половині 60-х, або на початку 70-х років XVIII століття.

 

АНАЛІЗ ОБМІРНИХ КРЕСЛЕНИКІВ ЦЕРКВИ МИКОЛАЯ

 В НОВИХ МЛИНАХ

 

За типом плану церква в Нових Млинах належить до поширеної на Лівобережжі групи пам’яток, що складаються з чотирикутника з відсіченими кутами – центральної дільниці, квадрату з відсіченими зовнішніми кутами – вівтаря та чотирикутного бабинця. В Нових Млинах цей тип ускладнений тим, що до західних кутків бабинця примикають східні кути квадратових слупів; до південної й північної граней бабинця примикають чотирикутники бокових вівчариків слупів; квадрати слупів, їх східні половини сполучає чотирикутний в плані передбабинець.

Аналіз обмірного кресленика – плану будови показав, що вихідним розміром при побудові плану була довжина плану центральної дільниці. Ширина плану центральної дільниці становить 5/4 її довжини. Довжина вівтаря в плані дорівнює половині ширини центру, а ширина вівтаря дорівнює довжині його. У бабинця довжина й ширина плану (східна грань) дорівнюють довжині плану вівтаря; західна грань бабинця ширше східної на товщину 2 брусів. Слупи – квадрати з стороною (повна їх ширина) = довжині вівтаря. Вівтарики при слупах – чотирикутники, їх ширина дорівнює ширині слупів, а довжина – половині діагоналі слупу. Повна довжина передбабинця = довжині вівтариків при слупах. Південна і північна грані центральної дільниці дорівнюють ½ повної ширини дільниці, а східна й західна – діагоналі квадрату, який вписується в план вівтаря. Південна й північна грані вівтаря = ½ повної довжини плану центральної дільниці, а східна грань = ½ діагоналі південної половини плану вівтаря. Довжина бабинця разом з передбабинцем на товщину бруса довша повної довжини плану центру, а також = довжині слупу разом з його вівчариком. Західна сторона будівлі (слупи з передбабинцем) дорівнює подвійній повній довжині плану центру, а довжина цілої будови – потроєній довжині плану центру. Таким чином, план будови вписується в чотирикутник з сторонами 3 : 2.

Сама церква – одноверха; крім того, над обома слупами підносяться ще два окремі верхи. Такої композиції нам ніде більш зустрічати не доводилося.

Висота зрубів стін трьох дільниць: бабинця, центральної дільниці та вівтаря – однакова; вона дорівнює полуторній довжині плану центру, або половині довжини плану будови. Висота зрубів стін слупів більша: вона дорівнює повній довжині плану бабинця й центру, взятих разом.

Перший залом центрального верху зведено таким засобом: ширину зрубу стін (вгорі) майстер ділить на 5 долей і на межі 1-ї і 2-ї та 4-ї і 5-ї врубує в верхні вінці східної і західної граней перші бруси, що розпочинали чотиригранну нижню частину першого восьмерика. Отже, ширина цього чотирикутника = 3/5 ширини зрубу стін центру (вгорі). Вище бруси цього чотирикутника врубувались в похилі західну і східну грані першого залому. Заготовляючи зруб першого залому, майстер використав 2 шаблони-трапеції. У першої трапеції, за допомогою якої складалися південна і північна грані, основа – ширина зрубу стін центральної дільниці (вгорі), верхня грань = довжині плану вівтаря, і висота = ½ повної ширини плану вівтаря. Південна і північна грані засклеплені під кутом 56°. Друга трапеція для складання східної і західної граней мала основу – довжину зрубу стін центральної дільниці (вгорі), верхня грань = повній ширині плану вівтаря і висота, як і попередня трапеція, = ½ повної ширини плану вівтаря; ці грані залому засклеплені під кутом 72° – 73°. Висота першого залому дорівнювала ½ повної ширини плану вівтаря.

Південна і північна грані першого залому зведені з розрахунком, щоб ширина першого восьмерика дорівнювала повній ширині вівтаря. Висота першого восьмерика і першого залому разом, або ж висота південної й північної граней восьмерика = діагоналі квадрату, в який вписується план вівтаря.

При складанні зрубу другого залому центрального верху майстер використав також 2 шаблона-трапеції. Трапеція для складання західної і східної граней мала основу – довжину першого восьмерика (вгорі), верхня ж грань і висота другого шаблона такі ж, як і у попереднього. Висота другого залому = ½ висоті першого залому, а сума висоти першого восьмерика і другого залому = діагоналі південної половини плану вівтаря.

Довжина другого восьмерика = ⅓ повної ширини плану центра, ширина = ⅓ внутрішньої ширини плану, центру і висота – ½ довжини зрубу стін дільниці (вгорі). При заготівлі зрубу третього залому використана шаблон-трапеція, у якої основа – довжина другого восьмерика і висота = ¼ довжини другого восьмерика. Отже, висота третього залому = ¼ довжини другого восьмерика. Висота верху центральної дільниці без ліхтаря = сумі довжини плану бабинця і центру.

Довжина і ширина ліхтаря дорівнюють половині довжини і ширини другого восьмерика, а висота = ⅓ довжини ліхтаря.

Висота верху центральної дільниці = подвоєній довжині західної грані плану дільниці. Внутрішня висота центральної дільниці більша довжини плану будови (з слупами); вона = подвоєній довжині плюс ширина плану дільниці.

СЛУПИ. Висота зовнішньої західної грані передбабинця (з трійчатим вікном) = довжині плану бабинця і передбабинця, разом взятих, або довжині слупу і його вівтарика разом. Висота західної стіни передбабинця (з дверима) = ширині плану центру, а грань, в якій врізані одвірки вхідних дверей, має висоту = ½ довжини плану центру. Висота зрубу стін слупу = довжині плану бабинця і центру, разом взятим.

Перший залом верху північного слупу заготовлявся за допомогою шаблона-трапеції; основа її – ширина зрубу стін слупу (вгорі), верхня грань = ½ діагоналі західної половини плану дільниці, висота = ¼ довжини зрубу стін дільниці (вгорі). Висота першого залому = ¼ повної ширини зрубу стін слупу (вгорі). Довжина і ширина восьмерика = ½ діагоналі західної половини плану дільниці; висота восьмерика північного слупу = висоті другого восьмерика центрального верху[11] (восьмерик південного слупу на вінець вищий).

Другий залом північного слупу в розрізі – частина рівностороннього трикутника; нижня половина такого трикутника і послужила шаблоном для складання цього залому. Висота другого залому південного слупу = висоті першого залому того ж слупу (в північному слупі другий залом на вінець нижчий). Довжина і ширина ліхтаря слупу вдвоє менші довжини і ширини восьмерика, а висота = ⅓ висоти другого залому слупу, або = ¼ ширини його. Висота верху слупу = діагоналі зрубу стін дільниці (вгорі). Внутрішня  висота слупу = подвоєній ширині плану центру. Повна ширина зрубу стін слупу (вгорі) = ширині першого восьмерика центрального верху. Розрізи верхів обох слупів значною мірою повторюють поперечний розріз центрального верху, з другого залому починаючи.

Вікна в зрубах Новомлинської церкви закладалися за такими приписами: в центральній дільниці – потрійне вікно на висоті = ½ ширини плану центру, центр хрещатого лежить на висоті = ширині плану центру будови, вікно в першому восьмерику над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = ½ довжини плану центру (а верх вікна припадає на висоту = довжині плану вівтаря, центру і бабинця), вікно в другому восьмерику над верхнім вінцем першого восьмерика заложено на висоті = ½ висоти першого восьмерика. У вівтарі – подвійне вікно на висоті = ½ ширини плану центру, а центру квадратового – на висоті = довжині плану центральної дільниці (ураховуючи і товщину луток). В слупах нижнє менше подвійне вікно в західній грані зрубу стін заложено на висоті = 1/5 ширини плану слупу, подвійне більше – на висоті = ширині плану слупу, центр хрещатого вікна лежить на висоті = ширині плану центру, у восьмерику вікно заложено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = ½ ширини плану слупу; квадратове вікно в північній (і південній) грані слупу заложено на висоті = сумі довжини плану вівтаря і ½ довжини плану центральної дільниці (як і у вівтарі).

Можна зазначити, що довжина плану будови (бабинець, центр, вівтар) визначає внутрішню висоту слупу без другого залому та ліхтаря, а також висоту центральної дільниці на рівні віршня вікна першого восьмерика. А ширина плану центру визначає висоту просвіту з центру до бабинця та з бабинця до передбабинця.