Церква Різдва Богородиці 1801 р.

Обмір і фото 1931 р.

Містечко Мена поселення давнє. В 1654 р. в ньому було 2 церкви: соборна Михайлівська та Успенська.

В одному з церковних Євангелій вміщено запис про те, що попередня Різдвобогородицька церква згоріла в 1793 р.

Сучасна збудована між 1801-м і 1804 рр. Стоїть вона на території старого земляного замку, вал якого круто спускається на схід зараз же за цвинтарем.

Різдвобогородицька церква в Мені – соснова, одноверха. За планом належить до типу хрещатих з невиділеним внизу квадратовим зрубом центральної дільниці. Південний і північний рукави в плані – шестигранники, бабинець – квадрат, як і центр, але значно менший; вівтар в плані – шестигранник. Крім головного церква має ще два бокові вівтарі, менші за середній. З заходу міжрукав’я нічим не заповнені.

Ознайомимось спочатку з виглядом церкви зовні. Зовнішній вигляд витримано у цілком традиційних формах XVIII ст. Об’єми компонентів центральної дільниці полегшуються в напрямку догори, хоч і уповільненим темпом.

Об’єми зрубів стін рукавів зовні помірковано струнких спокійних пропорцій. Західна і південна (чи північна) грані їх зрубів мають по одному вікну, прорізаному високо, близько до карнизу. Перекрито рукави низькими триспадистими дахами. У вівтарі й бабинці вікон троє, по одному в кожній грані по сторонах світу.

Зруб стін центральної дільниці високий, вищий зрубів рукавів, але четверик центра зовні з корпуса зрубів стін рукавів відділяється у вигляді низької призми лише на висоті стелі рукавів. На рівні гребнів дахів бокових рукавів четверик переходить у невисокий, але «вагомий» об’єм восьмигранника, у якого грані південна, західна, північна і східна – продовження відповідних граней четверика. В південно-східній і аналогічно орієнтованих гранях цього восьмигранника прорізано по одному вікну. Низьким опукло-хвилястим в профілі дахом першим заломом маса зрубу стін центральної дільниці переходить у восьмерик – теж «вагомий» за пропорціями; ширина у нього помітно переважає висоту; освітлений він 4 вікнами, прорізаними в гранях, орієнтованих по сторонах світу. Опуклий дах над другим заломом переводить масу верха в глухий, невисокий ліхтар. Таким чином, всі компоненти будови підкреслено «вагомі». Центральна дільниця висока, але наростання висоти витримано у спокійних, ненапружених пропорціях.

В інтер’єрі[1] об’єми рукавів теж спокійних пропорцій, тоді як центральна дільниця, особливо зруб стін, енергійно тягнута догори.

Вжив майстер і деякі «архаїзуючи» засоби: так, в бабинці (він квадратовий знизу) зруб стін на висоті 3 м переводить в шестигранний, зрізавши західні кути квадрата плоскими горизонтальними трикутниками[2]. Перекрито рукави всередині, як і хати цього району Чернігівщини, плоскими «накладними» стелями по сволочкам.

Восьмигранник центральної дільниці шириною і довжиною дорівнює стороні квадрату плану, тобто вони разом утворюють активно тягнутий догори, слабо диференційований об’єм. Цей засіб зустрічаємо в ряді пам’яток XVIII ст.[3] Нижня частина просвіту з бабинця до центра має вгорі округле завершення, тоді як нижні ділянки просвітів з вівтаря та бокових рукавів мають і вгорі прямолінійні контури. Верхні частини просвітів з бабинця і південного та північного рукавів до центра («голосники») вужчі за нижні і завершуються хвилястою вибагливою кривою. Зруби на межі центра і бабинця та центра і вівтаря мають величенькі заплечики; до південного і північного рукавів заплечиків немає. Трактування майстром нижніх частин центра, південного і північного рукавів як єдиного широкого, орієнтованого з півдня на північ середнього залому, нагадує таке ж вирішення внутрішнього об’єму трьох дільниць в Воскресенській церкві в Березні та інших подібних пам’ятках. Зруб четверика центральної дільниці визначається лише на висоті завершення нижньої половини просвітів, що сполучають центр з рукавами. Похилими клинами в кутах четверик частину в верхню восьмигранну частину зрубу стін.

Об’єм верху центральної дільниці в інтер’єрі енергійно розгортається догори. Перший залом виглядає доволі стрімким і переходить в восьмерик, у якого – на вигляд – довжина переважає висоту. Грані другого залому зведені дуже напружено, і виглядає він дещо банястим, хоч обміри ніякої банястості не виявили. Завершується дільниця низеньким (один вінець) ліхтарем; верхня частина його глуха.

Майстер Менської церкви виявив виключне замилування до ригелів; в жодній церкві на Лівобережжі не доводилося стільки їх бачити. Перші 4 ригелі зв’язують східну і західну грані восьмигранника зрубу стін з південною й північною на рівні середини вікон. Над ними в тому ж напрямку заложено другий ярус ригелів на межі зрубів стін і першого залому. Два ряди ригелів (вони розміщені над вищезгаданими) в’яжуть грані першого залому. Ще два яруси ригелів сполучають грані восьмерика; південно-західну з північно-західною і т. д., аналогічно першій; цей ярус розміщено на рівні середини вікон восьмерика. Останній ярус коротких ригелів заложено на межі восьмерика і другого залому; вони в’яжуть грані, орієнтовані по сторонах світу. Майстер використав ригелі не тільки для зміцнення конструкції, але й як ефектний архітектурно-художній елемент, як засіб чітко підкресленого розгортання об’єму верха. Ригелі поділяють (а одночасно і об’єднують) зруб стін з першим заломом, перший залом з восьмериком. Око глядача, переходячи поглядом від одного ряду ригелів (як по щаблях) до другого, «вбирає» в себе висоту верху. На рівні вікон восьмерика майстер перетинає напрямок потоку нижніх ригелів, різко змінивши їх орієнтацію, підкреслює цим об’єм восьмерика, виділяючи його значення в композиції.

План будови вписується в квадрат. З цим ми не раз зустрічались в пам’ятках XVIII ст. В Мені в квадрат вписується і розріз будови (внутрішній контур). Таке вирішення характерне для дерев’яних церков доби класицистичної; але ми не раз зустрічались з ним і в пам’ятках докласицистичного часу[4]. Чи задержав майстер Менської церкви старий традиційний засіб, чи з’явилася ця риса під впливом класицистичних пам’яток, сказати важко. Ясно одно: майстер в першу чергу твердо витримує основні приписи традиційної композиції, але в деталях користався і елементами класицистичної архітектури. Так, в інтер’єрі центральної дільниці ми зустрічаємось з 4 парами дерев’яних колон з капітелями, на тумбах. Колони оздобили будову, а одночасно активно «працюють» в конструкції. Отже, майстер використав цей елемент «класики» розумно і з тактом.

Аналіз обмірних креслеників. Побудова плану в Мені має свої особливості: площа бабинця і вівтаря значно менша площі не лише центра, але й південного та північного рукавів. В основу побудови плану положено сторону квадрату плану центральної дільниці (точніш: внутрішня ширина дорівнює повній його довжині).

Бабинець має в плані форму квадрата. Сторона квадрату бабинця визначається тим, що вона плюс ½ довжини центра = діагоналі північної половини плану центра; ширина бабинця = довжині з додатком товщини одного бруса.

Довжина південного й північного шестигранних в плані рукавів = довжині плану центра, а їх ширина = ½ діагоналі центра. Північна грань північного рукава та південна – південного = ½ діагоналі плану бабинця.

Вівтар в плані шестигранник. Його довжина і ширина = ½ діагоналі центра. Східна грань вівтаря = ½ ширини плану вівтаря, а південна грань = ½ довжини центра. Церква має крім головного два бокові чотиригранні вівтарики; їх довжина = ½ довжини головного вівтаря, а ширина = діагоналі квадрата з стороною = довжині того ж вівтарика.

Розміри зрубів стін, заломів і восьмериків визначаються розмірами плану.

Висота зрубів стін усіх 4 рукавів однакова, вона дорівнює півсумі довжини плану вівтаря і центра. Перекрито вівтар, бабинець, південний і північний рукави в інтер’єрі плоскими стелями по сволочкам. Чотиригранник зрубу стін бабинця переходить у шестигранник на висоті = ½ довжини плану бабинця. Вікна в зрубах стін рукавів заложено на висоті = ½ довжини плану центра; висота вікна = 1/6 висоти зрубу стін рукава.

Висота зрубу стін центральної дільниці до початку клинів в кутках = висоті зрубів стін рукавів. Висота чотиригранника зрубу стін центра дорівнює повній довжині плану дільниці, а четверика й восьмигранника (до початку першого залому) разом = діагоналі плану центра. Висота восьмигранної частини зрубу стін центра = ½ діагоналі плану бабинця. Висота просвіту з центра до бабинця = довжині плану вівтаря, а просвіта з центра до південного й північного рукавів = діагоналі південної половини плану вівтаря. Лутки вікон восьмигранної частини зруба стін центра заложено на висоті = ½ довжини плану будови.

Викреслюючи розріз, ми припустили, що східна грань першого залому дорівнює розміром західній грані того ж залому. Західна грань першого залому має нахил 60°, ми припустили, що і східна грань заломлена під тим же кутом. Цебто майстер, заготовляючи на землі зруб першого залому, користався шаблоном-трапецією, що становила нижню частину рівностороннього трикутника з стороною = довжині зрубу стін центра (вгорі). Висота першого залому = 1/5 висоти зрубу стін центра, а висота першого залому і зрубу стін разом дорівнює відстані між південно-західним кутом плану бабинця і північно-західним кутом плану вівтаря. Можливо також, що зруб першого залому (східна і західна грані) складався з допомогою шаблона-трапеції, у якої основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = 1/3 суми довжини плану центра і бабинця і висота = ½ верхньої грані. Південна і північна грані того ж залому складалися за допомогою шаблона-трапеції з основою – ширина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ширині плану бабинця, а висота як у попереднього шаблона.

Майстер Менської церкви був прихильником одного з поширених між будівниками наших церков припису: розміри восьмерика мають перекликатися з розмірами бабинця (чи вівтаря). Ширина восьмерика Менської церкви = ширині плану бабинця. Висота восьмерика = ½ діагоналі південної половини плану вівтаря[5]. Другий залом складався з допомогою шаблона-трапеції з основою – довжина восьмерика (вгорі), верхньою гранню = 1/3 основи, висотою – теж 1/3 основи. Вікна у восьмерику над верхнім вінцем зрубу стін заложено на висоті = ½ діагоналі південної половини плану вівтаря.

Грані другого залому похилі під кутом 45°. Висота другого залому (разом з ліхтарем) = половині висоти восьмерика.

Висота верху = півсумі довжини плану вівтаря і центра.

Внутрішня висота центральної дільниці дорівнює довжині плану будови, цебто розріз, як і план, вписується в квадрат.