Церква Миколая 1782 р.

Обмір 1927 р. Фото 1913-го і 1927 р.[1]

Церква збудована в 1782 р[2]. Цю дату побудови зазначають також «Описи» церковного майна. В 1864 р. було добудовано сучасну дзвіницю і репаровано саму церкву[3]. Тоді ж, треба думати, бабинець перекрили всередині дерев’яним «коробом» з колотих товстих пластин, а зовні – двоспадистим дахом. Верх же, що раніш перекривав бабинець, перенесли на добудовану дзвіницю. Таким чином, церква залишилася зовні триверхою. За свідченнями місцевих старожилів, в 1889 р. будову підважили, підвели цегляний підмурок і замінили старий дерев’яний потрухлий стрижень, на який був насаджений залізний кований хрест, на новий. Церква заложена на дубових підвалинах. Нижній вінець зрубу стін також дубовий; вище – соснові (колоті) пластини товщиною в 16 см.

За типом плану (центр – квадрат з відсіченими кутами, вівтар – квадрат з відсіченими зовнішніми кутами, бабинець – квадрат) церква Миколи в Груні належить до поширеної на Лівобережжі групи пам’яток (чотирикутник – восьмигранник – шестигранник). Сюди належать дерев’яні триверхі церви Юрія в Артюхівці, Різдва Богородиці в Миколаївці, Різдва Богородиці в Хмелеві, Миколая в Городищі, Покрови в Синявці, Воздвиження в Хорошому Озері, Преображенія в Межирічі; дерев’яні одноверхі: Покрови в Новгороді-Сіверському, Юрія в Седневі, Миколи в Нових Млинах, Трьохсвятська в Галичині та інші, а також ряд мурованих пам’яток: церква Різдва в Стародубі, Миколи в Глухові, Троїцький собор в Охтирському монастирі, церква в Зміївському монастирі, домова церква Чернігівського колегіуму.

Зовні будова вражає підкреслено виявленою динамікою архітектурних мас, яскравим потягом їх догори. Різке полегшення мас восьмериків порівняно з масами корпусу стін, чітко виявлений нахил всередину кожної грані усіх компонентів будови, круті заломи, вертикальна обшивка – все це надає будові стрункість, підкреслює бурхливе устремління, потяг мас догори.  В композиції чітко виявлено розчленування мас будови на три дільниці, а також виразне членування на компоненти кожної дільниці: вівтаря, центру, бабинця.

Ще більш виразно виявляють тенденцію викликати у глядача почуття поривання догори архітектурні форми всередині будови.

Архітектурне обличчя бабинця всередині зараз втратило первісний характер завдяки тому, що тепер замість залому і ліхтаря над стінами його підноситься дерев’яне коробове «склепіння». Про первісний вигляд оформлення простору бабинця можна скласти уявлення на підставі архітектурних форм вівтаря.

В межах зрубу стін вівтар справляє враження приміщення спокійних пропорцій. Доволі високий залом, енергійно звузивши простір, переходить в стрункий, але без підкресленого напруження восьмеричок-ліхтар. Освітлюють вівтар двоє вікон (на південь і на північ) ліхтаря і двоє досить низько прорізаних вікон в південно-східній і північно-східній гранях зрубу стін. Таким чином, яскраво освітлено лише восьмеричок; менше світла припадає на долю нижньої половини зрубу стін, верх же зрубу і залом, освітлені рефлексами, потопають в напівмороку. Тому у вівтарі висота його сприймається глядачем з напруженням уяви.

Верх зрубу стін вівтаря обходить пояс різьблених ригелів (перед західною стіною ригеля немає). Різні ділянки ригелів освітлено не однаково: одні зверху, другі спереду, треті – ледве мріють в сутінках. Це також ускладнює чітке сприймання глядачем простору.

Бабинець від центра відділяють доволі широкі заплечики (у вівтарі заплечики значно коротші). В західній грані зрубу центральної дільниці прорізано два просвіти – більший внизу, менший – над першим. Через ці просвіти глядач, переступивши поріг бабинця, зразу «втягується» в простір центральної дільниці. Через нижній просвіт він охоплює оком нижню половину іконостасу, а через верхній просвіт бачить східну грань першого восьмерика.

Поминувши відносно невелике приміщення бабинця, глядач потрапляє в просторе (мало не вчетверо більше за площею за бабинець) приміщення, яке до того ж ще вражає яскравим освітленням, «тягнутістю», напруженим устремлінням форм догори. Стіни зрубу центральної дільниці на третину вищі зрубу бабинця, а значних нахил їх всередину[4] посилює їх ілюзійну висоту. Круто (коло 45°) нахилені грані першого залому переводять простір дільниці у стрункий на вигляд, з помітним нахилом стінок всередину перший восьмерик. Грані другого залому, заломлені стрімкіше (53°–55°), ніж у першому заломі, в свою чергу посилюють, нарощують відчуття ілюзійної висоти центральної дільниці і переводять, нарешті, погляд відвідувача у глибокий на вигляд, різко звужений догори, залитий світлом другий восьмерик-ліхтар. Центральна дільниця ілюзійно справляє враження приміщення значно вищого 15 метрів, які має ця дільниця дійсно в натурі.

Помітну роль у створенні ілюзійної висоти відіграють ригелі, яким належить значення певних акцентів в процесі нарощування висоти. Перший (нижній) ряд ригелів ув’язує суцільним вінком верхи усіх граней зруба стін, відмежуючи зруб стін від верху. Ригелі тут чіткою різьбою надають зрубові стін упевненої солідності.

У першому восьмерику заложено лише чотири ригелі, що в’яжуть грані, орієнтовані по сторонах світу. Вони, на відміну від нижніх, виглядають як тендітна мережка, що не відмежовує одну частину верху від другої, а лише легеньким натяком допомагає сприйняттю перспективи.

Аналіз обмірних креслеників церкви Миколая в с. Груні.

Вихідний розмір в побудові плану – довжина центральної дільниці. План центральної дільниці – квадрат з відсіченими кутами. Південна й північна грані дорівнюють ½ діагоналі, а східна й західна – ¾ сторони квадрата.

Бабинець в плані – квадрат; його довжина разом з ½ довжини центра дорівнюють діагоналі західної половини центрального квадрата.

Вівтар в плані квадрат з відсіченими зовнішніми кутами. У вівтаря і бабинця ширина однакова, а внутрішня довжина бабинця дає довжину вівтаря разом з товщиною східної грані, або ж довжина вівтаря = апофемі рівностороннього трикутника з стороною = повній ширині плану вівтаря. Південна і північна грані вівтаря = ½ діагоналі плану бабинця (або = ½ чотиригранника, вписаного в план вівтаря), а східна і обидві суміжні рані вівтаря = 1/3 східної гран центра. Висота зрубу стін вівтаря визначається довжиною його плану. Для заготівлі зрубу першого вівтарного залома майстер використав шаблон-трапецію, у якої основа – довжина зрубу стін вівтаря (вгорі), верхня грань = ½ довжини південної грані. Висота залому і зрубу стін разом = півсумі довжини плану вівтаря і центра. У вівтарного восьмерика-ліхтаря довжина дорівнює висоті першого залому. Висота ліхтаря = його довжині. Висота верху вівтаря = довжині південної грані вівтаря. Внутрішня висота вівтаря дорівнює довжині плану центра.

У бабинці висота зрубу стін = довжині плану його, як і у вівтарі. Висота зрубу стін центральної дільниці дорівнює апофемі рівностороннього трикутника з стороною = повній довжині плану дільниці, або повній діагоналі плану бабинця. Для заготівлі на землі зрубу першого залому центрального верху використано шаблон-трапецію, у якої основа – довжина зруба стін дільниці (вгорі), верхня грань = довжині план вівтаря, висота = 1/6 довжини зуба стін дільниці (вгорі). Висота першого залому і зрубу стін разом дорівнює довжині плану вівтаря, ширина = ширині зрубу стін вівтаря (вгорі). Висота восьмерика й першого залому разом = ½ повної довжини зрубу стін центра (вгорі). у другому заломі грані заломлено крутіше, ніж у першому (55°–51°).

При попередній заготівлі на землі зрубу цього залому використано шаблон-трапецію, у якої основа – довжина восьмерика (вгорі), верхня грань (повна довжина) = ½ повної довжини восьмерика (вгорі), а висота другого залому = висоті першого залому. Висота центрального верху без ліхтаря = віддаленню між південним кінцем західної грані й північним кінцем східної грані плану центра, поділеному навпіл. У ліхтаря довжина = ½ довжини першого восьмерика (вгорі), ширина = ½ ширини восьмерика (вгорі) і висота = повній довжині ліхтаря. Висота центрального верху = висоті зрубу стін центра. Внутрішня висота центральної дільниці набагато менша довжини плану будови (дорівнює подвоєній діагоналі плану бабинця).

Вікна в зрубах стін вівтаря й бабинця заложено на висоті = 1/3 довжини плану вівтаря чи бабинця. Вікна в восьмерику-ліхтарі вівтаря заложено на висоті = діагоналі чотиригранника, вписаного в план вівтаря.

Вікна в зрубах стін центральної дільниці заложено на висоті = ½ діагоналі плану бабинця. Вікна в восьмерику центрального верху заложено на висоті = ½ довжини плану будови, а над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = ¼ діагоналі плану бабинця. Вікна в ліхтарі центральної дільниці заложено над верхнім вінцем зрубу восьмерика на висоті = ½ довжини восьмерика (вгорі).

Верх нижнього просвіту в західній грані центральної дільниці лежить на висоті = половині діагоналі південної половини плану вівтаря, а верх другого меншого просвіту – на висоті = довжині плану бабинця.