Нинішнє село, а раніше містечко Грунь, в часи полково-сотенного устрою України було сотенним центром однойменної сотні Гадяцького полку. Коли в 1802 році була утворена Полтавська губернія воно ввійшло в неї як волосний центр Зіньківського повіту. Медична допомога населенню практично була відсутня. Як відомо з ревізії 1750 року в Груні було п’ять церков – Миколаївська, Успенська, Воскресенська, Покровська, Трьохсвятська. При Воскресенській та Успенській церкві були медичні шпиталі, де доглядали за хворими. Догляд проводили самі віряни. Лікування – в основному причащання та молитви для полегшення страждань. Іноді страждущих оглядав медичний працівник з квартированих у Груні російських військових частин, серед яких нам відомі Молдавський гусарський полк та Венгерський гусарський полк.

Ефективність такої медичної допомоги була низькою. Ще відомо, що при Воскресенській церкві була так звана «богадільня», прообраз стаціонарного лікування де знаходилося 20 хворих – в основному це одинокі, немічні та безрідні люди. Ще медичну допомогу надавали народні цілите лі - бабки-шептухи, які й лікували в той час простий люд. До 1810 року в Зіньківському повіті не було жодного дипломованого лікаря, найближчий був аж у Гадячі. Допомогу жителям повіту надавали 4 фельдшери. Правда в Опішні стояла 2-а батарея 3 артилерійської бригади; там був військовий лікар, який за плату лікував хворих. Та ще в Охтирці був Гусарський полк, де також був професійний лікар. Тому медична допомога була простому люду недоступна; нею могли скористатися лише заможні громадяни. Правда селяни та козаки лікувалися ще в слобідських полках -  там на постої стояли військові, де були фельдшери та лікарі і в місцевих знахарів, пови тух, травників.

В 1864 році виникають земства, які стали опікуватися в тому числі й розвитком медицини. А 7 та 12 грудня 1866 року рішенням Полтавського губернського земства медицина була передана з ратушного відання до земського. З 9 лютого 1867 року до земства з державної служби був переведений лікар Радлінський, 6 фельдшерів та 24 щеплювачі проти віспи. Лікар Радлінський  був один на повіт – місце знаходження його було визначено за місцем проживання – Опішня, з окладом 700 руб на рік плюс квартирні 300 руб. З фельдшерів були сформовані фельдшерські дільниці, з їх центрами в волосних центрах з умовою їх там проживання. Грунська дільниця була за номером 6. До неї входили волості – Грунська, Куземинська, Більська, Ніколо-Степанівська, Комишанська з населенням 21 тис 671 чол. та центром в містечку Грунь.

Фельдшер на прізвище Павлов був першим штатним земським медичним працівником у нас. Він проживав у містечку Грунь на винайманій владою квартирі з зарплатнею 100 руб на рік та квартплатою 50 руб на рік. Окрім цього йому волость видавала продовольчий пайок  –  по сьогоднішнім міркам півтони зерна. Прийом хворих вівся в орендованому земством приміщенні (50 руб. на рік). Крім фельдшера в штаті дільниці було ще 2 чоловіки, які проводили щеплення дітей проти віспи з оплатою 36 руб. на рік. Ці люди набиралися на постійну роботу з числа козаків та селян, які розумілися на грамоті. Фельдшер вів амбулаторний прийом хворих та обслуговував виклики до хворих вдома. Для цього йому на Грунській кінній станції було зарезервовано коня та бричку.

Медична допомога всім верствам населення надавалася безоплатно, навіть видавали ся безплатно медикаменти при огляді хворих, правда перелік їх був дуже малий з-за браку коштів. Крім лікування хворих велике значення надавалося щепленням проти віспи, які проводили віспощеплювачі кожній дитині після 10 років під контролем фельдшера. Крім цього велика увага приділялася боротьбі з сифілісом, який на той час прийняв розмір епідемії в повіті. До лікаря направлялися лише неясні та тяжкі хворі після огляду фельдшера. Фельдшер Павлов згідно графіку виїжджав на прийом у інші волосні центри дільниці.

Це була важка праця – практично вдень і вночі, робота без вихідних та відпусток, величезна моральна та фізична напруга, та все це винагороджувалося великою пошаною народу до земського медика, тріпотливим ставленням до його особи всіма верствами населення – і бідними, і багатими. З документів засідання Земської Управи видно, що на фельдшера практично не було скарг від населення, всіх їх члени земського зібрання та повітова управа знала по імені і по батькові. Влада чуйно відносилися до їх потреб, співчувала важкій, але такій потрібній праці. Так, наприклад, розглядається скарга одного з губернських чиновників, якому на кінній станції в Груні не надали коней з-за того, що вони були потрібні для виїзду фельдшера. Дії хазяїна станції були признані правильними. В кінці 1867 року земська медицина Зіньківського повіту поповнилася ще одним лікарем – Калюшер Ф. Б., після чого повіт був розділений на дві лікарські дільниці.

Грунь входила в першу лікарську дільницю разом з Комишанською, Дейкалівською, Бірківською, Ковалівською, Великопавлівською та Зіньківською волостями з центром у м. Зінькові. Там же знаходився і лікар Калюшер. Вперше в 1868 році на засіданні Земського Зіньківсь кого зібрання піднімається гласним (депутатом) Й. І. Лукіним-Бутенко питання – про відкриття в Груні наряду з іншими волосними містечками «больнички», але за відсутністю коштів воно було зняте з повістки дня як передчасне. В 1869 році на першій дільниці, куди входить і Грунь новий лікар – надвірний радник Бешмор. А в 1871 році в повіті починають працювати також 2 акушерки – по одній на дільницю. Грунь обслуговувала акушерка Мальцева. Умови праці медиків були важкими, тому з сільської місцевості фельдшери та лікарі йшли працювати в міста в госпіталі. Щоб зменшити відтік кадрів з земства, було піднято заробітну платню лікарю до 1200 руб, фельдшеру до 300 руб, акушерці до 340 руб(зарплатня вчительки – 100 руб, сторожа – 20 руб, голови Управи земства – 1400 руб на рік, десятина землі коштувала  40-60 руб, одна тисяча  цегли 8-10 руб).

Земська медицина стрімко розвивається. Найперше збільшується кількість дипломованих медичних працівників, влада достатньо суворо контролює видачу безплатних ліків.  Уже з 1876 року в кожній волості працює фельдшер та один раз на місяць у Грунь виїзджав лікар. В 1878 році в земстві знову піднімає питання гласний Павлов про побудову в Груні, як в самій віддале ній місцевості повіту «больнички» – на цей раз питання оставили просто відкритим. В 1880 році в Грунському повіті була епідемія дифтерії, були зформовані летючі загони по боротьбі з цією недугою. Один з них працював і в Груні.

Зусиллями членів Повітового Земського Зібрання  та місцевої громади 6 червня 1884 року і відкривається на місці фельдшерського пункту лікарська амбулаторія – «Приемный покой». Приміщення винаймалося земством. В штаті були лікар, фельдшер при ньому, волосний фельдшер і служитель. Грунська лікарська дільниця під номером 3 з центром в Груні об’єднує в собі населення Грунської, Комишанської, Зіньківської волості.

В Груні працює і проживає лікар Чернігівський, який на той час рахувався найкращим у повіті. Бюджет «Приемного покоя» складав:  оренда приміщення – 180 руб на рік, зарплатня лікаря – 1200, фельдшера – 400. З 1886 року в Грунській амбулаторії працює лікар Даценко (син диякона Малопавлівської церкви Микити Даценка, закінчив Одеський університет, пізніше він був прийомним батьком видатного ученого Юрія Кондратюка(Шаргея), довгий час проживав та працював у Полтаві, та життя доживав все таки в Малій Павлівці). З ним працював ще фельдшер Степанченко. Пізніше тут працює і лікар І. М. Дуб’яга, який згодом стане головою земського зібрання та управи.

До Грунської дільниці входили такі населені пункти; села Грунь, Комиші, Шенгаріївка, Гнилиця, Мала  Павлівка, Глинськ, Лазьки, Довжик, Скелька, Княжево, та хутори: Шабалтаєв, Вязовий, Сипливий, Івахи, Біданці, Рибальчин, Кілочки, Аврамковщина, Обертень, Кладьківка, Рубанов, Жолобов, Голубов, Михайлівка, Волохове, Прілівщина, Шаповалівка, Качанівка, Бурячиха, Щомин, Шолудьков, а також містечко Куземин та с. Буди.

Ось дорогі друзі і роздивіться яка праця була в піонерів Грунської медицини, скільки вона потребувала енергії і сил – робота практично цілодобова, часті роз’їзди, велика кількість населених пунктів, щорічні епідемії, великий травматизм і як зараз обмаль коштів на ліки, на обладнання, на транспорт. Лікар Дуб’яга виступає на лікарській раді повіту з пропозицією виділяти для поїздок двох коней «так как иногда фельдшер или врач в распутицу вынужден сам тянуть лошадь». Йому було відмовлено в зв’язку з обмаллю коштів.

Незважаючи на самовіддану працю медиків Грунської амбулаторії великій частині населення нашого краю медицина все ще не була доступна, особливо стаціонар на. Все це звучить на сільських сходах навколишніх сел: Груні, Малої Павлівки, Комишів та в доповідях Зіньківського Дворянського Земського Зібрання. Особливо часто це питання підні мають поміщики – власники земель, що знаходяться на нашій території: Бразолі, Ротт, Трипільський, Дуб’яги.

З 1892 році Грунська амбулаторія іменується вже «Грунское помещение для приходящих больных», її бюджет складався з оплати приміщення 180 руб на рік, зарплатні лікаря, двох фельдшерів та підсобного робітника.

В 1897 році лікарською радою було в Земське Зібрання подана пропозиція про побудову в Груні лікарні. Підписалися лікарі Петровський – головний лікар Зіньківської земської повітової лікарні, сільські дільничні лікарі: Годзевич, Шолінгер, Влайков, Туркевич; фельдшери: Хлонь, Батрак, Биньковський, Лихопой, Белявський, Пиляй. Лікарем на той час у Груні був М.Шапіро, фельдшером Олександр Петрович Баньковський.

В 1898 році в містечку Грунь святкується 50- річчя плодотворного служіння  Протоієрея отця Феодора Павловського. В цей день сільською громадою і було вирішено почати збір грошей на побудову місцевої лікарні. Було зібрано 537 рублів 58  коп. На засіданні «Зеньковского очередного уездного земского собрания, Уездной земской управы, доклад № 48 – Относительно постройки больницы в местечке Грунь от 16 июня 1899 года» вирішено розпочати будівництво лікарні в м. Грунь в 1990 році. Наявний зібраний  капітал помістили в банк.

І ось в листопаді 1900 року в містечку Грунь була відкрита лікарня, яка була побудована на ділянці 1 десятини, що її подарував Олександр Людвігович Ротт. Кошторис лікарні - 8600 руб під кредит в губернського земства, з виплатою цього кредиту на 8 років по 1000 руб у рік. Лікарня представляла собою дерев’яну будівлю на кам’яному фундаменті під залізним дахом розмірами: довжина – 11 саженів ( 23,76 м), шириною 6 саженів (13 м), висота  5 аршин (3 м 60 см), а також окремо сарай для дров, вкритий соломою, довжиною-16 (11,5 м), шириною 8 аршин (5,76 м), лідник, погріб та колодязь, плетена огорожа або тин.

Всередині було 2 палати на 5 ліжок, смотрова, фельдшерська кімната, передня, кухня. З інвентарю 6 стільців, 4 столика, 6 табуретів, 4 тюфяки, 8 простинь, 4 подушки, 8 наволочок, 8 штанів, 4 юпки, 4 пари черевиків, 4 рубашки чол. 4 жін., кухонні прибори. Штат лікарні: лікар, фельдшер волосний та при лікарю, акушерка, сторож, кухарка, прачка. Бюджет лікарні складав 851 руб. 69 коп. на рік з них на їжу – 305 руб.

Після відкриття лікарні характер роботи на грунській дільниці став стаціонарно-роз’їздний. Кожен рік на ремонт лікарні виділялося 50 руб. На цей час тут працюють лікар Манжос, фельдшер Биньковський, акушерка Михайлова. За 1903 рік в лікарні було прийнято хворих лікарем 8860 чол, фельдшером – 3015 чол., а пологів з участю медичних працівників на дільниці було всього 130. Окрім сухих цифр, що ще можна сказати про грунську сільську медицину? Мабуть ще плинність медичних працівників особливо лікарів: важка праця навіть при достатньо добрій заробітній платні вимушувала лікарів шукати інше місце роботи, або займатися приватною лікарською практикою.

25 вересня 1906 року в Груні був відкритий «родильный приют», на що було асигновано 316 руб. Під час російсько-японської війни в 1905 році багато медиків було призвано до армії, їх заміняли студенти-медики з Харкова та Києва. В Груні працював студент 5 курсу Каверинський.

Поступово в Грунській лікарні розширяється об’єм медичної допомоги; виконуються деякі хірургічні та акушерські операції, збільшується кількість стаціонарних хворих, щеплень по дільниці. Так зі звіту за 1912 рік  тут проліковано 105 чоловік, померло 4, проведено 203 оперативних втручання -  в основному з приводу травм. На цей час в 3-ю Грунську дільницю входять волості Грунська та Комишанська з населенням 28290 чоловік, тут працює лікар Верченко А. І., волосний фельдшер Зеленський  А. А., повивальна бабка О. В. Верхон, фельдшер-акушер О. В. Нагірна.

В Комишанській волості починає самостійно працювати фельдшер Ф. Ф. Яресько, а в 1910 році там вже відкривається лікарська амбулаторія. З 1913 року відкривають ще три лікарські дільниці по повіту. На жаль в 1914 році починається імперіалістична війна, багато населення, в тому числі медиків забирають на фронт. Все більше в повіті працюють жінки-лікарі та фельдшери. В Росії у всіх галузях господарства проходить спад виробництва, що приводить до зменшення фінансування земств і медицини. Велика та могутня держава – Російська імперія, переходить на рейки війни…

В кінці скажу, що цей документальний архівний матеріал мабуть буде цікавий жителям Груні та навколишніх сіл, а особливо медичним працівникам, які сьогодні працюють на благо сільського жителя, не покладаючи рук, не рахуючись ні з власними силами, ні здоров’ям, наслідуючи тих фельдшерів та лікарів, що відкрили перший фельдшерський пункт в 1866 році та лікарню на 5 ліжок в 1900 році. Шана їм, хвала та вічна пам’ять.