Василь Васильович Шихов народився 22 січня 1843 року в м. Боровичах Новгородської губернії у купецькій родині. За віросповіданням православний.

            У 1862 р. закінчив курс навчання у 3-й Петербурзькій гімназії з золотою медаллю. Після отримання ступеня чиновника XIV класу, був виключений із купецького звання. Потому, навчався у Московському університеті на відділенні математики, фізико-математичного, по його закінченню отримав ступінь кандидата, і 11 вересня 1867 р. призначений на посаду вчителя російської мови до Тульської гімназії. 

            Задовольнивши прохання, 15 січня 1868 р. Куратором Дерптського учбового округу Шихова переведено до Ризької жіночої Ломоносівської гімназії на посаду вчителя математики, фізики та природної історії. А вже 27 вересня 1872 р. за наказом управителя учбовим округом було переведено вчителем природної історії до Олександрівської гімназії. У цьому ж році за відмінну службу отримав орден Св. Ганни ІІІ-го ступня і титул надвірного радника. Роком пізніше, за пропозицією попечителя Дерптського учбового округу, призначений членом будівельного комітету при будівництві приміщення Олександрівської гімназії. За службові відзнаки 21 грудня 1874 р. представлений до ордена Св. Станіслава ІІ-го ступеня.

            Понад рік по тому, 6 березня 1876 р. наказом міністерства народної освіти № 84, призначений директором Курського реального училища. Указом правлячого сенату, від 23 вересня 1877 р. за десятирічну вислугу затверджений колезьким асесором.

            За пропозицією управителя міністерства народної просвіти, 14 липня 1878 р. призначений директором Харківського реального училища, а за відмінну службу і особливі наукові праці, нагороджений орденом Св. Ганни ІІ-го ступеня.

            З першого дня відкриття 2-ї Харківської жіночої гімназії, з 1879 р. й до 27 травня 1906 р. виконував обов’язки представника вчительської ради. Водночас, займав посаду окружного інспектора Харківського учбового округа. Указом правлячого сенату від 17 грудня 1880 р. призначений колезьким радником. А від 15 жовтня 1882 р. за двадцятирічну вислугу призведений у чин статського радника. Першого січня 1889 р. Василь Васильович отримав орден Св. Рівноапостольного князя Володимира ІІІ-го ступеня. Майже три роки по тому 17 грудня 1891 р. за 25 річну службу призначено пенсію по 800 руб. на рік. 

            Першого січня 1894 р. отримав чин дійсного статського радника, а роком пізніше, нагороджений срібною медаллю на честь царювання імператора Олександра ІІІ.

            Після виходу на пенсію Шихов продовжував трудову діяльність, і 1899 р. за відмінну службу одержав орден Св. Станіслава І-го ступеня.

            За службовим атестатом, у 1904 р. Василь Васильович працював вчителем фізики у Харківському ветеринарному інституті.

            З 1906 р. височайшим указом був призначений окружним інспектором Харківського учбового округу, і подовжено строк служби. У п’тирічний період, за відмінну службу, кілька разів нагороджувався одноразовою грошовою премією у 200 рублів. 

            Одинадцятого жовтня 1911 р. телеграмою міністра народної просвіти, Шихова призначили керівником тимчасових вчительських курсів, заснованих при управлінні Харківського округа.

            Наказом міністра народної просвіти 1912 р. Василь Васильовичу призначено четверту прибавку до пенсії (1280 руб.), що становила 165 руб. на рік. Та вже через два місяці було скасовано виплату пенсії при учбових закладах, і розмір її знову становив 800 руб.

            На 45-му році педагогічної служби указом правлячого сенату по департаменту герольдії, від 22 травня 1912 р. за № 1539, Василь Васильовича Шихова утверджено в спадкоємним дворянськім достоїнстві, і занесено у 3-ю частину родовідної книжки Харківської губернії. На підставі височайшого повеління, надійшовшого 21-го лютого 1913 р. дозволено носіння світло-бронзової медалі, установленої на честь 300-ліття царювання дому Романових. А 1-го січня 1915 р. за № 1, нагороджено орденом Св. Ганни І-го ступеня, за відмінну службу.

            До 15 серпня 1916 р. Василь Васильович передавав свої знання молодому поколінню. Та останні, буремні роки, провів у голоді й забутті суспільства.

            Ще на юнацьких дорогах Шихов зустрів 19 річну Пелагею Васильовну Осипову, з якою 30 січня 1868 р. й побрався. За довге сімейне життя вони придбали шістьох діточок: синів – Василя (1869 р.), Петра (1871 р.), Володимира (1874 р.), Олексія (1883 р.), та доньок – Віру (1880 р.) і Наталю (1887 р. народження).

            Єдиним матеріальним надбанням родини Шихових був невеличкий маєток поблизу хут. Рижова, де Василь Васильович у 1905 р. спромігся збудувати двоповерховий будинок та деякі господарські будівлі, який він завітом лишив своїм донькам. Але після його смерті, 18 березня 1920 року, жодному члену родини не довелося переступити поріг батьківської оселі.

            Більшовицькі репресії розкидали родину по всім віддаленим закуткам країни, а сама пам’ять про Василя Васильовича була знищена зі сторінок історії.

За матеріалами приватного архіву родини Шихових.