Більшість досліджень та публікацій, присвячених видатному мистецтвознавцю XX століття, досліднику Слобідської України, професору Стефану Андрійовичу Таранушенку, стосуються його мистецтвознавчої діяльності чи освітленню окремих фактів і сторінок його життя [1].      Залишилася лише одна тема, яка випала з поля зору дослідників, – родовід С.А.Таранушенка. Цій темі, а точніше, результатам першого етапу – відновлення родоводу Стефана Таранушенка за документами Державного архіву Сумської області присвячена дана стаття.

Рід Таранушенків – невеликий, але означений яскравою зіркою Стефана Андрійовича Таранушенка – корінний рід Лебединщини. Представники роду Таранушенко були парафіянами Миколаївської церкви міста Лебедин.

Наявна документальна база Сумського держархіву дозволяє прослідити історію роду нашого талановитого земляка з початку XIX століття.

            В цей час в метричних книгах повітового міста Лебедина згадуються два представники роду Таранушенків – це цехові Григорій Васильович та Петро Васильович. Оскільки інших людей на прізвище Таранушенко (Тарануха) в Лебедині не виявлено, а Григорій і Петро спільно володіли земельними ділянками і їх нащадки неодноразово виступали як свідки на шлюбах чи хрещені батьки при народженні дітей один у одного, то можна зробити логічне припущення про велику імовірність кровного споріднення між Григорієм та Петром Васильовичами. Нам просто бракує документів, щоб підтвердити, що Василь Таранушенко – батько Григорія і Петра [2]. Василь – перша ланка, відправна точка, з якої починається наша генеалогічна мандрівка. Він – прадід Стефана Андрійовича, носій тієї самобутньої культури українського народу, котрій професор присвятив свою дослідницьку і творчу діяльність, численні етнографічні та мистецтвознавчі праці. Для людини, яка все своє життя віддала вивченню рідної культури, народного мистецтва, сімейні традиції і система родинних зв’язків та стосунків мала величезне значення.

            Про Василя нам відомо дуже мало, лише те, що народився він наприкінці XVIII століття і мав, по меншій мірі, двох синів. Але розповідь про рід Таранушенків розпочинаємо саме з Григорія та Петра Васильовичів, оскільки, починаючи з них, ми виходимо із області здогадок на поле наукового дослідження.

            Старшим із братів був Григорій Васильович, який народився приблизно у 1817-1818 році. 13 березня 1893 року Григорій Васильович помер  від «водяної» хвороби у віці 75 років [3]. Майже на 15 років пережила свого чоловіка Єфросинія Яківна, яка народила Григорію Васильовичу восьмеро дітей. Первісток цього подружжя – дочка Марія, 1849 чи 1850 року народження, у вісімнадцять років вийшла заміж за державного селянина Ярошенка Павла Мойсейовича. Дев’ятнадцятирічною вийшла заміж за цехового Ляшка Гаврила Федоровича друга дочка – Мавра, приблизно 1852 року народження. Третя дочка – Ксенія, 12 лютого 1878 року вийшла заміж за селянина-власника Крамаренка Василя Прокоповича. Наступні троє дітей подружжя померли малолітніми: в 1862 році не стало дворічної Софійки, в 1866 році – трирічної Килини, в 1867 році – одномісячного Іванка. Але 15 березня 1869 року знову настав світлий день в сім’ї Григорія Таранушенка – на світ з’явилися близнюки Макар і Олексій [5]. І хоча Олексій через 2 місяці помер, ця гілка роду була продовжена Макаром... 24 січня 1888 року Макар Григорович Таранушенко узяв шлюб з шістнадцятирічною Грищенко Марією Стефанівною. В цього подружжя на протязі майже трьох десятиліть народилося 16 дітей: Іван старший, Марія, Віктор, Анастасія, Григорій старший, Юхим, Василь, Пелагія, Сергій, Григорій молодший, Іван молодший, Петро, Антоніна, Раїса, Яків та Єфросинія. Не дивно, що за важких побутових умов тодішнього життя і відсутності можливості одержання кваліфікованої медичної допомоги, дев’ятеро з них померло малолітніми. Про інших відомо таке: Анастасія, 1893 року народження, в вісімнадцять років вийшла заміж за лебединського міщанина Ярошенка Назарія Васильовича. Свідком з боку нареченої був рідний дядько Стефана Андрійовича – Іван Петрович Таранушенко. Юхим народився 24 грудня 1896 року, а наступну згадку про нього маємо як про хрещеного батька Миколи – сина вищезгаданих Назара та Анастасії Ярошенків. Стосовно Пелагії, крім звістки про народження 22 квітня 1901 року, ніяких більше відомостей ми не маємо. Теж саме можна сказати і про Григорія молодшого (29.09.1904), Петра (04.10.1907), Антоніну (12.06.1909) і Якова (23.10.1912).

            Петро Васильович народився десь у 1829 році і до 1860 року одружився з Ганною Арефівною, з якою прожив фактично півстоліття, поховав її у 1904 році, а незабаром у 1908 році і сам помер у віці 79 років «натурально» [6], тобто власною смертю після довгого і плідного життя. Петро Васильович мав дев’ять дітей, з яких первісток Іван помер 1864 року чотирирічним, Микола – п’ятирічним у 1865 році, Ірина – дворічною у 1869 році і Федір – трирічним у 1879 році. Дочка ж Наталія Петрівна 1863 року народження у 1885 році вийшла заміж за лебединського міщанина Цибакова Івана Андрійовича.

Із синів Петра Васильовича, крім Андрія, рід Таранушенків продовжили: Никифор, Іван і Лука. Никифор Петрович народився у 1869 році. Виходець із родини цехового, Никифор у метричних книгах далі згадується як купець. У шлюбі з Марією Трохимівною він мав трьох дочок: Любов 1898 року народження, Надію 1908 року народження і Ганну 1915 року народження. Іван Петрович, цеховий, 1872 року народження, разом із дружиною Ксенією Антонівною дали лише одного відомого нам нащадка: 24 березня 1901 року у них народився син Микола. 14 лютого 1912 року у Луки Петровича одруженого на дочці лебединського купця Харченко Надії Андріївні народився син Василь. Хрещеними батьками були Андрій Петрович Таранушенко і незаміжня сестра Надії Андріївни – Пелагія [7]. Життя рідного дядька Стефана Андрійовича Таранушенка трагічно обірвалося: 8 січня 1919 року цеховий м. Лебедина Лука Петрович Таранушенко у віці 45 років був вбитий червоноармійцями [8].

            Андрій Петрович, старший [9] із синів Петра Васильовича, 30 січня 1889 року одружився з двадцятиоднорічною міщанкою Лебедина Анастасією Василівною Воскобойніковою. Вінчав їх священик Кирило Щелкунов з причтом [10].

Стефан був першою дитиною в шлюбі. Мав трьох братів: Нектарія (помер 1892 року однорічним), Федора, наймолодшого Петра і двох сестер: Євдокію (померла немовлям у 1896 році) та Наталію 1897 року народження.

            Дата народження С.А. Таранушенка несподівано викликала у дослідників сумніви. Приводом для цього послужила, написана Стефаном Андрійовичем у 1968 році, автобіографія, в якій він назвав датою свого народження 6 грудня 1889 року за старим стилем. Численні єнциклопедичні довідники наводять іншу дату – 9 (21).12.1889 р. «То де ж істина?», - запитує шановний Петро Ротач у своїй статті [11]. Чи були у Стефана Андрійовича підстави для свого ствердження – ми не знаємо. Можливо, за сімейними переказами він знав, що батьки хрестили його на третій день після народження, тобто 9 грудня. Але це все домисли. Є одне, що можна стверджувати. У метричній книзі Миколаївської церкви міста Лебедин за 1889 рік є актовий запис № 26 від 9 грудня про народження у міщанина Лебедина Андрія Петровича Таранушенка і законної дружини його Анастасії Василівни сина Стефана. Хрещеними батьками були: лебединський міщанин Леонтій Васильович Воскобойніков і дружина міщанина Марія Павлівна Воскобойнікова. Таїнство хрещення у той же день здійснив священик Василь Лихницький з причтом [12].

            Відновлення родоводу видатного мистествознавця С.А.Таранушенка триває…Нові знахідки ще попереду…

Джерела і література:

1. П. Ротач. До біографії Стефана Таранушенка: Полтавські сторінки. // Київська старовина. – 1999. - № 4. - С. 151-158.
2. Ця версія повинна бути підтверджена або спростована під час другого етапу генеалогічного дослідження – відновлення родоводу С.А. Таранушенка на базі документів Державного архіву Харківської області.
3. Ця версія повинна бути підтверджена або спростована під час другого етапу генеалогічного дослідження – відновлення родоводу С.А. Таранушенка на базі документів Державного архіву Харківської області.
4. Ця версія повинна бути підтверджена або спростована під час другого етапу генеалогічного дослідження – відновлення родоводу С.А. Таранушенка на базі документів Державного архіву Харківської області.
5. ДАСО, Ф. 743, оп. 5, спр. 2, арк. 94 зв.-95.
6. ДАСО, Ф. 743, оп. 5, спр. 2, арк. 94 зв.-95.
7. ДАСО, Ф. 743, оп. 5, спр. 2, арк. 94 зв.-95.
8. ДАСО, Ф. 743, оп. 5, од.зб. 155, арк. 111 зв.-112.
9. Не рахуючи померлих малолітніми Івана і Миколу.
10. Не рахуючи померлих малолітніми Івана і Миколу.
11. П. Ротач. До біографії Стефана Таранушенка: Полтавські сторінки. // Київська старовина. – 1999. - № 4. - С. 153.
12. ДАСО, ф. 743, оп. 5, ОД.ЗБ. 30, арк. 169 зв.-170.