З дореволюційних часів дослідники харківської старовини з’ясовували де ж саме на Основі знаходився будинок, в якому проживав письменник і громадський діяч Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко. Першим зображення будинку Квітки опублікував в своїй брошурі «Основьяненко» Григорій Петрович Данилевський, яка вийшла у 1856 році. Малюнок зроблено в редакції «Художественного Листка» по фотографії, яку надав автору тодішній власник маєтку в Основі Валеріан Андрійович Квітка, племінник письменника. 

Одними з перших про будинок Квітки на Основі написали до 45-річчя з дня смерті Григорія Федоровича замітку «Харьковские губернские ведомости», текст якої надійшов від одного з жителів Основи. Можливо було б цікаво надати весь текст цієї замітки:

«Живя на Основе, я познакомился с одним здешним старичком, который в молодости своей состоял на службе у Григория Федоровича Квитки-Основьяненко. Этот почтенный старичок сообщил мне кое-что о жизни своего барина.

Григорий Федорович – по словам старичка – был человек добрый и сострадательный. Крестьян своих он не притеснял; с прислугой обращался ласково; бедным всегда помогал; нищих никогда не отпускал без подаяния. Жил он в небольшом деревянном флигельке (флигелек этот существует и теперь; в нем живет по найму француз-красильщик) и в хозяйственные дела совсем не вмешивался. Вставал рано, часов в 6 и, надевши свой серенький халат, отправлялся в сад на прогулку; после прогулки, продолжавшейся обыкновенно час-два, пил чай; затем садился читать или уезжал по делам в город, до обеда, который был всегда в 2 часа; спать ложился часов в 12 и позже. По вечерам всегда писал свои сочинения. В праздничные и воскресные дни Г. Ф. с первым ударом колокола отправлялся в церковь, и там принимал участие в богослужебном пении и чтении. Из своей прислуги Квитка-Основьяненко больше всего был привязан к своему кучеру Грицю, природному малороссу, и часто любил с ним беседовать. Иногда, во время езды, барин и возница до того увлекались своей беседой, что последний совсем забывал свою обязанность, и нередко лошади, предоставленные полному произволу, привозили собеседников вовсе не туда, куда нужно было. Основяне глубоко уважали Гр. Фед. И когда он умер, то старые и малые со слезами провожали его прах на кладбище».

Тут слід зауважити, що будинок Квітки навряд чи можна назвати «флигелек», можливо мова йшла про флігель на садибі Квітки, або взагалі про інший будинок. Що до француза, то дійсно на Основі орендував у Квіток будинок французький підданий Франц Петрович Дюсиметьєр.

До 60-річчя з дня смерті Г. Ф. Квітки інспектор Харківського училища для сліпих Кіндрат Федорович Лейко в газеті «Южный Край» згадував свою поїздку до Основи у 1885 році:

«Восемнадцать лет тому назад (это было в 1885 г.) я въезжал в предместье Харькова – Основу. День был осенний, теплый, светлый, один из тех дней, которые предвещают надолго установившуюся хорошую, ясную погоду. Пролетка катилась по дорожке среди густого бора (я въезжал со стороны Холодной горы). Высокие, стройные сосны, купаясь в золотых лучах солнца, чуть-чуть шевелили своими иглистыми верхушками, наполняя бор таинственным, сладким шепотом. Где-то далеко в густых ветках звонко щебетала одинокая птичка. Повозочка, между тем, шипя колесами по глубокому, сухому песку, вдруг вынырнула из густого бора и очутилась на широкой улице, у которой возвышалась новая каменная церковь с золотым, ушедшим в синеву небес, крестом. Перед нами, на углу двух пресекающихся улиц, стоял обнесенный деревянной, решетчатой оградой небольшой каменный домик под старой соломенной крышей; сзади домика виднелись ещё какие-то постройки, прилепившиеся к нему, как губки к старому пню. –  А знаешь, господин, что это за домик? – спросил, вдруг, у меня извозчик, приняв необыкновенно важный и серьёзный вид. – Нет, не знаю… – Здесь, в эфтом домике, жил когда-то ликератор, – выпалил он скороговоркой. – Кто? -Ликератор, –  повторил возница. –  Литератор верно, –  поправил я. – Эфто самое и есть, –  согласился он. –  Откуда тебе, любезный, это известно? – спросил я. - Несколько лет тому назад, –  разъяснил извозчик, –  я привозил сюда одного барина; важный такой из себя, толстый, как купец; барин долго осматривал этот домик…Вот, когда мы ехали обратно в город, он мне и говорит: ты, брат, помни, что в этом маленьком домике жил великий малорусский ликератор, Григорий Федорович Квитка. Теперь я всегда, как только приезжаю с господами на Основу, так и говорю им: здесь, в эфтом домике, жил, господа, когда-то ликератор Квитка; и за это от господ мне бывает особое угождение. Окинув взглядом домик, я заметил, что, действительно, он в точности сходен с фотографическим рисунком домика Квитки-Основьяненка, помещенном в брошюре Г. П. Данилевского «Основьяненко». «Так вот тот невеличкі будиночок на Основі, – воскликнул я, – откуда, аки медь звеняща, неслась щира правда по всей Украини»!.. Но теперь несло от этого домика отвратительным запахом каких-то красок. Поровнявшись с воротами, я увидел над ними большую вывеску с надписью золотими крупними буквами: «Французская красильня, а также и чистка платьев; цены саме умеренные». Какое кощунство, – подумал я, – в таком историческом домике, где жил и работал почитаемый всеми писатель, допустили поместить красильню!...».

Серед іншого К. Лейко описував і школу імені Квітки, і кучера Квітки і дворового Андрія Федоровича Квітки, вдову протоієрея церкві на Основі Анастасію Петрівну Подольську. Остання начебто особисто знала Григорія Федоровича, однак треба зауважити, що вона 1827 року народження і коли Квітка помер їй було 16 років. Щоб знати особисто Квітку, вона повинна виходити з родини священників Лукьянових.

Була і ще одна замітка в харківській газеті «Утро» вже до 70-річчя з дня смерті письменника, в ній також був опис будинку Квітки: «…Последние годы своей жизни Г. Ф. жил постоянно на Основе, которую очень любил. Здесь в знаменитом «Квиткинском парке», по словам Н. И. Костомарова, стоял огромный деревянный барский дом, принадлежащий брату Г. Ф., губернскому предводителю дворянства Андрею Фёдоровичу Квитке, и находился замечательный ботанический сад с оранжереями. Почти против большого дома находился низенький домик Григория Фёдоровича с каменною оградою с пустым, почти необозримым двором. В доме Г. Ф. не было ничего щегольского, никаких украшений. При разделе отцовского имущества Г. Ф. все предоставил старшему брату Андрею, себе взял только маленький капитал, на который скромно и жил».

Ця остання замітка, як і більшість з газети «Утро» вносить більше дурні, ніж правди. Справа в тому, що дійсно Григорій Квітка не отримав нічого при розподілі маєтностей батька, оскільки він відмовився від всіх прав на них, коли по дурості своїй пішов у монастир. Тож нарікати ні на кого. Однак після смерті дядька він отримав частину маєтку в Гуляй Полі, який продав за великі гроші. Жив Квітка не тільки на гонорари від письменництва, де він отримував значні гонорари, міг дозволити собі купити добру нову карету, балувати дружину модними речами (що там казати, навіть шляпки у Ганни Квітки були найкращі у Харкові), а на день народження якось купив і шубу в 1000 рублів. Одним з доходів Квітки було жалування судді, ну останні роки він взагалі очолював Палату карного суду.   

З приведених заміток в газетах, дослідник історії села Основа Роман Сойма вважає, що будинок де жив Григорій Федорович Квітка розміщувався на розі вулиць Москалівська та академіка Богомольця. Або там де сьогодні стоїть невеличкий базарь, тобто вул. Академіка Богомольця № 1, або на протилежній стороні вулиці де стояла нова кам’яна Іоано-Предтечівська церква, поруч на плані 1887 року ми бачимо якусь будівлю. Взагалі я дякую пану Роману, що пару днів зі мною спілкувався і обмінювався інформацією і своїми дослідженнями з цього питання.

Нещодавно я натрапив на ще більш цікаву інформацію за початок 1843 року, яка описує будинок де жив з дружиною Григорій Федорович Квітка на Основі. Обставини за яких ця інформація взагалі з’явилась давно відомі. Наприкінці 1842 року брати Андрій і Григорій Квітки посварились, причиною стало бажання Андрія Федоровича одружитись зі своєю кріпачкою. А далі події розвивались таким чином, що маєток в Основі міг перейти до її власності, і син Валеріан Квітка міг залишитись ні з чим, за нього і заступався Григорій Федорович. Сварка дійшла до того, що письменник став соромитись своєї приставки «Основ’яненко» і взагалі переїхав жити у Харків.

Тоді подружжя Квіток і вирішило продати будинок на Основі через секретаря Палати карного суду Василя Івановича Гриньова. Дізнавшись про продаж А. Ф. Квітка почав чинити вади, розпускав слухи, що то його маєтності і подружжя на має ніяких прав на нього. Ось тоді і стало відомо, що будинок де жив Г. Ф. Квітка на Основі належав не йому, а його дружині – Ганні Григорівні. Дворове місце з частиною соснового бору вона купила у тайного радника Андрія Федоровича Квітки 28 листопада 1830 року. На цьому дворовому місці було побудовано дерев’яний будинок з мезоніном на кам’яному фундаменті, який обклали цеглою і поштукатурили. В будинку було вісім кімнат і комора. В одному зв’язку з будинком була кухня і будинок для дворових. Андрій Квітка заважив продати маєток і викупив його сам.

Я б додав і ще одну версію де стояв будинок Квітки, справа в тому, що на плані 1846 року на Основі поруч із старою дерев’яною церквою не стоїть жодного будинку. На інших планах при дорозі на Мерефу із Основи позначено маєток в стороні від головної садиби Квіток. На окремому плані 1885 року я позначу його червоним кольором.

Тепер дослідження про будинок де жив Г. Ф. Квітка на Основі я буду продовжувати.