Згідно Харків Губнаросу під/від. Губпрофобр від 7/12 1922 року за № 10.037 командировано комитетом педкурсів ім. Гр. Сковороди 3-ох осіб: Помаленького, Аніна, Шевченко для того, щоб розізнати, в якому стані перебуває в сучасний момент могила Сковороди, а також дати ініциативу організуванню Комітету для святкування 200 літних роковин з дня народження Сковороди. Командировані виїхали в село Пан-Іванівку, Харківського повіту 7-го грудня вечером, а прибули 8-го грудня ранком і з головою місцевого Сельвиконкому пішли до могили Сковороди котра знаходиться в північно-східній стороні попівського саду напротив церкви поузмешкання попа. Увесь сад есть огородженний дощатим забором. До могили Сковороди идеться через двір попа. Яр, який проходить через сад, поділяє його на дві частини. В одній частині саду есть могила Сковороди на десять аршин з віддаленню від провалля. Могила обведена  залізною оградою, поновленною  літом місяці липнні. На могилі побудовано пам’ятника з цегли, якого літом також поштукатурено. На пам’ятнику покладено мармурову плиту з надпісю. Біля залізної оградки ріс чудовий кленок, але один піп недавно його зрубав і замість нього зостався пеньок, з якого виросло де-кілька наростів з ще не опавшим листям. Весною біля могили розробляються клумби, газони, насаджуются різні квіти, а доріжки посипаються піском, так що в літню добу могила має досить гарний вигляд. Одвідувачі прикрашають могилу вінками і живими квітами. Поуз могили находиться велика цегляна будівля – це каплиця в якій поховано як оповідають селяне попів і панів Коваленських. Двері в каплиці пошкоджені і не зачиняються. В каплиці нема ні підлоги, ні стелі а також нема вікон. По словам селян, там що року складувалось сіно, тому помітно на землі багато грязі. Дах, який вкриває каплицю, пошкожений,по належному ремонті можна переименувати  цю каплицю на хату, дати стола, лавки, записну книжку, в якій записувано-би одвідувачами і свої постереження. Ця частина  саду уявляе з себе велику занедбалість, дерева рідкі так, що під цім зглядом дом есть дуже багато бажань. В другій частині саду бувшого панського саду помічається кращий стан, як фруктових дерев и так і загального вигляду. В цій частині саду розрісся великий дуб на узбіччі, під яким думав Сковорода. Цей дуб має великі розміри. В середині  дуба есть дупло, в якому може поміститись до 4-5 чоловіків. В цьому дуплі було зроблено лавочку, а літом висів портрет Сковороди. Тепер лавочку знищено, а портрета забрано. Десять літ тому запалено було пастухами дупло, але селяне потушили вогонь, так що дуб остався . Весною і літом роскидає свої зеленіючи віти в простори. Нище дуба, де зараз есть огороди, був штучний ставок, над берегом якого гуляв Сковорода. По угляненню усіх замітних місцевостей, з якими лучаться спомини про Сковороду; пішли командіровані до сельвиконкома. Вість що з Харкова прїхали представники для оглядення могили Сковороди, зібрання данних відносно Сковороди, рознеслась блисковкою по селі. Кімната сельвиконкому заповнено молоддю, середнього віку і старцями. І дивне явище, очі всіх присутніх іскрились жадностю почути щось нового. Нечуване захоплення пройняло усіх. Можна було зворушити до сліз, коли бачилось, що ці бідні, обідрані, зарослі старці, запалими від життевих турбот лицами так одушевленно були настроєні, незвичайним піетитом поглядало на портрети Сковороди який висів на стіні сельвиконкому. І зараз почав працювати мозок і що з цього масового колективу, який це вимовно трагічному отупінню й мовчання був погноєм для гнилої групи паразитів, і творилась грізна сила. Якою-ж радістю засяли очі бувших гельготів 20 віку, коли почули, що з  центра вислано представників, щоб оглянути, в якому стані знаходиться могила того, який серед усе своє життя протестував проти катування цих несчасних людей. Того революціонера XVIII ст., який геніальною інтуіцією і прозорливостю пророка глянув в майбутнє, відкривши гниль і ходячих трупів в життю його зір одвернувся від цього поганого життя, а задивився в те, що не обмежено часом й простором – у вічність. Попрохавши голову виконкому скликати збори бажаючих селян, робітників заводу та представників його адміністрації, учителів просвітян і інш. Всі пішли в призначене для зборів місце, а саме в помешкання “Просвіти”. На зборах здивували нас селяне своєю організованістю, серйозністю відношення до справи. Видно було, що не пішло в нівіч відречення від життя Сковороди, що його світла постать в усіх присутніх в уяві, його глухи думки пірвали усіх небувалу височінь, що примір його життя есть в сучасному й буде в майбутньому зразком, провідною зіркою вихованню поколінів до кращого життя. Серед мертвої тиші забрав слово голова зборів тов. Манжаренко й зазначив, що ми, селяне Сковороди ще не забули, ми добре його пам’таємо, що ми, його святкували й будемо святкувати. Далі він дає інформації про те, як до цього часу селяне святкували Сковороду. Між іншим зазначив, що в 1921 році в Пан-Іванівку приїздив представник Харківського повітвиконкому, обіцяв багато де-чого зробити, але дальше обіцянок справа не пішла. Могилу Сковороди в останній час одвідує багато учнів, молоді й інше громодянство. Що ж торкається до святкування в цьому році, то селяне думають святкувати, але організації, яка б взяла на себе ініциативу по проведенню свята майже нема. Голова зборів торкнувся также стану шкіл в с. Пан-Іванівці. В бувшій церковній школі пусто. Комнату вжито не на шкільні цілі. Слід зазначити що її можна б перемінити в музей Сковороди де б була зібрана уся література, яка торкається Сковороди себ то влаштувати бібліотеку Сковороди. Друга місцева школа в дуже сумному стані. Вчителька не відповідає свойму завданню, також такі причини як брак топлива унеможливлюють нормальне навчання. Таким чином говорить тов. Манжаренко у нас школи май-же немає у нас місце, де калічуть дітей, навчають їх на незрозумілій для них російській мові: есть ще третя школа на заводі, яка щойно організується. Дальше тов. Манжаренко зазичає, що бажано було-б, колись нашу школу присвятити ім. Гр. Сковороди, а для цього необхідно поставити її так щоб вона відповідала своїй назві, а саме щоб було прислано вкраїнського учителя, який би був дійсним учителем, щоб школа мала підручники, приладдя, паливо. Дальше торкнувся тов. Манжаренко могили Сковороди, бажанно було б також, щоб могила Сковороди й до його могили зроблено окремий хід, а не через приватний двір, а також, щоб упорядкувати парк. Дальше тов. Манжаренко прохав представників педкурсів передати в Харкові, що ми селянє, Сковороди не забули, пам’ять його шануємо й будемо шанувати й вас прохаємо звернутись, куда треба за допомогою, щоб всі вище висловлені побажання були переведені в дійсність. Тов. Линівенко зазначає, що наше село зветься іменем ката пана Івана, що катував наших селян, а тому ми не хочемо щоб наше село звалось цим іменем, а хочемо назвати його іменем великого философа Сковороди. Дальше тов. Кравченко говорить, що ми давно бажаємо як найкраще вшанувати пам’ять Сковороди, але не знаємо стежки, не знаємо куди нам звернутись, теперколи прибули до нас представники, ми цю стежку знаємо і надіємось, що колективно як слід відсвяткуємо пам’ять Сковороди. Дальше тов. Кравченко висловлює щиру подяку представникам педкурсів, що вони прибули в Пан-Іванівку по справі святкування роковин Сковороди. Тов. Манжаренко прохає представників допомогти їм достати діапозитіви для чарівного ліхтаря щоб можно було показати робітникам і селянам різні сцени з життя Сковороди. Крім цього, баждано було б на свято мати відповідну літературу й картки Сковороди для роздачі їх учням, робітникам та селянам.

            Вибрано комітет з 5-ти чоловіків не лише для влаштування свята на цей рік, а для влаштування пам’яти Сковороди взагалі. Цей комітет працюватиме на місці й триватиме зв’язок з нашими педкурсами, а через них з Губвіднаросвітом і Наросвітом. Наприкінці було висказано побажання, щоб на свято 24-го грудня з Харкова було надіслано представника, який би докладно міг росказати про Сковороду. Дня 9-го грудня було пороблено представниками педкурсів знімки з могили Сковороди і дуба. В кінці було скликане маленьке засідання комітету по влаштуванню пам’яти Сковороди, де було помічено приблизний програм святкування. Після цьго командировані повернулись до Харкова.

                        Зав педкурсами Ф. Вишиваний

                        Секретар подпись.