© Андрій Парамонов (Харків)

Місто Золочів було засновано у 1677 році осадчим Костянтином Федоровим, який відомий нам по перепису 1660 року як козак полковницької сотні «на коне с пищалью и саблей». У 1667-1668 роки Федоров позначений як сотник, учасник заколоту проти Харківського полковника Федора Ріпки, після якого він мабуть покинув Харків і привів у 1677 році поселенців у верхів’я річки Уди.

Слід зауважити що поселенці із Федоровим прийшли із Машурова Рогу на Правобережжі, у фортеці Вольний вони отримали наказ Бєлгородського воєводи оселитись на лівому березі р. Уди поблизу Муравського шляху, затуляючи пряму дорогу на Бєлгород. Значна кількість козаків приєднались до цієї партії біля Вольного, самі ж вони були із різних містечок Гетьманщини, та Слобідської України.

Золочів був фортецею за Бєлгородською смугою, неодноразово ставав на шляху татарських набігів, у 1680 році коли ще укріплення були недобудовані, тут було взято в полон більше ста людей. Між тим на 1679 рік тут проживало 617 козаків які були поділені на три сотні.

На 1682 рік фортеця Золочів була прямокутною в плані на лівому березу р. Уди, та між двома балками де протікали Струмки «Тресливица и Гноянка она же Копанка». Острог великий побудований дубовим лісом вишиною більше двох метрів, а довжиною 675 сажнів (1437 м). Вздовж стін був рів шириною в півтори сажні (3,63 м), шириною в дві сажні. Башт було вісім, з них чотири проїзні, а чотири глухі по кутах фортеці, не зважаючи на те, що вони побудовані зовсім недавно, вони біли «ветхие». У великому острозі був свій колодязь на випадок осади з доброю водою. В середині був малий острог довжиною стін 135 сажнів (287,5 м), башт в ньому не було, тільки проїзні ворота. По вулицях та провулках посаду стояли надовби.

Артилерія Золочіва складалась із двох пищалей на станках, які були доставлені у 1677 та 1678 роках із міста Бєлгород. Ці пищалі були готові до пострілів, а до них малось 95 ядр, та пороху більше 13 пудів.

На фортеці городову службу несли черкаси числом 347 чоловік, а також був від приказних був піддячій Михайло Шарлаєв. Серед черкас були Олексій Гадяцький, Тимош, Герасим, Тимофій та Харитон Богодухівські, Андрій Пащенко, Іван Кісліченко, Іван гук, Михайло Худяков, Матвій Гура, Якім Шульга, Вакула Литвин, Василь Кваша, Кирила та Іван Зинковскькі, Остап Хмара, Богдан Колачник, Саппвка Червоник, Федір Бородаєвський, Корній Горошко, Матвій Гриценко, Михайло Серга, Федір Яценко, Григорій Охтирський, Роман Білоусенко, Іван Затуливітер, Ілля Похилка, Степан Тростянецький, Степан Шишацький, Процик Білоцерківський та інші.     

Хочу зауважити, що більшість дослідників посилаються при описах фортець на документ «Описание городов… составленное в 1683 году» опублікований істориком Дмитром Багалієм у 1886 році, але вже кілька разів я бачу, що відомості в них не вірно відображають описи а ні по укріпленням, а ні по описам людей, тому на нього я вже давно не посилаюсь.

Опис фортеці на 1695 рік доводить нам, що у фортеці добавилось ще три глухі башти, але всі 11 башт вже були без верхів. В чотирьох проїзних баштах були ворота із залізними засовами, в яких були замки і до кожного ключ. Великий острог виріс до розмірів 730 сажнів (1555 м)

Маленький острог вишиною стін 1,5 сажні, в довжину він зменшився, його стіни досягали 82 сажні (174,6 м). У малому острогові біло чотири будинка дерев’яних, де проживав воєвода та приказні люди. Порох та всякі запаси зберігались в казенному погребі, яким відав воєвода, скажімо на 1695 рік Дмитро Артемович Гвоздєв. До речі московських служилих людей вже бачимо досить велику кількість: рейтар 5, солдатів 32, городової служби діти боярські 37, трубач Ермол Клеменович Ламешин, три барабанщики Федор Селіверстович Гурьєв, Іван Семенович Єрмаков та Іван Васильович Лосєв. Але пушкар та воротник були із черкас. Городової служби черкас 268 козаків.

У фортеці та на посаді в Золочіві було шість церков, соборна церков Троїцька, пізніше вже у 1780 рокі ми бачимо лише чотири церкви: соборну Успенську, Троїцьку, Воскресенську, Миколаївську. Богоявленський та П’ятницький храми були розібрані.

Золочівська фортеця була розібрана після 1767 року, і на 1785 рік ми бачимо вже тільки рів та вал. Цитадель із форштадтом складали центральну частину Золочіва, який з 1780 року став повітовим містом, а із 1796 року заштатним містом Харківського повіту. На сьогодні це лише поселок міського типу.

Минуле Золочіва між тим ще очікує свої дослідників!