© Андрій Парамонов (Харків)

Помимо затопления район протока Нетеча было сложно благоустроить из-за значительных заболоченных участков, до установления советской власти этот вопрос так разрешить и не удалось. В 1930-е годы по генеральному плану развития города благоустраивался и район Нетечи, после чего речка по сути стала подземной или в отдельных случаях на поверхности в виде канавы.

Багато топонімів Харкова за своїм унікальним, сьогодні мені хотілося б поділитися інформацією про походження одного з них – Нетеча, чи інакше Нетеч, яке відоме, як річка у місті Харкові.

Взагалі поняття Нетеча зазвичай вкладали в назву річки, яка повільно чи погано тече через відсутність джерел. В Україні відомі дві історичні найменування річки Нетеча, у минулому так називалися річка Лебединець у Житомирській області та Субодь у Київській області. На території Російської Федерації і сьогодні є річка Нетеча, яка є лівою притокою річки Которослі в Ярославлі.

Вперше у Харкові поняття Нетеча ми зустрічаємо на плані міста Харкова 1730 року, яку склав інженер-капітан Маттіас Ретч. Йдеться про старе русло річки Харків поблизу харківської фортеці, тобто це зовсім не та річка Нетеча, про яку не раз писали у харківській пресі, краєзнавці та історики. Це старе русло або протоку Нетеча ми бачимо на картах 1742, 1767, 1783 років, завдяки йому в Харкові з'явився житловий квартал під назвою Острів, куди входили частина майбутньої Торгової площі, вулиці Кінна та Дігтярна.

Поява протоки Нетеча, та й річки Нетеча у Харкові пов'язана з тим, що після скасування 1702 року воєводського управління всіма питаннями у Харківському полку керували полковник та козацька старшина. На шкоду фортифікації Харківської фортеці на річках Лопань та Харків почали влаштовувати млинові греблі. І якщо річка Лопань як повільніша просто розливалася по долині, то «шустріша» річка Харків неодноразово змінювала свою течію, утворивши стариці.

Перші стариці поблизу харківської фортеці утворили ланцюг озер, так на Подолі ще в першій чверті XIX століття ці озера існували, наприклад, озеро Буксгевдено, поблизу якого була побудована перша кам'яна лазня в Харкові. Другу старицю ми бачимо, як протоку Нетеч на майбутній Торговій площі, його ліквідували, а засипали між 1805-1810 роками. Нарешті третя стариця позначена на карті 1742 як «річка колишній Харків» і відома нам і сьогодні як Нетеча (Нетеч). Вона починалася від річки Харків та впадала у річку Харків, це добре видно на плані 1742 року.

Деякі сучасні дослідники не бачачи повної карти 1742 року уявляють, що колишнє русло річки Харкова – Нетеча, це окрема річка, яка починалася в межах міста Харкова. Дійсно вже на плані 1804 губернського архітектора Петра Ярославського, Нетеча перестала бути цільною протокою і розділилася як би на два рукави.

Бачачи такий стан річкової мережі в межах міста, стає зрозумілим, що нинішня «стрілка» при злитті річок Лопань і Харків не має жодного значення в історії, оскільки все було зовсім інакше, ніж уявляється нам сьогодні.

Нетеча дала поштовх до утворення нових топонімів на карті Харкова, чого немає в жодному іншому місті колишньої Російської імперії. Наприкінці XVIII століття за Нетечею почала формуватися Нетеченська слобода, мешканці якої належали до Воскресенської церкви міста Харкова. Вулиця Набережна, яка нам відома з 1804 року, яка йшла від Воскресенської вулиці до Михайлівської площі на початку 1840-х років стала іменуватися Нетеченською, хоча в поліцейських звітах вона називалася Мільйоною, оскільки на ній розташовувалися перші будинки розпусти. Ну а вздовж Нетечі утворилася Нетеченська набережна, Нетеченська площа, Нетеченський бульвар, з'явився Нетеченський міст, Нетеченський базар із харчовими галереями.

Жителі колишньої Нетеченської слободи практично щороку страждали від затоплення у весняну повінь. Багато селян міста Харкова після повені 1853 завели човни на цей випадок і займалися перевезенням людей і товарів в цю пору року. Такса складала таку ж як і для ваньків-візників, але часом перевізники нахабніли і вимагали більшої плати, так що скарги доходили до цивільних губернаторів. Востаннє сильна повінь від якої постраждала Нетеченська слобода сталася 1913 року.

Крім затоплення район протоки Нетеча було складно упорядкувати через значні заболочені ділянки, до встановлення радянської влади це питання так вирішити і не вдалося. У 1930-ті роки за генеральним планом розвитку міста упорядковувався і район Нетечі, після чого річка по суті стала підземною або в окремих випадках на поверхні у вигляді канави.