Бутенко Евстафій (Остап) Якович, народився у 1859 році в Люботині Валківського повіту. Батьки: Яків Дмитрович Бутенко і Стефанида Федорівна.

Дитиною пам’ятав чумаків, мати співала багато козацьких пісень.

Взимку жив в Люботині, бува відвідував Старий Мерчик, Новий Мерчик, Огульці, Одринку, Буди, а літо проводив у Курязькому Преображенському монастирі. Взимку за 1-2 дня збирав 2-3 пуди хліба, а далі декілька днів сидів вдома. В Харкові співав на Університетській горці до вбивства імператора Олександра II.

Осліп у 7 років, з 12 років почав навчатись кобзарському мистецтву, з 19 років почав співати. Три роки навчався у Юхима Костянтиновича Куліша, отримував від нього одяг і взуття.

Бандура з грушевого дерева на 18 струн. Репертуар: «Всякому городу нрав и права», «Дума про козака Голоту», «Про брата і сестру», «Дума про Олексія Поповича и бурю на Чернім морі», «Нема в світі правди», «Про убиение царя Александра II»

Був одружений, мав п’ятеро дітей.

«Нема в світі правди»

Нема в світі правди;

Правди не зіскать;

Що тепер з неправди

Могла правдою статі;

Що тепер правда стоїть у порогах,

А тепер неправда о вона конец стола;

Що тепер правду ногами топтають;

А тепер неправду медом вином напувають

Тільки в світі правди, що отець, рідна мати

Ой де б же ми могли а їх обискати?

Ой деб же ми могли правду увідати?

Орловими крилами раді-б і к правді летіти.

Горе милим діткам а без матері пробути!

Вони плачуть и ридають не можуть забути;

Та все кінець віку і нам прібліжався;

Хоч би й рідного брата тепер стережися

Бог с нім на суд статі: правди не зискати:

Тільки златом та среблом судья всегда наполняется.

Хто по правде суде, то того й карають;

Хто не по істіні суде, то того й почітають;

Хто не по істінной правді, то того й уважають.

Чі ти, правда, вмерла, чі ти заключенна?

Що тепер неправда увесь білий світ замерла

Ой сам Господь, правда, сміряє гординю,

Сокрушает Бог неправду, вознест Бог святинню.