Церква Тройці 1716 р.^[1] Обмір 1932 р.

Короп у XVIII ст. – сотенне містечко з розвинутими промислами і торгівлею («знатне промислове місто»), розташоване поблизу Десни, біля значної лісової пристані Білі Береги. В 1779 р. за Румянцевим описом в Коропі було 119 крамниць. У місті налічувалось 192 ремісники (кравці, ковалі, шаповали, ткачі, бондарі, гончари та, крім того, ще різники). Короп мав 7 церков, з них одну муровану. Дерев’яна Троїцька церква була соборною^[2]. У Ф. Гумілевського занотовано, що Троїцька церква висока, простора, збудована коло 1716 року^[3].

 Заложено церкву з соснових брусів. Коли ми обміряли її, вона була вже вітха. Ніяких писаних документів, які освітлювали б її історію, в церкві не збереглося. За 212 років свого існування вона, безперечно, не раз репарувалася^[4].

В зовнішньому вигляді церква зберегла, в основних рисах, первісні форми. Дослідження пам’ятки в натурі та аналіз обмірних креслеників показали, що первісний вигляд верхів рукавів, певно, в якійсь мірі під час репарацій був порушений.

Троїцька церква в Коропі має форми поважної монументальної будови саме того типу, який був вироблений і поширений в XVII ст. на Україні в містах і значних монастирях як соборний і який послужив прототипом численних мурованих соборів, таких, як Троїцький собор в Густинському монастирі, Миколаївський в Крупецькому монастирі та їм подібних.

Хрещатий план Коропського собору чітко виявляють чотири гранчасті зруби стін рукавів. Вони мають «вагомі» маси спокійних пропорцій; їх не можна вважати присадкуватими, приземистими, але не можна також назвати легкими, напружено тягнутими догори. Плоскі грані дахів над заломами^[5] переводять зруби стін рукавів в легенькі, порівняно з масами зрубу стін, восьмерики, теж ненапружених пропорцій.

Західні міжруків’я заповнені квадратовими в плані невисокими пристінками, перекритими зовні низенькими двоспадистими дахами з вхідними дверима з їх західних гранях. Зі сходу міжруків’я заповнені п’ятигранними в плані боковими вівтарями, теж невисокими, перекритими триспадистими дахами. В інтер’єрі бокові вівтарі і пристінки мають плоскі стелі.

Ознайомимось детальніше з зовнішнім виглядом будови. В центрі хрещатого плану підноситься масивний восьмигранник центрального зрубу стін, що відокремлюється від рукавів лише на висоті, на якій завершуються восьмерики вівтаря, бабинця, південного і північного рукавів. Над першим заломом центральної дільниці (перекритим дахом з перехватом) підноситься восьмерик. Хоч просторий восьмерик спокійних пропорцій, досить вагомий масою, проте саме йому майстер доручає роль домінанти композиції, саме він виконує енергійний ривок мас догори. Восьмерик панує над масами центральної дільниці і рукавів. Крутим заломом (перекритим також «підперезаним» дахом) він переходить в тендітний ліхтар. Завершує композицію шоломоподібна главка.

З елементів оздоблення слід згадати різьблені карнизи, що завершують зруби стін і восьмериків. Зруб стін центральної дільниці завершує найбільш розвинутий карниз, що закінчується вгорі піввалком з насіченими на ньому «овами», нижче йдуть полички помережані: верхня – «ложками», нижня – сухариками; нижче лежить гусьок, а за ним нижня поличка, також с сухариками. Карнизи восьмериків над рукавами простіші, вони складаються лише з двох елементів.

Загальне враження від зовнішнього вигляду пам’ятки – поважна урочистість, спокійна гармонійна зрівноваженість^[6].

Таким чином, Коропський собор в зовнішньому вигляді добре зберіг первісні форми. Ще повніше зберегла первісний вигляд наша пам’ятка в інтер’єрі. Ніяких змін не спостерігаємо ми в плані будови і зрубах стін, заломів, центрального восьмерика, другого залому і ліхтаря центральної дільниці, що стверджує аналіз обмірних креслеників. Первісна форма верхніх заломів, а можливо і деяких восьмериків рукавів, могли в якійсь мірі змінитись під час репарацій.

Коропський собор належить до того типу хрещатих в плані церков, у яких центральна дільниця внизу не має окремого зрубу стін, а утворюється пересіченням бокових граней зрубів стін рукавів. Троє дверей, що ведуть в середину будови (в бабинець, в південний і північний рукави), – усі з заходу. В південній і північній гранях бокових рукавів дверей немає.

В інтер’єрі пам’ятка вигладає більш «анархічно», ніж зовні. Вона утримала деякі давні прості конструкції. Архітектурні форми її – гранично лаконічні. Може, навіть трохи суворі, аскетично-скромні. Заложені в середині зрубів стяжки, ригелі, все це – кантовані бруси, без найменшого натяку на оздоблення їх різьбою.

Шестигранний зруб стін бабинця в інтер’єрі старанно зміцнений: три західні грані посилені ригелями аж двічі: спочатку на рівні середини висоти вікон і вдруге – на рівні верхнього вінця зрубу. Крім того, між південною і північними гранями поверх зрубу заложено брус в західних кутах. В східних кутах зрубу стін заложено теж по одному ригелю з тоненьких кругляків. В східній частині бабинця між східною і південною та східною та північною гранями поверх зрубу стін зарубано по одному товстому брусу, якими, власне, і починаються південно-східна та північно-східна грані першого залому. Трикутні пазухи в кутках зрубу горизонтально підшито дошками.

Горизонтально підшитими трикутниками переведено в восьмигранник квадратовий зруб стін центральної дільниці, а шестигранні зруби стін усіх рукавів – у восьмигранні заломи. Отже, в цій пам’ятці зафіксовано старіший конструктивний засіб переводу чотирьох- і шестигранних зрубів в восьмигранники. Пізніш цей засіб заступається новішим – більш декоративним, але конструктивно менш логічним. В окремих пам’ятках цей перехід виконують рублені похилі клини: засіб цей конструктивно виправданий. Але частіш пазухи в кутах зашивали (закривали) дощаними похилими трикутниками; це вже був приклад застосування декоративного, але конструктивно невиправданого засобу.

Зруб стін бабинця Троїцького собору в Коропі, незважаючи на нахил граней всередину, не виглядає ілюзійно вищим, ніж він є в дійсності. Перший залом бабинця – помірно круто засклеплено. Він різко звужує об’єм дільниці і переводить його у маленький восьмеричок стриманих пропорцій. Верхній залом виглядає, як гранчаста банька, перекрита плоским плафоном-стелею. Бабинець, як і вся церква, щедро залито світлом. Зруб стін бабинця прорізано 5 вікнами, по одному в кожній грані. Восьмеричок має троє вікон по сторонах світу (немає вікна в східній грані).

До центра бабинець відкривається широким, але вужчим, ніж південний і північний рукави, просвітом з доволі довгими заплечиками. Крім того, просвіт бабинця має дві стяжки (одну на середині висоти, другу – вище). Отже, бабинець, як і вівтар, більш відокремлений від центру, ніж південний і північний рукави, що сполучаються з центром без заплечиків.

Таким чином, нижню частину центральної дільниці та обидва бокові рукави майстер трактує як єдину велику видовжену в напрямку південь–північ залу (дуже привітну, мажорну за пропорціями), щедро залиту світлом. Посередині її сміло загонисто залітає догори верх центральної дільниці; на південному і північному кінцях зала симетрично розмістилися скромніші верхи бокових рукавів.

Нижня половина центрального зрубу стін – куб; вище зруб переходить у восьмигранну призму такої ж ширини і довжини, як і низ зрубу. Восьмигранник прорізаний 4 вікнами: в південно-східній і трьох аналогічних гранях. Верх восьмигранника зміцнює суцільний вінок ригелів. Ненапруженим першим заломом зруб стін центру переходить у просторий світлий, спокійних пропорцій восьмерик. Слід підкреслити, що зовні домінанта композиції – восьмерик. В інтер’єрі ж найбільше композиційне «навантаження» припадає на долю верхньої восьмигранної частини зрубу стін та першого залому.

Восьмерик центральної дільниці переходить у верхній залом. Грані цього залому далекі від геометричної правильності. Бокові контури одної грані на середині висоти розходяться, і грань поширюється, а сусідні грані, навпаки, посередині звужуються. Таким чином, в проекції контури граней утворюють «розету» зі звивчастими радіальними лініями. Грані другого залому різко звужують об’єм верху, переводять його в маленький низенький глухий ліхтарик з врубаним сволочком на ланцюг для панікадила^[7].

Просвіти з центру до південного та північного рукавів оформлено аскетично-суворо. Від бабинця південний і північний рукави відмінні тим, що в них верхнього ряду ригелів немає. На схід вікон у них також немає; зате на південь (і північ) прорізано по два (одне над одним). Верхи (восьмерики з верхніми заломами) у обох бокових рукавів різні і відмінні від верху бабинця.

Вівтар – подібний до бабинця, тільки вікон у нього лише троє (в східній, південно-східній та північно-східній гранях). Зруб стін вгорі при східній грані не має ригеля.

Переходимо до аналізу обмірних кресленників. Треба відзначити, що в 1932 р., коли ми обміряли цю пам’ятку, вона перебувала в дуже занедбаному стані. Зруб, особливо внизу, місцями потрух, подекуди він світився дірками. Все це могло певною мірою в окремих пунктах призвести до деформації.

Основу плану Троїцького собору складають пересічені під прямим кутом два однакові видовженої форми прямокутники, зовнішні кінці яких мають форму трапецій і закінчуються зовні трьома гранями кожний. Таким чином, в основі плану лежить рівнораменний хрест, що складається з 5 головних ділянок. План вписується в квадрат. Міжрукав’я на сході заповнюють п’ятигранники бокових вівтариків, а на заході – квадратові присінки.

Центральна дільниця в плані – квадрат. Сторона цього квадрату і є вихідний розмір у побудові плану. Чотири рукави – однакові в плані прямокутники з відсіченими зовнішніми кутами. Ширина плану вівтаря дорівнює ширині плану центру, а довжина вівтаря = ¾ довжини центрального квадрату. Південна і північна грані вівтаря дорівнюють ½ діагоналі південної половини центрального квадрату, а східна і обидві суміжні = ½ довжини плану вівтаря. Бабинець, південний і північний рукави в плані повторюють план вівтаря.

Обидва присінки в плані квадрати. Південна і північна грані присінок = ½ довжини центральної дільниці.

Бокові вівтарі в плані п’ятигранники, подібні, але не однакові формою. Найбільша внутрішня довжина і ширина північного вівтаря = ½ діагоналі плану присінка; північно-східна грань = ½ довжини північної грані плану центрального вівтаря; близька до північно-східної за розміром і східна грань; західна грань північного вівтаря дорівнює західній грані присінка.

У південного вівтаря східна, південно-східна і південна грані такого ж розміру, як аналогічні грані північного вівтаря, тоді як західна грань південного вівтаря коротша, а північна довша відповідних граней північного вівтаря.

Як розмір сторони квадрату центральної дільниці був основою для побудови плану, так розміри плану послужили базою для визначення висотних розмірів зрубів стін, заломів, восьмериків.

Висота зрубів стін усіх чотирьох рукавів дорівнює висоті чотиригранної нижньої половини зрубу стін центральної дільниці, і всі вони дорівнюють довжині плану центральної дільниці. Висота верхньої восьмигранної частини зрубу стін центральної дільниці дорівнює половині діагоналі південної половини плану центрального квадрату (або = довжині південної грані вівтаря).

Заготовляючи на землі зруб першого залому центрального верху Троїцького собору, майстер використав шаблон-трапецію, у якої основа – довжина (чи ширина) зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = висоті восьмигранної частини зрубу стін центра (або = ½ діагоналі чотиригранника, що становить південну половину плану дільниці), висота = ½ довжини верхньої грані. Висота першого залому і зрубу стін центру взяті разом = подвоєній довжині (ширині) зрубу стін дільниці (вгорі).

Довжина і ширина восьмерика дорівнює висоті восьмигранної частини зрубу стін центру, а висота восьмерика = повній довжині плану вівтаря.

При заготівлі і попередньому складанні на землі зрубу другого залому центрального верху використана шаблон-трапеція; у неї основа – довжина (чи ширина) восьмерика (вгорі), верхня грань = 1/6 повної довжини плану дільниці і висота = ¼ повної довжини плану центру. Висота верху без ліхтаря = діагоналі чотиригранника, що становить південну половину плану вівтаря. Довжина і ширина ліхтаря = 1/6 довжини плану центру; висота ліхтаря разом з обома заломами і восьмериком = довжині плану центру, а внутрішня висота центральної дільниці без ліхтаря = довжині плану будови. Внутрішня висота центрального верха = удвоєній довжині плюс ½ діагоналі південної половини плану центру.

Висота зрубів стін усіх рукавів, як уже зазначалося, дорівнює стороні плану центру. Висоти ж верхів кожного рукава неоднакові. Верхи південного і північного рукавів схожі на верхи вівтаря та бабинця, а разом з тим кожен з 4 рукавів має відміни. Це могло статись внаслідок ремонтів. Та не виключено, що вони зразу були так зложені. Тоді в цьому виявилась характерна прикмета народного мистецтва. Народні майстри кожен мотив при повторенні ніколи точно не наслідують один в одного, а щораз виконують його з деякими змінами. Таким чином, майстри уникали трафаретності і сухості, вносячи в свої твори елементи живої рухливості.

Розгляньмо, як скомпоновано верх вівтаря. При заготівлі зрубу першого залому використано шаблон-трапецію; основа її – довжина (в поперечному розрізі – ширина) зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ½ південної грані (в поперечному розрізі = східній грані) плану дільниці і висота наближається до ½ довжини зрубу стін дільниці (вгорі). Восьмерик має довжину = ½ південної грані зрубу стін (вгорі), ширину = ½ довжини зрубу стін дільниці (вгорі) і висоту = 1/3 довжини зрубу стін дільниці (вгорі). Внутрішня висота вівтаря без другого залому = висоті зрубу стін центральної дільниці. Другий залом вівтаря в розрізі дає трапецію, що становить низ трикутника з основою = довжині восьмерика (вгорі), і висотою = ½ висоти першого залому. Нижня третина цього трикутника і послужила шаблоном для складання західної і східної граней другого залому вівтаря. Висота верха вівтаря = ½ діагоналі зрубу стін центральної дільниці (вгорі).

У бабинця висота верха менша, вона = ½ діагоналі чотирикутника, в який вписується шестигранник плану дільниці. Перший залом бабинця нижчий, ніж у вівтаря, а висота восьмериків у обох верхів однакова. Висота ж восьмерика і другого залому бабинця разом дорівнює висоті першого залому. При заготівлі першого залому бабинця використано шаблон-трапецію, у якої основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ⅓ основи і висота = ⅓ ширини зрубу стін дільниці (вгорі). Восьмерик бабинця менший, ніж у вівтаря, довжина восьмерика = ⅓ довжини зрубу стін дільниці (вгорі), ширина на товщину 2 брусів більша за довжину, висота ж така, як і у восьмерика вівтаря. Другий залом бабинця в розрізі дає трапецію, що становить низ трикутника, у якого висота = ½ основи, цебто довжини восьмерика (вгорі). Західна і східна грані другого залому = ½ висоти цього трикутника.

Верх південного рукава нижчий за верх вівтаря і вищий за верхи бабинця і північного рукава.

Перший залом південного рукава в розрізі має форму трапеції; основа її – ширина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ⅓ основи, висота = висоті першого залому бабинця. Восьмерик південного рукава дуже деформований внаслідок нерівномірної усадки зрубу стін; ширина його = 1/3 ширини плану, довжина = довжині південної грані зрубу стін дільниці (вгорі), висота = ширині восьмерика і дорівнює висоті восьмерика бабинця. Другий залом також дуже деформований. В розрізі він має форму трапеції; основа її – ширина восьмерика (вгорі), верхня грань = ½ основи і висота = довжині західної грані восьмерика. Висота верха = висоті верха бабинця. Внутрішня висота південного рукава менша висоти вівтаря і на вінець більша за висоту бабинця.

Верх північного рукава нижчий верхів інших рукавів і дорівнює висоті верху південного рукава без останнього залому. Перший залом має в розрізі форму трапеції; основа її – ширина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ½ східної грані плану і висота = довжині верхньої грані зруба стін дільниці (вгорі). Висота першого залому північного рукава дорівнює висоті першого залому південного рукава. У восьмерика північного рукава довжина = довжині північного рукава, дорівнює висоті першого залому південного рукава. У восьмерика північного рукава довжина = довжині північної грані зруба стін дільниці (вгорі), ширина наближається до ½ довжини західної грані зрубу стін дільниці (вгорі), висота восьмерика і першого залому разом = ½ довжини плану дільниці. Другий залом північного рукава в розрізі дає трапецію; основа її – ширина восьмерика (вгорі), верхня грань = ½ повної ширини восьмерика, а висота визначається висотою цілого верху, вона = довжині західної грані зрубу стін (вгорі). У північного рукава весь верх на розрізі виглядає дуже кострубатим, відбиваючи тим його деформацію. Це, можна гадати, наслідки ремонтів. Розміри і співвідношення частин верхів рукавів, наведені вище, доводилося вгадувати і відшукувати з певними наближеннями.

Різні у рукавів не лише висоти верхів, але і форми та розміри восьмериків і заломів. Можливо, що ці верхи такими і були збудовані, але, можливо, вони стали такими відмінними внаслідок репарацій.

Зазначимо, нарешті, розміри і систему розміщення в будові вікон.

Віддалення від підлоги віконних луток в зрубах стін рукавів дорівнює половині діагоналі чотиригранника, що становить ½ плану центрального квадрату. Відстань від підлоги до луток вікон у верхній половині зрубу стін центральної дільниці = ½ довжини плану будови. Вікна в восьмерику центральної дільниці заложено над верхнім вінцем зрубу стін дільниці на висоті = ½ довжини плану вівтаря. Віддалення від підлоги до низу віконних просвітів у восьмериках рукавів дорівнює подвоєній довжині плану вівтаря. Вікна в восьмерику вівтаря заложено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = висоті рівностороннього трикутника з стороною = довжині південної грані плану дільниці. Аналогічно заложено вікна у восьмерику бабинця. Центр вікон у восьмерику центральної дільниці міститься на віддаленні від підлоги = подвоєній довжині плану тої ж дільниці.

Висота вхідних дверей у бабинці дорівнює висоті вікон у зрубах стін і становить ¼ висоти зрубу стін бабинця.