Покровська церква, 1797 р.

Схематичний обмір плану і фото 1932 р.

З «Опису», що зберігся в архіві церкви, довідуємося, що збудована вона 1797 р., в 1847 р. під неї підвели цегляний підмурок, прибудували приділи, в 1852 р. всередині потинькували.

Приділи зовні обліпили будову так, що про висоту зрубу стін її можна судити тільки по одній незакритій східній грані вівтаря. Мало не до верху закрили зруб стін прибудови і в бабинці. В інтер’єрі зруби стін, заломів, восьмериків усіх дільниць потиньковано і побілено і цим знівечено характерні прикмети дерев’яної будови.

До прибудови зовні церква виглядала високою, стрункою: висота зрубів стін більша, ніж вдвоє переважала довжину плану кожної дільниці. Енергійно тягнуті були догори і верхи. Четверик зрубу стін центральної дільниці значно підноситься над зрубами стін вівтаря й бабинця. Восьмерики дуже різко зменшують об’єм зрубів стін. Глухі ліхтарі і шоломоподібні главки мали також форму тягнуту догори.

В інтер’єрі потиньковані зруби стін, особливо бабинця і вівтаря, справляють враження, ніби ви потрапили в цямрину на дно глибокого колодязя. Форми заломів і восьмериків через тиньк стали невиразними. Надто численні короткі ригелі, заложені в кутки рубів, сприймаються не як ритмові орієнтири, а як вияв безпорадності та неупевненості майстра в міцності зложеного ним зрубу. На межі переходу зрубу стін у залом «витягнуто» з тиньку «карнизи», а поруч з ними бачимо ригелі.

Схематичний обмір плану показав, що центр – квадрат з стороною = діагоналі квадрата бабинця. Вівтар – шестигранник; його ширина = ширині бабинця, а довжина наближається до ½ діагоналі плану центра.

Чотиригранна призма зрубу стін центральної дільниці в інтер’єрі – дуже тягнутих догори пропорцій – переходить в чотиригранну ж з круто засклепленими гранями зрізану вгорі піраміду – перший залом. Вгорі залом за допомогою невеличких плоских трикутників переходить в світловий восьмерик (чотиригранник з зрізаними кутами). Восьмерик переходить в другий залом, теж з круто заломленими гранями. Завершує центральну дільницю низенький глухий ліхтарик. Зруб стін дільниці в верхній половині в кожному кутку в’яжуть три коротких, але грубих ригелі. В восьмерику поверх вікон заложено в напрямку схід–захід сволок з блоком для ланцюга на панікадило. Освітлено центральну дільницю верхнім світлом: в південній і північній гранях зрубу стін прорізано в верхній частині по одному паристому вікну; в восьмерику заложено четверо вузьких високих вікон.

Покровська церква Коропа належить до групи церков з високо винесеним зрубом стін центральної дільниці над зрубами стін вівтаря і бабинця. Конструктивною особливістю будови є те, що майстер не користується похилими клинами при переході чотиригранного зрубу у восьмигранник. Зруб першого залому центральної дільниці переходить у восьмерик за допомогою горизонтальних плоских трикутників. Не видно похилих клинів і в заломі вівтаря; затинькований зруб не дає змоги визначити, яким засобом шестигранний зруб стін вівтаря переходить у восьмерик.

Грані першого залому вівтаря різко звужують об’єм і переходять в вузький стрункий восьмеричок. Завершує вівтар другий залом з круто заломленими гранями; перекриває його плоский плафон. Восьмерик освітлюють двоє вікон – на південь і північ. Зруб стін вівтаря прорізають в верхній частині троє вікон: на схід, південь і північ.

Бабинець відмінний від вівтаря тим, що зруб його чотиригранник, а не шестигранник.

Збудована в 1797 р. Коропська Покровська церква не дає навіть натяку на знайомство майстра з формами класицистичної мурованої архітектури.