Передмова

Відсутність публікацій точних креслеників й незначна кількість виданих фотографій робить неможливим наукове студіювання нашого хатнього будівництва. Завдання нашого часу – заповнити сю прогалину. Досліди над харківськими хатами показали, що систематичне й раціонально переведене дослідження їх може дати добрий і значний матерьял для студій над еволюцією українського будівництва. Між ними зустрічаємо ряд будов, утворених майстрами-артистами; такі заслуговують виділення в окрему групу – в число «Памяток українського мистецтва»[1]. Друга, більш числена група, не визначаючись яскравими рисами, все ж-таки чимало дає для розуміння будівельного стилю наших старих хат; сі війдуть в «Матерьяли до історії українського мистецтва».

Дослідження хатнього будівництва на Слобожанщині закроювалося нами в 1920 р. в Архитектурний Секції Харківського Губ. К.О.П.М.І.С’а на широку скалю: малось на думці перевести реєстрацію, а слідом за нею і точне обмірювання, фотографування, зарисовки й опис всіх найважніших старих хат Харькова, а після й губернії. На жаль з сього плану пощастило виконати дуже мало: зареєстровано й зафатографовано всі старі хати Харькова, з них девять обміряно (одну з обміряних хат ми випустили в світ минулого року, вісім публікуємо нині). Остання частина наміченої роботи не була виповнена і надіятись на продовження ії в близькому будучому не має ніяких підстав. Чи пощастить опублікувати хоч найцікавіше з того, що нами вже було зібрано?[2]

Обслідування хатнього будівництва Харькова переведене було пишучим сі рядки при найближчій участи й допомозі В.К. Троценка, котрий керував обмірами й викреслюванням, він вже подав нам матерьял до опису хат[3]. З опублікованих тут вісьми хат 5,7,8 допомогав обмірювати й викреслювати В. Соловьїв, 2,3 – П. Соколов, 6 – О. Степанова; останні обмірені й викреслені самим В.К. Троценком. Для цинкографії ряд креслеників підготовлено було К.А. Барманом та С.В. Григорьївим. Всим названим особам за їх допомогу складаю тут свою найщирішу подяку.

С.Т.

Харьків, 25.VII. 1922.

Хата по Заїківській вул. під ч. 39[4].

Належить Хомиченку, котрий здає ії мешканцям. Вона дуже занехаяна – обмазка облупилася, надвірня стіна сіней похилилась на двір й підперта підпіркою; стіни кімнати зовсім розібрані; покрівля над сіньми та кімнатою завалилася; частина кроков попадала на стелю, а деяких і зовсім немає. В лівій половині хати ще живуть, права-ж – пустка і мар похилився на хату; під його вагою сволок переломився так, що довелось підперти його дрючками (перед тим він був уже підпертий стовпом).

Встановити, коли й ким (майстер) вона була збудована, не пощастило. Так само не пощастило вияснити пізнішу історію хати (добудови, перебудови). Можна лише зазначити, що на будову хати у двір було вжито дерево з якоїсь старішої хати, бо один з брусів у зрубі – помережаний різьбленою лиштвою – раніш був підстрішним. Зруби обох половин не пов’язані з сіньми та кімнатою, а поставлені впритул (се з’явище ми помічаємо майже на всіх хатах в Харькові), а через те трудно вирішити, чи були всі зруби виведені зразу й поставлені впритул лише через те, що не було відповідної довжини дерева на всю довжину хати, чи маємо тут справу з пізнішими добудовами та перебудовами.

Хата – чотирьохкамерна: дві хати, кімната та сіни. Північним причілком виходить вона на вулицю, чолом орієнтована на схід. Стіни в обох хатах рублені з брусів та пластин у замок з невеликим остатком, коло 2,50 м заввишки. Обидва зруби стоять на стоянах. Надвірня сінешна стіна та переборка між кімнатою виведені з пластин (лежма) забраних у шукли. Як були зложені надвірні стіни кімнати, не знаємо, бо від них лишились лише рівчаки в землі. Підлога всюди земляна. Стеля в обох хатах наслана з дощок по сволоку (0,18і0,21 м); сволоки лежать на причілкових та порогових стінах. В сінях стелі не було; в кімнаті, судячи по гніздам, були три сволоки – один середній і два бокових. Вкрито хату соломою, без острішків, на чотирі схили; сніпки клались колосками вниз. Стріха внесена перед стіною з причілку (од вулиці) на 1,00 м і піддержується сволоком та виступаючими кінцями верхніх вінців зрубу, поверх котрих вподовш причілку покладено помережаний лиштвою підстрішний брус. Випуски ощепин і край сволока оброблені різьбою. З останніх боків напуск стріхи (0,50–0,45 м) піддержується кінцями кроков. Причілкові крокви (на обох причілках) закріплені під кутом в 51–52º до стелі, останні пари 10 кроков сполучені під простим кутом при вершині й під 45º до стелі. Крокви, бантини й лати зроблені з кругляків. Призьба од вулиці – з двох дошок (товщ. – 0,03 м) забраних в шулки, набита землею і зверху вкрита такою ж дошкою. З чола призьба зберіглась лише при хаті у двір – в одну дошку; останні части стін – без призьби. Зовні хата обмазана по риштовці глиною і зверху побілена крейдою, з середини мазана просто по дереву і теж побілена. Раніш стіни синилися (крейда з синькою). Вікон в кожній хаті по четверо – двоє на чоло та двоє з причілку. Вікна невеликі й прорізані низькою (0,60–0,50 м від підлоги). Всі вікна з одинарними віконцями (тепер однієї не стає), дверей (одинарних) всього четверо; всі відчинялись в сіни. Двері в хати (з середини) і надвірні (з окола) пофарбовані олійною вохрою, останні-ж – нефарбовані. Огрівалася будівля трьома варистими печами. В хаті на вулицю комин печі з виступом обложено полив’яними розписними кахлями (біле тло, квітки – зелене з синім). Піч в кімнаті зовсім розвалена. Бички на горищі одним краєм лежать на порогових стінах, а другим – на кругляках – положених на чільну й напільну стіни.

В попередний, названій в передмові, нашій роботі, присвяченій Харьківському міщанському будівництву ми вже вказували на те, що хата по Єлизаветинському пр. під ч. 35 по стилю дуже нагадує хату по Заїківській вул. ч. 39. Подібність ся виявляється в ряді пунктів. Наша будівля, як мі вже вище зазначали, переділена на чотирі камери. Обидві хати однакові по розмірам і в плані суть не що інше, як чотирьохкутники дуже близькі до квадрату. Віддалення між ними, заповнене сіньми та кімнатою, рівне внутрішній коротшій стороні зрубу хати; отже, схема плану дає три квадрати, витягнуті по одній осі. В нашій хаті ся схема змодіфікована в той спосіб, що середній квадрат продовжується за линію напільної стіни так, що загальна довжина сіней з кімнатою стає рівною половині внутрішньої довжини всієї будови. Переходячи до перекроїв, помічаємо, що вишина зрубу = 1/2 довжини причілкової стіни. Вишина кістяка покрівлі (без соломи) = вишині стін. Двері дають відношення вишини до ширини 2:1, а вікна 3:2, при чому вишина зрубу, поділена на три рівні части, точно опреділює і місце для прорубки і вишину вікна. Вишиною вікна відміряється й віддалення вікон від кутків зрубу. Зруби обох хат, як тої, що виходить причілком на вулицю, так і тої, що дивиться причілком у двір, звужуються до гори. Нахил стін в середину хоч і не всюди однаковий (хата вся перекосілася), але ясно виявлений; він хитається від 0,01 до 0,05 м. Залом покрівлі з причілків взято з таким розрахунком, що з середини вулиці (ширина ії тут досягає 20 м) в ракурсі вишина покрівлі = вишині стін. Се все разом взяте вже не дає права розглядати хату по Єлизаветинському провулку, як унікум; після сього вона стає представником певної 11 групи памяток нашого світського будівництва.

Хата по Основянській вул. під ч. 70

Там, де тепер Основянська вул., літ 100 тому назад був вигін, котрий лише починав заселюватись. Де-не-де, далеко одна від другої порозкидані були на вигоні окремі оселі. Одною з таких відокремлених обгорожених навколо парканом була оселя Федора Щербаня. Щербань займався хліборобством, иноді чумакував. В глибині двора, ближче до правої (коли дивитись з вулиці) межі стояла невеличка хворостяна хата з сіньми (стіни утворювалися парою плетених плотів, загружених глиною, піском і т.п.). Сумежно з хатою стояв просторий хлів для худоби. Згодом на сім дворищі було збудовано ще дві хати, котрі стояли наблизно на тих же місцях, де стоять зараз хати під ч.ч. 70 та 68. В сих ново побудованих хатах оселилися сини старого Щербаня – Гаврило та Матвій. В 1869 р., коли від великої пожежі вигоріла майже вся Заїківка, всі сі три хати згоріли. 1871 р. Щербані купують десь поблизу на Москалівці хату, переносять і ставлять її у себе удворі в кутку ближче до вулиці. А років через чотирі після пожежі будують і другу хату. В першій оселився Гаврило, в другій – Матвій. Гаврило не довго пожив у новій хаті; після його смерти двір ділиться на дві частки (див. план оселі) і тепер Гаврилова хата значиться під ч. 70, а Матвієва під ч. 68 по Основянській вул. Після смерти Гаврила його двір з хатою в 1895 р. купує за 820 карб. Лабанов, котрий в 1898 рр. перепродає двір Андрію Степановичу Птичці – сучасному господарю хати. Матвієва хата згодом перейшла до сина його Ілька Щербаня. Ількові зараз 56 років; з його слів і записана історія оселі.

Хата під ч. 70 стоїть у дворі, відділяючись від вулиці палісадником. Перед чолом, орієнтованим на літній схід, – чистий двір з садочком та альтанкою. Далі вглиб двора – хлів та повітка (недавні). План сеї одної з самих просторих хат в Харькові – хрещатий[5], розбитий на слідуючі части: дві хати, кімната, сіни, чулан, холодні сіни й піддашок. Вся будівля - рублена, з дубових брусів (0,18×0,20 м) з остатком. Зруб стоїть на стоянах, піднятий над землею од вулиці на 0,60, а з двору на 0,25 м. Стіни виведені по одвісу. Виступаючі стіни кімнати років 15 назад перероблені і забрані пластинами всторч. Декілька зіпрілих вінців чільної стіни замінено новими. Призьба од вулиці зараз цегляна (раніш була з дошок), з чола та при напільній стіні – дощана, а з причілку у двір – плетена хворостяна. Підлога раніш земляна, нині замінена дерев’яною. Вікна побільшені, раніш були невеличкі з відсувними кватирками. Стеля в обох хатах з пластин, наслана на двох сволоках в один ряд щільно; есть стеля і в сінях з лядою для лазу на горище. Покрівля соломяна на чотирі схили. Щоки даху в сінях і кімнаті забрано дошками. Стріха винесена за стіну з чола на 1,00 м.; з причілку (вулишного) та заду на 0,90, з другого причілку на 0,75 м; підрізана вона майже на однім рівні кругом. Напуск стріхи піддержується з причілків брусами покладеними на виступаючих остатках ощепин, з чола – з кругляків, лати – з жерток. Причілкові схили піддержуються кожний 6 кроквами, зв’язаними при вершині вкупі, останні бока – парними кроквами, пов’язаними бантинами, при чому виступи кімнати та сіней перекриті по спеціально поставленим додатковим кроквам. Сніпки лежать колосками вниз. Покрівля не раз підновлялася; колись її підпалила блискавка, після того майже вся була заново зроблена. Обмазана хата як з середини, так і зовні просто по дереву. Кімната обмазана по риштовці товсто глиною; сіни частково обмазані по риштовці (дрань). В середині стіни синилися, а підлога мазалася жовтою вохрою, з окола стіни то синилися, то білилися; призьба ж обов’язково жовтилася. Двері – з дошок (0,025 м) на шпугах. Вікониці – нові, двійні. Печі в хатах й кімнаті були звичайні варисті; зараз з них залишилась лише одна (в хаті у двір); останні перероблено на плити. Стара піч кахляна, з малюнками. Димарів два. Бички лежать на двох кругляках, положених вподовш хати так, що вага їх передається на порогові стіни хат. Сішки пофарбовані коричневою, а двері жовтою олійною фарбою. Випуски ощепин оброблено зубцями по одкосам. Брус – без лиштви. В хаті мається божник – кіот XVIII в., старі ікони та канапа, але все це сучасних господарів[6].

Якоїсь яскраво зазначеної пропорційности в відношенню частин – як в плані, так і в фасадах та перекроях – на нашу думку, в сій хаті трудно добачити. У всякому разі, всього того, що так яскраво б’є в очі в хаті по Єлисаветинському пров., й почасти задержалось і в хаті по Заїківській 39 – тут немає.

Навпаки, від неї віє ремісничою сухістю та безбарвністю. Тут ми зустрічаємось з характерним зразком найбільш розповсюдженого типу (в розумінню стилю) пізньої міщанської оселі. Дещо в відношенню частин повторено і тут[7], навіть з деякими відмінами. Але повторення се цілком механічне. Єдине, що заслуговує в ній уваги, се – хрещатий план. Коли-б пощастило його твердо установити для хат, то се-б був ще один місточок між хатами та церквами. Та на жаль ми не можемо в сьому випадку з певністю сказати, чи такою хата була й задумана, чи такою стала в наслідок переробок і добудов. Може швидче друге. В ряді випадків зустрічаємось в Харькові з трьох-чи чотирьохкамерними хатами, де всі зруби стоять окремо, а місця зтику їх закриваються лисицями або навіть лише забиваються глиною. Се спостерігаємо і в хаті ч. 70 по Основянській вул. І ніщо не перечить припущенню, що спочатку напільна стіна кімнати, як то бачимо в величезній більшости хат такого типу, не виступала за линію стін обох хат; сей виступ міг з’явитись в наслідок переробок з метою збільшити площу кімнати. Що-ж до другого виступу (чулан і холодні сіни), то тут план примушує думати, що він (виступ) результат пізніших переробок: спочатку плану хати на хрещатий примусило ускладнити форму покрівлі. І от тут будівник яскраво виявив повну мистецьку безпомічність. Він не в силі був відступити від чотирьохсхилости і перекрив виступи плескуватими (116º!) напусками; навіть заломити їх з боків не зумів, а забрав щоки дошками. В наслідок сього, а також і в будову (47º), в ракурсі покрівля западає і розлазиться на всі боки. В Лебедині на Харківщині нам довелось бачити дві хати теж хрещатого плану, але тут майстри цілком інакше розв’язали проблему. Тут покрівля з причілків заломлена дуже круто, кімната вкрита теж крутим трьохсхилим дахом, а сінешній виступ – з високим крутим фронтоном – перекрито на два схили. В наслідок сього дах не западає, а глядач бачить, як на ньому завязується мальовнича гра пересічених линій та площин.

Хата по Валерьянівській вул. під ч. 73

Належить Кудю; збудована батьком сучасного господаря років 60 тому назад. Поставлена глибоко у дворі одним причілком до вулиці, а другим до вигону. Двір – просторий відкритий. За хатою невеличкий садок; перед хатою росла тополя (зрубали торік). По плану будівля належить до типу чотирьохкамерних: дві хати, кімната та сіни. Вподовш чола тягнеться широкий (2 м) піддашок на сішках. Двері з обох хат ведуть не в сіни, як звичайно, а на піддашок, а се повело до того, що частки піддашку перед дверима, щоб забезпечити хати від вистужування, довелось забрати й перетворити в холодні сіни[8]. Стіни хати – сторчові з пластин, зтягнуті вгорі ощепом в три вінці з брусів рублених в замок з остатком. Підвалини – з кругляків, лежать на стоянах. Сторчівка в стінах пригнана нещільно, через се зімою в хатах важко й холодно. Призьба з трьох боків цегляна, з чола-ж забрана дошками у шулки. Хата стоїть на похилому грунті; через се призьба од вулиці має 0,60 м заввишки, а од вигону 1,00 м. Підлога всюди дощана нефарбована. Стеля наслана з дошок всуміш з пластинами. В обох хатах покладено по одному сволоку вподовш чола; в кімнаті сволок окремий. В сінях стеля дощана без сволока. Піддашок підшито дошками по сволочкам. Вкрита хата соломою на чотирі схили; сніпки покладено колосками вгору. Покрівля вивітрилася і дуже побита горобцями; місцями ії підновляли то очеретом, то соломою, – але теж давно. Стріха на причілках (1,00 м) піддержується підстрішними брусами, покладеними на випуски ощепин та сволоки, з чола – прогоном, підпертим сішками піддашку, ззаду – кінцями кроков. Крокви і бантини – з кругляків (d = 0,17 та 0,12 м), лати – з жерток розпущених надвоє (d = 0,09 м) В поперешньому перекрої крокви дають 93º при вершині[9]; причілки заломлено під кутом 47-48º. Довжина гребня покрівлі в сій хаті наблизно вдвоє коротша за жовжину стріхи вподовш чола. Піч в меншій хаті вариста з кахляним дзеркалом. Кахлі полив’яні білі з квітками. Такі-ж печі були раніш в великій хаті та кімнаті; тепер їх заміняють плити. Димарь – один; бичок лежить на двох кругляках, положених вподовш хати на поперешні внутрішні стіни будови. Обмазана хата глиною досить товсто, з окола – по риштовці, з середини без риштовки. Побілена хата з окола і з середини крейдою; раніш стіни були блакитні. Вікон 21 з причілків в сій хаті вже по троє, тоді як в найстарших малось лише одно, а в пізніших двоє. Вікониці пофарбовані в зелену фарбу. Двері не фарбовані.

По формам наша хата мало чим ріжниться від старих типів, але план в сучасному його вигляді – продукт нової економічної доби. Се вже не хата на одну сім’ю, а «доходний домок» з трьома ізольованими мешканнями, зручний для наймання небагатим мешканцям. Вифарбовані в зелений кольор вікониці ясно свідчать, що і засади поліхромії старої української хати тут вже ґрунтовно забуто. Тим цінніші для нас уламки старого стилю, донесені традицією. Вони суть слідуючі: велика хата в плані дає чотирьохкутник дуже близький до квадрату; довжина малої хати з кімнатою = діагоналі великої хати; довжина сіней (чи кімнати) = ширині піддашку = 1/3 діагоналі великої хати. Вишина кістяка покрівлі = вишині стін з призьбою. Внутрішня вишина хати = 1/3 довжини причілкової стіни. Двері в кімнату зберегли старі пропорції 1:2; вікна дають відношення довжини до вишини 3:4; вишина вікон (наблизно) = 1/3 вишині стіни.

Хата по Основянській вул. під ч. 64

Зараз в хаті живуть чужі люде, тому докладно довідатись про історію її не пощастило. Як переказують сусіди, садиба колись належала Капшукові, котрий згодом продав її своєму сусідові Лисенкові. Лисенко розібрав тин між своїм двором і сімежним, в наслідок чого одержався просторий двір з двома ворітьми (на плані оселі нанесено лише двір Капшука. Лисенко потім спродав свій плець з хатою сучасному господареві – Давидовичу. Під час великої пожежі 1869 р. на Заїківці наша хата по переказам ніби-то не горіла і їй налічують за сто років.

З окола хата здається ще міцною, але у середині дуже занехаяна. Зараз мешканці живуть лише в кімнаті, в хаті-ж держать свиней та курей. В хаті наслано широкі «нари» у два поверхи, бо один час в ній жили робітники. Комора чисто вимазана, побілена, з закромом. Хата поставлена у дворі з від стулкою на 4,25 м від вулиці ближче до правої межі; причілком, орієнтованим на південь, вона дивиться на вулицю. В палісаднику перед причілком ростуть старі жовті акації. Зараз хата з вулиці закрита високим парканом так, що видно лише стріху, раніш же замісць паркану був невисокий плетений тинок. За хатою вглиб двора стояв раніш хворостяний хлів, а за ним починався город.

На плані бачимо: хату, кімнату, комору з закромом та піддашок на трьох сішках. Хата – рублена з дубових брусів та пластин (0,12–0,14–0,16–0,18 м) в замок з остатком. Зруб виведено по одвісу. В кутках він ще кріпкий, в прольотах же його виперло до 0,04 м. Підвалини затоплено в землю. На чому вони лежать – чи просто на землі, чи на стоянах – не вияснено. Кімната теж рублена, трьохстінна. Прольот між кімнатою та хатою закрито піччю і лише вгорі над піччю продовжні стіни кімнати зтягнуто трьома брусами. Сі бруси, пропущені впоперек цілої будови, в’яжуть крім того ще сінешні сіни й піддашок; в них же врубано сволок кімнати. Комора – хворостяна плетена всторч, сіни сторчові з пластин. Раніш хату кругом обперізувала дощата призьба, зараз її немає, розсунулась. Підлога – земляна, в кімнаті вище на 0,08 м ніж в сінях та хаті. Стеля з обаполів та дошок (товщина 0,05 м) наслана щільно по сволокам. Сволоків у хат два (0,20 × 0,20 м) з фасками; в кімнаті - один; в сінях - два, по- під стінами вподовш піддашку, що вказує на пізніше походження стелі вітрена. З чола зверху натрушено нової соломи в начос. Оглядаючи покрівлю з горища, бачимо, що місцями вподовш схилів під соломою лежить очерет, а місцями й хворост. Крокви (d – 0,15–0,14 м) розставлено на ввіддаленні 1,20–1,35 м, повязано бантинами й обшито латами (d = 0,06 м). Сполучено крокви під кутом в 95о (без піддашку при тій же висоті покрівлі кут був би = 90º). Причілковий залом од вулиці дає 47º, а протилежний 52º. Напуск стріхи з причілку (0,85 м) піддержується брусом, врубаним в випуски ощепин; з чола (1,00 м) держиться на прогоні, підпертому 3 сішками; з останніх боків (0,40 м) стріха піддержується кінцями кроков. Обмазана хата (зруб) глиною, зовні по рещтовці, з середини – просто по дереву. Вікон в хаті пятеро – три з причілку, два на чоло; рями на 6 шиб. В кімнаті вікон двоє, по одному в кожній над ірній стіні; одне з них з відсувною кватиркою. Двері хатні - 1,65×0,85 м кімнати 1,49×0,74 м, зовнішні 1,62×0,75 м. Піч в хаті вариста, невелика, обложена білими кахлями помазаними зверху крейдою; без сумніву – перероблена; перед нею згодом зроблено плиту. В кімнаті зараз також плита. Стеля й стіни (з окола й середини) зараз білі, мазані крейдою. Долівка глиняна. Сішки на піддашку круглі з «подушками» вгорі. Підстрішні бруси з чола й причілку по мережані лиштвою; одкоси випущених кінців ощепин з причілку оздоблені проритими доріжками: один простовісними рівнобіжними, другий – ламаними. Налишники на вікнах вгорі закінчуються гребнем, а внизу зубцями.

Проаналізувавши кресленики, помічаємо: чотирьохкутний абрис плану дає відношення сторін 2:3; для хати в ньому виділено половину (точніше – на товщину 1 бруси більше); остаток ділиться пополам: одна половина відходить під кімнату, а друга – під сіни з коморою. Відношення довжини комори до сіней – по чолу – 2:3. На піддашок припадає 1/8 загальної ширини плану. Просвіти вікон дають відношення ширини до вишини 2:3, а вишина їх (наблизно) = 1/3 вишини стіни. Двері дають відношення 1:2. Слід одмітити ще, що покрівля в сій хаті підвищена проти норми, встановленої попередніми хатами: кістяк покрівлі трохи вище за вишину стін.

На сьому закінчуємо наше знайомство з хатами Заїківського району.

Хата по Токовій вул. під ч. 50

(Холодна Гора)

В хаті зараз живуть мешканці, тому докладно довідатись про історію її було ні у кого. На запитання – коли збудована хата – мешканці звичайно відповідають: літ сто, літ півтораста, років сімдесят тому назад. – Та чи інша кругла цифра називається в залежности од більш чи менш ветхого стану будівлі та архаїчності форм. Об’єктивного значення така «хронологізація», звичайно, ніякого не має.

Стоїть хата у дворі, причілком до вулиці, відступивши від паркану на 3,50 м. Причілок орієнтовано на півд.-захід, чоло на півд.-схід. Перед чолом стелеться чистий двір. Глибше за хату йде садок, а за ним стоїть друга хата[10]. По плану перша хата підноситься до типу трьохкамерних: хата, кімната та сіни з ганком вподовш чола. Згодом до основного плану прибудовано холодні сіни з чуланом та два хліва. Хата рублена у замок з остатком, з пластин. До зрубу хати впритул приставлено стіни кімнати та сіней. Сіни – рублені; в кімнаті-ж стіни виведено в такий спосіб: низ рублений (три вінці); поверх сього низенького зрубу йде сторчівка, зтягнута вгорі ощепком також в три вінці. Долівка всюди земляна. Призьба обходить круг всієї хати; вона хворостяна обмазана глиною; частина-ж ії – з чола перед піддашком – забрана дошками всторч. Покрівля – на чотирі схили, соломяна. Великий напуск стріхи з причілку (од вулиці) винесено на 1,10 м. Піддержується він брусом, врубаним в випущені кінці ощепин, а серединою положений на виступаючий кінець сволока. З чола напуск (1,00 м) піддержується коротенькими кроковками, один край котрих пришито до хатніх кроков, а другий покладено на брус, підпертий трьома сішками. Ззаду та на другому причілку стріху піддержуються звисаючі за зрубом кінці кроков. Крокви - з кругляків (і=0,18-0,15 м), бантини - з півкругляів (0,15×0,07), лати з жерток розпущених пополам (d=0,07 м). Крокви сполучено під кутом в 93º при вершині; причілковий схил од вулиці заломлено під кутом в 50º, а протилежний – в 47º до стелі. Сніпки покладено гузирем вгору. Стеля в хаті наслана з дошок в один ряд щільно по сволоку (0,20×0,20 м), котрий покладено вподовш чола. В кімнаті та сінях стелю наслано на три сволочки (0,18×0,13 м), положених вподовш причілку; з них один середній, а два – по-під стінами. Зверху стеля засипана глиною. Вікон в хаті п’ятеро – три 31 в причілковій і два в чільній стіні; прорізані від землі на 0,65 м. В кімнаті двоє вікон, по одному в кожній надворній стіні; од землі на 0,62 м. Рями в кімнаті звичайні – на 6 рівних між собою шиб; в хаті – на 7 шиб характерні для будівель в стилі «готики» 30-40 р.р. XIX в., що до деякої міри дає змогу опреділити приблизно час збудування хати – середина XIX в. Печі в хаті й кімнаті звичайні варисті, цегляні. Димарь стоїть на двох кругляках, перекинутих з чільної на напільну стіну хати. Стіни як з окола, так і з середини обмазані товсто глиною по риштовці. Зараз стіни – білі, раніш – синилися. Стеля теж мазана і білена.

Що виділяє сю хату з поміж інших старих хат Харькова, так се багата й тонко виконана різьба. Кінці ощепин не тільки дають фігурну сільвету, а крім того ще по одкосам вони оздоблені «ялинкою» (в двох вариянтах). Підстрішні бруси так з чола, як і з причілку прикрашено лиштвою в обох випадках відмінного рисунку, а чільний брус крім того має ще лиштовку на одкосі. Особливої-ж уваги заслуговують сішки з їх лиштовками – поясами, котрими починаються своєрідні голівки сішок.

Чотирьохкутник плану (хата, кімната та сіни) має відношення сторін 3:2. Половина діагоналі його дає довжину хати по чолу. Вишина стін = 1/2 довжини причілкової стіни. Коли розглядати поперешній перекрій, то не можна не помітити, що в основу його покладена така схема: весь перекрій вписується в квадрат, нижня половина його дає нам схему зрубу, а рівнобічний трьокутник, вписаний у верхню половину квадрату (основа = стороні квадрату, висота = 1/2 сторони), дає схему покрівлі. Дверні прольоти наближаються до відношення 1:2, а віконні – менш близько – до відношення 3:4.

Хата по Кузинській вул. рід ч. 17.

Починає собою групу хат з Лисої Гори. У дворі – дві хати: нова – під залізом, причілком на вулицю, в котрій живе господарька оселі – вдова Радченкова, бабуся літ 60, і стара – під соломою, поставлена на 1 м вглиб двору. Орієнтована остання, як і перша причілком до вулиці, чоло її дивиться на схід. Збудована стара хата не за памяти господарки, отже їй за півсотню літ. Хата дуже запущена: покрівля держиться лише над великою хатою, де ще живуть мешканці, сіньми та кімнатою; над малою-ж хатою покрівля й стеля завалилися, вікна, рями й вікониці (за виключенням одного вікна) тут повиймано, призьба зникла, стіни облупилися й почасти розібрані і все це пішло на паливо[11]. Сінешна надвірня стіна похилилася на двір і підперта двома підпірками. Од ганку лишився лише поміст.

Будівля – чотирьохкамерна: велика хата, мала хата, кімната і сіни з відкритим ганком перед ними. Стіни – рублені (дуб і сосна) з брусів та півкругляків, з остатком. Облуплений та почасти й розібраний зруб малої хати позволяє установити: 1) що на будівлю її пішло дерево з якоїсь старійшої рубленої будови (на кутках кінці деяких брусів мають чопи для зтачки), 2) що в вінцях дерево значене в той спосіб, що один кусок закінчується чопом, котрий входить в гніздо другого куска, 3) що вінці пов’язані між собою тиблями. Зруб великої хати виведено окремо; окремо також виведено і зруб малої хати. Продовжені чільна й напільна стіни малої хати, запущені кінцями в сторчову стойку, поставлену впритул до зрубу великої хати, утворюють надвірні стіни сіней та кімнати. Переборка між сіньми та кімнатою виведена з пластин, кінцями запущених в дві стойки, поставлені впритул до внутрішніх стін обох хат. Кімнату від меншої хати відділяє зараз цегляна стінка; раніш тут стояла піч, котру згодом розібрали, а дірку в стіні заложили цеглою. Верхні вінці попередньої стінки, сполучаючи чільну й папільну стіни, остались і досі. Число вінців в малій хаті 14. Підвалини лежать на стоянах. Підлога у великій хаті дощана, в інших камерах глиняна. Стеля в обох хатах кімнаті і сінях дощана, завалена на горищі грубим шаром глини. В хатах (великій і малій) стеля наслана по сволокам – в кожній хаті по два – положеним вподовш чола. Вкрита хата соломою на чотирі схили. Кістяк покрівлі складається з кроков, пов’язаних бантинами й обшитих латами. Лати спочатку заплетено ріденько хворостом (вподовш схилів) і лише потім зверху вкрито соломою. Солома пов’язана парками, парки покладено гузирями вгору і поприкручувано до лат солом’яними перевеслами. Стріха з причілками піддержується підстрішним брусом, з чола й заду – кінцями кроков. Ганок мабуть був перекритий продовженням чільного схилу. Причілковий схил заломлено під кутом в 44º. Кут сей для причілку взято не випадково. При ширині вулиці в 25 м. Ілюзійне відношення між вишиною стін та вишиною покрівлі з середини вулиці буде рівне 1:1. Крокви сполучені під кутом в 100о при вершині. Призьба з трьох дошок, забраних у шулки, збереглась лише при великій хаті. Од ганку, як уже зазначалося, лишився поміст зі східцями та два уламки сішок (всіх було мабуть 4). Обмазана хата з окола по риштовці, з середини просто по дереву глиною. Стіни зверху білені. Вікон в великій хаті 5, в малій 4, в кімнаті 1. Рями величенькі, на 6 шиб; в малій хаті одно вікно було з відсувною квартиркою (піднімались дві нижні шибки). Вікониці – одинарні. Налишники на вікнах х гребнем та зубцями. Дверей всього четверо; кімнатні – на дві половинки, останні – одинарні. Всі двері дощані на шпугах. Одвірки і лутки вікон на кутках в’язані уступками, як в старійших хатах[12], а не «на вус», як в новіших.

Проштудіювавши кресленики, помічаємо в плані таку схему: велика хата – квадрат, діагональ його дає довжину малої хати разом з сіньми (чи кімнатою). Вишина стін = 1/2 довжини зрубу великої хати. Вишина кістяка покрівлі = вишині стін.

При обмірах сієї хати на горищі в товстому шарі глини нами знайдено два уламки двох кахель. Кахлі – без поливи з тиснутим рельєфним взірцем (на обох кахлях той самий), при чому дефекти одного уламку цілком доповнюються другим. Як виявилося після очистки від глини, кахлі з лиця і заду перепалені і задимлені; се вказує на те, що вони, обслуживши свою службу, як прикраса дзеркала печі, пішли в бут в другу піч, де вмазані були вже лицем до огню; після того, як і ся піч була розвалена, попали вкупі з глиною на горище. Рисунок дає два стилізованих деревця (чи квіточки) та зірочку між ними. По техниці – неполивні, рельєфні – вони належать до тої групи народніх кахель, котрі були дуже розповсюджені у нас в XVII і XVIII в.[13]  аж до того часу, як їх змінили розписні полив’яни кахлі. Знахідка 39 – дуже цікава; вона позволяє встановити, що до з’явлення полив’яних кахель – котрі, до речі мовити, дуже поширені в Харькові, – печі обкладались неполивними, рельєфними.

Хата по Ночліжній вул. під ч. 8

Належить Якову Кудзю. Збудована років 80 назад батьком сучасного господаря. Ночліжна вулиця – не що інше, як розмитий водою яр в грунті Лисої гори; широкий і неглибокий в верхній частині, він стає вузьким і крутим внизу при підошві гори. Тут вода на дні яру вирила вузький (6,70) рівчак з крутими обривистими (коло 1 м глибини) берегами. По над самими обривами тягнуться паркани, а за ними на узгір’ях, більш чи менш відступивши від вулиці, стоять хати. Оттут – внизу яру – стоїть і наша хата. Поставлена вона з відступкою від паркану на 2,25 м, причілком звернута до вулиці. Долівка в хаті з двору врізується в грунт на 0,60 м, з причілку ж підсипана на 0,85 над рівнем землі. По розмірам наша хата одна з самих маленьких; по плану – належить до групи чотирьохкамерних: хата, кімната, сіни, комора; холодні сіни прибудовано пізніш. Стіни хати – сторчові, з пластин. Підвалини лежать на стоянах. Верхи стін зтягнуто ощепом в три вінці. Призьба – з дошок, забраних в шулки, з бита землею. Підлога всюди земляна. Стеля мається всюди. Сволоків – два: один в хаті (вподовш чола), другий в кімнаті (вподовш причілку). Вкрита хата соломяною чотирьоїсхилою покрівлею. Сніпки покладено колосками вниз. Кістяк покрівлі складають крокви (кругляки d=0,15-0,18 м) зтягнуті бантинами і обшиті латами з жерток та обаполів вперемішку. Крокви пришито просто до ощепу лише з причілку у двір, з останніх же трьох боків вони врубані в підстрішні бруси, покладені на виступи ощепин і винесені перед стінами. Задній брус не витримав ваги і вломився в двох місцях. Мазано стіни глиною, з окола по риштовці, в середині просто по дереву. Зверху обмазки стіни зовні синилися, призьба мазалась жовтою вохрою, а шулки синилися. В середині спочатку стіни були блакитні, стеля біла, долівка жовто-сіра. Пізніш сю гаму замінила друга: стіни блідо-зелені, стеля – рожева, долівка – сіра. Подібної розцвітки в Харькові нам в других хатах не доводилось спостерігати. Зараз і стіни і стеля забілені, але з-під крейди нерівно й місцями просвічують старі тони. Від сього здається, що хату заповняє і глядача обвіває якийсь граючий, мерехтячий невловимий світ. Се вражіння тим сильніше, що вікна прорізано дуже низько і стіни та стеля освітлюються більш рефлексами, а не прямим світом. Вікон в хаті четверо – два з чола і два на причілок. Од долівки прорізані вони дуже низько – на 0,48 м. В кімнаті вікон двоє, по одному в кожній надвірній стіні. Вікониці – одинарні. Лутки, рями, а також і двері з середини пофарбовані жовто-коришневою фарбою. Огрівається хата великою варистою піччю з лежанкою; кімната чавунком. Димарь стоїть на 47 двох брусках, положених впоперек зрубу.

Приглядаючись до креслеників, помічаємо, що план – чотирьохкутнику виділено майже квадрат (довжина зі стінками по чолу = внутрішній ширині по причілку). Друга частина переділена також пополам - кімната та сіни з коморою. Сіни - квадрат. Довжина комори по чолу = і діагоналі сіней. Вишина кістяка покрівлі значно більша за вишину стін (хоч з причілку звичайне відношення 1:1 видержано і тут (коли брати стіни з призьбою). Збільшення вишини покрівлі було необхідне з огляду на вказане вище положення хати відносно вулиці. З западанням даху майстер боровся тут і досить крутим заломом – 50º, але з огляду на вузькість вулиці сього було не досить; треба було збільшити саму висоту покрівлі, що він і зробив. Вікна дають відношення 3:2, двері – 2:1.

Сторожка на Лисогорському кладовищі

Коли збудована – невідомо. Раніш стояла десь на Іванівці, звідки перенесена на кладовище. По плану хата відноситься до типу трьохкамерних: хата, кімната та сіни. За хатою впритул приплетено невеличкий клівець. Стіни в хаті й кімнаті рублені, з брусів, частково з остатком, частково без остатку. Сіни плетені з хворосту. Долівка всюди глинобитна. Стеля в хаті й кімнаті з пластин (товщиною в 0,08 м). Сволоків – два, по одному в хаті й кімнаті. В сінях стелі немає. Покрівля – соломяна, на чотирі схили. Сніпки покладено колосками вниз. Крокви зтягнуто бантинами; до них прибиті легенькі (з жерток) лати; лати заплетені хворостом і потім вкриті соломою. Напуск стріхи з причілку (1,15 м) піддержується підстрішним брусом, врубаним в випуски ощепин. З останніх боків стріху піддержують звисаючі кінці кроков. Покрівля здається важкуватою, приплеснутою, бо крокви сполучено під кутом в 98º, до того ще й причілкові заломи не круті – 45º і 47º. Призьба з причілку, а частково й з чола дощана, забрана в шулки, остання-ж – плетена хворостяна. Обмазана хата глиною, з окола – по риштовці, з середини просто по дереву. Стіни так зовні, як і з середини раніш синилися, тепер же в середині – білені, а з окола чоло й причілок – жовті, задня-ж і бокова – блакитні. Таке атипове розпреділення кольорових плям – звичайно чоло й причілок синяться, а задня (чи сінешна) мажуться жовтою вохрою – в сьому випадку не робить прикрого вражіння, бо хата стоїть одиноко на відкритому місці на схилі гори і здалеку вирисовується приємною сильною плямою то на тлі зелені, то на блакитні неба. Вікон в хаті п’ятеро – два з чола і три (згодом одно було заложено) з причілку. В кімнаті вікон троє – одно з причілку і двоє в задній стіні. Вікониці, рями й двері зафарбовані теплою коричневою фарбою.

Звертаючись до пропорцій, знаходимо, що план будівлі – чотирьохкутник, менша сторона котрого = 1/2 довжини причілкової стіни. Вишина покрівлі = вишині стін. Вікна дають відношення 3:2.

Закінчення

Перевіряючи наші спроби планів, перекроїв й фасадів опублікованих тут хат, читач помітить, що в ряді випадків пропорції можна добачити лише в приближенню. Пояснюється се тим,що сі хати походять з тої доби, коли не тільки «класичний», але й «ілюзійний» стиль вже відживав свій вік і в них риси тих відживши стилів знаходимо лише, як пережитки, збережені традицією (несвідомо) в одних випадках більш, в других менш точно. З другого боку, вони всі в більшій чи меншій мірі ремісничі, далекі від гострого відчування й розуміння вимог того класичного стилю. Отже, ми одмічали лише такі прикмети, котрі помітні в ряді памяток[14]. Ряд прикмет повторюється в більшости опублікованих тут хат, а крім того спостерігався і в других частково обслідуваних; сі прикмети вже маємо право – до певної міри – визнати типовими для хатнього будівництва старого Харькова. Кажемо – до певної міри тому, що для остаточного встановлення їх потрібно мати більш числений, а в деяких пунктах і виразнійший матерьял.

Кінчаємо книжку побажанням, щоб публікації харківських хат послужили імпульсом для переведення аналогічних студій по всій Україні, що спричинилося б до вияснення, як загальних, основних рис, так і місцевих відмін українського світського будівництва. Характерні риси і проблема походження «класичного» стилю нашого будівництва можуть виявитись лише публікаціями точних креслеників й фотографій в супроводі описів найстаріших хат архаїчних сел та містечок України (особливо поліських та гірських з Галичини). Для з’ясування форм «ілюзійного» стилю крім креслеників й фотографій необхідно мати видання поліхромних і взорчастих розписів хат (особливо подільських, херсонських, полтавських і запоріжських)[15].