МЕЖИРІЧ, Сумської області.

Церква Преображення 1760 р.[1].

Обмір 1927 р. Фото 1913 і 1927 рр.

Межиріч заселився ще в першій половині XVII ст. В одному старовинному документі зазначено, що в 1642 р. в Межирічі на горі був старовинний земляний замок. В XVII і XVIII ст. Межиріч – сотенне містечко Сумського Слобідського полку, з значною чисельністю населення, один з центрів гончарного виробництва на Слобожанщині. В другій половині XVIII ст. тут було 8 церков, в числі їх соборна Успенська мурована, збудована заходами і на кошти Луки Білоусовича – уроженця Межиріча, а на той час архімандрита Києво-Печерської лаври.

Преображенська церква – триверха, збудована в 1760 р. В 1828 р. церкву репарували[2]. Очевидно, тоді ж збудували ампірові дерев’яну дзвіницю і сполучили її притвором з бабинцем; можливо, тоді ж ґонт замінили залізом. На жаль, в архіві церкви ніяких документів про ремонти не збереглося. Проте виключно міцний, добірний матеріал (дуб), з якого побудовано церкву, свідчить, що будова (зруби її стін, заломів, восьмериків і ліхтарів) не зазнала істотних змін.

За типом плану (центр – чотирикутник з відсіченими кутами, вівтар – чотирикутник з відсіченими зовнішніми кутами, бабинець – квадрат Межиріцький Спас належить до поширеної на Лівобережжі групи пам’яток[3]. Властивою Преображенській церкві рисою є те, що у вівтарі, і особливо в центральній дільниці, в плані ширина дільниці значно переважає їх довжину.

Межиріцька Преображенська церква – одна з видатних пам’яток монументальної народної дерев’яної архітектури Лівобережжя. Творче обличчя її будівника позначено виразними рисами яскравої індивідуальності. Важко назвати другого майстра, що так часто і в таких широких розмірах порушував би геометричну правильність форм і разом з тим створив би таку виразну, органічно цілісну і гранично завершену по формі будову. Художньо-архітектурний образ її – яскраво динамічний і емоційно насичений. Властивою Преображенської церкві рисою є те, що у вівтарі, і особливо в центральній дільниці, в плані ширина дільниць значно перевершує їх довжину.

Зовнішній вигляд церкви майстер побудував на контрастуючи засобах. Корпус зрубів стін трьох дільниць одної висоти, і сприймається він, як монолітна компактна вагома маса. Єдність маси корпусу зрубів стін підкреслює поясок, що пов’язує дільниці (а одночасно позначає середину висоти зрубів). Враження вагомості і приземкуватості корпусу зрубів стін не порушують ні рівнораменне хрещате вікно вівтаря (воно складається з п’яти круглих оболонок), ні чотиригранні спокійних пропорцій вікна центра і бабинця.

Рух перших заломів енергійно порушує монолітність корпусу зрубів стін і переводить його в три верх. Перший залом верхів вівтаря і бабинця – високий, стрімкий – різко звужує об’єм дільниць. Зовсім інакше розвивається об’єм центра в дуже розлогий приземкуватих пропорцій восьмерик. Цей восьмерик разом з другим заломом – домінанта композиції зовнішнього вигляду будови. Форма і маса ліхтаря з главкою центральної дільниці без помітних відхилень повторюють форми і маси восьмериків вівтаря і бабинця, складаючи, таким чином, в композиції верхів повторення єдиного мотиву, хоч і в різних горизонтах.

Підкреслено приземкуватим формам корпусу зрубів стін і семерика центральної дільниці майстер протиставив сильний нахил в середину кожної грані зрубів, восьмериків, ліхтарів, обшивки всіх стін зрубів, легких хвилястих форм главок. Ці елементи Ці елементи пом’якшують вагомість мас, але не можуть змінити їх характер.

Інакше оформлює майстер внутрішній простір. Тут усі засоби підпорядковані і служать завданню створити ілюзію не тільки великої висоти, але й стрункості, про яку не можна і здогадуватись, якщо виходити з характеру форм зовнішнього вигляду будови.

Бабинець всередині сприймається як струнка башта. Висота зрубу стін квадратного в плані приміщення в 1,5 раза перевершує довжину плану бабинця, а виразно виявлений значний нахил всередину стін ілюзорно збільшує їх висоту. Стіни безпосередньо переходять у стрімку чотиригранну піраміду залому. Чотири легенькі ригелі по кутках відіграють роль акцентів в процесі розгортання простору. Грані чотирикутної піраміди залому лише в останній верхній чверті клинцями переводять залом у восьмигранник, а цей останній переходить у восьмигранний, витягнутих вверх на око пропорцій, восьмеричок–ліхтар, перекритий плоским плафоном.

З бабинця через широкий заокруглений вгорі просвіт видно східну грань зрубу стін центра і частину першого залому. Центральна дільниця справляє враження дуже високої, дуже стрункої, енергійно витягнутої вверх башти, хоч в дійсності внутрішня висота центральної дільниці лише дорівнює довжині плану будови. Це показує, з якою майстерністю використано засоби ілюзорного збільшення висоти, динамічного розгортання простору. Особливістю церкви є те, що ширина плану її центральної дільниці наполовину більша за довжину. Приміщення центральної дільниці сприймається як простора широка і помірно висока зала, оточена м’якозаокругленними гранями восьмикутного мірно зрубу. Характерною особливістю пам’ятки є і те, що південна, північна, та чотири суміжні грані першого залому врубано під кутом 55-60° до стін, тоді як східна і західна грані зрубу стін переходять безпосередньо вертикально у відповідні грані залому. Більш того, східна і західна грані і другого залому продовжують нарощувати гарні першого восьмерика з дуже невеликим нахилом всередину. Таким чином, східна і західна грані центральної дільниці підіймаються на висоту 12 м «єдиним диханням». В сполученні з енергійно заломленими гранями першого і другого заломів та значним нахилом всередину граней восьмерика верх справляє враження дуже високої башти. Немало цьому сприяє: також складна конфігурація площин заломів, контурів їх граней. Ці грані, десь приблизно всередині, в одних ділянках розширюються, тоді як сусідні в цьому ж місці, навпаки, звужуються. В проекції на уявну площину ці грані сприймаються як пелюстки розети. Крім того, поверхня кожної грані складається з ділянок, заломлених до глядача, кожна під неоднаковими кутами.   

Восьмерик, який зовні виглядає важким, присадкуватим, всередині здається струнким і легким. Особливо енергійно виносять простір башти вверх грані другого залому. Струнким за формою виглядає і восьмеричок-ліхтар.

Ригелі верху центральної дільниці розміщені трьома ярусами лише при вузьких гранях, а не суцільним вінком; вони врубані кінцями в південну і східну та південну і західну, а також в північну і східну, та північну і західну грані. На відміну від бабинця тут ригелі розміщено близько від граней. Перший ряд ригелів закладено на границі зрубу стін і першого залому. Другий і третій розміщені вгорі і внизу граней восьмерика. Нижній ряд ригелів має форму бруска з профільованою «поличкою», а внизу – різьбленим фестоном. Третій ряд ригелів – прості, квадратові в розрізі бруски; другий ряд – такі ж бруски, але з різьбою, що надає їм форму скрученого квадратового в розрізі металевого бруска. Ригелі не тільки прикрашають і зміцнюють конструкцію верху, а одночасно служать орієнтирами в просторі, які допомагають сприймати поступове, посилено динамічне розгортання простору в напрямку догори та процесу ступеневого подолання вагомості будівельного матеріалу.

Значне місце у створені ілюзії висоти верху належить також майстерно використаному освітленню, системі розміщення вікон.

У вівтарі простір оформлено, як і у бабинці, але з певними відмінами. Вони обумовлені, по-перше, тим, що у плані вівтар шестигранник а не квадрат, і він більший бабинця площею. Між тим висота зрубу стін його така ж, як і у обох інших дільницях. Залом вівтаря вищий, ніж у бабинця, і переходить у восьмигранну піраміду починаючи з третього вінця, а не зовсім угорі, як у бабинці, і виглядає він круглішим, ніж у бабинці. Восьмеричок-ліхтар на вигляд не відрізняється від ліхтаря бабинця.

Ригелі у вівтарі мають вигляд профільованих брусків. Розміщено їх також, як і в центральній дільниці, не суцільним рядом, а лише вподовж східної, південної і північної граней вгорі зрубу стін.

Аналіз обмірних креслеників Преображенської церкви в Межирічі ускладнюється тим, що при реалізації будови в натурі геометрично правильні архітектурні форми як при розбивці плану, так і при оформленні простору (особливо верхів) були в окремих пунктах сильно деформовані[4]. Проте, задум, положений в основу як наземних, так і висотних розмірів та їх взаємозв’язку, при аналізі виявляється цілком ясно, а принципи побудови не викликають ніяких сумнівів. Аналогічні засоби побудови ми зустрічаємо в інших подібних пам’ятках, вони зміцнюють і стверджують правильність наших висновків.

Найбільш від геометричної правильності відійшли форми плану центральної дільниці і вівтаря.

В основі побудови плану цілої будови лежить довжина зрубу центральної дільниці (її виміряти доводиться там, де вона найбільше ближче до південної грані); ширина ж тої дільниці дорівнює 3/2 її повної довжини. Таким чином, намічається контур чотирикутника, в який вписано восьмигранник плану центральної дільниці. Від нього на схід лежить чотирикутник, в який вписується шестигранник вівтаря. Західна грань вівтаря дорівнює половині діагоналі чотирикутника, який вписано в зруб центральної дільниці. Внутрішня довжина плану вівтаря разом з половиною довжини центральної дільниці дорівнює діагоналі північної половини чотиригранника, в який вписується план центральної дільниці. Бабинець в плані – квадрат (точніше, чотирикутник), його сторона дорівнює довжині вівтаря. Залишається визначити розміри граней вівтаря і центру. Східна і західна грані центральної дільниці дорівнюють діагоналі чотирикутника, в який вписано план вівтаря, а північна і південна дорівнюють половині внутрішньої ширини плану вівтаря. Південно-західна і аналогічні грані центру розміром наближаються до південної чи північної, але кути, під якими вони заломлені при східній та західній гранях, різні (50°, 53°, 55°, 60°). Це збільшує геометричну неправильність восьмигранника.

Неправильну геометричну форму має також план вівтаря. Його східна грань на 8° відхиляється від паралелі до західної. Північна грань – довша південної. Східна і обидві суміжні грані приблизно рівні між собою і дорівнюють половині довжини плану вівтаря. Північна грань = половині ширини вівтаря. Всі ці неправильності, що різко впадають в очі на обмірних кресленниках, затушовуються і зовсім непомітні в натурі. Навпаки, ці ухилення від геометричної правильності взято в таких дозах, які позбавляють архітектурні форми будови сухості, роблять їх органічно живішими.

Зруби корпусу стін усіх дільниць – одної висоти. Вона дорівнює основній вимірній одиниці: довжині плану центральної дільниці. Побудова верху центральної дільниці виявляє таку взаємозалежність частин.

Перший залом в поперечному розрізі має форму трапеції; грані її заломлено під кутом 55°, східна ж і західна грані становлять продовження відповідних граней зрубу стін і виявляють нахил не всередину, а, навпаки, відхиляються від вертикалі на кілька градусів назовні зрубу залому. При заготівлі південної і північної граней першого залому майстер використав шаблон-трапецію, у якої основа – ширина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = довжині західної грані плану. Висота першого залому центральної дільниці і зрубу стін разом дорівнюють ½ довжини плану будови.

Зруб восьмерика витягнуто по осі південь–північ, але різниця (пропорційна) між шириною і довжиною його менша, ніж між шириною і довжиною плану дільниці. Повна ширина восьмерика = ½ довжини плану будови, а довжина = повній довжині зрубу стін центру (вгорі). Грані зрубу восьмерика похилі всередину будови, особливо західна грань. Довжина східної і західної грані восьмерика = повній ширині плану бабинця. Висота восьмерика = південній грані плану дільниці; висота восьмерика і першого залому разом дорівнює довжині плану бабинця, а висота восьмерика, першого залому і зрубу стін разом дорівнює сумі довжини плану центру і бабинця.

Таким же незвичайним виглядає на обмірних креслениках і другий залом. Якщо в поперечному розрізі форму трапеції виявлено чітко і південна та північні грані на кресленику незначно відходять від простої лінії, то на подовжньому розрізі грані виглядають зовсім інакше: західна грань до половини висоти залому продовжує нахил західної грані восьмерика, потім різко заломлюється до середини, а в останніх вінцях випростовується. Східна грань залому до третини висоти дає незначний ухил всередину зрубу, потім кілька вінців підноситься вертикально, а далі грань різко заломлюється досередини. Слід зазначити, що в натурі оці «дефекти» зовсім не впадають в око. Їх приховують вібруючі відсвіти, що грають і мерехтять на нерівно зложених вінцях граней залому. При заготівлі південної і північної граней цього залому майстер використав шаблон-трапецію, у якої основа – ширина восьмерика, верхня грань = довжині південної грані восьмерика. При заготівлі східної і західної граней зрубу другого залому центрального верху майстер використав другий шаблон-трапецію, у якої основа – довжина восьмерика (вгорі). Ця трапеція визначала лише нижні і верхні точки боків залому і схему залому, а не фактичну побудову граней зрубу залому. Висота другого залому = ½ довжини основи восьмерика. Висота центральної дільниці до початку ліхтаря – апофема рівностороннього трикутника з стороною = довжині плану будівлі.

Ліхтар витягнутий уже по осі схід–захід, а не з півдня на північ, як план зрубу стін і восьмерика. Його довжина (в основі) = ½ основи восьмерика, а повна ширина = довжині. Висота ліхтаря визначається тим, що висота верха дільниці дорівнює сумі довжини плану вівтаря і бабинця, а внутрішня висота центральної дільниці = довжині плану будови.

Верх вівтаря, його маса і висота значно поступаються перед розмірами центрального верху. Залом вівтаря в подовжньому розрізі дає трапецію, у якої основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ⅓ ширини зрубу стін дільниці (вгорі) і висота = ½ довжини зрубу стін дільниці (вгорі). В основі залом вівтаря – шестигранник, але через два вінці вище основи він переходить у восьмигранну піраміду.

Восьмигранний ліхтар вівтаря має довжину = ширині плану вівтаря центральної дільниці (вгорі), ширина його = довжині і висота = 1/3 довжини зрубу стін дільниці (вгорі). Висота верху вівтаря – апофема рівностороннього трикутника з стороною = довжині зрубу стін (вгорі), внутрішня висота вівтаря дорівнює висоті центральної дільниці до початку другого залому.

Верх бабинця близький розмірами і формою до верху вівтаря. Проте вони не однакові. хоч будовані за одними приписами. Залом бабинця – низ усіченої чотиригранної піраміди, що лише вгорі переходить у восьмигранну. В розрізі залом має форму трапеції. Для заготівлі на землі зрубу цього залому майстер використав шаблон-трапецію, у якої основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = довжині верхньої грані трапеції вівтаря. Висота залому бабинця менша висоти залому вівтаря. Висота залому і зрубу стін бабинця = подвоєній довжині плану бабинця.

У ліхтарі бабинця довжина = висоті залому, на товщину бруса він довший ліхтаря вівтаря. Висота ліхтаря бабинця = його довжині. Ліхтар бабинця вищий ліхтаря вівтаря. Висота верху бабинця дорівнює висоті трикутника з основою = довжині зрубу стін дільниці (вгорі) і боками = довжині плану бабинця.

Вікна в зрубах стін заложено на висоті = апофемі трикутника з стороною = довжині плану бабинця. Вікна у ліхтарі бабинця та круглі у восьмерику центральної дільниці заложено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = ½ повної довжини зрубу стін вівтаря (вгорі); у ліхтарі вівтаря вікно прорізано на 2 вінці вище, ніж у ліхтарі бабинця. Вікна в ліхтарі центрального верху заложено над верхнім вінцем восьмерика на висоті = ½ ширини восьмерика (вгорі).