Церква Юрія[1] 1765 р. Обмір 1927 р., фото 1913–1927 рр.

Ця невелика розмірами (15,5 м довжиною, 8,5 м шириною і 15 м висотою), «ходового» типу церковка стояла в колишній приміській слободі Довгалівці. Невибагливі, скромні архітектурні форми її справляли враження інтимно-лагідної будови.

Збудована в 1765 р. з дубу. Архіви церкви не збереглися. Відомо, що в 1865 р. її капітально ремонтували: замінили нижні вінці зрубу, наново обшалювали, прибудували з заходу, півдня й півночі три приділки. План церкви складається з центрального восьмигранника, витягнутого по осі південь–північ, шестигранного вівтаря і такого ж бабинця. У бабинці й вівтаря ширина теж перевищує довжину. Бабинець ширший вівтаря (його внутрішня ширина дорівнює ширині вівтаря разом з стінами), до того ж в східній частині бабинець ширший, ніж в західній (на межі з короткими гранями). Центральний зруб має на межі з вівтарем короткі, а на межі з бабинцем майже метрової довжини заплечики. Просвіти в зрубах стін між центром і бабинцем та вівтарем високі, завершені циркульної форми «аркою». Проте об’єм бабинця і вівтаря сприймається все ж відокремлено від центра. Стіни бабинця – спокійних пропорцій – переходять у легкий пружної форми залом, що завершується струнким, яскраво освітленим, правильної в плані форми восьмериком, покритим широким плафоном. Вівтар дублює – з невеликими відмінами – форми й розміри бабинця. Верхи вівтаря й бабинця – напіврозвинутих форм.

Просторовий об’єм центрального верху уже не обмежується трьома компонентами, а має їх уже чотири і більш активно, ніж вівтар чи бабинець, розгортається в напрямку догори. Хоч висота зрубу стін центру лише дорівнює довжині плану і менша за його ширину, все ж, завдяки підкресленій гранчастості і виразно виявленому нахилу стін всередину, об’єм легко, без відчуття напружності переходить через невисокий перший залом у просторий світлий восьмерик, що зберігає співвідношення сторін поземного плану. Енергійним рухом другого залому об’єм переходить в щедро освітлений, уже правильний в плані, другий восьмерик – ліхтар, покритий ще ширшим, ніж у вівтарі, плафоном. Об’єм верху центральної дільниці в інтер’єрі сприймається як композиція гармонійно розгорнутих просторових об’ємів різної форми, що спокійно, легко, без підкресленого напруження переливаються одна в другу.

Простенькі, але соковито різьблені ригелі у бабинці майстер розмістив на межі зрубу стін і залому проти вузьких граней. В центральній дільниці ригелі розміщено вгорі зрубу стін, вгорі першого, а також другого восьмериків, теж проти вузьких граней. Різьблене мереживо ригелів оздоблює і пом’якшує аскетичну суворість архітектурних форм. Разом з тим вони відіграють роль акцентуючих елементів при переході одного компонента в другий.

В зовнішньому вигляді частина будови (до початку заломів), незважаючи на підкреслену гранчастість зрубів і вертикальну обшивку стін, сприймається як суцільна, нерозчленована маса спокійних пропорцій. Починаючи з заломів кожна дільниця набуває уже відокремлене, розв’язання просторових об’ємів. Перші заломи всіх трьох дільниць зараз вкриті залізом, але зберегли плоскісність старих ґонтових або «драних» дахів; вони об’єднані в один, слабо розчленований компактний об’єм, і лише восьмерики верхів трактуються уже кожен відокремлено. Зберіг  первісну плоскісну форму граней даху і другий залом центральної дільниці. Домінуюча роль в композиції зовнішнього вигляду церкви належить масі верху центральної дільниці. Спокійних пропорцій перший восьмерик центрального верху значно переважає розмірами восьмерики-ліхтарі вівтаря й бабинця. Навіть другий восьмерик-ліхтар центру масивніший за восьмерики бокових башт. З великим мистецьким тактом майстер уникає одноманітності й сухості рисунку силуету верхів, надаючи масам восьмерика бабинця більшої, ніж масам вівтаря, стрункості. Викликалося це рельєфом місцевості, де стояла церква, потребою дбати, в першу чергу, про вигляд будови з захід–півночі.

З великою майстерністю – легко й граціозно – вирішує будівник завершення кожної дільниці. Всі три завершення легкі, делікатні за формою і пропорціями. Вони досить широко розставлені, їх «обмиває» світло, їх форми «тануть» в ньому. В цій церкві, як і в ряді інших, сучасних їй, ми відчуваємо подих доби рококо; не в зовнішньому користуванні якимись певними формальними елементами, а в своєрідно сприйнятим «ароматом» мистецтва тої доби.

Аналіз обмірних креслеників[2] показав, що вихідний розмір в побудові плану – ширина центральної дільниці. План центра – восьмигранник, вписаний в чотиригранник. В плані довжина центральної дільниці становить ¾ його повної ширини. Східна і західна грані восьмигранника дорівнюють довжині його, а південна й північна = ½ діагоналі чотиригранника, що становить північну половину чотирикутника, який вписується в восьмигранник.

План вівтаря – шестигранник; повна його ширина дорівнює ½ діагоналі чотиригранника, який вписується в восьмигранник плану центру, а довжина – апофема трикутника з стороною = ширині вівтаря, або =1/2 повної ширини центральної дільниці. Східна, південна й північна грані вівтаря дорівнюють 2/3 повної довжини його.

Бабинець в плані шестигранник; розміри його дещо інші, ніж у вівтаря: його повна довжина = довжині вівтаря, а внутрішня ширина (починаючи деформацію) = повній ширині вівтаря, або ширина (східна грань) = 1/2 довжини плану центру і вівтаря, взятих разом. Південна й північна грані бабинця дорівнюють 1/2 ширини його, а західна грань = 1/2 повної довжини центральної дільниці (в північній її половині).

Розміри зрубів стін, заломів і восьмериків визначались розмірами плану. Висота зрубів стін усіх трьох дільниць однакова, вона дорівнює довжині плану центру. Так само висота перших заломів усіх трьох дільниць (поминаючи незначні відміни – наслідок недосконалої рубки зрубів) однакова: вона разом з висотою зрубів стін дорівнює ширині зрубу стін центру (вгорі).

Перший залом центральної дільниці в розрізі дає трапецію. При заготівлі зрубу цього залому майстер використав два шаблони-трапеції: для складання східної й західної граней залому допоміжна трапеція мала основу – довжину зрубу стін центральної дільниці (вгорі), верхня грань = довжині плану вівтаря, а висота першого залому і зрубу стін разом дорівнювали ширині плану дільниці (вгорі). Трапеція для складання південної і північної граней мала основу – ширину зрубу стін центру (вгорі), верхню грань (повна довжина) = східній грані плану центру.

Висота першого залому, як ми вже вище говорили, разом з висотою зрубу стін дорівнюють ширині плану центру. Перший залом проектувався з розрахунком, щоб довжина першого восьмерика повторила довжину плану вівтаря (що спостерігається дуже часто в церквах Лівобережжя). Ширина восьмерика[3] = довжині східної грані плану центру (або = довжині зрубу стін центру – вгорі), а висота восьмерика = 1/2 повної довжини його.

Для заготівлі зрубу другого залому центрального верху використано теж два шаблони-трапеції. Для складання східної і західної граней залому трапеція мала основу – довжину восьмерика (вгорі), верхню грань (повна довжина) = 1/2 повної довжини восьмерика (вгорі), висоту = півсумі висоти першого залому і восьмерика. Для складання південної і північної граней другого залому шаблон-трапеція мала основу – ширину восьмерика (вгорі), довжину верхньої грані = довжині верхньої грані попереднього шаблона і висоту таку ж, як і у попереднього шаблона. Висота другого залому і першого восьмерика дорівнює довжині плану бабинця. У другого восьмерика повна довжина дорівнює 1/2 довжини першого восьмерика і ширина = довжині його. Висота другого восьмерика = висоті першого восьмерика. Висота другого восьмерика й другого залому разом = довжині восьмерика (довжині плану бабинця).

Висота центрального верху = ширині зрубу стін центру (вгорі). Внутрішня висота центральної дільниці = довжині плюс ширині зрубу стін (вгорі).

При заготівлі зрубу залому вівтаря майстер використав для складання східної і західної граней (не беручи до уваги опуклість їх) шаблон-трапецію, у якої верхня грань = 1/4 висоти зрубу стін. Висота першого залому вівтаря й зрубу стін разом, як уже вказувалось, = ширині зрубу стін центру (вгорі). У восьмерика бабинця довжина й ширина = ¼ повної ширини плану дільниці. Висота восьмериків й бабинця = ½ довжині зрубів стін дільниці (вгорі). Висота верху вівтаря і бабинця = апофемі трикутника з стороною = довжині зрубу стін вівтаря (вгорі).

Верх бабинця побудовано аналогічно до верху вівтаря, лише восьмерик його коротший. Обидва восьмерики центрального верху, а також восьмерики вівтаря й бабинця мають нахил граней всередину; ширина й довжина їх у вівтарі й бабинці разом з стінками, вгорі взята, дорівнюють довжині й ширині їх внизу без стінок. Восьмерики ж центрального верху мають звуження зрубів вгорі ще більше.

Внутрішня висота центральної дільниці менша довжини плану будови, а внутрішня висота вівтаря й бабинця менша довжини плану центру і бабинця (чи вівтаря), взятих разом.

Вікна в зрубах стін вівтаря й бабинця заложено на висоті = 1/2 довжини плану центру. Вікно в першому восьмерику центрального верху заложено на висоті = ширині плану центру. Вікно в другому восьмерику заложено над верхнім вінцем першого восьмерика на висоті = 1/2 довжини першого восьмерика (вгорі). Просвіти вікон в восьмерику в бабинці і вівтарі лежать на тій же висоті, що і в центральному верху в першому восьмерику. Центр вікна верхнього восьмерика центральної дільниці припадає на вершину рівностороннього трикутника, побудованого на довжині плану будови, як на основі.

Принагідно зазначимо, що більш поширений був інший засіб, коли кругле, або чотирикутне вікно (його центр чи низ або верх) прорізали в восьмерику на висоті = 1/2 довжини плану будови: церкви в Красносільці XVII в. Тучапах 1680 р., Ісаях 1665 р., Підлісках 1655 р., Дрогобичі – Юр XVII в., Торках XVII в., Старій Солі XVII в., Долині 1761 р., Сасові 1731 р., Князівському 1771 р., Бусовиську 1780 р., Ясіньці Масьовій 1810 р.[4], Курниках[5], Дашківцях, Привітові, Малих Хуторах, Камені, Чуднові – Петропавлівська, Синяві – Воскресенська[6]. Рідше кругле вікно позначало то середину внутрішньої висоти центральної дільниці будови: Введенська церква в Трипіллі, то містилося воно на висоті = довжині плану будови: церква Миколи в Лебедині.

Архітектурні форми й пропорції церкви Юрія в Лебедині мають двоїстий характер. З одного боку, не тільки зруби усіх трьох дільниць, але й перші заломи будови мають однакову вишину. Така уніфікація ряду елементів усіх трьох дільниць будови та підкреслена гранчастість плану (восьмигранник та два шестигранники) властиві пам’яткам пізнішої формації, тоді як у пам’ятках давнього часу (чи архаїзуючих) зруби центральної і крайніх дільниць мали різну висоту, а в плані домінувала форма квадрату чи чотиригранника. З другого боку, перші заломи усіх трьох дільниць і другого залому центральної дільниці церкви Юрія в Лебедині мають зовні форму прямолінійних наметів, будова помірної вишини (вишина центральної дільниці в інтер’єрі менше довжини будови), вишина зрубу стін центральної дільниці дорівнює довжині плану її – все це риси, властиві пам’яткам давнішої формації.