В експозіційних залах Лебединського міського художнього музею широко представлені художні меблі XVIII – початку XX століть стилів „рококо”, „класицизм”, „ампір” та „модерн”.

Історія розвитку меблів як витворів мистецтва тісно пов`язана з історією архітектурних стилів і становить особисту галузь декоративно-ужиткового мистецтва. У чергуванні стилів меблів відобразились різні соціально-побутові уклади суспільства, еволюція його матеріальної культури, громадської думки і смаків. В різні епохи були створені розмаїтні типи й форми меблів, різноманітні прийоми обробки матеріалів та різні способи оздоблення. Стиль у меблях – це сукупність форми, деталей, пропорцій, рисунка та оздоблення предмета.

Меблі Лебединського художнього музею колись прикрашали садиби казацької старшини та поміщицькі маєтки Анненкових, Бразолів, Глазенапів, Іваненків, графів Капністів, Кондрат`євих, Коробовських, Красовських, Миклашевських, Хрущових у селі Бобровому, Василівці, Куличці, Лихвині, Михайлівці, Рябушках... Строга стильована витриманість, надзвичайно дотепна і водночас проста тилітарна конструкція, високохудожне зовнішне оздоблення, витончена інкрустація роблять їх справжніми шедеврами ужиткового мистецтва і свідчать про велику талановитість та високу культуру українських та російських майстрів.

Значний інтерес у багатьох відвідувачів музею викликає білий різьблений меблевий гарнітур у стилі „рококо” – стіл з ніжками-драконами, напівкрісла з позолотою, диван-банктетка. Рококо (від франц. „рокайль” – „мушля”) – стиль у европейському мистецтві XVIII ст., який розвивася у проміжному періоді між барокко та класицизмом. Для рококо характерні тяжіння до асиметрії композицій, дрібне деталювання форми, насичена і разом з тим урівноважена структура декору, поєднання яскравих і чистих тонів кольору з білим і золотом. У мистецтві рококо панує граціозний, примхливий, орнаментальний ритм.

До середини 70-х років XVIII ст. на зміну стилю рококо приходитьс класицизм. Для меблів цього стилю характерні простота, чіткість пропорцій з яскраво вираженою конструкцією, що не перевантажена деталями. В якості прикрас використовували інкрустацію (клеєна мозаїка з різних порід дерева), бронзові накладні медальйони, мармурові і порцелянові вставки. На кінець XVIII ст. у строгих формах меблів великого поширення набуває оздоблення античними деталями (різні елементи античного арнаменту). Виділяються в експозиції музею своєю оригінальністю і високохудожнім оздобленням бюро-комод і бюро-шифоньерка.

Ампір (від франц. „ампір” – „імперія”) – стиль пізнього класицизму в европейській архітектурі й декоративному мистецтві I–II третини XIX ст. Ампірові властиві строгі монументальні форми, звернення до давньоримської, давньогрецької та давньоєгипетської тадицій. Нові меблі цього типу відзначалися структурністю композицій та вишуканістю деталей. Матеріали – світле червоне дерево, горіх, карельська береза і бронзові прикраси. Вражає своєю красою і витонченістю цілісний меблевий гарнітур, фанерований карельською березою, що належав до колекції графів Капністів (с. Михайлівка на Лебединщині). Архітекрурність форм, харакрерна для великих предметів цього періоду, особливо чітко виявилась у шафах, бюро, секретерах. Основними мотивами орнаменту були пальметти, ліри, герми, сфінкси, крилаті леви, гріфони, роги достатку, зірки тощо. Це були парадні – палацові меблі.

Приваблює зір унікальне крісло-дуга з руковицями, що експонується в одному із залів музею. Вперше подібне крісло було представлене на Всеросійській мануфактурній виставці в Петербурзі у 1870 р., після чого майстер Василь Петрович Шутов добився пільгового права на виготовлення подібних меблів протягом десяти років. Крісла, виконані під російську старовину, користувалися в той час попитом у купецтва та деякої частини інтелігенції. В. П. Шутов (1826–1887) був різьбарем і художником. Народився він у родині ремісника і ще за дитячих років виявив неординарні здібності. Завдяки своїй наполегливості й таланту Шутов здобу вищу художню освіту. Жив і працював головним чином у Петербурзі. Йому належить чимало чудових робіт из дерева. Всього ним було витворено більше 50 подібних крісел, що нині знаходяться у різних музеях та приватних колекціях.

Частина меблів виконана у стилі „модерн” (франц. „модерн” – „новітній”, „сучасний”), характерну для европейського мистецтва кінця XIX – початку XX ст. Основні риси „модерну” в декоративному мистецтві: асиметрія планів й експресивність композиції, використання криволінійних абрисів, пишність декоративної символичної орнаментики (квіти, рослини, жіночі голівки, лінія „удар бича” тощо). Для меблів стилю „модерн” характерні прості, скромні, легкі й витончені форми й об`єми, що відповідають утилітарному призначенню предметів. Виняток становить прямокутне дзеркало з піддзеркальником, прикрашене різьбленням по дереву. В декорі переважають рослинні мотиви.

Вивчення художнього оформлення старовинних меблів, як і інших видів декоративно-ужиткового мистецтва, слугує розвиткові наших естетичних смаків.

В. І. Кравченко директор Лебединського міського художнього музею

МЕБЕЛЬ ИЗ ДВОРЦА В ХОТЕНИ

            В дореволюционной России существовало много усадеб, которые поражали воображение их посетителей, среди них усадьба Хотень в Сумском уезде, создавал которую в конце XVIII в. Курский потом Волынский генерал-губернатор Михаил Иванович Камбурлей при участии лучших мастеров того времени. Сама местность располагала построить здесь нечто необычное, а воплотил это необычное Джакомо Гваренги. А роспись плафонов выполняли первоклассные фрескисты того времени.

            Комнаты дворца парадные, гостиные, залы, спальни (общее число до 90 комнат) не уступали столичным. Вестибюль в тосканском стиле был оформлен наподобие дворца графа Лаваль на Английской набережной в Петербурге. Зеленая спальня была расписана на потолке и стенах поясным орнаментом (род Рафаэлевских «станцев»). Ярко-синяя спальня была расписана по стенам античными сюжетами с ангелами, жертвенниками и раковинами в полукружиях. Янтарная комната была украшена великолепной росписью некоего рода алтарями с атрибутами античного богослужения. Одна из комнат была малиновая, ее фриз в желтых и лиловых тонах изображает переплетающиеся ленты. Белая комната под мрамор, синяя с белой лепкой и золотым украшением, розовая комната с росписями изображающие пляски. Все это великолепие комнат было уставлено изысканной, самой лучшей работы мебелью.         

            Мебель в Хотени представляла тот редкий образец вкуса и изящество линий, а главное соблюдение стиля объединяющего ее со стилем самого дворца, его отделки и обстановки. Большинство этой мебели относилось к стилю ампир, хотя во дворце были и образцы классического стиля мебели, которую от богато украшенного ампира отличали прямые очертания линий, отсутствие украшений, инкрустация из металла и черепахи. 

            К 1917 г. в квартире Харьковского губернского предводителя дворянства сохранилась часть мебели одного из залов дворца в Хотении: белая с золотыми резными украшениями (две гостиных, биллиардная и часть спальни. Редкого изящества орнаменты украшали эту мебель. Вторая часть этого «набора» хранилась в имении Михайловка Лебединского уезда графа Капниста. Банкетки, столики и стулья дополняла единственная в своем роде кровать. Остов из карельской березы покоился на ножках из бронзы, изображающих сфинксов чудной работы. Здесь же в Михайловском дворце украшали гостиную замечательные по оригинальности рисунка кресла, диваны, столики, бюро, часы и каминные решеточки и экраны. 

            Графом Клейнмихелем были приобретены в Хотени для имения Лютовка прелестные клавикорды и креслица, а для гостиной мебель из квартиры историографа Н. Карамзина, которая была привезена в Хотень графом Строгановым из Петербурга. Особенно хороши были кресла, витрины и столы времен Павла I. На одном из столов экземпляр Истории Государства Российского с автографом Н. Карамзина.

            Лишь некоторые предметы эти указывают на то, как велика была красота дворцовых зал, когда они были обставлены мебелью, украшены бронзой и хрусталем соответствующего их стенам достоинства и стиля. Миновали годы высокого подъема художественной культуры нашего отечества и только остатками от великолепия былых времен украшают теперь наиболее культурные помещики свои комнаты.

Андрей Парамонов