Введенська церква, 1761 р. Обміри 1926 р. Фото 1926 і 1927 рр.

Артемівка була осаджена полковником Харківського Слобідського полку славетним Ів. Сірком в 60-х роках XVII ст. Слобідку цю Сірко віддав у віно за дочкою сотнику мерефянському Івану Артеменку (чи Сербину) [1].

В 1724 р. церкви в Артемівці ще не було. Перші відомості про неї належать 1742 р.[2] У відповіді кореспондента на анкету, розіслану Харківським комітетом по підготовці XIII археологічного з’їзду, зазначалося, що Введенська церква в Артемівці збудована в 1761 році. Дату цю кореспондент взяв, очевидно, з «Церковної відомості». Коли ми обміряли церкву, архів в ній був уже знищений; тому про ремонти будови можна судити лише на підставі дослідження церкви. Всередині сліди ремонтів помітно у ліхтарях вівтаря, південного та північного рукавів. Без сумніву, добудовано з заходу притвор; притому західну і обидві суміжні стіни зрубу бабинця вирізані були на ²/₃ їхньої висоти. Тоді ж, десь на початку XIX в., прибудовано з заходу портик на 4 колонках і ганки до південних та північних дверей. Старе кожуховання стін замінено новою горизонтальною обшивкою зовсім недавно.

Введенська церква в Артемівці[3] – на 10 років молодша Троїцької в Черкаському Бишкині – п’ятизрубна, п’ятиверха, з восьмигранною центральною дільницею та чотирма шестигранними рукавами. Отже, план Артемівської церкви, а як побачимо далі, і зруби стін та верхи – скомпоновано за приписами майстрів лиманської школи.

Східна грань зрубу стін бабинця в нижній половині має заплечики. Зруби стін вівтаря, південного і північного рукавів заплечиків не мають і сполучаються з центральним зрубом «в замок без остатку». Таким самим замком сполучається з центром верхня половина зрубу стін і бабинця. Південна і північна стіни бабинця сполучені між собою лише брусом на середині висоти, там, де кінчаються заплечики. Південний і північний рукави відкрито до центру в нижній половині; верхня ж половина південної грані північного рукава та північна грань південного рукава – глуха стіна, прорізана лише в центрі просвітом – «голосником» у вигляді кола. Вівтар сполучається з центром так, як і південний та північний рукави, з тою відміною, що просвіт у глухій верхній половині західної стіни має форму не кола, а хреста.

Просвіти в зрубах стін рукавів – в гранях, суміжних з центральною дільницею, – показують, як трактує майстер ув’язку об’ємів дільниць між собою. Найтісніше ув’язано об’єми бабинця та центру. З бабинця глядач охоплює поглядом висоту центральної дільниці від підлоги до верха восьмерика, в центрі якого яскраво вимальовується квадратове вікно з вибагливо витесаними по внутрішньому контуру лутками[4]. Об’єми південного і північного рукавів безпосередньо ув’язані з об’ємом центральної дільниці, створюючи тим самим єдиний об’єм на всю ширину будови, але лише в нижній половині зрубів стін. Вівтар майстер трактує як об’єм, ізольований від інших. Так само ізольовано об’єми верхів південного і північного рукавів та центру. В церкві немає таких точок, з яких сусідні верхи сприймалися б як єдина композиція ув’язаних між собою об’ємів, як то бачимо ми в Пакулі, Березному, Смілому. Лише ставши на межі двох дільниць, можна побачити в Артемівці зразу два верхи. Майстер ніби примушує переходити з одної ділянки до другої і, спостерігаючи їх по черзі, по частинах, складати в уяві художній образ інтер’єру будови.

При обмірах ми підрахували кількість вінців, з яких складалися вівтар, північний рукав та центральний верх. Наслідки ілюструє таблиця:

Частина будови	Кількість брусів
	Вівтар, південна грань	Південний рукав, південна грань	Центр, північна грань
Зруб стін	25	28	14 (верхня полов.)
1-й залом	9	7	10
1-й восьмерик	5 ½	8	12
2-й залом	3	3	8 1/2
2-й восьмерик			8
3-й залом			3
4-й залом	4	4	8

Поділивши висоту грані зруба на кількість брусів, помічаємо, що пересічно висота бруса дорівнює 30 см.

В Артемівській церкві добре просліджувались циналі: круглі, діаметром в 4 см, поблизу кутків зрубу. Всередині будови в південному рукаві на західній половині південної стіни циналі розміщалися на такій висоті від підлоги:

1-й на висоті 130 см
2-й на висоті 205 см	Віддалення між 1-м і 2-м – 75 см
3-й на висоті 295 см	Віддалення між 2-м і 3-м – 90 см
4-й на висоті 315 см	Віддалення між 3-м і 4-м – 20 см
5-й на висоті 395 см	Віддалення між 4-м і 5-м – 80 см
6-й на висоті 440 см	Віддалення між 5-м і 6-м – 45 см

В центральній дільниці (всередині) циналі помітні у зрубі стін і в першому восьмерику.

Вікна верхніх восьмериків усіх дільниць будови луток не мають, просвіти для них вирубано просто в брусах зрубу. Вікна перших восьмериків і в зрубах стін мають лутки, пов’язані в кутках «на косу». Одвірки дверей пов’язано інакше: віршень на бокову лутку лягає двома прямокутними зазубнями – вгорі більшими, широкими і високими, внизу – маленькими.

Церква в Артемівці визначається високою досконалою будівельною технікою, що наближається уже до сухої. На межі переходу залому у восьмерик майстер не залишає верхню лінію вінців сусідніх граней (як то натурально виходило) на різній висоті, а підтісує бруси так, щоб лінія переходу від залому до восьмерика йшла не зазубнями, не щаблясто, а була рівно одбита по шнуру. Різьблені ригелі, що замкненим кільцем вінчають верх стін і верх першого восьмерика центральної дільниці, та верхи коротких граней рукавів ефектні, але мотив різьбленої «вервечки» на них сухуватий. Тоді як нижній бордюр ригелів, навпаки, висічено соковито.

Побудова плану будови, зрубів стін усіх дільниць та верху центральної дільниці розвивається чітко й логічно. До ліхтаря центральної дільниці і верхів усіх рукавів доводиться поставитись з деяким застереженням. Перш за все звертає на себе увагу те, що внутрішня висота північного рукава більше ніж на півметри перевищує висоту інших трьох рукавів. Чи не наслідок це ремонтів? Північні рукави дерев’яних церков завжди найбільш терпіли від вологи. А може, це результат неуважності теслів, що складали верх північного рукава? Зазнали, певно, ремонтів також верхні заломи усіх верхів. Яких, важко сказати. Але в других і третіх заломах усіх чотирьох рукавів виглядають голівки великих, ковальської роботи цвяхів – безперечні сліди репарацій.

Звертає на себе увагу і те, що перші заломи усіх чотирьох рукавів заломлено під одним кутом (60^о), але висота їх різна. В південному рукаві залом нижчий, ніж у вівтарі, у південному – нижчий, ніж у північному, і найнижчий – у бабинці. Восьмерики, навпаки, у цих трьох рукавах вищі, ніж у вівтарі, отже, висота зрубів стін разом з їх заломами і восьмериками у всіх рукавах однакова. Висота зрубів стін разом з обома заломами і восьмериками у всіх рукавів однакова. Висота зрубів стін разом з обома заломами і восьмериками у вівтарі й бабинці однакова, а у південному рукаві вона більша на 20 см і на 75 см більша у північному рукаві. Що це? Свідоме уникання одноманітного у всіх рукавах розв’язання композиції верхів? Наслідки ремонтів? Неуважність майстрів? Оглядаючи будову в натурі, переходячи з одної дільниці до другої, не можна помітити ті розходження у розмірах, про які ми вище згадували. Їх виявляють обмірні кресленики.

При огляді будови в натурі інтер’єр її справляє сильне враження гармонійністю розвитку об’ємів компонентів в просторі. Центральна дільниця підкреслено виділена і розмірами, і оздобленням різьбленими деталями, і особливо щедрим освітленням.

Слід звернути увагу на те, що кути, під якими похилено грані заломів кожної дільниці, ступенево зростають. Так, в центральній дільниці кут першого залому дорівнює 60^о, другого – 65^о, третього – 70^о і четвертого – 75^о. У вівтарі кут першого залому – 60^о, другого – 65^о, третього – 75^о.

Повній симетрії (до прибудови притвора) плану будови відповідала повна централізована симетрія зовнішнього вигляду пам’ятки. Посередині, поміж чотирьох однакових башт рукавів підноситься, ступенево виростаючи в домінанту, верх центральної дільниці. Центр будови в Артемівській церкві виділено не лише верхом, а й усім об’ємом дільниці, починаючи з підмурка. Центр виділено окремим зрубом стін. Одночасно центральна дільниця становить інтегральну частину цілої архітектурної композиції. Висота зрубів стін усіх п’яти дільниць однакова; отже, в цій частині об’єм цілої будови трактується як єдина нерізко диференційована маса. Висота першого залому центральної дільниці незначно переважає висоту заломів рукавів. Починаючи ж з першого восьмерика центральна дільниця різко відокремлюється від рукавів, активно збільшує розміри (порівняно з рукавами) своїх восьмериків і заломів; верх центральної дільниці виростає в стрижень архітектурної композиції. Зазначену вище різницю у висоті деяких частин верхів рукавів зовні майстер цілком нівелює, надавши однотипного оформлення усім чотирьом верхам.

В Артемівській церкві структура зрубів, їх пропорційні взаємозв’язки і, як наслідок, художня мова і художній образ пам’ятки розкриваються в зовнішньому вигляді, з одного боку, і в інтер’єрі, з другого, далеко не однаково.

Тонку елегантність, зібраність і стрункість статури, ніжну гармонійність, музичність художньо-архітектурного образу будови особливо виразно і ефективно виявив майстер у зовнішньому вигляді Артемівської церкви. Приглядаючись до об’єму згрупованих зрубів стін п’яти дільниць, глядач помічає рясне і ритмічне зіставлення різних за величиною й стрункістю граней: більших (у яких висота лише на третину більша за ширину) і зовсім вузеньких (основа у них становить лише ¹/₅ висоти). Грані зрубів чітко, але не різко намічають планове розчленування будови. Різниця в освітленні і відмінність ракурсів, в яких глядач сприймає архітектурні форми будови, переконують в тому, що майстер зовні, в формах зрубів цінив і підкреслював їх мальовничий елемент. Енергійно розчленовані маси струнких верхів підсилюють елементи живописної трактовки форм. Таким чином, елементи живописного підходу характерні для виявлення майстром архітектурно-художнього образу будови в її зовнішньому вигляді.

Висота перших заломів рукавів незначно менша за висоту першого залому центральної дільниці. Але заломи рукавів різко зменшують маси зрубів кожної дільниці, тоді як центральна дільниця в першому заломі незначно зменшує об’єм. Восьмерики рукавів, їх довжина і ширина вдвічі менші довжини плану дільниць; восьмерик же центрального верху зменшує об’єм лише на третину. Розміри і «вагомість» форми восьмерика центральної дільниці виділяють його як композиційне ядро цілої будови. У зовнішньому вигляді заломи (крім перших заломів усіх дільниць та другого залому центрального верху) короткі, низькі; їх роль дуже скромна: сполучати об’єми восьмериків. Що ж стосується мас восьмериків, то їх характерними рисами у зовнішньому вигляді будуть такі: 1) їх висота становить не більше ²/₃ довжини; 2) зменшуються їх маси повільно, поступово, без різких стрибків, коефіцієнт відношень висоти до довжини зменшується в спокійному темпі. Тому верхи (при значній їх відносній висоті) в центральній дільниці верх становить ³/₂ висоти зрубу стін, не порушуючи оптичної стабільності будови. Верхи виглядають стрункими. Вони легко й упевнено розгортають рух мас.

Гранчастість зрубів надає стрункості архітектурним формам у зовнішньому вигляді будови. Ще значніша роль гранчастості в оформленні простору в інтер’єрі. За обмірами висота зрубу стін центральної дільниці, наприклад, дорівнює довжині її плану. Глядач же в інтер’єрі завдяки стрункості граней зрубу стін сприймає цей об’єм дільниці як призму, у якої висота явно переважає довжину. Вище ми згадували вже про те, що пропорції тих самих зрубів в інтер’єрі і в зовнішньому  вигляді сприймаються різно. Проілюструймо це розглядом верху центральної дільниці. Перший залом в інтер’єрі за обмірами становить менше третини висоти зрубу стін; на вигляд же залом дорівнює майже половині висоти зрубу стін. Висота восьмерика в дійсності на третину більша висоти першого залому, а на око здається, що висота обох цих зрубів однакова; ширина восьмерика на третину (приблизно) менша ширини зрубу стін, для глядача ж ширина восьмерика дорівнює лише половині ширини плану дільниці. Нахил граней восьмерика всередину досягає 5^о, а здається він значно більшим, тоді як зовні цей нахил зовсім непомітний. Кути нахилу граней зрубів заломів поступово зростають (60^о, 65^о, 75^о); для глядача ж кут нахилу другого залому сприймається як однаковий з кутом першого. Зате висота грані другого залому в інтер’єрі здається майже вдвоє меншою, ніж у першого, тоді як в дійсності різниця висоти граней значно менша. Ширина другого восьмерика зовні становить ½ (приблизно) ширини першого. В інтер’єрі ж вона на око дорівнює лише третині. Висота другого восьмерика зовні становить ²/₃ першого, в інтер’єрі на вигляд вона дорівнює лише третині; в дійсності вона = половині. Форма стрункого тягнутого догори четвертого залому всередині майорить в напівмороку; його висоту око не спроможне чітко визначити; засобами ілюзійного підвищення майстер віддаляє об’єм цього залому на невизначену (за відсутністю проміжних орієнтирів), але значну висоту. Зовні зруб четвертого залому (його можна розглядати і як ліхтар) замасковано глухим ліхтарем, у якого ширина відчутно переважає висоту.

Характерні риси стилю майстра-будівника завжди яскраво відбиваються у пропорційному строї будови. Аналіз обмірних кресленників артемівської церкви показав:

Вихідний розмір в побудові плану – довжина центральної дільниці.

В плані центральна дільниця – квадрат з відсіченими кутами. Східна, північна і західна грані восьмигранника дорівнюють ¾ сторони квадрата, в який вписується восьмигранник; південна грань довша: її внутрішня довжина = надвірній довжині північної грані.

Вівтар в плані теж квадрат з відсіченими зовнішніми кутами. Сторона цього меншого квадрату = ½ діагоналі прямокутника, що становить ½ квадрата, в який вписується план центральної дільниці. Південна грань плану вівтаря = ½ довжини центру, а східна = ½ діагоналі південної половини плану вівтаря.

План бабинця (до перебудови), південного і північного рукавів повторює з незначними відхиленнями абрис і розміри плану вівтаря. Отже, план будови вписується в квадрат.

Висота зрубів стін усіх п’яти дільниць однакова, вона = довжині плану центральної дільниці. Розміри зрубів заломів і восьмериків усіх верхів визначаються розмірами плану.

Перший залом верху центральної дільниці в розрізі має вигляд трапеції; основа її – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = довжині зрубу стін вівтаря (вгорі), висота = ½ довжині зрубу стін центру (вгорі), або ¼ висоти зрубу стін. Трапеція ця – низ рівностороннього трикутника; отже, боки її заломлено під кутом 60^о. При заготівлі на землі зрубу першого залому майстер користався шаблоном-трапецією, що мала згадані вище розміри.

Перший залом складався, виходячи з настанови зменшити внутрішній об’єм дільниці, так, щоб перший восьмерик, його довжина і ширина в основі дорівнювали довжині плану вівтаря; висота восьмерика = ½ довжини зрубу стін дільниці (вгорі). Грані першого восьмерика мають нахил всередину, тому довжина його вгорі на товщину 2 брусів менша, ніж внизу.

Другий залом в розрізі має форму трапеції; трапеція ця – низ рівнобічного трикутника, у якого боки заломлені під кутом в 65^о, а висота = основі трикутника. Заготовляючи на землі зруб другого залому, майстер використав шаблон-трапецію, у якої основа – довжина першого восьмерика (вгорі), верхня грань = ½ основи трапеції. Висота другого залому визначається тим, що разом з висотою першого залому та восьмерика = довжині зрубу стін центру (вгорі).

Другий залом заложено з настановою, щоб другий восьмерик, його довжина і ширина становили ½ тих же розмірів першого восьмерика (внизу); висота другого восьмерика також вдвічі менша за висоту першого восьмерика.

Шаблон-трапеція для попереднього складання на землі зрубу третього залому мав основу = довжині другого восьмерика, верхню грань = висоті другого восьмерика і висоту = ½ висоти другого восьмерика.

Четвертий залом (його можна розглядати і як глухий ліхтар) має в розрізі форму трапеції; основа її – довжина третього залому (вгорі), верхня грань (плафон) = ½ основи третього залому. Висота четвертого залому визначається тим, що висота верха центральної дільниці = подвоєній східній грані плану центру (= 1 ½ довжини центральної дільниці). Внутрішня висота центральної дільниці більша за довжину плану будови на ½ довжини плану вівтаря і = подвоєному віддаленню між південним кутом західної і північним кутом східної грані плану дільниці.

Внутрішня висота вівтаря, бабинця і південного рукава майже однакова (з незначними розходженнями), вона дорівнює повній довжині плану центральної дільниці і вівтаря, взятих разом, плюс товщина одного брусу; внутрішня висота північного рукава на ½ метри більша.

Перший залом вівтаря в розрізі має форму трапеції; боки її – сторони рівностороннього трикутника, як і першого залому центрального верху. Отже, боки перших заломів центру і вівтаря мають один кут нахилу 60^о. Шаблон-трапеція, за допомогою якої заготовлявся зруб першого залому вівтаря, мав основу – довжину зрубу стін дільниці (вгорі), верхню грань (повна довжина) = ½ повної довжини зрубу стін дільниці (вгорі); висота першого залома вівтаря = висоті першого залому центру.

Перший залом вівтаря складався з розрахунком, щоб повна довжина восьмерика дорівнювала ½ повної довжини зрубу стін дільниці (вгорі); висота восьмерика і першого залому разом = довжині південної грані зрубу стін дільниці (вгорі).

Шаблон-трапеція для складання на землі зрубу другого залому мав такі розміри: основа – довжина восьмерика (вгорі), верхня грань = ½ довжини східної грані першого залому (від верхнього вінця зрубу стін до нижнього вінця восьмерика), висота другого залому і восьмерика разом = довжині восьмерика.

Третій залом вівтаря можна розглядати і як глухий ліхтар. Основа його – довжина другого залому (вгорі), верхня грань (плафон) = ½ висоти восьмерика, висота = довжині верхньої грані.

Висота верха вівтаря = діагоналі південної половини плану вівтаря. Внутрішня висота вівтаря = сумі повної довжини плану центру і вівтаря.

У першого залому бабинця розміри інші, ніж у вівтаря; він на ¹/₃ нижчий вівтарного. Шаблон-трапеція, за допомогою якого заготовлявся зруб першого залому бабинця, мав основу – довжину зрубу стін дільниці (вгорі), верхню грань (повна довжина) = ½ довжини зрубу стін дільниці (вгорі); висота першого залому разом зі зрубом стін = подвоєній довжині зрубу стін бабинця (вгорі).

Восьмерик бабинця майже настільки вищий восьмерика вівтаря, наскільки залом бабинця нижчий залому вівтаря. У восьмерика бабинця довжина = ½ довжини зрубу стін бабинця (вгорі), а висота його дорівнює довжині.

У другому залому основа – довжина восьмерика (вгорі), верхня грань = висоті першого залому дільниці. Висота другого залому, восьмерика і першого залому разом = ½ довжини плану центру.

Довжина третього залому = довжині другого залому (вгорі), верхня грань (плафон) – повна довжина = ½ довжини восьмерика (вгорі), і висота = довжині основи.

Висота верха бабинця на вінець нижча верху вівтаря. Внутрішня висота бабинця = сумі повної довжини плану вівтаря і центру.

У південного рукава перший залом у розрізі має форму трапеції. Шаблон для заготівлі зрубу цього залому мав такі розміри: основа – ширина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ½ основи, висота = ¹/₃ основи. Висота першого залому і зрубу стін південного рукава разом = подвійній ширині плану дільниці.

У восьмерика довжина (і висота) дорівнюють ½ довжини зрубу стін рукава (вгорі). а висота така ж, як і висота восьмерика бабинця.

У другого залома основа – ширина восьмерика, верхня грань = ½ ширини восьмерика, висота другого залому, восьмерика і першого залому = ширині зрубу стін дільниці (вгорі).

У третього залому південного рукава основа – ширина другого залому (вгорі), верхня грань (повна ширина) = ½ висоти восьмерика, висота = основі.

Висота верха південного рукава = висоті верха бабинця. Внутрішня висота південного рукава = сумі повної довжини плану вівтаря і центру.

У північного рукава основа першого залому – ширина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ½ основи, висота = ¹/₃ повної ширини зрубу стін (вгорі).

Восьмерик верха північного рукава моє довжину і висоту таку ж, як і восьмерик південного рукава.

Другий залом північного рукава має основу – верх восьмерика, верхня грань = ¾ ширини восьмерика (вгорі), висота другого залому і восьмерика, взятих разом, така ж, як і висота другого залому і восьмерика південного верху. У третього залому основа – ширина другого залому (вгорі), верхня грань (плафон) має ширину = ½ основи, висота третього і другого заломів разом дорівнює висоті восьмерика.

Висота верха північного рукава на один вінець нижча суми висоти першого восьмерика і першого залому центральної дільниці.

Якщо розглянуті вище церкви в Черкаському Бишкині, Рубцовій та Артемівці включилися в групу пам’яток лиманської школи без будь-яких застережень, то справа з Покровською церковцю в Олешні, з якою ми зараз ознайомимося, складніша. Архітектурне обличчя Олешненської церкви має двоїстий характер: одні характерні риси її – виразно лиманські, інші – не менш важливі прикмети її – різко відбігають від приписів майстрів згаданої школи. Так, план церкви, структура центрального верху відповідають приписам лиманської школи, а пропорційність основних компонентів будови (відношення внутрішньої висоти центральної дільниці до довжини плану церкви) відмінна від пропорційності тих же компонентів всіх інших пам’яток лиманської школи.