Трьохсвятська церква 1795 р.[1]

Обмір 1927 р. Фото 1913-го.–1927 р.

Збудована в 1795 р. Трьохсвятська церква[2] була вже не першою будовою. У парафіянина цієї церкви Чигринця, що проживав по Гмиринскому провулку буд. 6 в хаті ми знайшли ікону з таким записом: «Сооружися ікона сия старанием… Тимофія Калюжного до храму Трех стелей року А ЛВ» (1732). А в згаданій роботі Ф. Гумилевського наведена посилка на документ, який дає підставу твердити, що Трьохсвятська існувала в Лебедині вже в 1709 р.[3]

Церква має виразні сліди репарації. На жаль, церковний архів не зберігся і ми не можемо документально ствердити, які і коли відбувалися в ній ремонти. В названій праці Ф. Гумилевського зазначено, що в 1828 р. церква була «обновлена»[4].

Збудовано церкву з соснових брусів. Підвалини – дубові. Під час обмірів виявилося, що будова збереглася в незадовільному стані і зруби значно деформувалися. В північно-східних кутах вівтаря і центрального зрубу угли розійшлися, і це дало змогу дослідити і заміряти конструкцію в’язання брусів в углах. Зруби настільки ослабли, що їх довелося взяти в «лисиці».

За планом Трьохсвятська церква  належить до поширеного на Лівобережжі типу: центр – квадрат, бабинець – чотирикутник, вівтар – шестигранник[5]. Церква триверха. Зруби стін вівтаря і бабинця одної висоти, а зруб стін центральної дільниці – вищий, риса теж на Лівобережжі дуже розповсюджена. Але Трьохсвятська церква має одну рису, що зустрічається рідко: вона одна з двох відомих нам на Лівобережжі пам’яток, що нагадує західноукраїнські церкви «з кошами»[6], в яких восьмерики підтримує конструкція за принципом «костра». Восьмерик бабинця Трьохсвітської церкви спирається не на чотири похилі грані першого залому, а на три: західну, південну і північну. Притому південна і північна (обидві довші західної) грані не перетинаються, як звичайно на Лівобережжі, похилою східною гранню, а пов’язані в замки з західною гранню зрубу стін центральної дільниці. Східну ж грань восьмерика бабинця тримає сволок, врубаний в південну і північну грані зрубу першого залому. Відстань між подошвою восьмерика бабинця і західною гранню зрубу стін центральної дільниці зашито в інтер’єрі горизонтальною плоскою стелею. Таку ж конструкцію має і верх вівтаря[7]. Зовні частини даху над «кошами» прикро заломлено. Конструкція верху центральної дільниці така, як і в інших подібного типу пам’ятках Лівобережжя.

Архітектурно-художній образ Лебединської Трьохсвятської церкви після репарації 1828 р. сполучив традиційні народні (і то навіть «архаїчні») прикмети з рисами архітектури класицистичної доби. В планах зрубів будови знаходимо квадрат (центр), чотиригранник (бабинець), у якого ширина дорівнює апофемі рівностороннього трикутника з стороною = довжині. Висота зрубу стін центра дорівнює довжині плану дільниці. Внутрішня висота центральної дільниці менша довжини плану будови. В конструкції верхів вівтаря й бабинця спостерігаємо «коші». Все це – архаїка. Але цю архаїку згодом прибрали в модний «одяг» класицистичної доби. Верхи зовні мають «банясті» перекриття і завершені кулеподібними главками. Восьмерик центральної дільниці – незвично широкий восьмигранник правильної форми з 8 вікнами; він примушує згадати про круглі барабани мурованих церков класицистичного стилю. З заходу, півдня й півночі до зрубів стін приставлені портики з фронтонами. В інтер’єрі верхні заломи усіх трьох дільниць будови засклеплено не дуже прикро і перекрито широкими плафонами, що виявляють бажання будівника наблизити завершення верхів до форми бані. В церкві стоїть ампірів, хороший (за живописом, архітектурною композицією та різьбленим декором) іконостас, що замінив давніший.

Внутрішній об’єм будови витримано в спокійних пропорціях і формах. Такий же спокійний, урівноважений характер мають архітектурні форми і зовні. Дослідження церкви в натурі та аналіз обмірних креслеників її показав, що будова послідовно витримує народні принципи монументалізму, зберегла традиційні форми і засоби компонування складових частин будови. Разом з тим аналіз обмірних креслеників свідчить, що майстер і в форми компонентів будови, і в пропорційний «ключ» вніс певні зміни. Ці зміни переконливо доводять, що майстер глибоко розумів архітектурно-художні цінності, які принесла класицистична архітектура, – урочисту величність архітектурно-художнього образу, ширину розмаху в компонуванні просторових об’ємів. В Лебединській Трьохсвятській церкві ми спостерігаємо не механічне нашарування класицистичних елементів на традиційні народні; майстер творчо сприйняв ті цінності, органічно злютував і об’єднав з традиційною народною основою. Це – характерна риса нашої пам’ятки.

В інтер’єрі будови, в зрубах стін центральної дільниці і восьмерика майстер широко застосовує ригелі; їх лицева сторона оброблена скромно, у вигляді потрійної полички, без «фестонів». У бабинці і вівтарі ригелі зв’язують вгорі надвірні кутки стін; в центральній дільниці їх більше: вони розміщені у всіх чотирьох кутках, перші – на рівні ригелів вівтаря і бабинця, другі – вище – на межі зрубу стін і залому і останні – на межі восьмерика і другого залому.

Освітлена церква дуже щедро. Вікон багато, прорізано їх і в зрубах стін, і в восьмериках. В центральному восьмерику їх аж восьмеро. Вся будова освітлена більш-менш рівномірно. Засоби контрастів освітлення майстра не приваблюють.

Аналіз обмірних креслеників Трьохсвятської церкви м. Лебедина

Вихідний розмір – ширина центральної дільниці. План центральної дільниці – квадрат. Бабинець в плані – чотирикутник; його ширина = 1/2 діагоналі плану центра, а довжина = апофемі рівностороннього трикутника з стороною = ширині бабинця[8]. Вівтар в плані шестигранник (квадрат з обсіченими зовнішніми кутами), його ширина й довжина дорівнюють 1/2 діагоналі центра; південна грань = 1/2 довжини центра, а східна грань = 1/2 ширини вівтаря.

Розміри зрубів стін, заломів і восьмериків визначаються розмірами плану. Висота західної грані зрубу стін центральної дільниці дорівнює стороні (західній) плану центра. Висота верху центральної дільниці = півсумі довжини плану центра й бабинця, або апофемі рівностороннього трикутника, у якого основа – довжина зруба стін (вгорі).

Перший залом центральної дільниці заготовлявся за допомогою шаблона-трапеції; основа його – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = 1/2 діагоналі плану центра, і висота = 1/6 висоти зрубу стін дільниці. Висота першого залому і зрубу стін разом = сумі довжини і ширини плану бабинця. Восьмерик центрального верху, його довжина і ширина = 1/2 діагоналі плану центра, а висота = 1/2 повної довжини восьмерика. Висота восьмерика, першого залому і зрубу стін разом = довжині плану центра і бабинця. Для складання другого залому центрального верху використано шаблон-трапецію, у якої основа – довжина восьмерика (вгорі), верхня грань = 1/3 довжини восьмерика і висота = висоті восьмерика і першого залому, взятих разом і поділених навпіл. Висота центрального верху = півсумі довжини плану центра і вівтаря, а внутрішня висота центральної дільниці – менша довжини плану будови і = подвоєній довжині зрубу стін дільниці (вгорі).

Висота зрубу стін бабинця (західна грань, де найменша осадка) = півсумі довжини плану бабинця і центра. У першого залому західна грань = 1/3 довжини плану, діагональ трапеції, що визначає нахил цієї грані, = 1/2 довжини плану центра. Висота першого залому і зрубу стін бабинця разом = довжині зрубу стін центра (вгорі). У восьмерика довжина і ширина = 1/2 довжини восьмерика центральної дільниці. Грані восьмерика мають нахил всередину; повна довжина його вгорі = внутрішній довжині основи. Висота восьмерика = 1/2 довжини зрубу стін дільниці (вгорі). При заготівлі зрубу другого залому використано шаблон-трапецію, у якої основа – довжина восьмерика (вгорі), верхня грань = 1/2 ширини восьмерика і висота = 1/3 довжини восьмерика. Висота верху бабинця = третині суми довжини плану бабинця і центра, або = 1/2 діагоналі прямокутника, що становить половину плану центра. Внутрішня висота бабинця = довжині плану центра плюс 1/2 довжини плану вівтаря.

Висота зрубів стін вівтаря і бабинця однакова. Східна грань першого залому вівтаря (нахил 60°) = 1/4 довжини плану вівтаря. У восьмерика вівтаря довжина = довжині восьмерика бабинця разом з обома стінками зруба. Нахил граней восьмерика вівтаря менший, ніж у бабинці. Висота обох восьмериків однакова. Для заготівлі зрубу другого залому вівтаря використано шаблон-трапецію, у якої основа – довжина восьмерика (вгорі), верхня грань і висота такі ж, як і у бабинці. Висота верху вівтаря = висоті верха бабинця, а внутрішня висота вівтаря = діагоналі плану центра.

Вікна в зрубах стін заложено на висоті = 1/2 ширини плану бабинця. Вікна в восьмерику центрального верху заложено над верхнім вінцем зрубу стін дільниці на висоті = чверті повної довжини зрубу стін дільниці (вгорі). На такій же висоті над верхнім вінцем зрубу стін заложено вікна і в восьмерику бабинця та вівтаря. Верх вікон в восьмериках бабинця і вівтаря позначають 1/2 повної довжини плану будови, а центр вікна в восьмерику центрального верху припадає на висоту = діагоналі плану центральної дільниці.