Стефан Таранушенко про Покровську церкву
ІЗБИЦЬКЕ Вовчанського району Харківської області.
Покровська церква 1756 р.
Обмір і фото 1929 р. П. Жолтовського.
Церква дуже мала (сторона квадрату плану центральної дільниці дорівнює 5 м, а довжина цілої будови – 14 м) і невисока. Будував її майстер, що дотримувався старовинних засобів будування і форм. Згодом (коли саме – документів не маємо) церкву розширили: добудували південний і північний рукави; бабинець же сполучили з пізніше збудованою дзвіницею.
За планом ця церква, як і церква Миколи в Вільшані, належить до групи тризрубних будов, що складаються з трьох чотирикутників. Центр її – квадрат, трохи деформований (східна й північна грані коротші західної та південної), бабинець і вівтар – чотирикутники; їх ширина = ¾ сторони центру, а довжина кожного чотирикутника разом з половиною довжини центру дорівнює діагоналі центру. Отже, довжина цілої будови = двом діагоналям центру.
Зруб вівтаря знизу має форму прямокутної призми. Починаючи з другої третини висоти він набуває форму шестигранника. Бабинець під час ремонту перебудували; притому зник цілком його верх. Якщо зруб бабинця до перебудови мав знизу прямокутну форму, а у верхній частині – шестигранну (як вівтар), то це зближувало церкву в Ізбицькому з церквою Миколи в Вільшані, церквою в Валуйках, Покровською церквою в Седневі. Вівтар церкви в Ізбицькому завершує дах стіжкової форми. Центр має два заломи і восьмерик; цим центр в Ізбицькому нагадує церкву в Введенському.
Як показує кресленик, довжина восьмерика центральної дільниці в плані дорівнює ширині вівтаря, а ширина восьмерика = половині діагоналі плану центру; висота ж – близька до половини довжини восьмерика.
Зараз центр і вівтар (а раніш, певно, і бабинець) завершують дахи стіжкової форми, що зберігають форми первісних дерев’яних. Цим Ізбицька церква нагадує церкву в Гаврилівці.
Зовні церква обшита всторч. Нижче вікон зруби стін обходить профільований поясок-карниз, що складається з двох поличок і чвертьвалка. Полички помережані зубчиками, що нагадують зубчики на ригелях в церкві в Вільшані. Подібні зубчики повторюються також на карнизах верху зрубу стін і восьмерика.
В інтер’єрі звертає на себе увагу те, що зруб восьмерика в’яжуть дві пари сволоків. Перша пара заложена нижче вікон; вона має інтервал, що дорівнює ширині вікна. Друга пара сволоків врубана рівнобіжно першій на межі восьмерика і другого залому, але з інтервалом, що дорівнює довжині грані восьмерика.
Залом вівтаря також скріпляє хрестовина, зрубана трохи нижче плафона. Такої «перестраховки» в жодній церкві на Лівобережжі нам зустрічати не доводилося. Ширше такі сволоки для зміцнення верхів вживали майстри церков в Західній Україні.
За окремими прикметами церква в Ізбицькому наближається до Миколаївської в Вільшані. Тому і опис їх містимо поруч. Можливо, що й побудовано церкву в Ізбицькому десь біля середини XVIII віку.