Обміряна і зафотографована в 1928 р.

Слобода Осинова (колись Осинова Лука) лежить на південному сході Слобожанщини, на річці Айдар; отже, дещо осторонь від «лиманського куща»  поселень, як і Олешня. В XVII–XVIII ст. Осинова Лука – сотенне містечко Слобідського Острогожського полку. Заселялось в XVII ст. переважно слобідськими козаками, зокрема – з Лебединської сотні Сумського Слобідського полку, а також виселенцями з Гетьманщини.

Михайлівська церква в Осиновій збудована в 1789 р., тобто на 2 роки пізніш, ніж у Береці. В 1848 р. вона була уже ветха. В 1851 р. її ремонтували[1]. Зараз важко сказати, в чому полягав ремонт. В церкві ніяких архівних документів не збереглося. Вигляд церкви всередині, її зруби стін, заломів, восьмериків не виявляють ознак перебудови. На захід від церкви стоїть побудована пізніше церкви дзвіниця, сполучена (чи не 1851 р.) притвором з бабинцем церкви; притому низ зрубу стін бабинця на висоту 3,5 м від підлоги вийнято, верхню частину зрубу підперто стовпами, а південну і північну стіни притвору підведено до кутів західної грані центральної дільниці. Такий засіб сполучення бабинця з притвором свідчить, що зруби стін у церкві не «пересипалися». До пізнішого часу належать сучасна обшивка церкви зовні і залізні дахи; розширено згодом також двері, а може, й нижній ряд вікон у зрубах стін. Зовнішній вигляд церкви після ремонтів набув присмаку «сухості», особливо в формах зрубів стін і восьмериків.

Всередині переробок непомітно. До того ж, як показав аналіз обмірних креслеників, приписи побудови не лише плану, але й зрубів стін, восьмериків і заломів витримано в характерних для лиманської групи церков приписах. Отже, Осинівська Михайлівська церква, без сумніву, належить до пам’яток лиманської школи.

Вона п’ятиверха. Структура верхів її більш нагадує пізнішу Миколаївську в Червоному Осколі, ніж старішу Артемівську. Центральний верх Михайлівської церкви має чотири восьмерики, верхи рукавів – по три. Притому верхні восьмерики верхів чотирьох рукавів зараз глухі, знизу зашиті плафонами (можливо, глухими восьмерики ці стали після ремонтів). Верхні заломи усіх верхів низькі (як і у Червоному Осколі).

Зовні церква виглядає стримано стрункою. Зруби стін її в натурі сприймаються стрункішими, а верхи менш тягнутими, ніж виглядають вони на обмірних креслениках. У зовнішньому вигляді ширина восьмериків центральної дільниці значно переважає їх висоту, а заломи виглядають низькими, короткими і круто похиленими. В інтер’єрі ж, навпаки, заломи центрального верху сприймаються стрімкими, особливо перші три; вони дуже енергійно розвивають рух об’єму догори, активно нарощують (ілюзійну) висоту верху. Восьмерики рукавів (як і зруби їх стін) зовні стрункіші, ніж зруб стін і восьмерики центральної дільниці. В інтер’єрі скорочення об’ємів в верхах рукавів проходить енергійніше, ніж у центрального верху.

Зовні верх центральної дільниці домінує, але верхи усіх чотирьох рукавів не позбавлені значної долі самостійності в композиції будови. Інтервали між верхами значні, їх активно «обмиває» світло і додає їм стрункості.

Просвіти між зрубами стін центру і бабинця, центру і південного та північного рукавів в інтер’єрі широкі (хоч зруби стін цих дільниць і мають невеличкі заплечики). Декоративне «навантаження» цих просвітів зосереджено на брусках-стяжках. Деякі елементи оздоби їх («тюльпани») нагадують лиманські, але в цілому характер контурів просвітів тут інший.

Низ зрубу першого восьмерика центрального верху позначено брусами з мережкою (зубчиками), як і в Червоному Осколі. Ригелі врубано тільки перед вузькими гранями: в центрі – вгорі зрубу стін, вгорі першого і другого восьмериків; в рукавах – вгорі зрубів стін і першого восьмерика. Зовнішній кант нижньої грані бруска ригеля профільовано у вигляді чвертьвалька і помережано – з інтервалами – косими нарізками.

Яскраве і своєрідне враження справляє Осинівська Михайлівська церква в інтер’єрі. Майстер її не ставив завдання максимально об’єднати об’єми дільниць, розгорнувши широчінь простору. Навпаки, кожну дільницю доводиться сприймати певною мірою відокремлено, треба послідовно обійти і оглянути одну за одною кожну дільницю, тільки після цього у глядача складається загальне уявлення про будову.

Добре освітлений зруб стін кожного рукава енергійним рухом стрімкого першого залому переводить об’єм дільниці у освітлений 4 вікнами, тягнутих догори пропорцій перший восьмерик. Треба сказати, що інтенсивність освітлення зростає разом із зростанням висоти верху рукава. Не менш енергійно другий залом переводить об’єм рукава в верхній восьмерик; він, як і останній залом, потопає в морі світла (верхній восьмерик прорізано також 4 вікнами).

Особливо могутнє враження справляє центральний верх. Площа центральної дільниці значно просторіша за рукав, а освітлюється вона лише тим світлом, що потрапляє сюди від рукавів. (Зруб стін вікон не має і потопає в напівмороку.) Тому об’єм зрубу стін центру сприймається як інертна маса. Ще слабкіш, ніж зруб стін, освітлений перший залом. За обмірами грані його заломлені круто (50^о), в натурі ж він сприймається стрімким і високим, тоді як перший розложистий (довжина його більша довжини плану вівтаря) восьмерик, навпаки, виглядає значно нижчим, ніж у дійсності. Чотирьох вікон замало, щоб добре освітити його.

Верх центральної дільниці в натурі вдвічі вищий за верх вівтаря, а ілюзійно висота його набагато більша. Перехід зрубу стін у перший восьмерик, першого восьмерика у другий, а далі в третій і четвертий проходить твердим, уповільненим, але нестримним кроком. Освітлено центральний верх в цілому значно слабкіш, ніж верхи рукавів. Четвертий восьмерик і п’ятий залом майорять в напівмороку. Це ще більш посилює могутність зльоту верху.

Ще два слова про просвіти в Осинівській церкві. Такого оформлення просвітів з центру до рукавів, як в Осинівській церкві, більш ніде зустрічати не доводилося. Яскрава «графічність» контуру їх викликає в пам’яті згадки про «розчерки», якими славилися тогочасні писані документи та рукописні книги.

Тепер ознайомимось з наслідками аналізу обмірних креслеників.

Вихідний розмір в побудові плану – довжина центральної дільниці[2]. План центру – квадрат з відсіченими кутами[3].

План південного рукава – квадрат з відсіченими зовнішніми кутами; ширина вівтаря і південного рукава = ½ діагоналі чотирикутника, що становить східну половину центрального квадрату, а довжина вівтаря = повній ширині його. Сторона квадрату плану північного рукава на товщину бруса менша сторони квадрату плану південного рукава. План бабинця – чотиригранник з відсіченими зовнішніми кутами. Збережена верхня половина зрубу стін бабинця має довжину = діагоналі чотирикутника, що становить південну половину чотиригранника, в який вписується план вівтаря; ширина бабинця = ширині вівтаря (довжина бабинця – сторона, а ширина – апофема рівностороннього трикутника).

Східна, західна і південна грані центру дорівнюють ¾ довжини центру, а північна грань – на товщину бруса довша. Південна і північна грані вівтаря і усі відповідні грані південного і північного рукавів дорівнюють ½ довжини центру. Східна грань вівтаря і відповідні грані південного і північного рукавів = ½ діагоналі південної половини плану дільниці[4].

Висота зрубів стін усіх дільниць однакова; вона менша за довжину плану центру і дорівнює півсумі довжини плану центру і вівтаря[5].

При виготовленні на землі зрубу першого залому майстер користався шаблоном-трапецією; основа її – довжина зрубу стін центральної дільниці (вгорі), верхня грань – діагональ чотирикутника, що становить південну половину чотиригранника, в який вписується план вівтаря. Сума висоти залому і зрубу стін = ширині плану центру.

Ширина і довжина першого восьмерика = діагоналі чотирикутника, що становить половину квадрату плану вівтаря, а висота восьмерика - ½ довжини зрубу стін центру (вгорі). Висота центральної дільниці від підлоги до початку другого залому = діагоналі квадрату, в який вписується план центру.

Другий залом центрального верху заготовлявся на землі з допомогою шаблона-трапеції; основа її – довжина першого восьмерика (вгорі), верхня грань = ½ довжини плану центру. Висота другого залому і першого восьмерика разом - повній довжині плану вівтаря. Довжина і ширина другого восьмерика = ½ довжини плану центру, а висота = півсумі висоти другого залому і першого восьмерика. Третій залом заготовлявся за допомогою шаблона-трапеції, у якого основа – довжина другого восьмерика (вгорі), верхня грань = висоті другого восьмерика. Висота третього залому, другого восьмерика і другого залому разом = довжині плану вівтаря. Повна довжина і ширина третього восьмерика = висоті другого восьмерика, а висота – півсумі висоти третього залому і другого восьмерика[6].

Четвертий залом – у розрізі – низ рівнобічного трикутника, у якого боки = висоті третього восьмерика; четвертий залом вдвічі нижчий за третій.

Четвертий глухий восьмерик має довжину і ширину = висоті третього восьмерика, а висоту, наближену до ½ довжини третього восьмерика (вгорі).

П’ятий залом – у розрізі – низ рівностороннього трикутника; висота його визначається тим, що разом з висотою четвертого восьмерика вони дорівнюють довжині четвертого восьмерика.

Висота верху центральної дільниці дорівнює повній довжині плану центру і бабинця, разом взятих.

Внутрішня висота центральної дільниці – більша довжини плану будови і дорівнює діагоналі плюс стороні квадрату, в який вписується план центру, або = ширині плану будови плюс ½ плану вівтаря.

Перший залом вівтаря у розрізі має форму трапеції. Для заготівлі зрубу цього залому майстер використав шаблон-трапецію, у якого основа – зруб стін дільниці (вгорі), верхня грань = ½ довжини першого восьмерика центральної дільниці. Висота залому із зрубом стін разом на 2 вінці нижча за висоту зрубу стін і першого залому центру.

У першого восьмерика вівтаря довжина дорівнює ½ довжини першого восьмерика центру, або довжині східної грані плану дільниці, а висота восьмерика вівтаря дорівнює півсумі висоти першого восьмерика і першого залому центру. Висота першого залому і восьмерика вівтаря, взяті разом, дорівнюють висоті першого восьмерика центру.

Другий залом верху вівтаря в розрізі має форму трапеції. Для попереднього складання на землі зрубу цього залому майстре використав шаблон-трапецію, у якої основа – довжина першого восьмерика (вгорі), верхня грань = ¹/₃ довжини зрубу стін дільниці (вгорі). Висота другого залому визначається тим, що разом з висотою першого восьмерика і першого залому дорівнює довжині плану вівтаря.

У другого восьмерика довжина = ¹/₃ довжини плану вівтаря, висота = ½ висоти першого восьмерика = довжині зрубу стін дільниці (вгорі).

Третій залом складався на землі за допомогою шаблона-трапеції, у якої основа – довжина другого восьмерика, верхня грань = ¹/₃ довжини першого восьмерика, висота = ½ висоти другого восьмерика.

Висота верха вівтаря на 2 вінці вища за зруб стін дільниці. Внутрішня висота вівтаря дорівнює довжині плану вівтаря і центру, разом взятих.

Дещо інакше скомпоновано верх бабинця. Майстер намагався в окремих компонентах рівнятися на верх центральної дільниці. Зокрема висота першого залому бабинця = висоті першого залому центрального верху. На одному рівні лежать верх другого восьмерика бабинця і низ другого восьмерика центрального верху. Основа першого залому бабинця – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = довжині верхньої грані першого залому вівтаря, висота = висоті першого залому центру.

Перший восьмерик бабинця має довжину = повній довжині (з стінками) першого восьмерика вівтаря; висота ж його = висоті першого восьмерика вівтаря.

Другий залом заготовлявся за допомогою шаблона-трапеції, у якої верхня грань = ½ повної довжини того ж восьмерика (вгорі). Висота верху бабинця до початку другого восьмерика = повній ширині зрубу стін дільниці (вгорі).

Другий восьмерик має довжину, ширину і висоту = ½ довжини першого восьмерика.

Третій залом в розрізі – низ рівностороннього трикутника. Висота залому визначається тим, що висота верха бабинця дорівнює діагоналі квадрату, в який вписується план вівтаря, а внутрішня висота бабинця дорівнює довжині плану бабинця і центру, взятих разом.

Висота верхів південного і північного рукавів дорівнює висоті верха бабинця, і розчленовано верхи рукавів по вертикалі так, як і верх бабинця. Довжина ж і ширина восьмериків обох рукавів повторюють з незначними відмінами розміри восьмериків вівтаря.

Вікна верхнього ряду в зрубах стін заложено на висоті = ¼ ширини плану будови. Вікна в першому восьмерику центрального верху заложено на висоті, що наближається до ½ ширини плану будови, а центр вікна припадає на висоту = ½ довжини плану будівлі; над верхнім вінцем зрубу стін це ж вікно лежить на висоті = ¼ довжини зрубу стін дільниці (вгорі). Вікно в другому восьмерику центру заложено над верхнім вінцем зрубу першого восьмерика на висоті = ¹/₃ довжини зрубу першого восьмерика. Вікна в третьому восьмерику заложено над верхнім вінцем другого залому на висоті = довжині другого восьмерика. Вікна в перших восьмериках вівтаря, бабинця, південного і північного рукавів заложено над верхнім вінцем зрубу стін дільниці на тій же висоті, що і в першому заломі центрального верху. В другому восьмерику бабинця, південного і північного рукавів вікна заложено на рівні верхнього вінця першого восьмерика центрального верху, а у вівтарі над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = повній довжині зрубу стін дільниці (вгорі).

Нижня частина просвітів з центру до бабинця і бокових рукавів прорізана на висоті = ½ повної довжини плану вівтаря, а вища частина на висоті = ½ діагоналі квадрату, в який вписується план центру.

Аналіз обмірних креслеників допомагає зрозуміти вжиті майстром засоби оформлення простору.