© Андрій Парамонов (Харків)

Сучасне місто Богодухів ми знаємо як районний центр Харківської області на досить жвавій трасі Харків-Охтирка-Суми. Ніщо не нагадує ані жителям, ані гостям міста, що колись це була важлива фортеця поблизу переправи через річку Мерло, так званої Богодухової Гаті, саме за цієї переправи він і отримав свою назву. До речі у документі 1668 році місто так і зветься – Богодухова Гать.

Інтернет та місцеві краєзнавці стверджують, що місто було засновано отаманом Тимофієм Крисою у 1662 році, який привів 1204 чоловіка з Правобережжя Дніпра. Але з приводу існування такого отамана, та такого досить потужного переселення, та ще заснування міста у цьому році ми не знайдемо жодного документу, бо це легенда!

Землі, на яких засновано місто Богодухів, належали Охтирському слобідському полку і у 1658 році відмежовані місту Охтирці. Але ж користуватись цими землями охтирським козакам було важко, бо вже за Мерлою проходим Муравський шлях, тому більшість з них були в пусті. 

А в 1665 році «ахтирчанин Карпик Борзиленко», перебуваючи в Москві, подав чолобитну цареві Алєксєю Міхайловічу і в тому ж році Білгородському воєводі князю Борису Олександровичу Рєпніну була надіслана грамота, що Карпу Борзіленко дозволено осадити слободу на річці Мерло на Богодухові Гаті. Воєвода ж знаючи, що землі ці належать Охтирським козакам дозволу на заснування слободи не дав.

Та не зважаючи на це Карпо Борзіленко 4 квітня 1666 року став осаджувати нову слободу без указу Білгородського воєводи. Саме ця дата і вважається заснуванням майбутнього міста Богодухів. А житель міста Охтирка Карпо Борзіленко і є засновником. Звичайно ж що при ньому була значна кількість людей, які охтирським козакам заважали косити сіно, зганяли їх з пасік, а головне, що за переїзд через Богодухову Гать стягували платню.

Охтирські козаки не стали миритись з наглістю Борзіленко та подали чолобитну з проханням про те, щоб засновану слободу вважати належною до міста Охтирки. Під час листування в Москві було прийнято рішення про важливість заснованої слободи, розташованої у переправи через річку Мерло, якою користувались татари під час нападу на міста Білгородської смуги. Саме тому на місці слободи Охтирському полковнику велено було заснувати місто, побудувати фортецю і виділити з козаків Охтирки окрему сотню для проживання у знову заснованому місті.

Виділення нової сотні з козаків Охтирки проходило досить болісно, ​​добровільно переходити погодилося обмежене число козаків. Яким чином тут виявилося більше тисячі чоловік жителів уже в перший рік існування Богодухова поки невідомо.

8 лютого 1667 року в місто був призначений воєводою курянін Сидор Петрович Каменєв. Протягом 1667 року навколо нового міста побудований острог дубовим лісом загальною довжиною 527 сажень без веж (1122,51 м), ні рову, ні валу, ні надовб навколо міста тоді не було. У плані місто й острог представляли собою прямокутник. На 1668 рік в самому місті була влаштована цитадель (острог) також стоячим дубовим лісом довжиною в 245 сажень (521,85 м). Висота стін з обламами та катками в цитаделі становила 2 сажні (4,26 м). У цитаделі було три проїжджих вежі і одна глуха. У місті спробували влаштувати тайник з водою, проте невдало, а всього в місті і цитаделі було 7 криниць зі свіжою водою.

У Богодухові на 1668 рік проживали: воєвода Сидор Каменєв, отаман, сотник, рядових козаків 137 осіб, черкас городовий служби 935 чоловік, дяк приказної ізби, подьячих 3 людини. А також служиві люди: діти боярські 55 осіб, житійний голова, 2 целовальники з дітей боярських і 3 целовальника з черкас. В цьому ж 1668 році богодухівці вперше потерпіли від татарського набігу вони втратили 49 чоловік убитими, 184 людини полоненими, 312 дворів татари спалили, викрали багато худоби.

Сама фортеця вистояла, а в кінці 1668 році через Білгород в Богодухів були надіслана гармата – залізна пищаль вагою в 53 пуди на колесах і до неї 50 ядер вагою в 4 гривенки. Друга надіслана до Богодухова гармата була з історією, її захопили в Мерефі у козаків які із Іваном Сірко невдало виступили на підтримку гетьмана Петра Дорошенко. Ваги в ній 40 пудів, а довжиною три аршини без чверті. І хоча вона була обгорілої, а стовбур на виході вирваний, вона була на колісному верстаті і до стрілянини готова, але ядер до неї не було.

Наступного року Богодухівський воєвода Сидор Каменєв писав 16 травня 1669 в Білгород, що по Муравський шляху з-за річки Мерло під Богодухів підійшли татари і вели бій з богодухівцями. З тексту документа зрозуміло, що татари взяли в полон значну кількість жителів, мабуть не встигли зайти в місто. У тому ж бою богодухівці взяли в полон татарина Булайка і відправили його в Білгород. Татарин повідомив, що вони вийшли з Перекопу в кінці квітня з мурзою в тисячу чоловік з наказом йти під новозбудовані черкаські міста.

Інший документ за 1669 рік повідомляє нам, що в Богодухові сотником був Герасим Яковлєв, а при ньому прапороносцем Іван Шийка і осавулом Гаврило Шишацький.

Історію міста-фортеці Богодухів в одній замітці не розмістиш, бо далі почнеться ще цікавіше і ми ще до них вернемось неодноразово. А ці перші роки існування його підготовлені для того, щоб сучасне місто Богодухів скоріше уникало легенд та міфів і почало почитати і справжнього засновника і вірну дату заснування!