Ф. Гумилевський надрукував текст дуже важливого і цікавого контракта на побудову цієї церкви, складений 1769 р. між прихожанами та майстром-сумчанином Гр. Дідашенком (текст нижче додається). Дідашенко мав розібрати стару церкву і з дерева розібраної церкви з додатком нового соснового, подарованого хорунжим Гнатом Микитенком, на нових підвалинах мав збудувати нову церкву – кряжову, на 5 верхів. З контракта дізнаємось, що центральна дільниця повинна була мати два восьмерики («полубанки»), а рукава – по одному. Контракт підкреслював також, що церква мала бути висока – «в вишину в настоящую пропорцію».

Ф. Гумилевський визнавав Ворожбянську церкву величавою, кращою поміж дерев’яними цілої єпархії. Церква давно уже зруйнована, а збережене аматорське фото її таке незадовільне, що не дозволяє визначити з цілковитою точністю навіть форму плану будови. Ще в 1820-х роках вона була вкрита ґонтом. Під час пізніших ремонтів ґонт замінили на залізо, і тоді ж первісну форму завершення дільниць замінили «бані». Але два восьмерики центральної дільниці і по одному восьмерику в рукавах церква зберегла.

Наскільки дозволяє установить фото, церква мала хрещатий план з невиступаючим зрубом центральної дільниці. Бабинець (а за аналогією, можна думати, і останні рукави) в плані мав форму чотиригранника. Зруби стін рукавів – «кубічних» пропорцій, усі однакової висоти. Низькі короткі заломи переводять об’єм кожного рукава в просторий світловий восьмерик. Другий залом кожної дільниці зовні після ремонтів було покрито «банею».

Зруб стін центру знизу мав теж форму чотирикутника. На рівні вікон восьмериків рукавів ми бачимо вікно і в центральній дільниці – в південно-західній грані зрубу стін. Таким чином, чотиригранний знизу зруб стін центральної дільниці на рівні перших заломів рукавів переходив у восьмигранний. Грані восьмигранника, орієнтовані по сторонах світу, продовжують грані чотиригранника. Отже, структура зрубу стін центральної дільниці у Ворожбі така ж, як і в Михайлівській церкві в Вільшані. Перший залом центральної дільниці починається на тому ж рівні, на якому починається другий залом рукавів.

Далі наводимо текст контракта: «1769 г. іюня 14 дня мы, нижеподписавшіеся Сумской провинціи государственной войсковой слободы Ворожбы Покровской и Николаевской церкви священники и ктиторы и прихожане тоя ж провинціи города Сум жителю Григорію Ильину сыну Дѣдашенку дали сей контракт в том, что приговорили мы его Дѣдашенка разобрать нашу ворожбинскую церковь до основанія и из того разобраного дерева на новых подвалинах построить вновь церков кряжевую на пять верхов самым крепким, гладким и чистым мастерством; середній сруб, заломя склеп, сделать два полубанка, а на алтарѣ й других по одному, и три бабинця. Которую всю церковь и бабинцы побить гонтою и шелевкою ошелевать, как надлежит. А строить оную в вышину в настоящую пропорцію. Ту же нашу церков закладывать тебѣ Дѣдашенку по полученіи от его преосвященства по указу и прибыть в Ворожбу без всяких отговорок. А строить оную церковь предбудущего 1770 г. после Воскресенія Христова через неделю и в деле своем иметь прилежность неленосную и от работников из Ворожбы без ведома нашего никуда не отлучаться. Ежели ж за нераденіем и неосмотреніем твоїм в строеніи той нашей церкви учинится от тебе или от работников твоих какая порча и неисправность, то должен ты Дѣдашенко то все поисправлять своим коштом без отреканія. И за сдѣлку показаной нашей церкви должны дать тебе как деньги, так и хлеба и прочего. При сем сообщаем реестр, а получать тебе деньги от нас в задачу 20 рублей и в предбудущій год 1770 г. при зачатіи работы 80 р., а последние три пріема получать по сто рублей, только последніе сто по совершеніи сделки церкви, в чем тебе Дѣдашенку сей контракт за руками нашими даем. К сему контракту священник Мартин Старостин подписался»[1].