Михайлівська церква 1781 р.[1]

Фото 1913 р.

П’ятиверха. Хрещата з невиділеним чотиригранним в плані центром і 4 шестигранними рукавами. Ширина південного і північного рукавів – менша довжини бабинця. Подовжні рукави планового хреста були довші, а поперечні коротші; отже, і у центрального чотиригранника довжина була більша за ширину.

Стримано стрункі зруби стін рукавів всі однієї висоти. Енергійно засклепленими гранями залому об’єм рукава переходив у світловий, теж стримано стрункий восьмерик. Площа плану восьмерика бабинця складала (наблизно) ¼ площі плану дільниці. Стрімкий другий залом завершується зовні струнким глухим ліхтарем. Всередині, можливо після ремонтів, восьмерик перекрито плоскою стелею, що відрізала і закрила другий залом. Восьмерики бабинця і вівтаря в плані – більші, південного і північного рукавів – менші. Висота верху кожного рукав зовні дорівнює на вигляд висоті зрубу стін.

Зруб стін центральної дільниці вищий за зруби стін рукавів. Відокремлюєься він від зрубів стін рукавів високо. В інтер’єрі спочатку з’являються західна і східна, а вище виявляються південна і північна грані. В західній грані вирізано шириною в 1/3 просвіту «голосник» (така ж у нього і висота), що сполучає об’єми центра і бабинця і має завдання поліпшити акустику. Південна і північна грані центрального верху з’являються уже вище «голосника». Таким чином, майстер трактує центр і південний та північний рукави в межах зрубів стін як єдину залу, що тільки високо  вгорі перекрита трьома верхами. Об’єми вівтаря і бабинця дещо більше відмежовані від центра.

На рівні, де починаються восьмерики рукавів, чотиригранний зруб центра переходить у восьмигранний. Притому довжина і ширина його залишається ті самі, і грані, орієнтовані по сторонах світу, продовжують безпосередньо грані чотиригранника. В коротших (південно-західній та аналогічних їй) гранях восьмигранника прорізано по вікну. Перший залом центральної дільниці починається приблизно на рівні початку другого залому рукавів. Він переводив об’єм дільниці у світловий восьмерик, площею близький до площі восьмерика бабинця, але вищий і стрункіший.

Верхні вінці зрубу стін центральної дільниці в інтер’єрі зміцнює і позначає межу зрубу стін і першого залому суцільний пояс ригелів з різьбленою лиштовкою. Такими ж різьбленими брусками-ригелями позначені внизу вузькі грані восьмигранної частини того ж зрубу.

Починаючи з восьмерика центральний верх зовні подібний і формою, і розмірами до верху бабинця. Верхи всіх 4 рукавів зовні виявляють тенденцію «присунутися» до центрального верху. Зовні всі вони разом утворюють ритмово об’єднану і ув’язану компактну композицію. Висота верхів майже дорівнює (оптично) висоті зрубів стін. Отже, композиція мас цілої будови спокійно-урівноважена. Верхи посилюють елементи живописності будови. Пожвавлюють і збагачують ритмові елементи також вікна. В восьмериках всі вікна витримані у відношеннях висоти до ширини як діагональ до сторони квадрата. В зрубах стін вікна розміщені в два яруси: верхні – квадратові (з вписаними в них хрестами); нижні – в причілкових гранях південного і північного рукавів – вузькі високі (4 × 2), а в чільній грані бабинця – трійчате, з вищим за бокові середнім полотнищем.

Церква – значна розмірами в плані, висока, струнка, імпозантна, як на містечко, будова. Робота – першорядного народного майстра.