Сьогодні ми починаємо невеличкі екскурси у минуле Великописарівського району і звичайно ж, що почнемо із заснування самого райцентру. Якщо хтось користується вікіпедією, то побачить, що в ній існує два різних роки заснування Писарівки: в російській версії стоїть 1662 рік, а українська датує заснування 1709 роком. Прикро, що обидві версії не є вірними. Тим більше що російська версія посилається на сайт, де помилково йдеться мова про іншу Писарівку – Сумського полку. Треба визнати незаперечний факт, що сучасна Велика Писарівка ніколи не входила до упорядкування ані Охтирського, ані Сумського полку. Спочатку землі на яких вона існує сьогодні належали до городу Білгородської смуги – Вольного і відмежовані до писарів цієї фортеці. Використовувались як збирання сіна і до 1708 року не використовувались що до землеробства.

         У 1851 році архієпископ Харківський та Охтирський Філарет Гумілевський видавав книгу про Харківську єпархію і вказав що землі Писарівки були подаровані у 1709 році Московським царем Петром Першим фельдмаршалу князю Голіцину. Але і це твердження виявляється помилковим, вочевидь преосвященний писав його зі слів, а не з документів, бо не вказав посилання. А вікіпедія ще поширює помилку наводячи тексти, в яких зазначено, що Писарівку заснували переселенці із наддніпрянської України. І в цьому я теж розчарую – це не відповідає дійсності!     

         Настала черга надати відповіді на запитання, хто і коли заснував поселення, яке сьогодні носить назву Велика Писарівка, а також звідки приходили на поселення люди. У тому році працюючи в Російському державному архіві давніх актів, натрапив на документ датований 1719 роком – на перший перепис населення Писарівки. Документ величезний (грошей на копіювання потребувало багатенько), бо кожна родина вказана із повним складом чоловіків, їх віком, а також звідки і в якому році вони прийшли у Писарівку. Передзвонив своїм друзям – Миколі Бантову, та Юрію Надточему, спитав, чи потрібен такий документ для публікації. І почув відповідь, що звичайно, це потрібно і коли небудь обов’язково його опублікуєм. Зараз же наведу деяку інформацію із нього.

         Виявилось, що землі Писарівки купив у вільнян Бєлгородський воєвода князь Дмитро Михайлович Голіцин у 1707 році, який із 1709 року став Київським губернатором. В тому ж 1707 році Голіцин отримав грамоту на право заселення и почав заохочувати селян переселитись на його землі, обіцяючи добрі умови щодо сплати за користування землею. Із 1708 року почалося заселення Писарівки, географія переселенців досить велика, але 99 відсотків сімей прийшли у Писарівку не з далеких земель, а тих містечок і сіл, що були поблизу, і лише невеличка кількість людей прийшли у Писарівку за  250–300 км.

         Декілька родин переселились із Богодухова, Сінного, Охтирки, Боромлі, Красного Кота, Котельви, Колонтаїва, Водолаги, Рясного, Опошні, Писарівки із під Охтирки, Сироватки, Щебрів, Лохвиці, Хмелівки, Борисівки, Грайворону, Болхова, Томаровки, Лютовки, Золочіва, Харкова, містечка Вороніж, Ольшанки, Веселого, Кролевца, Конотопу... І тільки три сім’ї прийшли із далеких міст: Василь Черкашенін із Чернігову, Яків Поляк із Польщі і Федір Варченко десь із-за Десни. А найближчими переселенцями були сімї Харитона Павленко і Василя Терлецького із городу Вольний. До речі першим отаманом Писарівки був Іван Злоба.

         Найближчим часом документ буде остаточно оброблений і будемо готувати його до публікації, щоб кожна родина із Писарівки знала коли і звідки прийшли їхні пращури.

На фото: Князь Дмитрий Михайлович Голицын (1665 — 1737)

Газета "Ворскла", 30 березня 2016 р.