Ярмолинці Воскресенська церква (С. А. Таранушенко)

Воскресенська церква 1796 р.

Обмір і фото 1929 р.

Одноверха. Збудована 1796 р.; в 1842 р. ремонтувалася[1]. На кінець XVIII ст. на Полтавщині, і зокрема на Роменщині, вже багато було збудовано (звичайно панських) церков у псевдокласичному стилі. Ця «мода» не могла не відбитись в якійсь мірі на творчості народних майстрів-архітекторів. Відбилася вона також і на роботі майстра Ярмолинецької церкви. Це виявилося в деяких архітектурних деталях, головним чином зовнішнього вигляду церкви. Можливо, псевдокласика вплинула також на добір характерних прикмет будови: майстер дає перевагу спокійним урівноваженим пропорціям, простій, ясній композиції.

Ознайомимось з зовнішнім виглядом будови. В плані Воскресенська церква в Ярмолинцях – хрещата. Рукава хреста мають відміни: орієнтовані на південь і північ – вужчі, звернуті на схід і захід – ширші. Центра плану – близький до квадрата чотирикутник. Зруби стін рукавів вужчі за центральний і тому центральний зруб виступає назовні кутами між зрубами рукавів. Всі рукави в плані – чотиригранники. Їх зруби стін одної висоти. До бабинця примикає прибудована в 1842 р. впритул дзвіниця. З півдня і півночі внизу дзвіниця утворює два портики з колонами, а з заходу прибудовано ганочок, теж з колонами. Такі ж ганочки бачимо і при бокових рукавах. Чотиригранна призма зрубу стін центральної дзвіниці, як і зрубів стін рукавів, спокійних пропорцій. Зруб стін центра вищий за зруби рукавів. Перекрито рукави зовні двоспадистими дахами. Центральний зруб стін коротким першим заломом переходить у широкий невисокий восьмерик. Другий залом – також невисокий, але дах його має легкохвилясту  форму. Завершує центральну дільницю глухий ліхтар спокійних пропорцій з грушоподібною над ним главкою. Такою ж простотою і ясністю форм і композиції визначається і інтер’єр церкви, але конструктивна побудова зрубів інтер’єра і, як наслідок того, ілюзійна висота центральної дільниці витримані в традиційних декласицистичних пропорціях. Тому верх центральної дільниці в інтер’єрі виглядає високим, легким і динамічним у формах, хоч фактично внутрішня висота центральної дільниці не досягає і 15 м при довжині плану  будови в 18 м.

Зруб стін центральної дільниці в інтер’єрі – стриманих пропорцій (його дійсна висота трохи більша ширини плану). Грані зрубу стін вгорі в кутах пов’язані різьбленими ригелями. Пазухи в кутах за ригелями зашито похилими дощатими клинами.

Перший залом в інтер’єрі виглядає не низьким, як зовні, а навпаки, струнким і дуже динамічним. Його грані не намагаються дати ідеально рівну плоскість. Поверхня граней вібрує, виглядає легкохвилястою. Грані, звернуті по сторонах світу, звужуються догори настільки різко, що сусідні вузькі грані вгорі не вужчають, а навпаки, трохи розширюються. Заломлено грані першого залому під кутами порядку 54°–50° (східну і західну) та 52°–53° (південну і північну) з розрахунком, щоб довжина восьмерика дорівнювала ½ ширини плану дільниці, а ширина восьмерика = довжині його. Зруб залома чітко, але легко переливається у восьмерик.

Всередині будови восьмерик виглядає легким і струнким, зовсім не таким «вагомим» і інертним за пропорціями, яким він здається зовні. Чотири помережані делікатною різьбою ригелі чітко відмежовують восьмерик від другого залому. Таким чином, майстер ригелями восьмерика, ніби вірш цезурою, поділяє простір верху на дві часті: перший залом і восьмерик – одна частина; другий залом – друга. Грані другого залому ще більш, ніж першого, – рухливі, динамічні. Кути нахилу їх близькі до кутів першого залому (56°–51°), проте виглядає він високим, вищим, ніж у дійсності. Другий залом завершує дільницю. Зверху його перекриває маленький плоский плафон. Ліхтаря в інтер’єрі церква немає.

З вівтарем центр сполучається невисоким (3,5 м), але широким просвітом. Заплечиків центральний зруб стін на межі з вівтарем не має. Вівтар виглядає «кубічним»; перекриває його плоска стеля. Такі ж «кубічні», перекриті плоскими стелями, об’єми південного і північного рукавів. Просвіти до них з центра мають вигляд високого прямокутника, завершеного заокругленням. На межі з рукавами центральний зруб має коротенькі заплечики. Первісний вигляд бабинця був, певно, подібний до вівтаря, але внаслідок ремонтів приміщення бабинця переділено помостом на два поверхи: внизу – бабинець, вгорі – приділ, перекритий дерев’яним «коробом». Широка верхня частина просвіту з центра до бабинця зараз зашита, і в цю зашивку вставлено вікно (на креслениках поміст приділу і зашивка просвіту в верхній частині просвіту в бабинці не показані). Зруб стін бабинця зберіг в кутках ригелі. Нижня частина проходу з бабинця до центра значно вужча верхньої: тут заплечики зрубу центральної дільниці – широкі. Вони підкреслюють певну ізольованість бабинця від центральної дільниці.

Вхідні західні двері мають коротко скошені верхні кути.

Аналіз обмірних креслеників Воскресенської церкви в Ярмолинцях

Вихідний розмір в побудові плану – довжина плану центральної дільниці; ширина чотиригранника центральної дільниці дорівнює довжині її плюс товщина двох брусів зрубу. Вівтар – квадрат, сторона його = половині (меншої) діагоналі плану центра[2]. Бабинець – чотирикутник, ширина його = ширині вівтаря, а довжина = апофема рівностороннього трикутника з стороною = ширині бабинця[3]. У північного рукава ширина дорівнює ширині вівтаря, а довжина = 1/2 діагоналі чотирикутника, що становить північну половину плану центра. У південного рукава довжина така ж, як і у північного, а ширині північного рукава у південного дорівнює повна ширина.

Висота зрубу стін центральної дільниці = діагоналі чотиригранника, що становить південну половину плану центра, або = довжині плану бабинця і половині центра, разом взятим.

При попередній заготівлі на землі зрубу першого залому майстер використав для складання східної і західної граней шаблон-трапецією, у якої основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = 1/2 повної ширини плану центра і висота = 1/4 довжини зрубу стін центра (вгорі). Для складання південної і північної грані шаблон мав основу – ширину зруба стін дільниці (вгорі), верхню грань = 1/3 ширини плану центра і північного рукава, взятих разом, висоту таку ж, як і у попереднього шаблона. Висота першого залому і зрубу стін разом = сумі довжини плану центра і 1/2 вівтаря.

Довжина восьмерика = 1/2 ширини плану центра, а ширина восьмерика = 1/3 ширини плану центра і північного рукава, взятих разом; висота восьмерика = 1/2 повної довжини його. Висота восьмерика і першого залому разом = 1/2 повної довжини плану центра.

При заготівлі зрубу другого залому, його східної і західної граней майстер вжив шаблон-трапецію; основа її – довжина восьмерика (вгорі), верхня грань = 1/2 висоти восьмерика, і висота = 1/2 довжини восьмерика. При складанні південної і північної грані другого залому основа шаблона = ширині восьмерика (вгорі), верхня грань = 1/2 висоти восьмерика, висота така ж, як і у попереднього шаблона.

Плафон другого залому, його довжина і ширина = 1/4 ширини основи восьмерика. Висота цілого верху дорівнює 1/2 діагоналі (довшої) плану центра. Внутрішня висота центральної дільниці = подвійній діагоналі плану вівтаря, або віддаленню між південно-східним кутом плану вівтаря і північно-західним кутом центра. У бабинця висота зрубу стін = півсумі плану бабинця і центра, а загальна внутрішня висота = повній довжині плану центра. У вівтаря висота зрубу стін така ж, як і у бабинця; зруб стін вівтаря перекриває плоска стеля.

Освітлюють зруб стін центра четверо вікон, прорізаних по два в кожному кутку південної і північної граней. Від підлоги низ цих вікон (а також інших вікон усіх дільниць) лежить на висоті = 1/2 діагоналі плану бабинця. Низ вікон восьмерика лежить над верхнім краєм зруба стін центра на висоті = 1/4 ширини зрубу стін центральної дільниці (вгорі).


[1] П. Мартинович и В. Горленко. Церкви старинной постройки в Полтавской епархии. Полтава. 1888.

[2] План в натурі розбито недбало. Особливо сильно деформовано план центра, тому діагоналі його нерівні: одна довша, друга коротша.