Церква Різдва Богородиці, 1733 р.^[1]

На одвірках західних вхідних дверей напис: «…1733… за благословеніем… Арсенія Берла… епископа Переяславского и Борисоглебского его ж немалим собственным денежным коштом».

Тризрубна, триверха церква Різдва – видатна пам’ятка роботи одного з визначних народних майстрів. План складається з центрального восьмигранника та двох менших шестигранників – вівтаря та бабинця. Зруби стін усіх дільниць однієї висоти. Їх грані виявляють стриманий нахил всередину. Величаві форми могутніх зрубів стін завершує урочистий акорд енергійно прорисованих в контурах верхів. Багата гама – то дзвінкої, то приглушеної світлотіньової гри – надає зовнішньому вигляду будови соковитої мальовничості, чітко ліпить виразні архітектурні форми. Кожна зовнішня грань зрубу стін центральної дільниці вгорі прорізана великим вікном. Майстер мудро використовує ефекти освітлення також і в інтер’єрі. Центр внизу залитий яскравим світлом. Восьмерик центрального верху має чотири невеликі вікна. Тому вгорі дільниця освітлена слабше. Цим посилюється ілюзійна висота центральної дільниці.

Зруби стін вівтаря і бабинця прорізані меншою, ніж центр, кількістю вікон. Яскраве освітлення центру і м’якше – бабинця та вівтаря – ускладнюють і збагачують палітру світлотіні, дозволяють майстрові виразніше виявити форми кожного компоненту будови і підкреслити його місце та значення в композиції.

Восьмерики вівтаря і бабинця – глухі, зовсім не мають вікон. В них вібрує непевний напівморок.

В Воронькові стояла друга церква – Михайлівська, близька виглядом до Різдвянобогордицької, до розгляду якої ми і переходимо.