Чимало у Харкові будівель, які викликають інтерес не лише істориків та краєзнавців, а й обивателів, яким цікава історія нашого міста. І як це часто трапляється молоді люди, які гуляють двориками центру міста, виявляють цей самий інтерес до таких об'єктів, на які історик, або архітектор може не звернути уваги зовсім.

Один із таких будинків розташувався у дворі будинку по вулиці Римарська 24 і примикає до славнозвісної «Саламандри». Це звичайно відразу ж орієнтує багатьох на те, що це якийсь чорний вихід із «Саладмандри», а найдогадливіші відразу вигадують, що він служив для приведення публічних жінок до мешканців.

Другий варіант історії будинку відправляє нас у зовсім інший напрямок, мовляв, це флігель з лікарні лікаря-офтальмологу Браунштейна. Однак тут 100% промах, оскільки історія домоволодіння Браунштейна вже добре досліджена і неодноразово публікувалася.

Не мучимо більше здогадами і розповімо, як було насправді. У середині XIX століття дворове місце, яке сьогодні відоме під № 24 по вулиці Римарській, належало небагатому дворянському роду Баранових. Поручик Іван Захарович Баранов, вийшовши у відставку, деякий час служив у цивільній службі в чині губернського секретаря, а після його смерті в 1870-ті роки ним володіла його дружина Марія.

Тут варто трохи відволіктися, щоб заглянути у тему історії меблів у Харкові. Справа в тому, що на 1870 рік у Харкові не було жодної меблевої фабрики. Вони, звичайно, з'являлися, але лише на короткий час. Все-таки традиції виготовлення гарних меблів у нашому місті немає й досі. Всі гарні меблі як правило були привезені з Європи, на крайній край зі столиць, наприклад довгий час кращою фабрикою меблів в Петербурзі вважалася Гамбса.

Іноді місцеві дворяни залучали своїх кріпаків до виробництва меблів у своїх маєтках. Ті працювали із зразками меблів, які стояли у панських будинках і просто робили копії. У найкращому разі для таких майстрових закуповувалися в Європі особлива деревина, фарби, лаки, тканини та фурнітура.

Одним з перших виробників меблі в Харкові став Іван Ральф, який працював в Харкові з 1849 року. Окрім виробництва меблів у нього можна було навчати хлопчиків-кріпаків місцевих поміщиків майстерності виготовленню меблів. У 1858 році він перевів свою майстерню в будинок Фердинанда Доберта. Саме фабрику Ральфа і викупив у власність Ф. Доберт, оскільки сам він займався продажом меблів в Харкові.

Продаж меблів у Харкові вироблявся у двох спеціальних магазинах на Миколаївській та Торговій площах. Всі інші лавки в розрахунок брати не будемо, оскільки продавалися там меблі прості. 1864 року до Харкова прибуває датський підданий Фердинанд Георгійович Доберт, який відкриває третій меблевий магазин, тоді це був № 20, а сьогодні це початок Сумської вулиці.

Доберт привозив найкращі закордонні зразки меблів і до 1875 року зрозумів, що у Харкові починається будівельний бум, щороку будувалося близько 300 кам'яних та дерев'яних житлових будинків, значна частина кам'яних будинків дворянами та купецтвом. І Доберт почав думати про меблеве виробництво. Для цих цілей він купує дворове місце Баранових по Римарській, де на той момент стояв дерев'яний на кам'яному фундаменті будинок, дерев'яні служби, стайня.

Будинок з фасадом на Римарську прожив ще кілька років, а ось решту було безжально знесено. Насамперед Доберт побудував кам'яний сарай в один поверх, який власне і був меблевою фабрикою. Він зберігся до наших днів у перебудованому вигляді, лише сьогодні це житлова будівля. Тут же поряд усередині двору він будує кам'яний двоповерховий будинок і в ньому мешкають іноземні майстри, які працювали на його фабриці.

Тільки в червні 1894 року це дворове місце купує купець Лаврентій Павлович Соколов, який тоді скуповував все, що можна по Римарській вулиці, разом зі своєю дружиною вони володіли значними ділянками.

Соколови замість старого будинку Баранових побудували за проектом дуже цікавого архітектора Федора Олексійовича Кондратьєва, ім'я якого не завжди чітко відображено як у літературі, так і в інтернет-публікаціях. Він співпрацював з відомими в Харкові архітекторами (Бекетовим, Цауне, Загоскіним, Величком), креслив дні їх проекти, а також складав власні проекти не гидуючи найменшим заробітком для робітників, службовців і селян. Так на Римарській 24 з'явився чудовий двоповерховий особняк, над яким незабаром нависла громада «Соломандри» і він став менш помітним на її тлі.

Наскільки привабливим сьогодні ми бачимо будинок з фасадом на вулицю, настільки ж жахливим виглядає кам'яниця побудована Добертом усередині двору. Ось тільки якщо його впорядкують і він виглядатиме благообразно, чи буде він також цікавий для любителів старовини?