Вознесенська церква 1772 р.[1]

Обмір 1937 р. П. Юрченка і О. Смика.

Тризрубна. Дубова. Вкрита по кроквам (цікава деталь) лубом, поверх луба пошита тесинами, а пізніш поверх тесин побита залізом. План має такий: вівтар – шестигранник, бабинець – чотиригранник, центральна дільниця – більший чотиригранник, видовжений по осі південь–північ.

В композиції будови помічаємо такі особливості: церква зберегла опасання[2]. У вівтарі опасання зовні обходить навколо. Ширина опасання вівтаря визначається шириною центрального зрубу так: ширина опасання з півдня, плюс ширина вівтаря, плюс ширина опасання з півночі дорівнюють ширині зрубу центральної дільниці. Опасання перед південною й північною гранями центру не зв’язане з опасанням вівтаря й бабинця, має вигляд піддашка, що спирається на 4 колонки і покрите по припустницям. Бабинець теж має опасання з трьох боків, до того ж в два яруси. Ширина опасання з півдня плюс ширина бабинця, плюс ширина опасання з півночі дорівнюють, як і у вівтарі, ширині зрубу центральної дільниці. Заломи верхів перекриті «підперезаними» дахами.

Високий зруб стін центральної дільниці в нижній частині – чотиригранник, у якого ширина помітно більша довжини. В верхній частині зруб переходить в восьмигранник, але не зразу, а поступово: спочатку заломлюються лише південна й північна грані доти, доки у зрубі ширина зрівняється з довжиною. Вище зруб уже восьмигранник. Східна і західна грані четверика безпосередньо переходять в восьмерик. Систему переходу четверика в восьмерик виявляють обмірний план і розріз. Південна і північна грані згаданого восьмигранника прорізані вікнами. Перший залом переводить об’єм дільниці у невеликий, спокійних пропорцій, світловий восьмерик. Поверх другого залому, що різко звужує простір дільниці, поставлено ліхтарик з главкою.

Зруб стін вівтаря низенький. Залом переводить об’єм східної дільниці у світловий восьмерик такого ж розміру, як і восьмерик центру. Тотожні також верхні частини верхів вівтаря й центральної дільниці. Зовсім інакше скомпоновано західну дільницю. Над бабинцем підноситься квадратова дзвіниця, в плані приблизно такого ж розміру, як і верх вівтаря. Таким чином, повної симетрії в композиції немає, але в той же час елементи асиметрії різко не впадають в око.

В Вознесенській церкві Путивля спостерігаємо риси, які примушують згадати про характерні прикмети будов Галичини. Широке двоповерхове опасання бабинця Вознесенської церкви в Путивлі разом з бабинцем дорівнює шириною ширині зрубу центральної дільниці; це – повторення конструкції церкви 1661 р. Святого Духа в Дрогобичі та ін. подібних. Двоповерхові опасання при бабинці зустрічаються в Галичині дуже часто (монастир Лішнянський, церква Юра в Дрогобичі, церкви в Торках, Турьому, Ісаях, Тиніві, Турках, Довгому, Топільніці – Успіння, Долині, Хоросні, Хотинці та ін. репродуковані в книзі М. Драгана «Українські деревляні церкви». Часто також в церквах Галичини західний верх використовується під дзвіниці. Ці характерні архітектурні засоби принесли з далеких Карпат на схід переселенці українці – уродженці Галичини, і вони тут прижилися.

Слід згадати, що перші військові поселенці міста Вороніжа (обласного), заснованого в 1586 р., були українці, а за термінологією тодішніх московських документів «черкаси». З 1588 р. починаючи, «нововыехавшие черкасы» селяться в повітах Путивльскому, Білгородському, Оскільскому та Ливенському[3]. Перший Слобідсько-Український Острогожський полк був на початку заселений «черкасами». Отже, в цих місцевостях уже в останні десятиліття XVI віку селяться вихідці із-за Дніпра. Частина цих вихідців походила з Галичини. Вони й занесли на береги Сейма певні улюблені архітектурні засоби. Деякі з цих засобів з давніших пам’яток перейшли в новіші церкви XVIII в.

Вихідний розмір в побудові плану церкви в Путивлі[4] – ширина центральної дільниці. План розбито за такими приписами: довжина центру – апофема рівностороннього трикутника з стороною = ширині центру. Довжина і ширина вівтаря = ½ діагоналі чотиригранника плану центра. Східна і дві сусідні грані вівтаря = ¼ ширини центру, а південна і північна грані = ½ ширини центру. У бабинця довжина = довжині вівтаря, а ширина = півсумі довжини центра і вівтаря, або ширина бабинця = повній довжині його. У приділка ширина = ширині бабинця, а довжина = ½ ширини центру.

Тепер ознайомимось з приписами побудови об’ємів. В основі побудови зрубів стін, заломів, восьмериків і ліхтарів лежать розміри плану. Спочатку розгляньмо, як будувалася центральна дільниця. Висота чотиригранного зрубу стін центральної дільниці до початку залому південної і північної його граней дорівнює півсумі повної довжини плану центральної дільниці і вівтаря. Висота того ж зрубу до вершин клинів, за допомогою яких чотиригранник переводився в восьмигранник, = довжині плану дільниці. Висота того ж зрубу до початку восьмерика = діагоналі чотирикутника, що становить південну половину плану центру.

Висота восьмерика = ½ повної довжини плану центра, а довжина і ширина його = довжині плану центра. Висота центральної дільниці до початку першого залому = подвоєній повній довжині плану вівтаря.

Перший залом центрального верху заготовлявся за допомогою шаблона-трапеції; основа її – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ½ довжини (чи ширини) плану вівтаря, і висота = ¼ основи. Висота зрубу дільниці до основи ліхтаря = подвоєній довжині плану центра. Довжина і ширина ліхтаря = ½ ширини (чи довжини) плану вівтаря, а висота його – апофема рівностороннього трикутника з стороною = довжині ліхтаря.

Трапеція, що утворює в розрізі боки другого залому, боки рівностороннього трикутника з стороною, = довжині ліхтаря; висота другого залому = висоті першого залому.

Висота другого залому і ліхтаря разом = довжині південної грані плану вівтаря. Висота верху центральної дільниці = ширині плану вівтаря. Внутрішня висота центральної дільниці дорівнює потроєній повній ширині плану вівтаря, отже, внутрішня висота центральної дільниці менша довжини плану вівтаря, центра і бабинця, взятих разом.

Зруб стін вівтаря значно нижчий за зруб центру, він = апофемі рівностороннього трикутника з стороною = довжині плану вівтаря. Перший залом же, навпаки, вищий, ніж в центральній дільниці.

Шаблон-трапеція, за допомогою якого заготовлявся зруб першого залому вівтаря, мала основу – довжину зрубу стін дільниці (вгорі), верхню грань = ½ ширини (чи довжини) плану дільниці (як і у другому заломі центрального верха), висоту = ½ довжини південної грані плану вівтаря. Висота першого залому і зрубу стін вівтаря разом = повній довжині плану центральної дільниці.

У восьмерика вівтаря довжина і ширина дорівнюють ½ ширини плану вівтаря = висоті ліхтаря центрального верху.

Шаблон-трапеція, за допомогою якого заготовлявся зруб другого залому вівтарного верху, мав основу (як і другий залом центрального верху) – низ рівностороннього трикутника з стороною = довжині восьмерика вівтаря, але висота його більша, вона визначається тим, що висота верху вівтаря = довжині плану центру. Внутрішня висота вівтаря = подвоєній довжині плану дільниці.

Висота зрубу стін бабинця = висоті південної грані зрубу стін центральної дільниці до початку її залому (півсумі повної довжини плану центру і вівтаря), а внутрішня висота бабинця = діагоналі квадрата, вписаного в шестигранник плану вівтаря. Висота нижньої частини бабинця (до помосту, що поділяє бабинець на два поверхи) = ½ довжини плану центра.

Вікно у восьмерику центральної дільниці заложено на висоті = висоті трикутника з основою = довжині плану, а боками = ширині плану центра, а верх цього вікна позначає півсуму повної довжини плану вівтаря, центра і бабинця. Вікна в ліхтарі центрального верху заложено на висоті = подвоєній довжині плану центра.

Вікно в восьмерику вівтаря заложено на висоті = повній довжині плану центра.