© Андрій Парамонов (Харків)

Кінець XIX століття у Харкові пов'язаний із бурхливим зростанням промислових закладів у харчовій промисловості, парові борошномельні млини були дуже популярні. Місто зростання рік у рік за кількістю жителів, маса студентів та учень в училищах та гімназіях, чиновників, комівояжерів, приїжджих у різних справах і торговців. Усім їм потрібно було щодня харчуватись! Кількість випеченого хліба у місті перевищувала всі можливі кількості минулих років, через що борошномельні млини були популярні та завантажені роботою. Особливо вигравали землевласники, які вирощували зерно, а потім робили борошно та крупи і самі ж продавали у місті. Продуктивність парових млинів у кілька десятків тонн борошна на добу давала незаперечні переваги у доходах. Один із найзначніших і найпотужніших парових млинів у Харкові був побудований полтавським мешканцем та Московським купцем 1-ї гільдії Давидом Молдавським.

Давид Мойсейович Молдавський народився 1842 року в Катеринославі, наприкінці 1860-х років він переїхав до Полтави та зайнявся хлібним експортом, чому сприяла найвища довіра до нього з боку землевласників. Зібравши значний капітал і вважаючись мільйонером, він став одним із найбільших мукомелів Півдня імперії, мав значні землеволодіння, Воскресенський та Ново-Іванівський цукрові заводи. Був власником Акціонерного товариства борошномельної справи Півдня Росії, головою Полтавського товариства взаємного кредиту купців та торгово-промисловців. Ведучи основні торгові операції в Москві та Петербурзі, Давид Молдавський вважав своїм будинком Полтаву і неодноразово доводив це щедрими пожертвами, 30 тисяч руб. виділив на будівництво синагоги, 200 тисяч руб. на богадільню, забезпечивши їй також 2000 руб. щорічно з відсоткового капіталу.

У сфері діяльності Давида Молдавського був і Харків, який служив перевалкою у постачанні продовольства до столиці. Він не міг не звернути увагу на той факт, що виробництво борошна у Харкові було щоденною вигодою. Маючи ресурси для купівлі дворового місця та спорудження нового парового млина, він доручив своїм синам Леву та Мойсею підшукати місце для спорудження млина.

Наприкінці XIX століття виявити настільки велике дворове місце у місті було неможливо важким завданням. Справу вирішив випадок! Ще 1884 року на Харківській набережній (тоді частину її іменувався Рижовська набережна) було закрито завод металевих та залізних виробів Харківського купця Івана Рижова. 1886 року його територію почало використовувати Харківське велосипедне товариство. Але до 1891 року і воно вже не потребувало побудованого на території заводу циклодрому, ось тут і підвернувся покупець в особі Давида Молдавського. У 1892 році приступили до будівництва найбільшого парового млина Харкова.

Паровий млин будувався з розмахом, за вартістю лише обладнання у нього закупили на 300 000 рублів сріблом. Щороку млин переробляв зерна на кілька мільйонів рублів. Управителем Давид Мойсейович призначив синів Лева та Мойсея Молдавських, які постійно проживали у Харкові. З 1905 року троє синів Давида Молдавського – Мойсей, Лев та Фроїм були записані до Харківських купців 1-ї гільдії.

Після смерті Давида Молдавського 11 листопада 1914 року млин у Харкові перейшов в управління старшого сина Мойсея Молдавського, який мав власний будинок поруч із виробництвом, який до наших днів не зберігся. У їх сім'ї було четверо дітей, дочки Рахіль, Михаліна та Ганна.

Мойсей Мордух Давидович Молдавський (1867 р. н.) та його дружина Берта-Бейла Даніелівна були пристрасні поціновувачі гарної кухні, вечорами тут любили бувати не лише представники єврейської громади, а й близькі до їхнього кола купці, чиновники та дворяни. На початку XX століття тут служили найкращі кухарі Харкова, а кондитери мріяли потрапити до будинку на службу, щоб пізнати секрети мистецтва у господині будинку. З нагоди річниці народження доньки Берта Молдавська у 1901 році приготувала дивовижний десерт на основі безе, який залишився в описі мемуариста Володимира Вишневського: «Аромат семейного очага, старинного сада, по вкусу изумительнейший нектар! С первыми пробами в обеденной зале настала невероятная тишина, гости наслаждались этим вкусом и обернули свой взор на хозяйку. Сияющая владычица изящного вкуса знала, что все покорены её талантом кондитера, обрела в этот вечер ещё несколько новых своих поклонников»!

Поруч був побудований і будинок для сім'ї брата - Лева Іцко Давидовича Молдавського (1868 р. н.), в сім'ї якого від дружини Єлизавети народилося четверо синів: Мойсей, Борис, Григорій і Марк.

У 1915-1916 роки млин Молдавських займав провідне становище у постачанні Харкова хлібом та формував ціну на зерно, борошно та печений хліб. Та й сьогодні знатно височіючи над Харківською набережною, млин Молдавських поза всяким сумнівом один із символів величі минулого нашого улюбленого Харкова!